ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
25.06.2019Справа № 910/15958/18
Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М., розглядаючи у відкритому судовому засіданні
справу № 910/15958/18
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю науково-дослідного центру “Нафтохім”, м. Київ,
до приватного акціонерного товариства “Вищий навчальний заклад “Міжрегіональна академія управління персоналом”, м. Київ,
про стягнення 763627,61 грн. та
за зустрічним позовом приватного акціонерного товариства “Вищий навчальний заклад “Міжрегіональна Академія управління персоналом”, м. Київ,
до товариства з обмеженою відповідальністю науково-дослідного центру “Нафтохім”, м. Київ,
про зарахування збитків в рахунок заборгованості,
за участю представників:
позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) - Старовойтової Д.А. (адвокат; ордер);
відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) - Машкової С.О. (керівник; паспорт серія НОМЕР_1 ).
Товариство з обмеженою відповідальністю Науково - дослідний - центр “Нафтохім” звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства “Вищий навчальний заклад “Міжрегіональна академія управління персоналом” про стягнення 763627,61 грн., а саме 667725,72 грн. боргу, 23653,96 грн. процентів річних, 72247,93 грн. втрат від інфляції, а також 1154,42 грн. витрат по сплаті судового збору та 76362,77 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору № 01-16 оренди нежилого приміщення від 01.01.2016 року в частині своєчасної та повної внесення орендної плати за користування нежитловим приміщенням (двоповерховий комплекс), внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у вказаній сумі, за наявності якої позивачем нараховані проценти річних та втрати від інфляції.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/15958/18, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи, судове засідання (розгляд справи по суті) призначено на 26.12.2018 року.
В судовому засіданні 26.12.2018 року судом оголошено перерву до 22.01.2019 року.
26.12.2018 року до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява (зустрічна позовна заява у справі № 910/15958/18) Приватного акціонерного товариства “Вищий навчальний заклад “Міжрегіональна Академія управління персоналом” до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-дослідний центр "Нафтохім" про зарахування збитків в рахунок заборгованості.
В обґрунтування зустрічних позовних вимог позивач за зустрічним позовом (відповідач за первісним) посилається на наявність завданих внаслідок порушення ТОВ НДЦ "Нафтохім" умов Договору оренди нежитлового приміщення № 01/16 від 01.01.2016 року та Договору оренди нежитлового приміщення № 7від 24.05.1999 року, з урахування додаткової угоди № 2 від 01.02.2009 року, збитків у вигляді надлишково нарахованих/сплачених коштів ПАТ "ВНЗ "МАУП" за користування спірним нежитловим приміщенням в загальній сумі 1570932,27 грн., з яких просить суд зарахувати 667 725,72 грн. в рахунок орендної плати за Договором оренди нежитлового приміщення № 01/16 від 01.01.2016 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2019 року прийнято для спільного розгляду з первісним позовом у справі № 910/15958/18 зустрічну позовну заяву Приватного акціонерного товариства “Вищий навчальний заклад “Міжрегіональна Академія управління персоналом” до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-дослідний центр "Нафтохім" про зарахування збитків в сумі 667 725,72 грн. в рахунок заборгованості; Об'єднано вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом у справі №910/15958/18; Засідання у справі призначено на 22.01.2019 року за правилами загального позовного провадження.
18.01.2019 року через канцелярію суду представник Приватного акціонерного товариства "Вищий навчальний заклад "Міжрегіональна академія управління персоналом" подав клопотання про зупинення провадження у справі №910/15958/18 до набрання законної сили суду у справі №910/17390/18.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2019 року у задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства "Вищий навчальний заклад "Міжрегіональна академія управління персоналом" про зупинення провадження у справі відмовлено.
Розпорядженням Керівника апарату Господарського суду міста Києва Кривенко О.М. від 14.03.2019 № 05-23/451 було призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв'язку із відставкою судді Якименка М.М.
У результаті повторного автоматизованого розподілу матеріали справи № 910/15958/18 були передані судді Курдельчуку І.Д.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2019 було прийнято справу № 910/15958/18 до свого провадження; підготовче засідання призначено на 10.04.19.
Представник Товариства у підготовчому засіданні заявив усне клопотання про зупинення провадження у справі №910/15958/18 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №910/17390/18.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2019 у задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства "Вищий навчальний заклад "Міжрегіональна академія управління персоналом" про зупинення провадження у справі відмовлено.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу №910/15958/18 до судового розгляду по суті на 15.05.19.
У судовому засіданні 15.05.19 по справі 910/15958/18 судом оголошено перерву на 29.05.19, до 05.06.19 та до 25.06.19.
На вимогу суду приватне акціонерне товариство "Вищий навчальний заклад "Міжрегіональна академія управління персоналом" надало пояснення про період за який здійснено нарахування збитків - 01.02.2009 по 31.12.2015 1067954,03 грн. за час дії договору оренди №7 від 24.05.1999 та з 01.01.2016 по 31.08.2016 - 506135,49 грн. за час дії договору №01/16 від 01.01.2016
Представник Приватного акціонерного товариства "Вищий навчальний заклад "Міжрегіональна академія управління персоналом" подав рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2019 № 910/17390/18 за позовом приватного акціонерного товариства "Вищий навчальний заклад "Міжрегіональна Академія управління персоналом" до товариства з обмеженою відповідальністю Науково-дослідний центр "Нафтохім" про визнання недійсною додаткової угоди яким визнано недійсною Додаткову угоду №1 від 05.01.2016р. до Договору оренди нежитлового приміщення № 01/16 від 01.01.2016р., укладену між приватним акціонерним товариством «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна Академія управління персоналом» та товариством з обмеженою відповідальністю Науково-дослідний центр «Нафтохім».
Представники сторін у судовому засіданні оголосили вступні слова та підтримав позовні вимоги у повному обсязі кожен свої взаємно; та проти задоволення первісного і зустрічного позовів відповідно заперечували.
У судовому засіданні 25.06.2019 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України.
Судом, відповідно до вимог статей 222-223 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося повне фіксування судового засідання технічними засобами та секретарем судового засідання велися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується як основний позов, так і зустрічні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
01.01.2016 приватне акціонерне товариство «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна Академія управління персоналом» (орендар) та товариством з обмеженою відповідальністю науково-дослідний центр «Нафтохім» (орендодавець) (далі - сторони) укладено Договір оренди нежилого приміщення № 01/16(договір), за умовами якого:
- орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення (двоповерховий комплекс), загальною площею 1209 кв.м., розташоване за адресою: місто Київ, вулиця Фрометівська, 18 (пункт 1.1 Договору);
- термін оренди становить з дати підписання акту приймання-передачі об'єкту оренди і тримає два роки одинадцять місяців (пункт 3.1 Договору);
- розмір орендної плати за місяць складає 103 725,00 грн. з урахуванням ПДВ. Орендна плата нараховується з дати підписання акту приймання-передачі і сплачується в безготівковому порядку шляхом банківського переказу на поточний рахунок Орендодавця наперед не пізніше 15-го числа поточного місяця (пункти 4.1, 4.3 Договору);
- додатковою угодою від 05.01.2016 № 1 сторони виклали п. 1.1. договору в наступній редакції: «Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду нежитлове приміщення площею 353,3 кв.м., яке знаходиться на балансі Орендодавця і розташоване за адресою: місто Київ, вулиця Фрометівська, 18 з метою виконання статутної діяльності»; угода набрала чинності 05.01.2016;
- додатковою угодою від 30.08.2016 № 2 сторони виклали п. 3.1. договору Договір у наступній редакції: «Термін дії договору оренди нежитлового приміщення припиняється 01.08.2017. Передача об'єкту оренди оформлюється Актом прийому-передачі до 15.09.2017.» угода набрала чинності 01.09.2017
Договір та додаткові угоди № 1 та № 2 підписані від імені товариства директором Халявко К.П ОСОБА_1 , його підпис скріплено печаткою юридичної особи.
Договір підписаний від імені ПАТ «ВНЗ МАУП» фінансовим директором Котляровим В.О. його підпис скріплено печаткою юридичної особи.
Додаткова угода №1 підписана від імені ПАТ «ВНЗ МАУП» головним бухгалтером Саєнко Л. ОСОБА_2 . її підпис скріплено печаткою юридичної особи.
Додаткова угода №2 підписана від імені ПАТ «ВНЗ МАУП» заступником голови Наглядової ради Щокіним Р.Г. його підпис скріплено печаткою юридичної особи.
Договір і додаткова угода № 2 у встановленому порядку не оспорено, не визнано недійсним.
Таким чином, Договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.
За лютий 2017 не надійшла оплата в розмірі 23528,92 грн., за березень 2017 не надійшла оплата в розмірі 25107,22 грн., за квітень 2017 - 121149,35 грн., за травень 2017 -122239,69 грн.,за червень 2017 -123828,80 грн., за липень 2017 - 125810,06 грн., за серпень 2017 126061,68 грн., що орендар по суті не оспорював, вказуючи лише, що орендодавець не міг надати в оренду приміщення відповідної площі, оскільки не володів таким.
Додаткова угода 05.01.2016 № 1 оспорювана з боку ПАТ «ВНЗ МАУП» та рішенням Господарського суду міста Києва від 06.06.2019 №910/17390/18 визнана недійсною з підстав відсутності належних повноважень у головного бухгалтера Саєнко Л.В. діяти від імені ПАТ «ВНЗ МАУП».
Вказане судове рішення не набрало законної сили на 25.06.2019.
Крім того, матеріалами справи встановлено, що 24.05.1999 приватне акціонерне товариство «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна Академія управління персоналом», як орендарем, та товариством з обмеженою відповідальністю науково-дослідний центр «Нафтохім», як орендодавцем, був укладений Договір оренди нежилого приміщення № 7, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нежитлове приміщення (двоповерховий комплекс), загальною площею 1040 кв.м. та 50 кв.м , розташоване за адресою: місто Київ, вулиця Фрометівська, 18 (пункт 1.1 Договору), термін дії Договору до 01.12.2009. Приміщення передане в орендне користування 24.05.1999 згідно до Акту прийому-передачі майна в оренду.
Протоколом угоди про договірну ціну від 24.05.1999 до Договору №7 від 24.05.1999 сторони погодили розмір орендної плати за один місяць.
Додатковою угодою №1 від 31.05.2001 до договору №7 сторони погодили передачу приміщення площею 82 кв.м., яке знаходиться на балансі Орендодавця і розташоване за адресою: місто Київ, вулиця Фрометівська, 18, терміном дії додаткової угоди з 01.06.2001 до 01.12.2009.
Протоколом угоди про договірну ціну від 31.05.2001 до Договору №7 від 24.05.1999 сторони погодили розмір орендної плати за один місяць.
Додатковою угодою №2 від 01.02.2009 до договору №7 сторони погодили нову редакцію п.1.1, а саме «орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення (двоповерховий комплекс), загальною площею 1209 кв.м., розташоване за адресою: місто Київ, вулиця Фрометівська, 18, термін дії до 01.11.2012.
Додатковою угодою №3 від 01.02.2009 до договору №7 сторони погодили, що орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення (двоповерховий комплекс), загальною площею 1209 кв.м., розташоване за адресою: місто Київ, вулиця Фрометівська, 18, з метою виконання статутної діяльності за орендною платою з розрахунку за один місяць починаючи з 01.11.2012.
31.12.2015 об'єкт оренди площею 353,3 кв.м., яке знаходиться на балансі Орендодавця і розташоване за адресою: місто Київ, вулиця Фрометівська, 18 повернутий орендодавцю згідно до Акту приймання-передачі приміщень (згідно Договору №7 від 24.05.1999).
Аналіз орендних правовідносин сторін дає підстави для висновку, що оренда почалась 24.05.1999 та протягом всього часу ПАТ «ВНЗ МАУП» постійно використовував у своїй статутній діяльності приміщення (двоповерховий комплекс), загальною площею 1209 кв.м., розташоване за адресою: місто Київ, вулиця Фрометівська, 18 коригуючи площі, які ним використовувались та встановлюючи розмір орендної плати, виходячи з часових проміжків.
Так, зокрема, на підставі Договору оренди нежилого приміщення № 01/16 від 01.01.2016 Товариство належним чином виконало умови Договору, надавши нежитлове приміщення в оренду, а ПАТ «ВНЗ МАУП», у свою чергу, не виконав умови Договору в частині сплати орендної плати у сумі 667 725,72 грн. (з лютого 2017 року по серпень 2017 року).
14.07.2017 Товариство надіслало лист МАУПу № 84-В, у якому просило сплатити заборгованість за договором, яка станом на 14 липня 2017 року становить 415 853,98 грн.
Листом від 31.08.2017 № 137-В Товариство звернулося до орендаря із пропозицією укласти додаткову угоду про припинення Договору з 01.09.2017 і сплатити заборгованість.
Додатковою угодою №2 від 30.08.2017 сторони виклали п. 3.1. договору в наступній редакції: «Термін дії договору оренди припиняється 01 вересня 2017 року. Передача об'єкту оренди оформляється актом прийому-передачі до 15 вересня 2017 року».
Актом приймання-передачі нежитлового приміщення від 01.09.2017 орендар передав, а орендодавець прийняв нежитлове приміщення, який підписано повноважними представниками сторін і скріплено печатками, і яким встановлено припинення дії Договору.
Листами від 22.06.2018 № 154-В і від 20.11.2018 № 196-В орендодавець просив орендаря погасити заборгованість.
ПАТ «ВНЗ «МАУП» залишило вказану вимогу без відповіді та належного реагування; доказів протилежного суду не подано.
У зв'язку з цим Товариство просить стягнути з ПАТ «ВНЗ «МАУП» заборгованість у сумі 667 725,72 грн., 72 247,93 грн. втрат від інфляції і 23 653,96 грн. трьох відсотків річних.
У свою чергу, ПАТ «ВНЗ «МАУП» у зустрічних позовних вимогах вказувало на порушення Товариством умов Договору оренди нежитлового приміщення № 01/16 від 01.01.2016 року та Договору оренди нежитлового приміщення № 7 від 24.05.1999 року, з урахування додаткової угоди № 2 від 01.02.2009 року, які у свою чергу призвели до збитків у вигляді надлишково нарахованих/сплачених коштів ПАТ "ВНЗ "МАУП" за користування спірним нежитловим приміщенням в загальній сумі 1 570 932,27 грн., і з яких просить суд зарахувати 667 725,72 грн. в рахунок орендної плати за Договором оренди нежитлового приміщення № 01/16 від 01.01.2016 року.
Обґрунтування вимог зустрічного позову зводиться до того, що протягом тривалого часу орендодавець орендував приміщення фактично меншої площі ніж обумовлено договорами (додатковими угодами), оскільки орендар не мав у власності об'єкта (-ів) нерухомого майна такої площі.
На підтвердження неможливості орендодавцем передати майно відповідної площі надав Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна станом на 18.01.2018 (інформаційна довідка №146282857).
Водночас, з довідки вбачається, що за адресою місто Київ, вулиця Фрометівська, 18 знаходяться приміщення Будівля погрібу в літ.Є площею 49,7 кв.м., Будівля гаражу в літ.Д площею 68,7 кв.м., Будівля адміністративного корпусу в літ.Г площею 186 кв.м., Будівля магазину в літ.В площею 84,4 кв.м., Будівля адміністративного корпусу в літ.Б площею 931,4 кв.м., Будівля адміністративного корпусу в літ.А площею 959,5 кв.м., а їх власником є Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-дослідницький центр «Нафтохім», код 13694889. Таке найменування і реквізити співпадають з найменуванням і реквізитами позивача за первісним позовом.
В цілому площа об'єктів нерухомого майна становить 2279,7 кв.м
За таких обставин Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-дослідницький центр «Нафтохім», код 13694889 мало реальну можливість виступати орендодавцем об'єктів нерухомого майна загальної площею і 1209 кв.м. (Договір №01/16 від 01.01.2016) і 353,3 кв.м. (Додаткова угода №1 від 05.01.2016) як окремо, так і разом узяті.
Разом з тим дійсність/недійсність правочину - Додаткової угоди №1 від 05.01.2016 не впливає на права і обов'язки сторін Договору №01/16 від 01.01.2016 в частині зобов'язання з оплати орендної плати, оскільки її розмір залишається незмінним за відсутності двостороннього правочину про зміну розміру орендної плати.
Водночас, як зазначив в зустрічній позовній заяві Ректор ПАТ «ВНЗ МАУП» М.Н. Курко, метою складання зазначеної додаткової угоди було ухиляння від сплати податків Товариством з урахуванням того, що останнє не отримало в своє володіння орендоване майно.
Втім, оскільки розмір плати є незмінним, а приміщення площею 855,7 кв.м. використовувались ПАТ «ВНЗ МАУП» без достатніх правових підстав, то, за таких обставин, додаткове безоплатне благо набув користувач.
Наведене може бути підставою для висновку, що ПАТ «ВНЗ МАУП» ухилився від податкової звітності і оподаткування, а інформацію про ухилення Товариства від оподаткування керівник повідомляє в цілях введення суду в оману.
Посилання орендаря на те, що він не знав і не міг знати про те, що орендоване приміщення меншої площі ніж зазначено в правочині не приймається судом до уваги та спростовується матеріалами справи, оскільки орендар використовував у своїй статутній діяльності приміщення з травня 1999 року, а отже, за наявності сумнівів, мав змогу отримати інформацію від спеціалістів, бті, тощо і навіть провести інструментальні заміри врешті.
Суд дійшов висновку про задоволення первісного позову та відмову у задоволенні зустрічного, виходячи з такого.
Частиною першою статті 759 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Отже, за своєю правовою природою укладений сторонами правочин є договором оренди нерухомого майна.
Судом встановлено, що орендодавець передав, а орендар прийняв нежитлове приміщення, що підтверджується актом приймання-передачі нежитлового приміщення від 01.01.2016, який підписано повноважними представниками сторін і скріплено печатками.
Відповідно до частини першої статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Згідно з частинами першою та четвертою статті 286 Господарського кодексу України (далі ГК України) орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Відповідно до частини сьомої статті 180 ГК України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.
Частиною другою статті 795 ЦК України встановлено, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.
Відповідно до частин першої-п'ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
Договір припинив свою дію з 01.09.2017 (дата складення акту приймання-передачі приміщень).
Згідно з частинами першою та другою статті 761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.
Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.
Частиною першою статті 316 ЦК України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Частинами першою та другою статті 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Зі змісту вказаних норм вбачається, що лише власник майна наділений правом розпорядження, зокрема передачі майна в оренду.
Отже, оспорюваний правочин (Договір оренди №01/16) в момент його укладення та протягом часу виконання сторонами не суперечив вимогам закону, а саме статтям 316, 317, 319 та 761 ЦК України, що виключає його недійсність в силу приписів статей 203, 215 ЦК України.
За лютий 2017 не надійшла оплата в розмірі 23528,92 грн., за березень 2017 не надійшла оплата в розмірі 25107,22 грн., за квітень 2017 - 121149,35 грн., за травень 2017 -122239,69 грн.,за червень 2017 -123828,80 грн., за липень 2017 - 125810,06 грн., за серпень 2017 126061,68 грн.
Разом з тим, незважаючи на розірвання Договору та на оспорюваність Додаткової угоди №1 підписаної від імені ПАТ «ВНЗ МАУП» головним бухгалтером ОСОБА_3 , заборгованість ПАТ «ВНЗ «МАУП» за Договором №01/16 від 01.01.2016 перед Товариством у розмірі 667 725,72 грн. не погашена.
Крім того, сам орендар зазначає, що ця сума є несплаченою, вказуючи, що 667 725,72 грн. мають бути зараховані в погашення заборгованості.
За таких обставин вимоги первісного позову в частини стягнення заборгованості за Договором №01/16 від 01.01.2016 перед Товариством у розмірі 667 725,72 грн. є доведеними.
Крім боргу Товариство нарахувало за період з 18.09.2017 по 23.11.2018 та просить стягнути 23 653, 96 грн 3 % річних та 72 247,93 грн. втрат від інфляції з урахуванням періодів прострочення з 01.02.2017 по 30.08.2018.
За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Так, перевіривши здійснені позивачем розрахунки 3% річних і втрат від інфляції, суд дійшов висновку, що вони вірні.
Таким чином, стягненню з відповідача за первісним позовом підлягає 667 725,72 грн. основного боргу, 72 247,93 грн. втрат від інфляції і 23 653,96 грн. трьох відсотків річних.
Що ж до зустрічних позовних вимог про зарахування збитків у вигляді надлишково нарахованих/сплачених коштів ПАТ "ВНЗ "МАУП" за користування спірним нежитловим приміщенням в загальній сумі 1 570 932,27 грн., то суд дійшов висновку про відмову у їх задоволенні, виходячи з такого.
Згідно із частиною першою статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до частини другої статті 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Частиною другою статті 224 ГК України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно зі статтею 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Таким чином, стягнення збитків є видом цивільно-правової відповідальності.
Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини.
Слід довести, що протиправні дії чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.
Таким чином, для вирішення питання щодо покладення збитків на відповідача за зустрічним позовом необхідно встановити наявність всіх елементів цивільного правопорушення.
Позивач за зустрічним позовом мотивує стягнення збитків тим, що орендоване приміщення є фактично меншої площі, ніж передбачено у договорі.
Так, як вказує позивач за зустрічним позовом, у договорі вказана площа орендованого приміщення 1 209 кв.м., однак у реєстрі речових прав вказано площу 959,5 кв.м.
Також вказує на те, що додатковою угодою № 1 від 05.01.2016 до основного договору внесено зміни до площі орендованого приміщення, вказано 353,3 кв.м.
Крім того, позивач за зустрічним стверджує, що дії орендодавця містять ознаки кримінального правопорушення, передбаченого статтею 190 КК України; заява про вчинення кримінального правопорушення посадовими особами Товариства передано до Голосіївського управління поліції міста Києва.
Також, представник ПАТ "ВНЗ "МАУП" у своїй позовній заяві посилається на правову позицію Верховного Суду України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах про відшкодування збитків (постанова у справі №42/266-6/492 від 30.05.2006)
Разом з тим, договір про оренду приміщення був підписаний повноважною особою з боку ПАТ "ВНЗ "МАУП" і спростовує необізнаність про реальну і встановлену площу.
При цьому, сторонами у договорі оренди погоджена вартість оренди об'єкта в цілому, водночас можливість зменшення орендної плати мала б місце у разі її погодження за один квадратний метр.
Щодо посилань на кримінальне правопорушення, то для оцінки таких обставин слід брати до уваги приписи частини шостої статті 75 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Таких доказів позивачем за зустрічним позовом також не подано, а тому наявність протиправної поведінки ТОВ НДЦ «Нафтохім», що призвела до понесення збитків у вказаній сумі, не встановлена; причинно-наслідковий зв'язок між дією чи бездіяльністю та шкодою, тощо.
Отже, ПАТ «ВНЗ «МАУП» документально не підтвердило жодного елементу цивільно-правового правопорушення, а тому у задоволенні зустрічного позову слід відмовити.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, первісні позовні вимоги є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають частковому задоволенню, а у задоволенні зустрічного позову слід відмовити.
За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача за основним позовом слід покласти на ПАТ «ВНЗ «МАУП».
Що ж до витрат на професійну правничу допомогу, то слід вказати таке.
Відповідно до частин першої і третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно із статтею 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
22.11.2018 ТОВ НДЦ «НАФТОХІМ» (клієнт) та адвокатом Горецькою Мар'яною Василівною (адвокат) було укладено договір № 18/А-01 про надання правової допомоги, за умовами якого адвокат зобов'язується надавати правову (правничу) допомогу клієнту. При цьому сторони договору визначили розмір гонорару, який клієнт має сплатити адвокату за надання правової допомоги, у розмірі 10 (десять) відсотків від ціни позову.
11.02.2019 ТОВ НДЦ «НАФТОХІМ» (клієнт) та адвокатом Горецькою Мар'яною Василівною (адвокат) було додаткову угоду №1 до договору № 18/А-01 про надання правової допомоги, за умовами якого адвокат зобов'язується надавати правову (правничу) допомогу клієнту у зв'язку з зустрічним позовом у справі 910/15918/18 сторони договору визначили розмір гонорару, який клієнт має сплатити адвокату за надання правової допомоги, у розмірі 15000,00грн.
Слід зазначити, що розмір позовних вимог зустрічного позову склав 667752,72 грн.
ТОВ НДЦ «НАФТОХІМ» і адвокатом Горецькою Мар'яною Василівною були оформлені та підписані звіти від 26.12.2018 та 14.05.2019 і акти прийому-передачі послуг, якими узгоджено та підтверджено обсяг наданої правової допомоги.
Позивач підтвердив перерахування грошових коштів на суму 76 362,77 грн. та 15000,00 грн. адвокатом Горецькій Мар'яні Василівні такими документами: квитанціями № П6198К від 26.12.2018 на суму 76 362,77 грн. та №П5945К від 14.05.2019 на суму 15 000,00 грн.
Заперечення ПАТ «ВНЗ МАУП» проти витрат на професійну правничу допомогу стягнення вартості послуг зводяться до середньостатистичного розміру винагороди, обчисленої, зазвичай, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу в сфері юриспруденції. Заявник вважає, що витрати є неспівмірними із складністю справи та їх розумністю.
Суд враховує, що при пред'явленні позову Товариство вказало орієнтовний розмір судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 76 362,77 грн., що становить 10% від ціни позову, а у подальшому, після прийняття зустрічного позову, змушено було за новий обсяг завдань адвокату збільшити видатки ще на 15 000,00грн. з урахуванням попередньо узгодженого параграфом 3 договору № 18/А-01 та додаткової угоди розміру гонорару.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що витрати на професійну правничу допомогу у сумі 91 362,77 грн. є співрозмірними заявленим основним позовним вимогам, а тому вбачає за можливе у вказаній сумі витрати покласти на відповідача за первісним позовом.
Керуючись статтями 129, 180, 233, 236, 237, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю науково-дослідного центру “Нафтохім” (03039, м. Київ, вул. Фрометівська, 18; ідентифікаційний код 13694889) до приватного акціонерного товариства “Вищий навчальний заклад “Міжрегіональна академія управління персоналом” (03039, м. Київ, вул. Фрометівська, 2; ідентифікаційний код 00127522) про стягнення 763 627,61 грн. задовольнити повністю.
2. Стягнути з приватного акціонерного товариства “Вищий навчальний заклад “Міжрегіональна академія управління персоналом” (03039, м. Київ, вул. Фрометівська, 2; ідентифікаційний код 00127522) на користь товариства з обмеженою відповідальністю науково-дослідного центру “Нафтохім” (03039, м. Київ, вул. Фрометівська, 18; ідентифікаційний код 13694889): 667 725 (шістсот шістдесят сім тисяч сімсот двадцять п'ять) грн. 72 коп. боргу; 23 653 (двадцять три тисячі шістсот п'ятдесят три) грн. 96 коп. 3 % річних; 72 247 (сімдесят дві тисячі двісті сорок сім) грн. 93 коп. втрат від інфляції; 91 (дев'яносто одну тисячу триста шістдесят дві) грн. 77 коп. витрат на професійну правничу допомогу та 11 154 (одинадцять тисяч сто п'ятдесят чотири) грн. 41 коп. судового збору.
3. У задоволенні зустрічного позову приватного акціонерного товариства “Вищий навчальний заклад “Міжрегіональна академія управління персоналом” (03039, м. Київ, вул. Фрометівська, 2; ідентифікаційний код 00127522) до товариства з обмеженою відповідальністю науково-дослідного центру “Нафтохім” (03039, м. Київ, вул. Фрометівська, 18; ідентифікаційний код 13694889) про зарахування збитків в рахунок заборгованості відмовити повністю
4. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 05.07.2019
Суддя І.Д. Курдельчук