Справа № 759/19080/17 Головуючий у І інстанції Коваль О.А.
Провадження №22-ц/824/7996/2019 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.
Іменем України
02 липня 2019 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
судді-доповідача Таргоній Д.О.,
суддів: Журби С.О., Приходька К.П.
за участі секретаря Тимошевської С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 22 березня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації про скасування розпорядження щодо зняття з квартирного обліку,
У листопаді 2018 року позивачі звернулись до суду з даним позовом, посилаючись на те, що з 2008 року вони проживають за адресою: АДРЕСА_1 .
Вказана квартира складається з 2 кімнат жилою площею 37,5 кв.м., в якій зареєстровані 3 особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , мати позивача ОСОБА_1 , 1941 р.н.
Згідно розпорядження Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації від 19.05.2008 №763 ОСОБА_1 сім'єю з 2 осіб ( ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ) взято на квартирний облік за місцем проживання у списках позачергового забезпечення житлом для осіб з інвалідністю внаслідок війни, інтернаціоналістів.
Розпорядженням від 27.08.2018 № 478 їх було знято з квартирного обліку на у зв'язку з поліпшенням житлових умов.
Позивачі вважають вказане розпорядження незаконним та таким, що призвело до порушення законних прав позивача ОСОБА_1 на поліпшення житлових умов як інваліда війни. Просили визнати незаконним та скасувати розпорядження Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації від 27.08.2018 №478 «Про квартирний облік громадян, які проживають у Святошинському районі м. Києва» в частині п. 5 щодо зняття з квартирного обліку ОСОБА_1 сім'єю з 2-ох осіб., а також стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 22 березня 2019 року позов задоволено.
Визнано незаконним та скасовано розпорядження Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації від 27.08.2018 року за № 478 "Про квартирний облік громадян, які проживають у Святошинському районі м. Києва" в частині п.п. 5.3, п.5 щодо зняття з квартирного обліку ОСОБА_1 сім'єю з 2 осіб.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, представник Святошинської районної в ьмісті Києві державної адміністрації ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В доводах апеляційної скарги зокрема зазначає, що ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції не дав належної оцінки відповідності оспорюваного розпорядження Правилам обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затвердженим постановою Ради Міністрів УРСР і Української республіканської ради професійних спілок від 11.12.1984 року № 470. Так, позивачі були зняті з квартирного обліку на підставі пп. 1 п. 26 Правил, як такі, що забезпечені жилою площею згідно норми, що на думку представника відповідача було доведено відповідним розрахунком.
15 травня 2019 року на адресу Київського апеляційного суду від позивачів надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останні просять апеляційну скаргу відхилити, а рішення Святошинського районного суду міста Києва від 22 березня 2019 року залишити в силі. Звертають увагу апеляційного суду на обґрунтованість висновку суду першої інстанції про те, що факт наявності у ОСОБА_2 в приватній власності 9,2 кв. м. жилої площі не може рахуватися окремою кімнатою і у випадку реєстрації він не втрачає права перебувати на квартирному обліку, як особа що потребує поліпшення житлових умов.
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 підтримала вимоги апеляційної скарги, просила її задовольнити.
Позивач ОСОБА_1 проти доводів апеляційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб які з'явились, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що на момент винесення розпорядження про зняття ОСОБА_1 з сім'єю з квартирного обліку були відсутні підстави вважати, що житлові умови його та родини покращилися, як того вимагають положення чинного законодавства.
З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та вимогам закону, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 разом з сім'єю з 2 осіб: син ОСОБА_2 , 1991 року народження, та мати позивача ОСОБА_1 , 1941 року народження, з 2008 року проживають та зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .
Вказана квартира складається з 2 кімнат жилою площею 37,5 кв.м.
Розпорядженням Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації від 19.05.2008 №763 відповідно до Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11.12.1984 № 470 (далі - Правила) та враховуючи пропозиції громадської комісії з житлових питань (протокол №8 від 08 травня 2008 року) ОСОБА_1 сім'єю із 2 осіб ( ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ) взято на квартирний облік за місцем проживання у списках позачергового забезпечення житлом для осіб з інвалідністю внаслідок війни, інтернаціоналістів на підставі пп. 3 та 7 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР. (а.с. 14)
Із висновку медичної комісії від 28.03.2006 року вбачається, що ОСОБА_1 хворіє на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, які входять до Переліку хронічних захворювань, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я УРСР від 08.02.1985 №52.
Також, відповідно до вказаного медичного висновку позивач ОСОБА_1 по стану здоров'я не може проживати в комунальній квартирі або в одній кімнаті з членами своєї сім'ї, у тому числі в ізольованій квартирі. (а.с. 18)
Медичний висновок від 28.03.2006 року виданий ОСОБА_1 безстроково.
Тобто позивач ОСОБА_1 є особою, яка за станом здоров'я потребує окрему кімнату для проживання.
Згідно розпорядження Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації від 27.08.2018 року за № 478 "Про квартирний облік громадян, які проживають у Святошинському районі м. Києва" а саме п.п. 5.3, п.5 ОСОБА_1 сім'єю 2 осіб знято з квартирного обліку з підстав забезпечення жилою площею згідно норм підпункту 1 пункту 26 Правил.
Так, згідно пункту 26 вказаних Правил громадяни знімаються з квартирного обліку у випадках: поліпшення житлових умов, внаслідок якого відпали підстави для надання іншого жилого приміщення.
З матеріалів справи вбачається та підтверджено представником відповідача в суді апеляційної інстанції, що єдиною підставою для висновку про забезпечення позивачів жилою площею згідно норм підпункту 1 пункту 26 Правил став факт дарування сину ОСОБА_1 - ОСОБА_2 1/2 частки однокімнатної квартири АДРЕСА_2 , в якій зареєстрована та проживає мати ОСОБА_2 .
Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
У відповідності до Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов і надання їм житлових приміщень в Українській РСР громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому чинним законодавством України. При цьому передбачалося надання житла у безстрокове користування. Право на одержання жилого приміщення мають лише громадяни, які потребують поліпшення житлових умов. На квартирному обліку можна перебувати за місцем роботи або у виконавчому комітеті районної, міської, районної у місті, селищної, сільської ради (місцевої ради) за місцем проживання.
Для взяття на квартирний облік до зазначених вище органів необхідно подати заяву, яка підписується членами сім'ї, які разом проживають, мають самостійне право на одержання жилого приміщення і бажають разом стати на облік.
Статтею 40 ЖК УРСР передбачено, що громадяни перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до одержання жилого приміщення, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
У разі поліпшення житлових умов, внаслідок якого відпали підстави для надання іншого жилого приміщення, громадяни знімаються з обліку потребуючих поліпшення житлових умов.
Однак, судом першої інстанції правомірно встановлено, що внаслідок отримання ОСОБА_2 в дар від своєї матері Ѕ частини однокімнатної квартири АДРЕСА_2 не відбулось поліпшення житлових умов ОСОБА_1 , який відповідно до медичного висновку за станом свого здоров'я не може проживати у комунальній квартирі або в одній кімнаті з членами своєї сім'ї, у тому числі в ізольованій квартирі.
При цьому, місцевий суд вірно врахував, що оскільки в однокімнатній квартирі АДРЕСА_2 зареєстрована та проживає мати ОСОБА_2 , навіть у випадку спільного проживання її разом з сином, на кожного з них припадатиме по 9,2 кв.м., що є нижчим за встановлену норму забезпеченості громадян житловою площею на одну особу.
Відповідно до п. 53 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР жиле приміщення надається громадянам у межах 13,65 квадратного метра жилої площі на одну особу, але не менше рівня середньої забезпеченості громадян жилою площею в даному населеному пункті. При цьому, враховується жила площа у жилому будинку (квартирі), що перебуває у приватній власності громадян, якщо ними не використані житлові чеки.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що додавання розміру житлової площі Ѕ частини квартири, яку отримав у власність ОСОБА_2 до норми для житлової площі ОСОБА_1 також є необґрунтованим, оскільки останній не має жодного відношення до власності свого сина.
Крім того, судом вірно враховано положення п. 52 Правил, відповідно до яких при наданні жилих приміщень не допускається заселення однієї кімнати особами різної статі старшими за 9 років, крім подружжя, а також особами, які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, у зв'язку з чим вони не можуть проживати в одній кімнаті з членами своєї сім'ї.
Доводи апеляційної скарги за своїм змістом фактично тотожні обґрунтуванням, наведеним у відзиві на позовну заяву, яким суд першої інстанції надав правильну оцінку у своєму рішенні, а тому не можуть бути підставою для скасування правильного рішення.
Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду - залишити без змін.
Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ Гірвісаарі проти Фінляндії , п.32.)
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації - залишити без задоволення.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 22 березня 2019 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення апеляційної інстанції складено 04 липня 2019 року.
Суддя-доповідач Д.О. Таргоній
Судді: С.О. Журба
К.П. Приходько