Справа №759/1948/18
Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/8699/2019
3 липня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду у складі:
судді-доповідача Рейнарт І.М.
суддів Кирилюк Г.М., Семенюк Т.А.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргуОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 4 вересня 2018 року (суддя Ул'яновська О.В.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на малолітню дитину,
встановила:
у лютому 2018р. позивач звернулася до суду з позовом про стягнення з відповідача аліментів на малолітнього сина у твердій грошовій сумі 2 700грн щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову і до його повноліття.
Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначала, що перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі з 19 жовтня 2007 року, який було розірвано Святошинським районним судом міста Києва 30 січня 2018 року, мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який з часу припинення фактичних шлюбних відносин (із серпня 2014р.) проживає з нею та знаходиться на її утриманні.
Позивач стверджувала, що відповідач нерегулярно надає кошти на утримання сина, вона працює в ТОВ «МедЦентрСервіс» на посаді адміністратора та отримує заробітну плату у розмірі 3 300грн, яких не вистачає на повноцінне утримання дитини. Відповідач інших осіб на утриманні не має, неофіційно працює, тому може сплачувати аліменти на дитину у розмірі 2 700грн., що складає ј частину від середньомісячної заробітної плати у м. Києві за 2017 рік.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 4 вересня 2018 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 2 700грн щомісячно, починаючи з 12.02.2018р. і до досягнення дитиною повноліття, допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах платежу за один місяць та вирішено питання судових витрат.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду змінити визначивши аліменти у розмірі не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 12.02.2018р. і до досягнення дитиною повноліття.
Відповідач посилається на порушення судом норм процесуального права, так як він не отримував копії позовної заяви та був позбавлений можливості надати свої заперечення.
Також відповідач звертає увагу, що з 2016 року він щомісячно надавав позивачу кошти на утримання дитини, що підтверджується відповідними платіжними документами
та перепискою з позивачем.
Крім того, відповідач зазначає, що має ряд захворювань, офіційно не працює, за можливістю виконує підрядні роботи, транспортних засобів та нерухомого майна у власності не має, а також має непрацездатних батьків, які перебувають на пенсії та час від часу потребують допомоги та лікування.
У поданому відзиві на апеляційну скаргу позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на безпідставність доводів апеляційної скарги. Позивач зазначає, що з січня 2016 року відповідач перераховував їй кошти за Ѕ частину автомобіля Skoda Oktavia, 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , придбаного у шлюбі, який залишився у його користуванні після розірвання шлюбу, а не на утримання дитини. Крім того, відповідач неофіційно надає послуги таксі та має можливість сплачувати 2 700грн на утримання сина.
12 червня 2019р. відповідач подав до суду пояснення на відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти тверджень позивача стосовно виплати їй коштів за автомобіль, оскільки останній був проданий у період шлюбу та кошти були витрачені на потреби сім'ї. Просить врахувати стан здоров'я його батька, а також непостійний заробіток, у зв'язку із чим зменшити розмір аліментів до 972грн, що є 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України зазначена апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, наданні сторонами письмові пояснення та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 19 жовтня 2007 року, мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 30 січня 2018 рокушлюб сторін розірвано. Після припинення шлюбних стосунків дитина сторін залишилася проживати з матір'ю.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач повинен утримувати свою малолітню дитину, а визначаючи розмір аліментів врахував, що відповідач інших утриманців не має.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН «Про права дитини» від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За положеннями частин 1, 2 та 3 статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Суд встановлено, що дитина проживає разом з матір'ю, тому саме вона вибирає спосіб виплати аліментів.
Частиною 1 статті 184 СК України визначено, що суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Частина 2 статті 182 СК України передбачає, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Звертаючись з даним позовом, позивач стверджувала, що відповідач має можливість сплачувати аліменти у розмірі 2700грн щомісячно.
До апеляційної скарги відповідачем не надано доказів, які б спростовували твердження позивача та підтвердили неможливість відповідача сплачувати аліменти у розмірі, визначеному судом першої інстанції, тому на думку колегії суддів він має можливість сплачувати аліменти у розмірі, визначеному судом.
Доводи апеляційної скарги, що на утриманні відповідача перебувають непрацездатні батьки, належними доказами не підтверджені, а також не надано документів, які б свідчили, що батьки відповідача отримують пенсію, яка не забезпечує їм необхідного прожиткового мінімуму.Крім того, надання допомоги своїм батькам не звільняє відповідача від обов'язку належним чином утримувати свою малолітню дитину.
Твердження відповідача у апеляційній скарзі про те, що він постійно надає матеріальну допомогу сину, перераховуючи на рахунок позивача щомісячно грошові кошти, не підтверджуються наданими документами.
Так, з приєднаних до апеляційної скарги копій квитанцій вбачається, що відповідач перераховував щомісячно грошові кошти на утримання дитини протягом 2015-2016 років.
Разом з тим, за 2017 рік був здійснений тільки один платіж 22 грудня 2017 року у розмірі 600грн. До пред'явлення позову відповідач ще перерахував 9 січня 2018 року 1000грн. При цьому, копії платіжних доручень не містять відмітки про призначення платежу (с.с.66-67).
За таких обставин, колегія суддів вважає, що посилання позивача на те, що відповідач не надавав їй постійної матеріальної допомоги на утримання дитини є обґрунтованими.
Перерахування відповідачем коштів на утримання дитини після пред'явлення позову та ухвалення судового рішення може бути враховано державним виконавцем при визначенні розміру заборгованості відповідача по сплаті аліментів.
Посилання відповідача на необхідність врахування його стану здоров'я при визначенні розміру аліментів, колегія суддів вважає безпідставними, так як з приєднаних до апеляційної скарги медичних документів не вбачається, що за своїм станом здоров'я відповідач не може працювати, йому не встановлена інвалідність, він є працездатною особою, а тому повинен приймати заходи для можливості утримувати свого сина на достатньому для дитини рівні.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом порушено норми процесуального права та позбавлено відповідача права на подачу заперечень на позовну заяву, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки з матеріалів справи вбачається, що копія ухвали про відкриття провадження разом з копією позовної заяви 13 березня 2018р. були направлені судом на адресу місця реєстрації відповідача (с.с.19), проте він кореспонденцію суду не отримав. Аналогічної процесуальної поведінки відповідач дотримується і під час апеляційного перегляду судового рішення, не отримуючи направлене апеляційним судом поштове повідомлення у відділенні поштового зв'язку.
Разом з цим, апеляційним судом відповідачу був поновлений строк для апеляційного оскарження рішення суду, прийнята до розгляду його апеляційна скарга, чим надана відповідачу можливість довести суду свої заперечення та доводи.
Однак, доводи апеляційної скарги та надані відповідачем докази, висновків суду першої інстанції не спростовують, тому колегія суддів не вбачає підстав для зменшення розміру аліментів, які були визначені судом, до мінімального гарантованого законом розміру.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального права, не допущено порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів
постановила:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Святошинського районного суду міста Києва від 4 вересня 2018 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач І.М. Рейнарт
Судді Г.М. Кирилюк
Т.А. Семенюк