"03" грудня 2009 р. м. Київ К-23922/08
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Суддів:Бим М.Є.
Гончар Л.Я.
Харченка В.В.
Чалого С.Я.
Черпіцької Л.Т.
провівши в порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи
за касаційними скаргамиУправління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Кіровської міської ради та ОСОБА_6
напостанову Кіровського міського суду від 29 серпня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2008 року
у справі№2-а-158/08
за позовомОСОБА_6
доУправління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Кіровської міської ради
прозобов'язання сплатити недоотриману щорічну разову грошову допомогу
У червні 2008 року ОСОБА_6 звернулась з позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Кіровської міської ради про визнання неправомірною відмови відповідача у виплаті допомоги до 5 травня та стягнення недоотриманих сум щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2004-2007 роки у розмірі 5492,55 грн.
Постановою Кіровського міського суду від 29 серпня 2008 року позов задоволено частково. Стягнуто З управління праці соціального захисту населення виконкому Кіровської міської ради Луганської області на користь ОСОБА_6 2277,25 грн. за рахунок коштів державного бюджету України. В задоволенні решти позовних вимог позивачу відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2008 року апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Кіровської міської ради задоволено частково. Постанову Кіровського міського суду від 29 серпня 2008 року скасовано. У задоволенні позовних вимог про стягнення на користь позивача 397,25 грн. відмовлено. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Не погоджуючись з постановленими по справі рішеннями судів Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Кіровської міської ради та ОСОБА_6 звернулись з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.
У касаційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального права відповідач ставить питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та просить постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Так, скаржник вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій не застосовано відповідні норми Конституції України, Бюджетного законодавства України, не застосовано вимоги КАС України, що призвело до неправильного вирішення справи та прийняття незаконних рішень.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено та з цим погоджуються сторони, що позивач є дружиною померлого інваліда війни.
Задовольняючи позов в частині виплат одноразової грошової допомоги до 5 травня суди попередніх інстанцій виходили з того, що для врегулювання спірних правовідносин у цій справі пріоритетними є норми Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Такий висновок зроблений судами з порушенням правил застосування норм матеріального права.
Статтею 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»передбачено, що дружині померлого інваліда війни виплачується разова грошова допомога у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком.
Однак Законами України «Про Державний бюджет України»на відповідні роки встановлено виплату цієї допомоги інвалідам ІІ групи у 2007 році -150 грн.
Тобто, в даному випадку на період виникнення спірних правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по-різному встановлювали розмір щорічної допомоги до даній категорії громадян. При цьому дія статті 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»на час виникнення спірних правовідносин була зупинена Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Однак, суди, задовольняючи позов, не врахували вище зазначених норм матеріального права про зупинення дії норми, за якою позивач мав право на отримання допомоги в більшому розмірі. Тобто, суди застосували недіючу норму права.
Посилання судів на Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), деякі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», у тому числі і положення пунктів, якими зупинено на 2007 рік дію частину 5 статей 12, 13, 14 та 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в частині визначення розміру виплати щорічної разової грошової допомоги колегія суддів вважає помилковим, оскільки це рішення було прийнято після закінчення строку проведення цієї допомоги. Тобто, на момент виплати щорічної допомоги (до 5 травня) відповідач діяв відповідно до діючого законодавства.
Таким чином у відповідача відсутні правові підстави для здійснення такої виплати за 2007 рік відповідно до Закону від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України також погоджується з висновком судів попередніх інстанцій стосовно відмови у стягненні оскаржуваних сум за 2005-2006 роки, оскільки відповідно до ст. 100 КАС України пропущення річного строку звернення до адміністративного суду, встановленого ст. 99 КАС України, є підставою для відмови у задоволенні позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Відповідно до ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
З огляду на викладене рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, оскільки висновок судів про зобов'язання зробити виплату одноразової грошової допомоги до 5 травня за 2007 рік є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства України.
Керуючись ст.ст. 221, 222, 223, 229, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України
Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Кіровської міської ради задовольнити.
Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.
Постанову Кіровського міського суду від 29 серпня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2008 року скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_6 відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку ст.ст. 237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді:(підпис)М.Є. Бим
(підпис)Л.Я. Гончар
(підпис)В.В. Харченко
(підпис)С.Я. Чалий
(підпис)Л.Т. Черпіцька
З оригіналом згідно
Суддя: Л.Т. Черпіцька