Справа № 640/3248/19 Суддя (судді) першої інстанції: Вовк П.В.
02 липня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Файдюка В.В.
суддів: Мєзєнцева Є.І.
Чаку Є.В.
При секретарі: Марчук О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРОЇЦА" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 квітня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРОЇЦА" до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРОЇЦА" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30 жовтня 2018 року №0757941213.
Обґрунтовуючи позов, ТОВ "ТРОЇЦА" зазначило, що оскаржуване рішення не ґрунтується на нормах чинного податкового законодавства, оскільки Товариством було своєчасно подано податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2018 року.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 квітня 2019 року даний позов залишено без задоволення.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що отримання засобами поштового зв'язку ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС м. Києві податкової декларації ТОВ «Троїца» з податку на додану вартість за червень 2018 року не є належним доказом дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасного подання податкової декларації до контролюючого органу, оскільки районні податкові інспекції позбавлені повноважень контролюючого органу як органу, який здійснює адміністрування податків, зборів, платежів.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив суд скасувати рішення з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення адміністративного позову в повному обсязі.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що у грудні 2017 року Державною фіскальною службою України в порушення вимог пункту 49.4. статті 49 ПК України в односторонньому порядку було фактично розірвано договір про визнання електронних документів, у зв'язку з чим позивач не мав можливості подати декларацію з ПДВ в електронному вигляді.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі акту камеральної перевірки від 12 жовтня 2018 року № 22525/26-15-12-13-20, ГУ ДФС України прийнято податкове повідомлення-рішення форми «ПС» від 30 жовтня 2018 року № 0757941213, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 170, 00 грн. за платежем податок на додану вартість із вироблених на Україні товарів (робіт, послуг).
Підставою для застосування до платника податків штрафних санкцій стало неподання ТОВ «Троїца» декларації з податку на додану вартість за червень 2018 року, чим порушено пп. 49.18.1 п. 49.18 статті 49 Податкового кодексу України (далі також - ПК України).
За наслідками адміністративного оскарження, Державною фіскальною службою України прийнято рішення від 24 січня 2019 року № 3594/6/99-99-11-06-01-25 про залишення без змін податкового повідомлення-рішення від 30 жовтня 2018 року, а скаргу - без задоволення.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до п. 49.1 та п. 49.2 статті 49 ПК України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.
Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.
Згідно з п. 49.3 статті 49 ПК України, податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів:
а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;
б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;
в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.
Водночас, пунктом 49.4 статті 49 ПК України визначено, що платники податків, що належать до великих та середніх підприємств, подають податкові декларації контролюючому органу в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.
Податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі контролюючому органу всіма платниками цього податку з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.
У разі припинення договору про визнання електронних документів з підстав, визначених законом, платник податків має право до складення нового договору подавати податкову звітність у спосіб, визначений підпунктами «а» і «б» пункту 49.3 цієї статті.
Відповідно до п. 49.5 статті 49 ПК України, у разі надсилання податкової декларації поштою, платник податку зобов'язаний здійснити таке відправлення на адресу відповідного контролюючого органу не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення граничного строку подання податкової декларації, визначеного цією статтею, а при поданні податкової звітності в електронній формі, - не пізніше закінчення останньої години дня, в якому спливає такий граничний строк.
За правилами п. 203.1 статті 203 ПК України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Згідно п. 120.1 статті 120 ПК України, неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов'язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
З наведених вимог законодавства вбачається, що ТОВ «Троїца» повинно було подати декларацію з податку на додану вартість за червень 2018 року засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законодавства щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.
В грудні 2017 року позивач уклав з ДПІ У Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві договір № 2 від 07 грудня 2017 року про визнання електронних документів.
Проте, в подальшому в грудні 2017 року Державною фіскальною службою України в порушення вимог пункту 49.4. статті 49 ПК України в односторонньому порядку було фактично розірвано договір про визнання електронних документів.
Неправомірні дії Державної фіскальної служби України щодо одностороннього розірвання договору про визнання електронних документів стали предметом судового розгляду у справі № 826/3806/18, яка розглядалась Окружним адміністративним судом м. Києва (за позовом ТОВ «Троїца» до Державної фіскальної служби України, третя особа ГУ ДФС у м Києві про визнання бездіяльності протиправною).
Як встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Троїца» було направлено 04 липня 2018 року на адресу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2018 року поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення.
Дане поштове відправлення отримано адресатом 12 липня 2018 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Відтак, станом на 04 липня 2018 року - момент подання ТОВ «Троїца» декларації з податку на додану вартість за червень 2018 року засобами поштового зв'язку - розгляд справи № 826/3806/18 в Окружному адміністративному суді м. Києва тривав, а податкова звітність ТОВ «Троїца» з податку на додану вартість в електронній формі не приймалась.
Судове рішення у справі № 826/3806/18 було ухвалено Окружним адміністративним судом м. Києва на користь ТОВ «Троїца» лише 18 липня 2018 року, тобто після подання позивачем декларації з податку на додану вартість за червень 2018 року засобами поштового зв'язку.
Відтак, на думку позивача, ним було своєчасно подано декларацію з податку на додану вартість за червень 2018 року, тому відсутні підстави для застосування до товариства фінансових санкцій.
Однак, колегія суддів не погоджується з такими твердженнями платника податків, з огляду на наступне.
Згідно п. 14.1.1-1 п. 14.1 статті 14 ПК України, адміністрування податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) та інших платежів відповідно до законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (далі - податків, зборів, платежів) - це сукупність рішень та процедур контролюючих органів і дій їх посадових осіб, що визначають інституційну структуру податкових та митних відносин, організовують ідентифікацію, облік платників податків і платників єдиного внеску та об'єктів оподаткування, забезпечують сервісне обслуговування платників податків, організацію та контроль за сплатою податків, зборів, платежів відповідно до порядку, встановленого законом.
Відповідно до п. 41.1 статті 41 ПК України, контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.
Повноваження і функції контролюючих органів визначаються цим Кодексом, Митним кодексом України та законами України (п. 41.3 статті 41 ПК України).
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21 грудня 2016 року № 1797-VІІІ, який набрав чинності з 01 січня 2017 року (за виключенням окремих статей), були внесені зміни до Податкового кодексу України в частині розмежування функцій контролюючих органів та державних податкових інспекцій.
Так, згідно з пп. 19-1.1. п. 19-1.1 статті 19-1 ПК України, контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу, зокрема, здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків.
В той же час, статтею 19-3 ПК України визначений вичерпний перелік функцій державних податкових інспекцій, які:
19-3.1.1. здійснюють сервісне обслуговування платників податків;
19-3.1.2 . здійснюють реєстрацію та ведення обліку платників податків та платників єдиного внеску, об'єктів оподаткування та об'єктів, пов'язаних з оподаткуванням;
19-3.1.3. формують та ведуть Державний реєстр фізичних осіб - платників податків, Єдиний банк даних про платників податків - юридичних осіб, реєстри, ведення яких покладено законодавством на контролюючі органи;
19-3.1.4. виконують інші функції сервісного обслуговування платників податків, визначені законом.
Виходячи з аналізу вказаних правових норм, суд вважає, що податкові інспекції, з урахуванням викладених особливостей, позбавлені повноважень контролюючого органу як органу, який здійснює адміністрування податків, зборів, платежів.
Таким чином, судом першої інстанції було вірно встановлено, що отримання засобами поштового зв'язку ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС м. Києві податкової декларації ТОВ «Троїца» з податку на додану вартість за червень 2018 року не є належним доказом дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасного подання податкової декларації до контролюючого органу, яким в даному випадку є ГУ ДФС у м. Києві. Жодних пояснень з даного приводу апелянтом не надано.
Доводи апеляційної скарги відповідача зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Таким чином, вірним є висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні даного адміністративного позову.
Отже при винесенні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРОЇЦА" - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 квітня 2019 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 статті 328 КАС України.
Головуючий суддя: В.В. Файдюк
Судді: Є.І. Мєзєнцев
Є.В. Чаку