Справа № КДМ/620/94/19 Головуючий у І інстанції - Лобан Д.В.
Суддя-доповідач - Мельничук В.П.
27 червня 2019 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.
суддів: Ісаєнко Ю.А., Лічевецького І.О.,
при секретарі: Андрієнко Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Виконавчого комітету Чернігівської міської ради на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року у справі за заявою ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Чернігівської міської ради про забезпечення позову до подання позовної заяви,-
ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду із заявою з заявою про забезпечення позову, в якій просить зупинити дію рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 18.04.2019 року № 161 «Про демонтаж тимчасових об'єктів на території м. Чернігів» в частині демонтажу тимчасових об'єктів за адресою: АДРЕСА_3 (додаток п.6-11), а саме: 1) металевий паркан, розміром 10x50 м; 2) дерев'яна альтанка, розміром 8x10 м; 3) три дерев'яні альтанки, розміром 3x3 м; 4) вбиральня, розміром 3x3 м.
Заява мотивована тим, що 18 квітня 2019 року виконавчим комітетом Чернігівської міської ради прийнято рішення № 161 «Про демонтаж тимчасових об'єктів на території міста Чернігова». Згідно з пп. 6-11 Переліку тимчасових об'єктів, що підлягають демонтажу на території міста Чернігова, тимчасові об'єкти: металевий паркан, розміром 10x50 м, дерев'яна альтанка, розміром 8x10 м, три дерев'яні альтанки, розміром 3x3 м та вбиральня, розміром 3x3 м, розміщені за адресою: АДРЕСА_3 , підлягають демонтажу. Власнику тимчасових об'єктів встановлений строк добровільного демонтажу та відновлення благоустрою земельної ділянки 7 календарних днів з моменту прийняття цього рішення. Заявник, як співвласник житлового будинку з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_3 , та земельної ділянки площею 0,1 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , вважає, що в результаті реалізації вказаного рішення, яке на його думку є протиправним, та, яке порушує його права та інтереси та буде оскаржене в судовому порядку, а саме: в результаті проведення вищезазначеного демонтажу, у будь-який спосіб (добровільно чи примусово) до вирішення справи по суті, завдасть заявнику матеріальної шкоди, яка становить вартість зазначених об'єктів. У випадку вирішення спору на користь заявника, він буде вимушений понести витрати, як по відновленню майна, так і на оплату послуг монтажу.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) про забезпечення позову задоволено.
Зупинено дію рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради (вул. Магістрацька, 7, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 34339125) від 18.04.2019 № 161 «Про демонтаж тимчасових об'єктів на території м. Чернігів» в частині демонтажу тимчасових об'єктів за адресою: АДРЕСА_3 (додаток п.6-11), а саме: 1) металевий паркан, розміром 10x50 м; 2) дерев'яна альтанка, розміром 8x10 м; 3) три дерев'яні альтанки, розміром 3x3 м; 4) вбиральня, розміром 3x3 м.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою, Виконавчим комітетом Чернігівської міської ради подано апеляційну скаргу, у якій просив скасувати ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року та постановити нову, якою відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в повному обсязі.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що задовольняючи заяву про забезпечення позову судом першої інстанції порушено принцип співмірності щодо співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів. Так, судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі не зазначено жодних обставин, що підтверджувались б належними та допустимими засобами доказування, що невжиття засобів забезпечення може нести небезпеку щодо заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, що свідчить про незаконність та необґрунтованість ухвали суду про забезпечення позову.
ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради «Про демонтаж тимчасових об'єктів на території м. Чернігів» за № 161 від 18.04.2019 року з додатком до нього, виконавчий комітет міської ради вирішив:
1. Провести демонтаж тимчасових об'єктів на території міста Чернігова згідно з переліком, що додається.
2. Встановити власникам тимчасових об'єктів, визначених у Переліку до цього рішення, строк добровільного демонтажу та відновлення благоустрою земельних ділянок 7 календарних днів з моменту прийняття цього рішення.
3. КП «Муніципальна варта» (ОСОБА_2):
- повідомити власників тимчасових об'єктів, визначених у Переліку про прийняте рішення;
- провести демонтаж тимчасових об'єктів, визначених в Переліку до цього рішення, з відновленням благоустрою земельних ділянок, у разі невиконання їх власниками вимог щодо добровільного демонтажу у строк, визначений в пункті 2 цього рішення.
Фактично даним рішенням виконавчий комітет Чернігівської міської ради вирішив демонтувати тимчасові об'єкти за адресою: АДРЕСА_3 (додаток п.6-11), а саме: 1) металевий паркан, розміром 10x50 м; 2) дерев'яна альтанка, розміром 8x10 м; 3) три дерев'яні альтанки, розміром 3x3 м; 4) вбиральня, розміром 3x3 м.
Як вбачається з доводів заяви, вказані об'єкти є власністю заявника та знаходяться на земельній ділянці, площею 0,1 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , яка належить йому на праві власності, що підтверджується інформаційною довідкою за № 118609166 від 27.03.2018 року, державним актом серії НОМЕР_3 , інформаційною довідкою № 53590540 та інформацією з Державного земельного кадастру від 22.04.2019 року.
Листом від 22.04.2019 року № 278 Комунальне підприємство «Муніципальна варта» Чернігівської міської ради повідомило представника заявника про необхідність виконання вищевказаного рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради.
Крім того повідомлено про те, що якщо споруди терміново не прибираються, вони будуть демонтовані, бо на даний час КП «Муніципальна варта» ЧМР, вважає, що всі об'єкти є незаконними, а договір оренди закінчився.
Отже, фактично наявність зазначеного рішення, яке у 7 (сім) календарних днів з моменту прийняття цього рішення добровільно буде не виконано, оскільки зробити це заявник стверджує, що немає можливості навіть і за місяць, зважаючи на кількість та розміри споруд, свідчить про не можливість його виконання добровільно.
Однак КП «Муніципальна варта» Чернігівської міської ради може в примусовому порядку, в тому числі і під час розгляду адміністративного позову в суді, здійснити демонтаж спірного майна.
Також, в заяві про забезпечення позову ОСОБА_1 підтвердив той факт, що ним буде подано у встановлений строк КАС України позов до виконавчого комітету Чернігівської міської ради, третя особа: КП «Муніципальна варта» ЧМР про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради «Про демонтаж тимчасових об'єктів на території м. Чернігів» за № 161 від 18.04.2019 в частині демонтажу тимчасових об'єктів за адресою: АДРЕСА_3 (додаток п.6-11), а саме: 1) металевий паркан, розміром 10x50 м; 2) дерев'яна альтанка, розміром 8x10 м; 3) три дерев'яні альтанки, розміром 3x3 м; 4) вбиральня, розміром 3x3 м.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову частково, суд першої інстанції виходив з того, що наявні очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам ОСОБА_1 до ухвалення рішення в адміністративній справі, адже демонтаж зазначених об'єктів може призвести до того, що для відновлення прав та інтересів ОСОБА_1 необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також це може призвести до неможливості виконання рішення суду в майбутньому. За наведених обставин суд першої інстанції дійшов висновку про те, що ефективність захисту інтересів заявника безпосередньо залежить від недопущення настання несприятливих змін матеріального (майнового) становища заявника у вигляді демонтажу вищезазначених об'єктів.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обґрунтованим з огляду на таке.
Так, відповідно до ч. 1 та 2 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Частиною 2 ст. 151 КАС України визначено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Статтею 153 КАС України визначено, що заява про забезпечення позову подається:
1) до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;
2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;
3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
У разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен подати відповідну позовну заяву протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Також суд має враховувати співрозмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.
Аналогічна позиція викладена в Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» від 06.03.2008 року № 2.
Водночас, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Окрім зазначеного вище, колегія суддів звертає увагу на роз'яснення Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» та Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року № 2 «Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ», при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Отже, обов'язковою умовою для застосування судом заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.
Розглядаючи клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, суд з огляду на докази, надані стороною у справі для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що клопотання не є надуманим, спір поміж сторонами існує, існує також дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, позов слід забезпечити саме у такий спосіб, про який просить позивач, а не якимось менш обмежувальним у правах способом для відповідача, такий спосіб є співмірним обсягу позовних вимог, даним про особу та характер дій відповідача, позивач має легітимну мету забезпечити саме захист своїх прав та інтересів від неправомірних дій відповідача, а не завдати шкоди правам та інтересам відповідача. Вирішуючи клопотання про забезпечення позову суд має зважати на необхідний баланс процесуальних прав та обов'язкові сторін.
Аналіз обставин справи свідчить про наявність дійсного спору поміж учасниками процесу та реальність загрози виникнення суттєвої фінансової шкоди позивачу, яка полягає у значних витратах позивача та пошкодженні об'єктів будівництва.
При цьому, суд враховує, що заходи забезпечення позову повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову. Застосовуючи конкретний вид забезпечення позову, суд повинен виходити із дійсного виключення цим забезпечувальним заходом утруднення або неможливість виконання рішення. Забезпечення позову у вищезазначений судом спосіб відповідає критеріям розумності, обґрунтованості і адекватності, забезпечення збалансованості інтересів учасників спірних правовідносин, запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних інтересів учасників процесу та відповідають інституту забезпечення позову в адміністративному процесі.
Співмірність вжиття заходів забезпечення позову відображено у практиці Європейського Суду з Прав Людини у своїй судовій практиці визнає можливість застосування попереднього заходу, такого як судова заборона (справа «Verlagsgruppe News Gmbh проти Австрії» та «Libert проти Бельгії»).
У справі «Мікалефф проти Мальти» Суд визнав можливість застосування статті 6 до попередніх заходів та зазначив, що має бути розглянутий характер попереднього заходу, його предмет, завдання та вплив на конкретне право.
Проміжне рішення може бути еквівалентне попередній або забезпечувальним заходам і процедурам. Такий принцип застосовується і у визначені застосування статті 6 (справа «Меркіка та інші пороти Мальти»).
Виходячи з системного тлумачення зазначених положень вбачається, що застосування заходів забезпечення позову можливе лише у випадку існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або якщо захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також наявність ознак, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. При цьому небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача має бути очевидною.
З матеріалів справи вбачається, що згідно з рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради «Про демонтаж тимчасових об'єктів на території м. Чернігів» за № 161 від 18.04.2019 року з додатком до нього, виконавчий комітет міської ради вирішив: 1. Провести демонтаж тимчасових об'єктів на території міста Чернігова згідно з переліком, що додається. 2. Встановити власникам тимчасових об'єктів, визначених у Переліку до цього рішення, строк добровільного демонтажу та відновлення благоустрою земельних ділянок 7 календарних днів з моменту прийняття цього рішення. 3. КП «Муніципальна варта» (ОСОБА_2): - повідомити власників тимчасових об'єктів, визначених у Переліку про прийняте рішення; - провести демонтаж тимчасових об'єктів, визначених в Переліку до цього рішення, з відновленням благоустрою земельних ділянок, у разі невиконання їх власниками вимог щодо добровільного демонтажу у строк, визначений в пункті 2 цього рішення.
Фактично даним рішенням виконавчий комітет Чернігівсько міської ради вирішив демонтувати тимчасові об'єкти за адресою: АДРЕСА_3 (додаток п.6-11), а саме: 1) металевий паркан, розміром 10x50 м; 2) дерев'яна альтанка, розміром 8x10 м; 3) три дерев'яні альтанки, розміром 3x3 м; 4) вбиральня, розміром 3x3 м.
Як вбачається з доводів заяви, вказані об'єкти є власністю заявника та знаходяться на земельній ділянці, площею 0,1 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , яка належить йому на праві власності, що підтверджується інформаційною довідкою за № 118609166 від 27.03.2018 року, державним актом серії НОМЕР_3 , інформаційною довідкою № 53590540 та інформацією з Державного земельного кадастру від 22.04.2019 року.
02 квітня 2019 року співробітниками комунального підприємства «Муніципальна варта» Чернігівської міської ради на земельній на земельній ділянці строк дії договору оренди якої закінчився ще у 2016 році, а також на суміжній земельній ділянці, площею 0,1 га кадастровий номер НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_1 на праві власності, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, біля житлового будинку АДРЕСА_5 , виявлені одна дерев'яна альтанка з вбудованим мангалом та три дерев'яні альтанки, облащтовані як зона відпочинку відвідувачів, а також вбиральня, вся територія огороджена металевим парканом.
Листом від 22 квітня 2019 року № 278 Комунальне підприємство «Муніципальна варта» Чернігівської міської ради повідомило представника заявника про необхідність виконання вищевказаного рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради. Крім того повідомлено про те, що якщо споруди терміново не прибираються, вони будуть демонтовані, бо на даний час КП «Муніципальна варта» ЧМР, вважає, що всі об'єкти є незаконними, а договір оренди закінчився.
Отже, фактично наявність зазначеного рішення, яке у 7 (сім) календарних днів з моменту прийняття цього рішення добровільно буде не виконано, оскільки зробити це заявник стверджує, що немає можливості навіть і за місяць, зважаючи на кількість та розміри споруд, свідчить про не можливість його виконання добровільно.
Однак, КП «Муніципальна варта» Чернігівської міської ради може в примусовому порядку, в тому числі і під час розгляду адміністративного позову в суді, здійснити демонтаж спірного майна.
Колегія суддів вважає, що наведені обставини свідчать про наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам ОСОБА_1 .
Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони проводити демонтаж вказаних об'єктів унеможливить ефективний захист і поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звертався до суду.
Враховуючи, співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права та законного інтересу позивача, за захистом якого заявник звернулася до суду, майнових наслідків в результаті невжиття заходів шляхом заборони відповідачу здійснювати демонтаж тимчасових споруд, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення заяви позивача та вжиття заходів забезпечення позову.
При цьому, колегія суддів зазначає, що ці заходи забезпечення позову вжиті судом в межах предмета позову та не порушують прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Отже, колегія суддів вважає, що при прийняті ухвали про забезпечення адміністративного позову прийнятті суд першої інстанції дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.
Зі змісту ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши доводи Виконавчого комітету Чернігівської міської ради, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що ухвалу суду першої інстанції постановлено з додержанням норм процесуального права, підстав для її скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 150, 151, 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Чернігівської міської ради - залишити без задоволення, а ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: Ю.А. Ісаєнко
І.О. Лічевецький
Повний текст складено 02.07.2019 року.