Україна
Донецький окружний адміністративний суд
03 липня 2019 р. Справа№200/6856/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Михайлик А.С. розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області про визнання незаконним та скасування рішення, визнання протиправною відмови, зобов'язання вчинити певні дії, -
Гладіліна ОСОБА_2 Володимирівна звернулася до суду з позовною заявою до Управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області про визнання незаконним та скасування рішення про відмову у призначенні допомоги при народженні дитини, сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та допомоги по догляду за дитиною до трьох років, визнання протиправною відмови у її нарахуванні та виплаті і зобов'язання призначити та здійснити виплату допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до трьох років.
В обґрунтування вимог позивач посилається на те, що у 2019 році звернулася до відповідача із заявою про призначення допомоги при народженні дитини, яку не було задоволено через пропуск дванадцятимісячного строку на звернення за призначенням такої допомоги. Вказану відмову відповідача позивач вважає протиправною, оскільки строк звернення був пропущений з поважних причин. Позивач не мала можливості своєчасно звернутись із заявою про отримання державної допомоги через проведення на території Донецької області антитерористичної операції та ведення бойових дій, хворобу дитини.
Відповідач проти задоволення заявлених вимог заперечував, просив суд відмовити в задоволенні позову. За змістом наданого відзиву на адміністративний позов, позивачу на прийомі у спеціаліста було повідомлено про те, що вона вже не має права на отримання допомоги при народженні дитини, що підтверджується розпискою позивача. Зазначено, що пасивна поведінка позивача щодо оформлення допомоги при народженні дитини не може ставитись у вину органу. Також відповідач вказав, що позивач надає неправдиві відомості щодо свого місяця проживання, чим крім іншого вводить суд в оману.
До судового засідання сторони не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.
Ухвалою від 31.05.2019 позов залишено без руху. Ухвалою від 12.06.2019 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду на 03.07.2019.
Через неявку представників сторін до судового засідання справу розглянуто на підставі частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.
Згідно з ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Відповідно до ч. 5 ст. 250 цього Кодексу датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 . Згідно з довідкою № 1421-5000110081 від 16.04.2019 позивач взята на облік як внутрішньо переміщена особа, фактичним місцем проживання визначено: АДРЕСА_2 .
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , син позивача - ОСОБА_3 , народився ІНФОРМАЦІЯ_3 м. Донецьк. Згідно довідки № 1421-5000110103 від 16.04.2019 син позивача також зареєстрований в якості внутрішньо переміщеної особи за адресою: АДРЕСА_2 .
З матеріалів справи вбачається, що позивач 22.04.2019 звернулась до відповідача із заявою про призначення допомоги при народженні дитини - сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За наслідком розгляду заяви позивача відповідачем сформовано повідомлення № 08/3-01340 від 23.04.2019, в якому вказано, що через пропуск позивачем 12-місячного строку на звернення із відповідною заявою, визначеного зі ст. 11 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», підстав для призначення допомоги немає. Вказано також, що відповідно до ст. 23 цього Закону позивач має право на оскарження рішення про відмову у призначенні допомоги.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ, ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ, ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ВИСНОВКИ
Частиною 1 статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовідносини, що виникають у сфері соціального захисту сімей з дітьми, регулюються Законом України від 21 листопада 1992 року № 2811-XII “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” (далі - Закон № 2811-XII).
За приписами ст. 1 Закону № 2811-XII громадяни України сім'ї, в яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.
Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми та перелік документів, необхідних для призначення допомоги за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 10 Закону № 2811-XII визначено, що допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною.
Згідно абз. 5 п. 2 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751 (далі - Порядок № 1751), допомога за місцем фактичного проживання призначається за умови неотримання зазначеної допомоги за зареєстрованим місцем проживання заявника. Перевірка відомостей щодо неотримання допомоги здійснюється органами соціального захисту населення з використанням інформаційних систем.
Згідно зі ст. 11 Закону № 2811-ХІІ для призначення допомоги при народженні дитини до органу праці та соціального захисту населення за умови пред'явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, та свідоцтва про народження дитини подається одним з батьків (опікуном), з яким постійно проживає дитина, заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та копія свідоцтва про народження дитини.
Даний перелік документів є вичерпним.
Згідно зі ст. 6 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” документи, необхідні для призначення державної допомоги сім'ям з дітьми, подаються особою, яка претендує на призначення допомоги, самостійно. За наявності письмової заяви особи, яка претендує на призначення допомоги, але за станом здоров'я або з інших поважних причин не може самостійно зібрати необхідні документи, збір зазначених документів покладається на органи, що призначають допомогу.
Документи, необхідні для призначення державної допомоги сім'ям з дітьми, розглядаються органом, що призначає та здійснює виплату державної допомоги, протягом 10 днів з дня звернення.
Про призначення державної допомоги чи про відмову в її наданні із зазначенням причини відмови та порядку оскарження цього рішення орган, що призначає і здійснює виплату державної допомоги сім'ям з дітьми, видає чи надсилає заявникові письмове повідомлення протягом 5 днів після прийняття відповідного рішення.
Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону № 2811-ХІІ та п. 12 Порядку №1751 допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини.
Позивач народила сина ІНФОРМАЦІЯ_3 , із заявою про призначення допомоги при народження дитини звернулась 22.04.2019, тобто із пропуском 12 місяців після народження дитини.
У той же час, статтею 8 Закону України “Про охорону дитинства” визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Згідно з ч. 7 ст. 7 Сімейного кодексу України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, що ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам. Даний адміністративний позов стосується інтересів дитини та спрямований на забезпечення її належного матеріального забезпечення. У спірних правовідносинах неможливість своєчасного звернення одним з батьків до органу, який здійснює призначення допомоги при народженні дитини, призводить до порушення інтересів дитини.
Відповідно до ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Таким чином, беручи до уваги необхідність захисту прав та інтересів малолітньої дитини, враховуючи ту обставину, що позивач всупереч своїй волі змушена була змінити місце проживання внаслідок проведення антитерористичної операції на території Донецької області, зважаючи на те, що відповідно до довідок внутрішньо переміщених осіб позивач із сином перемістилась до м. Торецьк з непідконтрольної території лише 16.04.2019, суд дійшов висновку про протиправність відмови у призначені допомоги при народженні дитини.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд, зокрема, у постанові від 14 лютого 2018 року у справах № 591/610/16 (провадження № К/9901/12622/18).
Щодо вимоги позивача про визнання незаконним та скасування рішення про відмову у призначенні допомоги та визнання протиправною відмови в її нарахуванні та виплаті суд зазначає, що фактично ці вимоги дублюють одна іншу, є аналогічними, оскільки така відмова викладена у рішенні, оформленому повідомленням.
Стосовно визначення позивачем назви запитуваної допомоги, за призначенням якої вона зверталась, як «допомога при народженні дитини та допомога по догляду за дитиною до трьох років» суд зауважує на тому, що згідно з ч. 1 ст. 12 Закону № 2811-ХІІ допомога при народженні дитини призначається у розмірі 41280 гривень; виплата допомоги здійснюється одноразово у сумі 10320 гривень, решта суми допомоги виплачується протягом наступних 36 місяців рівними частинами у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
В Законі № 2811-XII поняття «допомога по догляду за дитиною до трьох років» станом на теперішній час не вживається, водночас допомога при народженні дитини є таким видом допомоги, який відповідно до ст. 12 цього Закону виплачується протягом 36 місяців, тобто саме 3 роки.
Враховуючи наведене достатнім способом захисту у даному випадку є скасування рішення, оформленого у формі повідомлення № 08/3-01340 від 23.04.2019 про відмову позивачу у призначенні допомоги при народженні дитини.
При вирішенні вимоги позивача про зобов'язання призначити вказану допомогу та здійснити її виплату суд виходить із наступного.
Відповідачем не заперечується належності поданих позивачем заяви та документів для призначення допомоги. У прийнятому відповідачем повідомленні про відмову у призначенні допомоги не зазначалось про такі обставини, а єдиною підставою його прийняття визначався пропуск позивачем 12-місячного строку для звернення за призначенням такої допомоги.
Згідно з абз. 1 ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
При цьому відповідно до абз. 2 ч. 2 цієї статті Кодексу у таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Беручи до уваги, що у прийнятому відповідачем повідомленні не визначено інших підстав його прийняття, ніж пропуск позивачем 12-місячного строку для звернення за призначенням допомоги, інші обставини не можуть бути підставою для непризначення та невиплати допомоги.
Таким чином, враховуючи відсутність спору щодо належності поданих позивачем заяви та документів для призначення допомоги і незаконність визначених відповідачем підстав відмови у призначенні допомоги, беручи до уваги те, що управління соціального захисту населення при розгляді документів позивача мало лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки та мало прийняте передбачене законом рішення, суд дійшов висновку, що в даному випадку відповідач не наділений дискреційними повноваженням.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 6 березня 2019 року у справі № 1640/2594/18).
Відтак, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача призначити позивачу допомоги при народженні 02.02.2017 сина - ОСОБА_3 за заявою від 22.04.2019 та здійснити її виплату.
Отже, наданий позивачем позов підлягає задоволенню частково.
Відповідно до частин першої, третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 8 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
З огляду на таке, суд вважає за можливе покласти на відповідача витрати, пов'язані із розглядом цієї справи, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, а отже сплачений позивачем судовий збір у сумі 768,40 грн. при зверненні до суду підлягає стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
З огляду на викладене вище, на підставі Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1751 від 27 грудня 2001 року та керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 12, 15, 19, 22, 25, 32, 72, 76, 77, 79, 139, 194, 205, 241-243, 245, 246, 291, 371 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області (85200, Донецька обл., місто Торецьк, вулиця Євгена Седнєва, будинок 1, код ЄДРПОУ 26000411) про визнання незаконним та скасування рішення, визнання протиправною відмови, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати незаконним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області, оформлене у формі повідомленням № 08/3-01340 від 23.04.2019, про відмову у призначенні ОСОБА_1 допомоги при народженні дитини.
Зобов'язати Управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області призначити ОСОБА_1 допомогу при народженні ІНФОРМАЦІЯ_3 сина - ОСОБА_3 , за заявою від 22.04.2019 та здійснити її виплату.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок на користь ОСОБА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У відповідності до пп. 15.5 п. 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя А.С. Михайлик