02 липня 2019 року м. Житомир справа №240/3668/19
категорія 113040000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
судді Майстренко Н.М.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Житомирській області про визнання протиправною та скасування постанови,
встановив:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Держпраці у Житомирській області, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Житомирській області від 26.02.2019 №ЖИ49/ЖТ0395/80/АВ/П/ТД-ФС про накладення на нього штрафу у розмірі 500760,00 грн.
В обґрунтування позову зазначив, що вказана постанова прийнята на підставі акту інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю, яким виявлено використання позивачем найманої праці чотирьох працівників без укладання трудових договорів. Позивач вважає, що вказана постанова є протиправною, оскільки всі працівники ФОП ОСОБА_1 допущені до роботи з укладанням трудового договору, оформленого наказом, у відповідності до вимог трудового законодавства. На підставі цих наказів було зроблено записи до трудових книжок. Також позивач вів табель обліку використання робочого часу своїх працівників. Крім того, позивач вказує, що кожного місяця подавав звіт про нарахування єдиного внеску, відомості про нарахування заробітної плати застрахованим особам та звіт про суми нарахованої заробітної плати, де зазначені вказані особи. Ці звіти були прийняті та оброблені ДФС у Житомирській області. Позивач стверджує, що ОСОБА_2 не являється його працівником і ніколи ним не був. Так, у позивача працює його мати, до якої він час від часу приходить після навчання, оскільки є студентом денної форми навчання (бюджет) факультету фізичного виховання та спорту Житомирського державного університету імені Івана Франка. Також позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що наказ "Про проведення інспекційного відвідування" від 04.02.2019 №243 виданий на підставі пп. 1 та пп. 3 п. 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295, проте на адвокатський запит представника позивача відповідне звернення, яке слугувало підставою інспекційного відвідування, надано не було, що свідчить про незаконність проведення заходу державного контролю.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 25.03.2019 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання на 25.04.2019.
Копію ухвали позивач, відповідач отримали 27.03.2019, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень (а.с. 43, 44).
Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог, вважаючи їх безпідставними з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву. Зокрема, зазначив, що на момент проведення заходу державного контролю дії Управління відповідали приписам чинного законодавства, а саме: статті 19 Конституції України, статті 259 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96, якою затверджено Положення про Державну службу України з питань праці, Закону України від 05.04.2017 №877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", мали на меті реалізацію однієї із основних функцій Держпраці, що, у свою чергу, спрямована на належну реалізацію положень статті 43 Конституції України, яка гарантує кожній людині захист їхніх прав та інтересів від будь-яких посягань. Управління не погоджується з доводами позивача щодо відсутності факту порушення ним вимог статті 24 КЗпП України. Так, за результатами інспекційного відвідування, які оформлені актом від 08.02.2019 №ЖТ0395/80/АВ, встановлено, що під час здійснення заходу державного контролю за фактично адресою здійснення діяльності ФОП ОСОБА_1 .: АДРЕСА_1 , на робочому місці знаходились чотири працівники без належного оформлення трудових відносин ( ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ), що свідчить про порушення позивачем ч. 3 ст. 24 КЗпП України.
Відповідно до протоколу судового засідання від 25.04.2019 у зв'язку із неявкою позивача та його представника, розгляд справи відкладено на 16.05.2019. Враховуючи задоволення заяви представника позивача про відкладення розгляду справи, судове засідання призначено на 24.05.2019. Ухвалою суду від 24.05.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 06.06.2019.
На адресу суду від представника позивача після ознайомлення з письмовими доказами, наданими представником відповідача, 14.06.2019 надійшли додаткові пояснення, в яких він просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, так як неподання до органу ДФС повідомлення про прийняття працівників на роботу при наявності укладених трудових договорів, сплати заробітної плати у порядку, встановленому законодавством, та подачі звітності до органів ДФС не є самостійним складом порушення, за яке передбачена відповідальність абзацом 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, а може розглядатись лише як інші порушення трудового законодавства, що підпадає під дію абз. 8 ч. 2 ст. 265 КЗпП України.
Заслухавши пояснення представників сторін, а також приймаючи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, судом постановлено протокольну ухвалу про подальший розгляд справи у письмовому провадженні.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований 11.06.1997 фізичною особою-підприємцем, основний вид діяльності: 14.31 виробництво панчішно-шкарпеткових виробів (а.с. 10).
Інспекторами Управління Держпраці у Житомирській області відповідно до наказу від 04.02.2019 №243 (а.с.18), направлення на проведення заходу державного контролю від 04.02.2019 №212/04 (а.с. 20) у період з 07.02.2019 по 08.02.2019 було проведено інспекційне відвідування Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 .
За наслідками інспекційного відвідування було складено акт від 08.02.2019 №ЖТ0395/80/АВ (а.с.13-17), згідно якого встановлено, що під час здійснення даного заходу державного контролю за фактично адресою здійснення діяльності ФОП ОСОБА_1 .: АДРЕСА_1 , на робочому місці знаходились чотири працівники без належного оформлення трудових відносин, а саме ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6
Постановою про накладення штрафу уповноваженими особами від 26.02.2019 №ЖИ49/ЖТ0395/80/АВ/П/ТД-ФС за порушення ч. 3 ст. 24 КЗпП України в частині допуску працівників до роботи без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу, яке встановлено відносно чотирьох вказаних працівників відповідно до ст. 259 КЗпП України, ст. 53 Закону України "Про зайнятість населення", п. 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509 та на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КзпП України накладено на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штраф у розмірі 500760,00 грн. (а.с. 11-12).
Вважаючи таке рішення суб'єкта владних повноважень необґрунтованим та протиправним, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) врегульовані положеннями Закону України від 05.04.2007 №877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (надалі - Закон №877-V).
Статтею 1 Закону №877-V визначено, що заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом; спосіб здійснення державного нагляду (контролю) - процедура здійснення державного нагляду (контролю), визначена законом.
Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено КЗпП України.
Так, у відповідності до статті 21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Абзацом третім ст. 24 КЗпП України визначено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
При проведенні інспекційного відвідування за фактичною адресою здійснення діяльності ФОП ОСОБА_1 встановлено, що в період проведення інспекційного відвідування на робочому місці знаходились чотири працівники без належного оформлення трудових відносин, а саме ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6
Суд не погоджується з висновком відповідача, що зі сторони позивача мало місце допущенння зазначених працівників до роботи без укладення трудового договору, а відтак і мали місце підстави для застосування до ФОП ОСОБА_1 штрафу.
Так, в спростування висновку про відсутність трудових договорів з працівниками ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 . позивачем надано накази, а саме:
- від 22.06.2017 №8 про прийняття на посаду в'язальниці ОСОБА_4 з 23.06.2017 (а.с. 23);
- від 19.09.2018 №17 про прийняття на посаду швачки ОСОБА_5 з 20.09.2018 (а.с. 24);
- від 09.01.2019 №22 про прийняття на посаду учня-налагоджувальника ОСОБА_3 з 10.01.2019 (а.с. 22).
У свою чергу, на підставі вказаних наказів було зроблено записи до трудових книжок зазначених осіб (а.с. 25-29).
Позивачем також здійснювався облік робочого часу всіх працівників в табелі обліку робочого часу, зокрема, за період листопад - грудень 2018 року містяться відмітки про використання робочого часу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с. 38-39).
Судом враховується, що безпосередньо під час проведення інспекційного відвідування було встановлено, що відповідно до таблиці 6 Звіту про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суму нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за жовтень 2018 року наявні відомості про нарахування заробітної плати гр. ОСОБА_4 у сумі 3723,00 грн. та за жовтень-грудень 2018 наявні відомості про нарахування заробітної плати гр. ОСОБА_5 в сумі 3723,00 грн. (а.с. 69-82).
Крім того, позивачем надано податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за 4 квартал 2018 року, з якого вбачається перебування у трудових відносинах з позивачем 7 осіб, серед яких є ОСОБА_4 та ОСОБА_5 У трудових відносинах з позивачем ОСОБА_3 перебував з 2019 року.
Згідно звітності про нарахування єдиного внеску, наданої позивачем до суду, та звітів про суми нарахованої заробітної плати застрахованим особам за жовтень 2018 року - січень 2019 року вбачається, що ФОП ОСОБА_1 звітував перед ГУ ДФС у Житомирській області про ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . Вказану звітність прийнято органами ДФС (а.с. 36-37).
Дослідивши зазначені документи, суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 допущені позивачем до роботи на підставі укладених трудових договорів, оформлених зазначеними наказами, що спростовує висновок відповідача про допущення зазначених працівників до роботи без укладення трудових договорів, а відтак і факт порушення позивачем вимог ст. 24 КЗпП України.
Що стосується ОСОБА_7 , то відповідно до довідки Житомирського державного університету імені Івана Франка від 13.02.2019 №2899 ОСОБА_2 є студентом денної форми навчання (бюджет) факультету фізичного виховання і спорту та закінчує навчання в червні 2022 року (а.с. 30).
Крім того, судом встановлено, що у ФОП ОСОБА_1 на посаді швачки з 10.08.2011 працює ОСОБА_8 , яка є матір'ю ОСОБА_2 . Під час інспекційного відвідування ОСОБА_2 надав письмові пояснення, зміст яких зводиться до того, що він безпосередньо заперечив факт виконання будь-якої роботи для ФОП ОСОБА_1 , повідомив про факт навчання в університеті та повідомив про особисті обставини як підстави перебування за адресою ФОП ОСОБА_1 .
Отже, доводи позивача про те, що ОСОБА_2 не є його працівником та не виконував будь-якої роботи за місцем здійснення підприємницької діяльності знайшли своє підтвердження. Під час розгляду справи відповідач будь-яких доказів в спростування пояснень ОСОБА_8 не надав.
Таким чином, суд, дослідивши надані позивачем докази, дійшов висновку, що відповідачем при вирішенні питання про накладення штрафу неповно з'ясовано обставини справи.
У відповідності до абзацу другого частини 2 статті 265 КЗпП України фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
У ході розгляду даної справи не знайшли свого підтвердження обставини допуску позивачем працівників до роботи без оформлення трудового договору, що виключає можливість застосування до позивача санкцій, передбачених абзацом 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України.
Разом з цим, зазначеною нормою КЗпП України не передбачено застосування штрафу до суб'єкта господарювання у зв'язку з відсутністю повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу.
Крім того, законодавець не пов'язує чинність трудового договору із наявністю відповідного повідомлення.
Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України №509 від 17.07.2013 затверджено Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (далі Порядок №509), який визначає механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України.
Відповідно до пунктів 2-8 Порядку №509 штрафи можуть бути накладені на підставі:
- рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації;
- акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади.
- акта документальної виїзної перевірки ДФС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю.
При цьому пунктами 3, 4, 6, 7 Порядку №509 встановлено, що уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу. Справа розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд. Про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. Справа розглядається за участю представника суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.
Водночас із тексту оскаржуваної постанови про накладення штрафу вбачається, що остання прийнята без участі позивача. У свою чергу, відповідачем не надано жодного доказу, що підтверджує вчасне сповіщення позивача про час і місце розгляду справи у передбачені строки. Як пояснив представник позивача, відсутність належного повідомлення позивача про розгляд справи про накладення штрафу фактично позбавила позивача можливості спростувати висновки, викладені в акті інспекційного відвідування, з наданням наявних у нього відповідних доказів в підтвердження правомірності своїх дій.
Таким чином, відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, при прийнятті оскаржуваної постанови про накладення штрафу діяв без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), необґрунтовано прийшовши до висновку про винуватість позивача у вчиненні порушення, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), без дотримання принципу верховенства права.
Відповідно до статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Приписами частин 4 та 5 статті 2 Закону №877 визначено, що заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами та зобов'язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.
З огляду на зазначені приписи Закону, державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється за наявності підстав виключно у встановленому Законом №877 порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах.
Конституційне поняття "закон", на відміну від поняття "законодавство", не підлягає розширеному тлумаченню. Це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах її повноважень.
Єдиним діючим законом, який регулює порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) є Закон №877. Відтак, при проведенні заходів державного контролю (нагляду) підлягають застосуванню усі положення Закону №877, оскільки будь-яких особливостей іншими законами не встановлено.
Одночасно слід зазначити, що КЗпП України не визначає особливостей здійснення органами державного нагляду (контролю) заходів державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про працю.
У свою чергу, постанова Кабінету міністрів України від 29.04.2017 № 295 "Деякі питання реалізації статті 259 КЗпП України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" є підзаконним нормативно-правовим актом, застосування якого прямо суперечить вимогам Закону №877.
Положеннями статті 6 Закону №877 визначено перелік підстав для здійснення позапланових заходів, серед яких, зокрема, є звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров'ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.
У такому разі перед початком здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику чи уповноваженій особі суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі, крім документів, передбачених цим Законом, додатково копію погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки. Суб'єкти господарювання мають право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю), якщо вони не пред'явили документи, передбачені цим абзацом.
Під час проведення позапланового заходу з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов'язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю).
Суб'єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю).
Частиною 2 статті 6 Закону №877 визначено, що проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, крім позапланових заходів, передбачених частиною четвертою статті 2 цього Закону.
Здійснивши фактично позаплановий захід державного контролю позивача у формі інспекційного відвідування, який передбачений Конвенцією міжнародної організації праці №81 1947 року про інспекцію праці у промисловості і торгівлі, ратифікованою Законом від 08.09.2004 №1985-ІV, відповідач підставою для такого контролю у розумінні вимог Закону №877 визначив звернення від 06.02.2019 року №86.
Дослідивши зазначене звернення як можливу правову підставу для здійснення позапланового заходу, суд зазначає, що воно жодним чином не узгоджується з вимогами Закону №877 для можливості його кваліфікації як підстави, яка б обумовлювала законність дій відповідача щодо проведення інспекційного відвідування. Так, Закон №877 визначає ряд умов, за яких звернення фізичної особи є підставою для здійснення позапланового заходу: таке звернення має стосуватись порушень, що спричинило шкоду правам заявника; порушення прав заявника має бути підтверджено відповідними доказами; позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням відповідного центрального органу виконавчої влади; посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити суб'єкту господарювання таке погодження; перевірці підлягають лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення позапланового заходу, із їх зазначенням у направленні на проведення заходу державного контролю.
Усі ці умови відповідачем дотримані не були. Натомість, в якості правової підстави для проведення інспекційного відвідування відповідачем застосовано звернення ОСОБА_9 , зміст якого зводиться виключно до того, що вона працює у ФОП ОСОБА_1 , який виплачує мінімальну заробітну плату.
Оцінюючи ці обставини, суд констатує, що підставою для проведення позапланового заходу державного контролю стало звернення особи щодо виплати ФОП ОСОБА_1 мінімальної заробітної плати. Проте факт виплати заробітної плати у мінімальному розмірі без повідомлення будь-яких інших обставин фактичного розрахунку з працівниками не є порушенням чинного законодавства, а тому не може розцінюватись як підстава для ініціювання заходу державного контролю.
Статтею 1 Конституції України Україна проголошується правовою державою. Згідно загальнотеоретичних положень про державу у концепції правової держави правове регулювання діяльності держави, її органів та посадових осіб будується за принципом "заборонено все, за винятком того, що прямо дозволяється законом".
Відповідач, здійснивши захід позапланового контролю без дотримання імперативних вимог Закону №877, порушив наведений принцип.
Суд ще раз наголошує, що станом на день здійснення перевірки спірні правовідносини врегульовано виключно приписами Закону №877, що виключає можливість застосування до них постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295, якою керувався відповідач, призначаючи інспекційне відвідування наказом від 13.02.2019 №344.
Разом з тим, судом також враховується, що на день прийняття судового рішення у даній адміністративній справі набрала законної сили постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 у справі №826/8917/17, якою визнано нечинною постанову Кабінету міністрів України від 29.04.2017 № 295 "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Мотивом ухвалення такого судового рішення стало, зокрема, те, що оскаржувана постанова за своєю суттю суперечить вимогам чинного законодавства.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було незаконно ініційовано та здійснено позаплановий захід державного контролю діяльності позивача, за наслідками проведення якого встановлено порушення, які фактично не мали місця.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, з урахуванням встановлених фактичних обставин справи суд приходить до висновку про протиправність оскаржуваної постанови про накладення штрафу, прийнятої за результатами проведеного позапланового заходу державного контролю у формі інспекційного відвідування, оскільки проведення такого заходу не ґрунтується на законі, а встановлені у ході його проведення порушення фактично не мали місця, зважаючи на що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду з адміністративним позовом позивачем сплачений судовий збір у розмірі 5007,60 грн., що підтверджується квитанцією від 21.03.2019 (а.с. 4).
У зв'язку із задоволенням позовних вимог суд дійшов висновку, що судові витрати, понесені позивачем, належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у повному розмірі.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6-11, 19, 73-78, 90, 139, 242-246, 255, 293, 295, 297 КАС України, суд
вирішив:
Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління Держпраці у Житомирській області (10008, м. Житомир, вул. Шевченка, 18-а, код ЄДРПОУ 39790560) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Житомирській області від 26.02.2019 №ЖИ49/ЖТ0395/80/АВ/П/ТД-ФС про накладення штрафу в розмірі 500760,00 грн. (п'ятсот тисяч сімсот шістдесят гривень 00 копійок).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці в Житомирській області (10008, м. Житомир, вул. Шевченка, 18-а, код ЄДРПОУ 39790560) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 5007,60 грн. (п'ять тисяч сім гривень шістдесят копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду складено у повному обсязі: 02.07.2019.
Суддя Н.М. Майстренко