Україна
Донецький окружний адміністративний суд
02 липня 2019 р. Справа№200/5785/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Кочанова П.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, в якому просить суд зобов'язати Селидовське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області здійснити на загальних підставах нарахування та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він отримує пенсію за віком. В листопаді 2016 року, позивач звернувся до відповідача з заявою про виплату пенсії у зв'язку зі зміною місця постійного проживання та реєстрації в м.Селидове та до 01.02.2018 року пенсію отримував у повному обсязі. 01 квітня 2019 року він звернувся до відповідача з заявою про здійснення пенсійних виплат на загальних підставах. Відповідачем надана відповідь № 564/А-01-01-08 від 12.04.2019 року із якої вбачається, що особа, яка прописалась на території, підконтрольній українській владі після початку антитерористичної операції, вважається внутрішньо переміщеною особою і на нього поширюється дія Постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», де зазначено що призначення (поновлення) виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам здійснюється за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10,2014 № 509 та для осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, які розташовані на лінії зіткнення уповноваженим банком є АТ «Ощадбанк».
Позивач вважає, що відповідач своїми незаконними діями протиправно не здійснює виплати його пенсії за віком на загальних підставах.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02 травня 2019 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
У строк, встановлений судом, через відділ документообігу та архівної роботи суду по справі № 200/5785/19-а надійшов відзив від відповідача, вмотивований тим, що відповідно до паспортних даних позивача, він був зареєстрований у п.Жовтня (Макіївка) до 03.11.2016 року. Тобто, в розумінні Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» позивач є внутрішньо переміщеною особою незважаючи на зміну місця реєстрації. Окрім того, свою позицію відповідач вмотивовував тим, що чинними нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України врегульовано порядок виплати пенсій особам, переміщеним з тимчасово окупованих територій. Відповідно до рішення Донецького окружного адміністративного суду по справі №805/2575/18-а від 29 травня 2018 року позивачу поновлено виплату пенсії з лютого 2018 року. Згідно даних ІКІС ПФУ позивач отримував пенсію по січень 2018 включно та квітень 2018 року. У зв'язку з проведенням верифікації пенсійні виплати громадянам, які тривалий час були відсутні за місцем реєстрації, призупинені до з'ясування, в тому числі і виплату пенсії позивачу з листопада 2018 року призупинено до з'ясування обставин, тобто особистого звернення до Селидовського об'єднаного управлінні Пенсійного фонду України Донецької області та надання позивачем відповідних документів здійснено не було. Борг за період з 01.02.2018 року по 31.03.2018 року та з травня 2018 року по жовтень 2018 року. При цьому, зазначено, що позивач більше не звертався до Селидовського об'єднаного управлінні Пенсійного фонду України Донецької області. Виплату пенсії позивачу буде поновлено після особистого звернення до Селидовського об'єднаного управлінні Пенсійного фонду України Донецької області, та надання належно оформленої довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
На підставі зазначеного, просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, у зв'язку з відсутністю суті спору.
Згідно з нормами статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином України (паспорт серії НОМЕР_2 виданий 16 лютого 1999 року Кіровським РВ Макіївського МУ МВС України в Донецькій області), РНОКПП НОМЕР_1 , пенсіонером за віком та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 03.11.2016 року.
Селидовське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області є суб'єктом владних повноважень - органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 384/2011 (далі за текстом - Положення №384/2011).
Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 на управління покладені повноваження, зокрема, щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії, щомісячного довічного грошове утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат відповідно до законодавства; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством (підпункти 7,8 пункту 4 Положення).
За особистою заявою від 05 листопада 2014 року, позивача взято на облік до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області як особу, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, відповідно до довідки від 27.02.2015 року № 1428019918 про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції.
З 03 листопада 2016 року позивач зареєстрував своє місце мешкання за адресою: АДРЕСА_1 та отримував пенсію за віком в Селидовському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області по січень 2018 року (включно).
Розпорядженням від 26.01.2018 року № 179431 Селидовське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області припинило виплату пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 01.02.2018 року. В обґрунтування якого зазначено, що ОСОБА_1 зареєстрований в паспорті на підконтрольній українській владі території з 03.11.2016 року та реєстрація згідно Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою КМУ від 01.10.2014 року відсутня.
Відповідно до положень ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 29 травня 2018 року позовну заяву ОСОБА_1 до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про скасування розпорядження та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково. Визнано протиправними дії Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо припинення виплати пенсії з 01 лютого 2018 року ОСОБА_1 . Скасовано розпорядження Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 179431 від 26 січня 2018 року. Зобов'язано Селидовське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області здійснити нарахування та виплату належної пенсії за віком ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з 01 лютого 2018 року. Допущено негайне виконання рішення суду в частині присудження виплати пенсії в межах суми стягнення за один місяць. В решті заявлених позовних вимог - відмовлено. Стягнуто з Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (за рахунок бюджетних асигнувань) на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 704 ( сімсот чотири гривні) 80 коп.
З відповіді відповідача на запит позивача, листом від 12.04.2019 року №564/А-01-01-08 вбачається, що підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (незалежно від відмітки у паспорті) є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення. Таким чином, особа, яка прописалась на території, підконтрольній українській владі після початку антитерористичної операції, вважається внутрішньо переміщеною особою. Враховуючи зазначене, він є внутрішньо переміщеною особою. Та на нього поширюється дія Постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», де зазначено що призначення (поновлення) виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам здійснюється за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509 та для осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, які розташовані на лінії зіткнення уповноваженим банком є АТ «Ощадбанк». Також, у листі зазначено, що внутрішньо переміщена особа не втрачає свого «статусу» з підстав зміни місця реєстрації. Водночас, дана особа, має право за власним бажанням подати заяву до УСЗН про відмову від довідки ВПО. Для поновлення виплати пенсії йому необхідно надати до управління заяву, діючу довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Після чого, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365 поновлення виплати пенсії буде здійснено на підставі рішення комісії про призначення (відновлення) або відмову у призначенні (відновленні) соціальних виплат, яке буде винесено за результатами перевірки достовірності зазначеної в заяві інформації про фактичне місце проживання/перебування.
Разом з цим, суд зазначає, що до відзиву на адміністративний позов як доказ на підтвердження обставин, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, до суду надано витяг з пенсійної бази ІКІС ПФУ: Підсистема Призначення та Виплати Пенсії по електронній пенсійній справі позивача, з якої вбачається, що позивачу відновлено нарахування та виплату пенсії за квітень 2018 року, при цьому за період з 01.02.2018 року по 31.03.2018 року не виплачено заборгованість з пенсійних виплат. Окрім того, з зазначеного витягу вбачається, що з 01 травня 2018 року припинено виплату пенсії, а з 01.11.2018 року припинено також і нарахування пенсійних виплат.
Між тим, суд зазначає, що рішенням суду від 29 травня 2018 року вирішено питання щодо зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплати позивачу належної пенсії з 01.02.2018 року.
Отже, судом встановлено, що позивачу припинено нарахування та виплату пенсії з 01.05.2018 року.
Із встановлених обставин вбачається, що між позивачем та відповідачем, як фізичною особою та суб'єктом владних повноважень, виник публічно-правовий спір у сфері соціального захисту, з приводу правомірності невиплати такого виду страхової виплати, як пенсія.
Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.
Відповідно до положень частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.
Відповідно до положень статті 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (надалі - Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Питання виплати пенсій врегульовані нормами статті 47 зазначеного Закону, згідно з якою пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.
Порядок припинення та поновлення виплати пенсії визначений нормами статті 49 Закону № 1058-IV.
Так, згідно з положеннями частини першої зазначеною статті виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:
1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;
2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
3) у разі смерті пенсіонера;
4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;
5) в інших випадках, передбачених законом.
Пунктом 4.12 Постанови правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі - Постанова № 22-1) передбачено, що при переїзді пенсіонера на постійне або тимчасове проживання до іншої адміністративно-територіальної одиниці орган, що призначає пенсію, не пізніше трьох робочих днів з дня одержання заяви надсилає запит про витребування пенсійної справи до органу, що призначає пенсію, за попереднім місцем проживання (реєстрації) пенсіонера. Пенсійна справа не пізніше п'яти робочих днів з дня одержання запиту пересилається органу, що призначає пенсію, за новим місцем проживання (реєстрації).
Відповідно до положень статті 33 Конституції України, статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року № 1382-IV (надалі - Закон № 1382-IV) громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.
Згідно з положеннями статті 3 Закону № 1382-IV документами, до яких вносяться відомості про місце проживання є:
- паспорт громадянина України,
- тимчасове посвідчення громадянина України,
- посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання,
- посвідчення біженця,
- посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту,
- посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист.
Нормами статті 6 зазначеного Закону визначено, що громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Батьки або інші законні представники зобов'язані зареєструвати місце проживання новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання.
Як встановлено судом, позивач реалізував своє конституційне право щодо вільного вибору постійного місця проживання, перемістившись до м.Селидове Донецької області, де зареєструвався за новою адресою у встановленому чинним законодавством порядку.
Згідно п. 1.3 вищевказаних Правил, реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування здійснюється управліннями, відділами (секторами) Державної міграційної служби України (далі - ДМС ) в районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення (далі - територіальний підрозділ ДМС ) у день подання особою документів. Реєстрація місця проживання особи може бути здійснене з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання.
Таким чином, у суду немає жодних сумнівів щодо внесених до паспорту позивача відомостей про реєстрацію його місця проживання, оскільки вони внесені відповідно до встановленого законодавством порядку та уповноваженим на те органом.
Закон України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (надалі - Закон № 1706 VII) відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.
Внутрішньо переміщеною особою, відповідно до норм частини першої статті 1 зазначеного Закону є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті (частина друга статті 1 Закону № 1706 VII).
Нормами статті 5 Закону № 1706 VII передбачено, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону. Адресою фактичного місця проживання внутрішньо переміщеної особи може бути адреса відповідного місця компактного поселення внутрішньо переміщених осіб (адреса містечка із збірних модулів, гуртожитку, оздоровчого табору, будинку відпочинку, санаторію, пансіонату, готелю тощо).
З аналізу зазначених норм законодавства, суд доходить висновку, що оскільки позивач з 03.11.2016 року фактично проживає на підконтрольній українській владі території, положення зазначеного закону на позивача не поширюються.
За таких обставин, суд доходить висновку, що виплата позивачеві пенсі має бути здійснена управлінням на загальних підставах - тобто без застосування до позивача нормативно-правових актів з питань соціального забезпечення внутрішньо переміщених осіб.
Отже, суд визнає безпідставними посилання відповідача на норми постанов Кабінету Міністрів України, якими визначено порядок здійснення соціальних виплат (у тому числі - пенсії) внутрішньо переміщеним особам, оскільки дані нормативно-правові акти регулюють правовідносини щодо здійснення соціальних виплат та порядок взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, та жодним чином не застосовуються до пенсійного забезпечення громадян, яке гарантується Конституцією України.
Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у своїх рішеннях від 07 березня 2018 року по справі № 242/3044/17 (адміністративне провадження № К/9901/2631/17), від 13 лютого 2018 року по справі № 234/11095/17 (адміністративне провадження № К/9901/163/17).
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з нормами частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Нормами статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Судом було встановлено вище, що відповідачем припинено нарахування та виплату пенсії з 01 травня 2018 року.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб'єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення. Тож, обираючи ефективний спосіб порушеного права, суд вважає за необхідне задовольнити позов, шляхом визнання протиправними дії відповідача щодо припинення виплати пенсії позивачу з 01.05.2018 року та зобов'язати відповідача відновити нарахування та виплату позивачу пенсії на загальних підставах та сплатити заборгованість за весь період починаючи з 01.05.2018 року.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов до висновку щодо задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02 травня 2019 року суд відстрочив позивачеві сплату судового збору у розмірі 768,40 грн. до ухвалення судового рішення.
Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС при задоволені позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, судовий збір у розмірі 768,40 підлягає стягненню на користь Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132, 159-161, 164, 192-194, 224-228, 241-247, 255, 253-263, 293-295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.05.2018 року.
Зобов'язати Селидовське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 41247274, юридична адреса: 85400, Донецька область, м.Селидове, вул.Героїв Праці, 6) відновити нарахування та виплату ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсії на загальних підставах та сплатити заборгованість за весь період починаючи з 01.05.2018 року.
Звернути до негайного виконання рішення суду у межах суми стягнення за один місяць.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 41247274, юридична адреса: 85400, Донецька область, м.Селидове, вул.Героїв Праці, 6) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.
Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку письмового провадження 02 липня 2019 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.
Суддя П.В. Кочанова