Справа: № 22-а-555/09 Головуючий у 1-й інстанції: Пащенко А.Д.
Суддя-доповідач: Мамчур Я.С
"02" березня 2010 р.
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Мамчура Я.С.,
суддів: Горбань Т.І., Горяйнова А.М,
при секретарі: Ільницькій В.Б.,
розглянувши апеляційну скаргу відповідача -приватного підприємства «Геоплан»на постанову Господарського суду Черкаської області від 26 листопада 2008 року у справі за позовом Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до приватного підприємства «Геоплан»про стягнення 18603 грн. 69 коп., -
Позивач звернувся до Господарського суду Черкаської області з адміністративним позовом до приватного підприємства «Геоплан»про стягнення 18603 грн. 69 коп., в тому числі 17806 грн. 25 коп. адміністративно-господарських санкцій за незайняте інвалідами у 2007 році у відповідача 1 робоче місце та 797 грн. 44 коп. пені за порушення строку сплати зазначених санкцій, з порушення відповідачем вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
Постановою Господарського суду Черкаської області від 26 листопада 2008 року -позов задоволено частково.
В апеляційній скарзі відповідач, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права просить скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції -скасуванню, виходячи з наступного.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача, оскільки вважає, що відповідач не довів і належним чином не підтвердив виконання вимог ЗУ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», однак лише за період, коли у відповідача не працював інвалід, а саме з 01.01.2007 р. по 25.11.2007 р.
Однак, з таким висновком суду не можна погодитися.
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі - Закон), для підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено законом.
Судом встановлено, що відповідач згідно поданої державної звітності "Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів" (форма N 10-ПІ поштова річна) за 2007 рік повинен був створити у 2007 році 1 робоче місце для працевлаштування інвалідів (відповідно до середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу осіб). У звіті відповідачем вказано, що в 2007 році на підприємстві інваліди не працювали.
Згідно вимог ст. 20 Закону підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж встановлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднані), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач повідомляв Уманський міський центр зайнятості про створення робочого місця та вакансії для працевлаштування інваліда шляхом надання звітів про наявність робочого місця за формою N 3-ПН, в яких вказував потребу у працівниках, а також звітував відділенню Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у 2007 році в установлений Законом строк.
Протягом 2007 року вказані органи інвалідів для працевлаштування на ПП «Геоплан»не направляли.
Згідно з п. 3 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою КМУ від 03.05.95 р. N 314, робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участі представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.
Статтею 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.
Отже, аналіз зазначених положень Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" дає підстави для висновку про те, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, що мають значення для справи, порушено норми матеріального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції -скасуванню.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212 КАС України, суд
Апеляційну скаргу відповідача -приватного підприємства «Геоплан» -задовольнити.
Постанову Господарського суду Черкаської області від 26 листопада 2008 року -скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до приватного підприємства «Геоплан»про стягнення 18603 грн. 69 коп. -відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий -суддя: Я.С. Мамчур
Судді: Т.І. Горбань
А.М. Горяйнов
Постанову складено у повному обсязі 05.03.2010