Справа: № 2-а-39/09 Головуючий у 1-й інстанції: < Текст >
Суддя-доповідач: Романчук О.М
"23" лютого 2010 р.
Справа № 2-а-39/09
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого: Романчук О.М.,
Суддів: Собківа Я.М.,
Усенка В.Г.,
при секретарі: Шевчук К.В..
розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3 та Управління Пенсійного фонду України в Городнянському районі Чернігівської області на постанову Городнянського районного суду Чернігівської області від 19 березня 2009 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Городнянському районі Чернігівської області про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, -
ОСОБА_3 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Городнянському районі Чернігівської області (далі - Відповідач) про оскарження бездіяльності відповідача, вказуючи, що вона належить до громадян, на яких поширюються соціальні пільги та гарантії Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та відповідно має право на отримання щомісячного підвищення пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, проте відповідачем зазначена норма закону не була врахована при нарахуванні розміру її пенсії за 2006-2008 роки.
Постановою Городнянського районного суду Чернігівської області від 19 березня 2009 року позовні вимоги задоволено частково. Зобов'язано відповідача провести Позивачу перерахунок та виплату доплату до пенсії, як дитині війни, у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2008 року по 31.03.2008 року в розмірі 282 грн., з 01.04.2008 року по 30.06.2008 року в розмірі 288 грн. 60 коп., з 01.07.2008 року по 30.09.2008 року в розмірі 289, 20 грн., за період з 01.10.2008 року по 31.12.2008 року в розмірі 298, 80 грн., а всього за 2008 рік у розмірі 1158, 60 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Позивач та Відповідач звернулися з апеляційними скаргами, в яких просили скасувати постанову суду та задовольнити позов і відмовити позивачу в задоволенні його вимог відповідно.
В обґрунтування апеляційної скарги сторони посилаються на те, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення були порушені норми матеріального та процесуального права, що призвело, на думку відповідача, до неправильного вирішення справи.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, Позивач відноситься до категорії громадян на яких поширюється дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (далі по тексту -Закон) вона має право на одержання щомісячного підвищення пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Згідно з ст. 6 Закону, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 17 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» зупинено на 2006 р. дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Законом України від 19.01.2006 р. № 3367-IV внесені зміни до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», відповідно до яких виключено п. 17 ст. 77, а ст. 110 викладена в іншій редакції. Зокрема установлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим ст. 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються з 01.01.2006 р., а ст. 6 - у 2006 р. поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Оскільки Кабінет Міністрів України в 2006 р. не визначив порядку виплати надбавки до пенсії дітям війни, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що вимоги позивачки, що стосуються 2006 р., задоволенню не підлягають.
Дію ст. 6 Закону на 2007 р. було зупинено ст. 111 Закону України від 19.12.2006 р. «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (з урахуванням положень п. 12 ст. 71 цього Закону) та визначено, що у 2007 р. підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону, виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») у розмірі 50 % від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнані неконституційними положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо такого зупинення дії ст. 6 Закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції в цій частині, визнав обґрунтованим таке право лише з 09.07.2007 р. відповідно до вимог ст. 6 Закону.
Однак, враховуючи пропуск строку звернення до суду, який встановлений ст. 99 КАС України та відсутність поважних причин для його поновлення, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про можливість задоволення позовних вимог у межах річного строку до звернення до суду з позовом.
Подібні відносини склалися і в 2008 р., оскільки зміни до ст. 6 Закону, що внесені п. 41 розд. 2 Закону України від 28.12.2007 р. «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнані неконституційними Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008.
Таким чином, позовні вимоги за 2008 рік підлягають задоволенню з 22.05.2008 року до кінця відповідного року.
Доводи апеляційної скарги про те, що поняття «мінімальна пенсія за віком», про яке йдеться в ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», застосовується виключно для визначення пенсій, що призначаються лише за цим Законом, і не стосується дітей війни відповідно до ст. 6 Закону, є необгрунтованими.
Положення ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч. 1 статті мінімального розміру пенсії за віком.
Посилання відповідача на відсутність коштів для забезпечення виплат доплати до пенсії не може братися до уваги, оскільки відсутність коштів не є підставою невиконання зобов'язань, покладених на управління законодавством.
Таким чином, судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови було неповно з'ясовано обставини справи та порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів у відповідності до ч.2 ст. 205 КАС України, приходить до висновку, що апеляційні скарги позивача та Відповідача необхідно задовольнити повністю та частково відповідно, постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позов частково.
Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України суд,
Апеляційні скарги ОСОБА_3 та Управління Пенсійного фонду України в Городнянському районі Чернігівської області задовольнити частково.
Постанову Городнянського районного суду Чернігівської області від 19 березня 2009 року скасувати та ухвалити нову, якою задовольнити позов частково.
Визнати відмову Управління Пенсійного фонду України в Городнянському районі Чернігівської області щодо виплати ОСОБА_3 доплати до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком протиправною протиправною.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Городнянському районі Чернігівської області нарахувати та забезпечити виплату на користь ОСОБА_3 доплату до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 2 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-IV, за період з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р.
У решті позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.
Головуючий суддя:
Судді:
Повний текст виготовлено: 25.02.2010 року