Справа: № 22-а-31137/08 Головуючий у 1-й інстанції: Капустинський М.М.
Суддя-доповідач: Попович О.В.
"25" лютого 2010 р.
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Попович О.В.,
суддів Василенка Я.М., Мельничука В.П.,
при секретарі Романовій Ю.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Управління праці та соціального захисту населення Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області на Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 13.08.2008 року по справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області про визнання дій неправомірними та стягнення заборгованості по щомісячній грошовій допомозі по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, -
У травні 2008 року ОСОБА_1 звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області, в якому просила суд визнати неправомірними дії відповідача щодо виплати щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у 2007 році у розмірі меншому, ніж це визначено статтею 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та стягнути з відповідача на користь позивача різницю недоплаченої суми допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2007 рік у сумі 1986,21 грн.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 13.08.2008 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково: стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області на користь 1900,02 грн. заборгованості по недоплаченій грошовій щомісячній допомозі по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09 липня 2007 року по грудень місяць 2007 року.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.
До суду апеляційної інстанції сторони не з'явилися, належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду. Від позивача надійшла заява про слухання справи за її відсутності.
Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи. Апелянт просив суд розглядати справу за його відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є матір'ю малолітньої дитини ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1, виданим 14.06.2005 року відділом РАЦС Житомирського міського управління юстиції та здійснює за ним догляд.
Задовольняючи адміністративний позов ОСОБА_1, суд першої інстанції прийшов до висновку, що Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року №6-рп, визнано неконституційним положення п. 7 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» та відновлено дію ст. 41 та 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та виплатами, зумовленими народженням та походженням» щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а тому дії відповідача щодо не нарахування відповідно допомоги у встановленому Законом розмірі є протиправними.
З висновками суду першої інстанції не можна не погодитися.
Колегією суддів встановлено, що позивач є матір'ю малолітньої дитини.
Відповідні до преамбули Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» цей Закон відповідно до Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає правові, організаційні та фінансові основи загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності, у зв'язку з вагітністю та пологами, народженням дитини та необхідністю догляду за нею, у разі смерті, а також надання послуг із санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованим особам та членам їх сімей.
Матеріальне забезпечення та соціальні послуги, що надаються за цим Законом, є окремим видом загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян, що здійснюється Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
Відповідно до ст. 34 зазначеного Закону за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, надаються такі види матеріального забезпечення та соціальних послуг, зокрема, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (статті 42 - 44 цього Закону).
Стаття 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та виплатами, зумовленими народженням та походженням» закріплює, що право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має застрахована особа (один із батьків дитини, усиновитель, баба, дід, інший родич або опікун), яка фактично здійснює догляд за дитиною. Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованим особам у формі матеріального забезпечення у період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку і частково компенсує втрату заробітної плати (доходу) у період цієї відпустки. Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається на кожну дитину. незалежно від кількості народжених (усиновлених, взятих під опіку) дітей у сім'ї, по догляду за якими надається допомога.
Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом (ст. 43 Закону).
Крім того, відповідне право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку закріплено Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».
Стаття 13 зазначеного Закону передбачає право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною.
Допомога по догляду за дитиною виплачується щомісячно з дня призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Стаття 15 зазначеного Закону також підтверджує право особи на отримання допомоги в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Однак, положення статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» статтею 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» №489-V від 19.12.2006 року зупинено на 2007 рік.
Проте Конституційний Суд України у рішенні від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) сформулював правову позицію, згідно з якою законом про Державний бюджет України, який має особливий предмет регулювання, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.
Оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, Бюджетному кодексі України, Конституційний Суд України зауважив, що цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.
З урахуванням зазначеного, пункт 7 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено дію статей 41, 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та виплатами, зумовленими народженням та походженням», визнано Конституційним Судом України таким, що не відповідає Конституції України.
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що відповідачем було порушено право позивача на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, в розмірі, встановленому ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та виплатами, зумовленими народженням та походженням» починаючи з липня місяця 2007 року до грудня місяця 2007 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги
Крім того, колегія суддів вважає за доцільне звернути увагу на наступне.
Постановляючи рішення про часткове задоволення адміністративного позову ОСОБА_1, суд стягнув з Управління праці та соціального захисту населення Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області на користь ОСОБА_1 1900,02 грн. заборгованості по недоплаченій грошовій допомозі по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09 липня місяця 2007 року по грудень місяць 2007 року, не з'ясував за офіційними документами чи дійсно дана сума підлягає стягненню і саме з відповідача.
Судом першої інстанції також не було враховано положення п. 3 ст. 152 Конституції України, згідно якої матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.
Даний порядок відшкодування передбачений статтею 1175 ЦК України, згідно якої, шкода, завдана фізичній або юридичній особі в результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини посадових і службових осіб цих органів.
Крім того, судом першої інстанції не було розглянуто позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання дій відповідача неправомірними.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана Постанова Житомирського окружного адміністративного суду від 13.08.2008 року постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з постановленням нового рішення.
Відповідно до п. 1 ст. 202 КАС України, суд апеляційної інстанції суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нове рішення, якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання
За таких підстав апеляційна скарга відповідача Управління праці та соціального захисту населення Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області на Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 13.08.2008 року по справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області про визнання дій неправомірними та стягнення заборгованості по щомісячній грошовій допомозі по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку - підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з постановленням нової постанови.
Керуючись ст.ст. 2, 160, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу відповідача Управління праці та соціального захисту населення Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області на Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 13.08.2008 року - задовольнити частково.
Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 13.08.2008 року - скасувати.
Постановити нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області про визнання дій неправомірними та стягнення заборгованості по щомісячній грошовій допомозі по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку - задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області щодо невиплати ОСОБА_1 у повному обсязі щомісячної грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з липня по грудень 2007 року.
В задоволенні решти адміністративного позову - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складання Постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя О.В. Попович
Судді Я.М.Василенко
В.П.Мельничук
(Повний текст Постанови складено 02.03.2010 року).