ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
місто Київ
01 липня 2019 року №640/19893/18
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом
за позовомОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України у м. Києві
про зобов'язання вчинити дії, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, код ЄДРПОУ 42098368) про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві провести обчислення пенсії ОСОБА_1 за віком у відповідності до ч. 1 ст.27 та ч.ч. 1, 2 ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у редакції чинній з 01.01.2018 по 31.12.2018, із застосуванням показника середньої заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2016 та 2017 роки (5 377,90 грн.), нарахування та виплату пенсії за віком у відповідному розмірі з дня призначення пенсії за віком 29 травня 2018 року.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач 29.05.2018 року звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Так, чинним законодавством чітко визначено, який саме показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, має застосовуватись при призначенні пенсії у період з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року, а саме: застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2016 та 2017 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%, однак, у випадку позивача, відповідач здійснив переведення на пенсію за віком із протиправним застосуванням середньої заробітної плати за 2014-2016 роки (3 764, 40 грн.). Таким чином, внаслідок неправомірних дій УПФУ, розмір пенсії позивача виявився суттєво меншим, ніж мав становити за умови суворого дотримання норм Законів України.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.12.2018 року відкрито спрощене позовне провадження у справі, без повідомлення учасників справи (письмове провадження), встановлено відповідачу строк для надання відзиву та витребувано від останнього докази та відповідні матеріали.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що з 01.10.2017 року пенсії перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%. Оскільки при переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відбулися зміни у законодавстві та у зв'язку з чим обчислення пенсії позивача проведено із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки (3 764, 40 грн.), то на даний час управлінням пенсійного фонду вчинено всі дії щодо обчислення та виплати в подальшому пенсії позивачеві в розмірах, передбачених чинним законодавством.
Відповідно до частини 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розгляд яких проводився за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), заявами по суті справи є позов та відзив.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив наступне.
ОСОБА_1 є пенсіонером та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в місті Києві.
Після звільнення з військової служби позивачеві була призначена пенсія за вислугу років згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
29.05.2018 року, після досягнення пенсійного віку, позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві із заявою про призначення йому пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"
Так, з 29.05.2018 року позивача було переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування".
Разом з тим, 21.09.2018 року позивач звернувся із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, в які просив провести обчислення призначеної йому пенсії за віком із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) у середньому розмірі на одну застраховану особу, з якої сплачено страхові внески, за 2016-2017 роки (5 377, 90 грн.).
Листом від 05.10.2018 року №89346/02/Л-7374 Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві повідомило позивача, зокрема, що для застосування середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2016 та 2017 роки відсутні правові підстави.
Позивач вважаючи дії відповідача щодо застосування при обчисленні пенсії за віком показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України, за 2014-2016 роки ( 3 764,40 грн.), протиправними - звернувся до суду з даним позовом.
Вивчивши письмові матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов до наступних висновків.
Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (в редакції станом на час переведення позивача на інший вид пенсії) військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором. У разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до цього Закону та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", призначається одна пенсія за її вибором.
Аналогічна норма закріплена і у ст. 10 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а саме:
- особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором;
- особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Частиною 1 ст. 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:
1) пенсія за віком;
2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства);
3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Таким чином, позивач має право на отримання двох видів пенсій за різними законами - у зв'язку із вислугою років, відповідно до ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Позивач набув право на отримання пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки досяг пенсійного віку, та має достатній страховий стаж, перебуває на обліку у відповідача.
При цьому слід зазначити, що переведення з одного виду пенсії на інший відповідно до вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" проводиться в межах одного закону, а у цьому законі передбачені лише три види пенсії - за віком, по інвалідності, по втраті годувальника. У таких випадках і застосовується правова норма частини 3 ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" щодо застосування показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
У даному випадку позивач, отримуючи пенсію за одним Законом, звернувся з заявою до відповідача про призначення йому пенсії за іншим Законом. Так, позивач просив призначити йому пенсію за віком на підставі статей 26, 27, 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а не перевести його на пенсію за віком у межах одного Закону.
Відповідно до частини 2 ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск:К), де: Зп- заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики.
Отже, доводи відповідача щодо переведення позивача на пенсію за віком, а не її призначення, спростовуються вищевикладеним.
Як зазначено вище, ОСОБА_1 після звільнення з військової служби було призначено пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" позивач звернувся вперше 29.05.2018 року.
Після призначення пенсії за вислугу років позивач продовжував працювати, що підтверджується копією трудової книжки.
Таким чином, при призначенні позивачу у 2018 році пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" підлягає застосуванню середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком згідно частини другої статті 40 цього Закону.
Верховний Суд у постанові від 14.02.2018 року по справі №К/9901/1071/17 зазначив, що при переведенні з пенсії призначеної згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" на пенсію згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" показник заробітної плати має враховуватися за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії.
Аналогічного висновку дійшла колегія Верховного суду у складі Касаційного адміністративного суду в постанові від 13.11.2018 року по справі №359/4777/17 (провадження №К/9901/43494/18).
Згідно із Законом України від 03.10.2017 року №2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" (який набрав чинності 11.10.2017 року) розділ XV Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" доповнено пунктом 44, згідно з яким з 1 жовтня 2017 року по 31 грудня 2017 року при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 %.
З 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2016 та 2017 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %. У разі, якщо при однакових показниках індивідуального коефіцієнта заробітної плати (доходу) та тривалості страхового стажу розмір пенсії у 2018 році, обчислений відповідно до аналогічних показників, буде меншим, ніж пенсія, призначена у 2017 році, розмір якої обчислений з урахуванням положень абзацу першого цього пункту, Кабінет Міністрів України приймає рішення про збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується при призначенні пенсій з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, таким чином, щоб пенсії, призначені у зазначений період, не були меншими за пенсії, що призначалися з 1 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року.
З урахуванням того, що позивач звернувся з заявою про призначення пенсії за віком у 2018 році, мають застосовуватися положення частини другої статті 40 Закону щодо визначення показника середньої заробітної плати із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки.
Інформація щодо показників середньої заробітної плати розміщена, зокрема, на офіційному сайті Пенсійного Фонду України http://www.pfu.gov.ua/category/poslugi/zastrahovanim/pokazniki-serednoyi-zarobitnoyi-plat/arhiv-zapitannya-vidpovidi-peremishhenim-pokazniki-serednoyi-zarobitnoyi-plat/.
На зазначеному сайті міститься інформація про те, що середня заробітна плата складає: у 2014 році 3 149, 45 грн., у 2015 році 3 661, 41 грн., у 2016 році 4 482, 35 грн., у 2017 році 6 273, 45 грн.
Отже, відповідач мав призначити пенсію позивачеві, виходячи із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 (4 482, 35 грн.) та 2017 (6 273, 45 грн.) роки.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку про те, що відповідачем неправомірно застосовано розмір середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2014-2016 роки.
Відповідно до частини другої статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Так, враховуючи встановлені судом обставини, суд приходить до висновку, що для належного захисту прав позивача доцільним буде вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо переведення ОСОБА_1 з пенсії за вислугу років, призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та обчислення пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України, за 2014-2016 роки ( 3 764,40 грн.).
За таких обставин суд приходить до висновку про наявність у позивача права на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки.
Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частинами. 1, 4 ст. 73 КАС України регламентовано, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно з положеннями статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 77, 139, 241-247, 255, 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо переведення ОСОБА_1 з пенсії за вислугу років, призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та обчислення пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України, за 2014-2016 роки ( 3 764,40 грн.).
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві призначити ОСОБА_1 та провести обчислення та виплату пенсії за віком у відповідності до ч. 1 ст.27 та ч.ч. 1, 2 ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у редакції чинній з 01.01.2018 по 31.12.2018, із застосуванням показника середньої заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2016 та 2017 роки (5 377,90 грн.), з 29 травня 2018 року.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) понесені ним судові витрати у розмірі 704, 80 грн. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, код ЄДРПОУ 42098368).
Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги).
Суддя Н.Г. Вєкуа