ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
01 липня 2019 року № 826/12274/17
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Приватна служба охорони «Яструб» до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0006351201 від 23 червня 2017 року, № 0006341201 від 23 червня 2017 року та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Приватна служба охорони «Яструб» (01001, м. Київ, вул. Софіївська, 10, приміщення 4, код ЄДРПОУ 37372186) з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, код ЄДРПОУ 39439980), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0006351201 від 23 червня 2017 року, № 0006341201 від 23 червня 2017 року, зобов'язати ГУ ДФС у м. Києві внести до зворотного боку картки особового рахунку ТОВ «Приватна служба охорони «Яструб» відомість про сплату ТОВ «Приватна служба охорони «Яструб» 04 квітня 2016 року податкового зобов'язання з податку на додану вартість та штрафних санкцій, згідно податкового повідомлення-рішення № 0492615141 від 29 березня 2016 року ГУ ДФС у м. Києві на підставі платіжного доручення № 705.
Позивач вважає безпідставним складання Головнім управління ДФС у м. Києві податкових повідомлень-рішень № 0006351201 від 23 червня 2017 року та № 0006341201 від 23 червня 2017 року, оскільки оскаржувані податкові повідомлення складені з порушенням норм чинного законодавства України за відсутності вини позивача, в порушення п. 57.3 ст. 57 та п. 203.2 ст. 203 Податкового Кодексу України.
Відповідач проти позову заперечив, у судовому засіданні 07 грудня 2017 року надав суду заперечення на позовну заяву, в яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.10.2017 року відкрито провадження в адміністративній справі.
В судовому засіданні 07.12.2017 року суд перейшов до письмового провадження по справі.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив наступне.
Головним управлінням ДФС у м. Києві 26 травня 2017 року проведено перевірку ТОВ «ПСО «Яструб» з питань своєчасності сплати податку на додану вартість, за результатами якої було складено акт № 295/26-15-12-00-20/01-37372186 від 26 травня 2017 року. В акті зроблено висновок про те, що ТОВ «ПСО «Яструб» порушило п.57.3 ст. 53, п. 203.2 ст. 203 Податкового Кодексу України та щодо застосування до платника податків відповідальності, передбаченої ст. 126 Податкового Кодексу України за порушення правил оплати (перерахування) податку у строки, визначеному законодавством.
Не погоджуючись із висновками ГУ ДФС у м. Києві, 09 червня 2017 року позивач, на підставі ст. 86.7 ст. 86 Податкового Кодексу України подав заперечення на акт перевірки , на яке 20 червня 2017 року отримав відповідь від ГУ ДФС у м. Києві вих № 17560/10/26-15-12-01-18 про залишення без змін висновків акту перевірки .
19 липня 2017 року позивач отримав податкові повідомлення-рішення № 0006351201 від 23 червня 2017 року та № 0006341201 від 23 червня 2017 року, якими зобов'язали ТОВ «ПСО «Яструб» сплатити штраф у розмірі 10% в сумі 12 705,86 грн та у розмірі 20% в сумі 37.186,25 грн.
Скориставшись правом на адміністративне оскарження, відповідно до п.п. 17.1.7 17.1 ст. 17 Податкового Кодексу України та в порядку ст.ст. 55,56 Податкового Кодексу України, позивач 26 липня 2017 року звернувся до Державної фіскальної служби України зі скаргою на вищевказані податкові повідомлення Головного управління ДФС у м. Києві, з проханням скасувати податкові повідомлення-рішення від 23 червня 2017 року.
15 вересня 2017 року позивач отримав рішення за вих № 20072/6/99-00-03-01-25 про результати розгляду скарги, яким залишено без змін податкові повідомлення ГУ ДФС у м. Києві від 23 червня 2017 року №№ 0006351201, 0006341201, а скаргу-без задоволення.
27 липня 2017 року позивач звернувся до Ради бізнес-омбудсмена зі скаргою на незаконні дії ГУ ДФС у м. Києві під час складання податкових повідомлень-рішень від 23 червня 2017 року, з проханням надати їм правову оцінку (здійснити перевірку обставин та фактів), а також вжити всі можливі юридичні заходи щодо об'єктивного розгляду скарги ТОВ «ПСО «Яструб».
18 вересня 2017 року ДФС України повідомила Раді бізнес-омбудсмена про незадоволення скарги позивача та залишення без змін податкових повідомлень-рішень від 23 червня 2017 року ГУ ДФС у м. Києві.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.
Як вбачається із матеріалів справи, 23 червня 2017 року відповідачем були винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення за результатами камеральної перевірки з питань своєчасності сплати податку на додану вартість, оскільки він вбачає в діях ТОВ «ПСО «Яструб» порушення вимог п. 57.3 ст. 57 та п. 203.2 ст. 203 Податкового Кодексу України щодо строків сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість, визначеного податковим повідомленням-рішенням № 0492615141 від 29 березня 2016 року.
Податкове повідомлення-рішення № 0492615141 від 29 березня 2016 року було складено на підставі акту документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ПСО «Яструб» від 18 березня 2016 року.
Позивач зазначає, що на виконання п.57.3 ст. 53 Податкового Кодексу України у повному обсязі сплатив нараховану суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість за податковим повідомленням-рішенням від 29 березня 2016 року, через систему «Клієнт-банк» ПАТ «КБ «Хрещатик» на підставі платіжного доручення № 705 від 04 квітня 2016 року. Граничний строк сплати даного податкового зобов'язання становив 08 квітня 2016 року.
Проте, 04 квітня 2016 року ПАТ «КБ «Хрещатик» не здійснив переказ коштів згідно платіжного доручення № 705.
Наступного дня, 05 квітня 2016 року Правління Національного банку України прийняло Постанову № 234 «Про віднесення АТ «КБ «Хрещатик» до категорії неплатоспроможних, а відповідно до п.1 ст. 34 Закону України « Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб розпочав процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку.
В зв'язку із цим, 05 квітня 2016 року ПАТ «КБ «Хрещатик» також не здійснив переказ коштів згідно платіжного доручення позивача № 705 від 04 квітня 2016 року, при тому, що коштів на рахунку позивача було достатньо для виконання переказу.
На підтвердження вказаних фактів, позивачем додано до позовної зави копії виписок з банку станом на 04.04.2016 року та 05.04.2016 року. Відповідно до цих виписок, станом на 04.04.2016 року сума залишку на рахунку позивача становила 538 983,07 грн, станом на 05.04.2016 року- 567 483,07 грн, що є достатньою для здійснення переказу коштів.
07 квітня 2016 року позивач листом за вих № 116 повідомив ДПІ у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про виконання в повному обсязі грошових зобов'язань за податковим повідомленням-рішенням № 0492615141 від 29 березня 2016 року та проінформувало про введення тимчасової адміністрації в ПАТ «КБ «Хрещатик» з 05 квітня 2016 року.
Вказані факти підтверджуються матеріалами справи, а саме: копією листа на адресу начальника ДПІ у Шевченківському р-ні Головного управління ДФС у м. Києві за вих № 116 від 07 квітня 2016 року.
08 квітня 2016 року ПАТ «КБ «Хрещатик» повернув позивачу платіжне доручення № 705 від 04 квітня 2016 року без виконання, в якому вказав, що невиконання виникло з вини ПАТ «КБ «Хрещатик» на підставі п.1 ч.5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та пункту 1.25 Глави 1 розділу ІІІ Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 05.07.2012 року № 2.
02 грудня 2016 року позивач повторно сплатив кошти, згідно податкового повідомлення-рішення № 0492615141 від 29 березня 2016 року, на підставі платіжного доручення № 1615 від 02 грудня 2016 року.
Проте, в акті перевірки та у запереченнях на позовну заяву відповідач зазначає, що оскільки кошти у сумі 56 495 грн було сплачено не у строк, встановлений законодавством, а лише 02.12.2016 року, позивачем порушено приписи п.126.1 ст. 126 Податкового кодексу України, на підставі чого ГУ ДФС у м. Києві винесені податкові повідомлення-рішення № 0006351201 від 23.06.2017 року на суму 37186,25 грн, що складає 20% погашеної суми податкового боргу, № 0006341201 на суму 12075,86 грн у розмірі 10% погашеної суми податкового боргу.
Досліджуючи обставини справи, суд дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ст. 1 Закону України « Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» переказ коштів - це рух певної суми коштів, з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі.
Згідно із п. 22.1. вказаного Закону ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: 1) платіжне доручення; 2) платіжна вимога-доручення; 3) розрахунковий чек; 4) платіжна вимога; 5) меморіальний ордер.
На підставі п. 22.4 ст. 22 зазначеного Закону під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку. Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.
Відповідно до п.1.29 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» переказ коштів є обов'язковою функцією, що має виконувати платіжна система.
Відповідно до п. 8.1. ст. 8 зазначеного вище Закону банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, що надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу, банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі не пізніше наступного робочого дня.
Як свідчать матеріали справи, ані в день надходження платіжного доручення, ані на наступний день, банк своїх зобов'язань перед позивачем не виконав.
Норми Податкового Кодексу України, зокрема п. 129.6 зазначають, що за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду.
При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.
Пункт 129.7. Податкового Кодексу України визначає, що не вважається порушенням строку перерахування податків, зборів, платежів з вини банку порушення, вчинене внаслідок регулювання Національним банком України економічних нормативів такого банку, що призводить до нестачі вільного залишку коштів на такому кореспондентському рахунку.
Якщо у майбутньому банк або його правонаступники відновлюють платоспроможність, відлік строку зарахування податків, зборів та інших платежів розпочинається з моменту такого відновлення.
При цьому платник податків не несе відповідальності за дії банківських та кредитних установ, які беруть участь у багатостадійному процесі сплати та перерахування податків до бюджету.
У разі наявності у платника відповідних доказів, що підтверджують виконання всіх передбачених законодавством умов для визнання його добросовісним платником, обов'язок зі сплати відповідної суми податкового зобов'язання слід визнати виконаним, незалежно від фактичного зарахування платежу до бюджетної системи України.
Відтак, з огляду на наявність у позивача платіжних доручень від 04 квітня 2016 року № 705 та платіжного доручення № 1615 від 02 грудня 2016 року, які підтверджують виконання всіх передбачених законодавством умов для визнання позивача добросовісним платником, суд не вбачає у діях позивача вини у скоєнні правопорушення, передбаченого п.57.3 ст. 53, п. 203.2 ст. 203 Податкового Кодексу України, тому винесені податкові повідомлення-рішення від 23 червня 2017 року є незаконними та підлягають скасуванню.
Щодо зобов'язання ГУ ДФС у м. Києві вчинити дії, суд вважає за потрібне зазначити наступне.
Механізм ведення територіальними органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, визначений Порядком ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, затвердженим Наказом Міністерства доходів і зборів України № 765 від 0512.2013 року.
Згідно з п. 3 розділу І вказаного Порядку передбачено, що інтегрована картка платника-це форма оперативного обліку податків, зборів , митних платежів, передоплати та єдиного внеску, що включає комплекс облікових показників з інтегрованих підсистем, за повноту, достовірність і своєчасність відображення яких несуть відповідальність структурні підрозділи територіальних органів Міндоходів за функціональними напрямами роботи.
Зі змісту п. 1 розділу ІІ Порядку вбачається, що інтегрована картка платників відкривається за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску територіальними органами Міндоходів.
Відповідно до п.3 розділу V Порядку погашення податкового боргу є зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідними документами.
Відповідно до п. 11 розділу ІІ Порядку форми інтегрованих карток платника мають лицьовий та зворотний боки. Зворотний бік інтегрованої картки відображає стан розрахунків платника (суми нарахованого та сплаченого платежів, пені, штрафних (фінансових) санкцій, процентів за користування розстроченням (відстроченням) грошових зобов'язань (податкового боргу), суми податкового боргу, недоїмки із сплати єдиного внеску, надміру та/або помилково сплачені, заявлені до відшкодування тощо) за податками, зборами, єдиним внеском, митними платежами, операції, що проводяться з коштами передоплати.
На лицьовому боці інтегрованої картки відображається додаткова інформація щодо стану розрахунків платника за податками, зборами, єдиним внеском, митними платежами та передоплатою.
Згідно із п. 13 розділу ІІ вищевказаного Порядку, занесення/перенесення, виключення/включення операцій в інформаційній системі проводяться структурними підрозділами територіальних органів Міндоходів, на які покладено функції з введення відповідної інформації.
Контроль за достовірністю та повнотою відображення інформації в інформаційній системі забезпечується структурними підрозділами, на які покладено функції з введення відповідної інформації.
З огляду на вищевикладене, не повинна вважатися податковим боргом сума платіжного доручення про сплату відповідних платежів , переданого на виконання до обслуговуючого банку платника податків, а інформація на зворотному боці ІКП платника податків повинна відображатися шляхом проведення зменшення нарахувань, у розрізі відповідних сум.
На виконання вищевказаних норм, з метою відображення в ІКП, позивач звернувся 07 квітня 2016 року до ДПІ Шевченківського району ГУ ДФС у м. Києві листом за № 116, яким повідомив контролюючий орган про виконання ним 04 квітня 2016 року податкового зобов'язання згідно податкового повідомлення-рішення від 29 березня 2016 року та про введення тимчасової адміністрації в обслуговуючому банку позивача - ПАТ «КБ Хрещатик».
Однак, ДПІ Шевченківського району ГУ ДФС у м. Києві проявила бездіяльність та не внесла інформацію до ІКП позивача про розрахунки за податкові зобов'язання, що виникли на підставі податкового повідомлення-рішення від 29.03.2016 року, що призвело до виникнення безпідставного податкового боргу у позивача у розмірі податкового зобов'язання, та нарахування в подальшому штрафних санкцій за порушення строків оплати податкових зобов'язань.
Як встановлено судом, неперерахування коштів за платіжним дорученням № 705 від 04.04.2016 року відбулося за відсутності вини позивача. Крім того, у нього відсутня податкова заборгованість зі сплати податкового зобов'язання, згідно податкового повідомлення-рішення №0492615141 від 29 березня 2016 року, тому ГУ ДФС у м. Києві зобов'язано внести до зворотного боку картки особового рахунку позивача відомості про сплату 04 квітня 2016 року податкового зобов'язання з податку на додану вартість та штрафних санкцій.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Приписами частини 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахування аналізу всіх обставин справи, суд приходить до висновку про достатність підстав для задоволення позову у повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 77, 139, 246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Приватна служба охорони «Яструб» (01001, м. Київ, вул. Софіївська, 10, приміщення 4, код ЄДРПОУ 37372186) задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0006351201 та № 0006341201 від 23 червня 2017 року, прийняті Головним управлінням ДФС у м. Києві.
3. Зобов'язати Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві внести до зворотного боку картки особового рахунку ТОВ «Приватна служба охорони «Яструб» відомість про сплату ТОВ «Приватна служба охорони «Яструб» 04 квітня 2016 року податкового зобов'язання з податку на додану вартість та штрафних санкцій, згідно податкового повідомлення-рішення № 0492615141 від 29 березня 2016 року ГУ ДФС у м. Києві на підставі платіжного доручення № 705;
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві судовий збір у сумі 3.200 грн. (три тисячі двісті гривень) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Приватна служба охорони «Яструб».
Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги)
Суддя Н.Г. Вєкуа