ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
02 липня 2019 року № 826/7917/17
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АПТ-Україна» до Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень № 0016071404 та № 0016061404 від 10.04.2017 року, -
До Окружного адміністративного суду м. Києві звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «АПТ-Україна» (02121, м. Київ, вул. Харківське шоссе, 161/1, код ЄДРПОУ 38036913) із позовом до Головного управління ДФС у м. Києві ( 04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980), в якому просить скасувати винесені відповідачем податкові повідомлення-рішення № 0016071404 та № 0016061404 від 10.04.2017 року.
Позивач не згоден із висновками акту перевірки, а податкові повідомлення-рішення, винесені на його підставі, вважає незаконними.
Ухвалою суду від 23 червня 2017 року відкрито провадження по справі, зобов'язано відповідача надати заперечення на позовну заяву.
14 серпня 2017 року від відповідача надійшли заперечення на позовну заяву, в яких він зазначає про те, що з позовними вимогами не погоджується та вважає їх необґрунтованими, на підставі цього просить у задоволенні позову ТОВ «АПТ-Україна» відмовити у повному обсязі.
У судовому засіданні 05.12.2017 року суд, за погодженням із учасниками процесу, перейшов до письмового провадження по справі.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
24.03.2017 року за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «АПТ-Україна» відповідачем був складений акт № 118/26-15-14-04-05/38036913 з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «АПТ ІМПЕКС» за період з 01.12.2015 року по 31.12.2015 року.
На підставі висновків акту ГУ ДФС у м. Києві були винесені податкові повідомлення-рішення № 0016071404, яким нараховано податкових зобов'язань з ПДВ в сумі 3 413 254 грн та штрафних санкцій в сумі 853 314 грн, та податкове повідомлення-рішення № 00160661404, яким зменшено розмір від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, в сумі 168 112 грн.
За результатами перевірки податковим органом було зроблено висновки про порушення позивачем п.44.1. ст. 44, ст. 185, п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість за грудень 2015 року на суму 3 413 254 грн та завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 168 112 грн.
Актом перевірки встановлено, що між ТОВ «АПТ -Україна» та ТОВ «АПТ ІМПЕКС» було укладено договір поставки товарів від 21.12.2015 року № 21/12/2. Проте, на підтвердження виконання умов договору, позивачем не надано до перевірки документів на транспортування ТМЦ, що на думку перевіряючих, може свідчити про безтоварність операцій.
З огляду на вищенаведене, суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог ст. 67 Конституції України платники податків повинні сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законами терміни.
Як зазначив Вищий адміністративний суд України в інформаційному листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. При цьому в обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.
Суд враховує, що аналіз реальності господарської операції повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків, усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт тощо та відповідності їх дійсному економічному змісту.
Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Згідно з абзацом другого пункту 2.1 Положення № 88, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.
Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
При цьому, наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов'язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права на придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.
Як зазначено у листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:
- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;
- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;
- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;
- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.
Як встановлено результатами перевірки та досліджено судом при прийнятті рішення по справі, для перевірки дійсності проведених операцій щодо поставки товарів, позивачем (на момент проведення перевірки) не надано будь-яких документів, в т.ч. товаро-транспортних накладних, які б підтверджували факт здійснення поставки товарів.
Крім того, позивач не мав взаємовідносин із виробниками та імпортерами товарів, а ті організації, що вказані, як постачальники товарів, придбавали зовсім іншу продукцію, відмінну від реалізованого позивачу товару.
Тобто, позивач фактично здійснював безтоварні операції з продажу товару (робіт, послуг), фактично товари не реалізовувались, а лише документально оформлювались, шляхом складання договорів, рахунків-фактур, податкових накладних, з метою ухилення від сплати податків.
Враховуючи викладене, суд погоджується із висновками відповідача про те, що вказані обставини призвели до штучного формування податкового кредиту з ПДВ для суб'єктів господарювання -покупців по товарах, походження, рух, кількість та якість яких відстежити неможливо. Тому за вказаних обставин, ці факти свідчать про неможливість фактичного здійснення поставки товарів.
В судовому засіданні 24.10.2017 року за заявою позивача до матеріалів справи були долучені копії документів, відповідно до додатків.
Суд критично оцінює надані документи з огляду на наступне.
Серед документів, які долучені до матеріалів справи є копії товарно-транспортних накладних за період з 25.12.2015 року по 31.12.2015 року.
Проаналізувавши вказані документи, суд приходить до висновку, що вказані ТТН є неналежними доказами по справі, оскільки під час проведення перевірки, а також пред'явлення позову до суду, позивачем не надавались вказані документи.
Відповідно до акту перевірки (ар 10), про відсутність товарно-супроводжувальної документації позивач надавав письмові пояснення, а саме: «за умовами договорів (п.3.1.), поставка товарів здійснювалась на умовах DDP Україна (склад покупця - вул. Харківське шоссе, 161/1, м. Київ). Разом з тим, умови вказаних договорів не передбачали компенсацію покупцем транспортних витрат Постачальника, що у свою чергу усувало необхідність підготовки та передачі постачальником, а також зберігання покупцем пов'язаних із транспортуванням (перевезенням) товарно-транспортних супроводжувальних документів. Таким чином, належним виконання щодо поставки товарів від постачальника до покупця, а також підтвердженням передачі товару від постачальника до покупця були належним чином оформлені та підписані сторонами видаткові накладні, а також, за обставин отримання товару не керівником покупця - належним чином оформлені та завірені печаткою покупця довіреності на отримання товару».
Із зазначених пояснень вбачається, що товаро-транспортні накладні позивачем не оформлювались. Тому суд не приймає надані через декілька місяців товаро-транспортні накладні, як належні докази по справі.
Згідно зі ст. 9 Закону «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. Первинні документи мають бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Відповідно до наказу Міністерства транспорту України № 363, яким затверджені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом України товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання ТМЦ, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського бліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Товарно-транспортна накладна є первинним документом, який дає право на врахування вартості ТМЦ у складі витрат.
У разі її відсутності втрачається право на врахування витрат на перевезення, оскільки такі витрати не вважаються фактично підтвердженими.
Розуміючи вказані норми законодавства, позивач вирішив надати суду через пів року після проведення перевірки вказані товаро-транспортні накладні.
Як зазначалось в акті перевірки, виконання підрядних робіт між позивачем та ТОВ «АПТ ІМПЕКС» відбувалось на підставі договору на виконання підрядних робіт від 18 грудня 2015 року № 18/12/15-1.
В матеріалах справи існує копія договору № 20.06.2016 про заміну сторони за договором на виконання підрядних робіт від 18.12.2015 року № 18/12/15-1. Відповідно до умов вказаного договору, первісний виконавець - ТОВ «АПТ ІМПЕКС», в особі директора Папуша В.В., передає в повному обсязі новому виконавцю - ТОВ «НОВА ІНЖИНІРИНГОВА КОМПАНІЯ», в особі того ж директора - Папуша В.В., всі права та обов'язки , як виконавця за основним договором.
Долучені до матеріалів справи документи свідчать про те, що вони не відносяться до робіт, на виконання яких був підписаний договір підряду № 18/12/15-1. Відсутні документи за договором підряду № 18/12/15-1, так само, як і за договором, де б виступала замінена сторона - ТОВ «НОВА ІНЖИНІРИНГОВА КОМПАНІЯ». Долучені документи стосуються інших генпідрядників та підрядників
Договір про заміну сторони у зобов'язанні датований 20.06.2016 року, тобто на момент проведення перевірки контролюючим органом він вже існував.
Проте, на час проведення перевірки він не надавався відповідачу, а замість нього, в письмових поясненнях директор «АПТ-Україна» зазначав наступне (арк. акту 14): « запитувані у запиті документи, зокрема, журнал обліку працівників (до договору № 18/12/15-1) станом на 14.03.2017 року у ТОВ «АПТ-Україна» відсутній, з тих підстав, що виконання робіт за вказаним договором ТОВ «АПТ ІМПЕКС не розпочато, а отже перелік працівників з відповідним допуском до визначених договором робіт на об'єкті будівництва наразі не сформовано. Тобто надати журнали обліку працівників, передбачений договором № 18/12/15-1, буде можливо з початком виконання робіт ТОВ «АПТ ІМПЕКС». Викладені обставини щодо відсутності фактичного початку виконання робіт зі сторони ТОВ«АПТ ІМПЕКС» також унеможливлюють надання акту приймання виконаних робіт, оскільки останній є документальною фіксацією виконаних робіт і складається сторонами по факту виконаних підрядних робіт. Отже, враховуючи наведене, вимога щодо надання копії акту приймання виконаних робіт, як і складова такого акту - довідка про вартість виконаних робіт форми КБ-3, є передчасною та не може бути задоволена ТОВ «АПТ Україна за об'єктивних причин».
Суд звертає увагу на те, що ці пояснення були надані позивачем у березні 2017 року.
Проте, в долучених до матеріалів справи документах по вказаному договору підряду, в якому була замінена сторона виконання на ТОВ «НОВА ІНЖИНІРИНГОВА КОМПАНІЯ», існує акт прийому-передачі обладнання та матеріалів від 21 червня 2016 року, акт № 1 про виконання монтажних, пусконалагоджувальних робіт із влаштуванням обладнання автоматизованої системи моніторингу та управління, комплексної системи безпеки та систем фасадного освітлення на об'єкті будівництва вул. Саперне Поле, 5 у Печерському районі м. Києва від 20 березня 2017 року.
Суд приходить до висновку, що на момент надання пояснень контролюючому органу, позивач знав про те, що роботи на об'єкті ведуться, визначена вартість таких робіт, згідно довідки від 20 березня 2017 року та виконані роботи прийняті замовником згідно акту № 1.
З огляду на це, суд не приймає долучені документи, як докази в обґрунтування позовних вимог позивача.
В заяві про долучення документів позивач зазначає, що висновки відповідача в акті стосовно намірів ТОВ «АПТ -Україна» виконувати умови договору підряду між ТОВ «АПТ-Україна» та ТОВ «АПТ ІМПЕКС» спростовуються виконанням цього договору іншою, заміненою стороною - ТОВ «НОВА ІНЖИНІРИНГОВА КОМПАНІЯ». На підтвердження вказаних фактів, позивач надав суду копію акту № 1 про виконання монтажних, пусконалагоджувальних робіт з влаштування обладнання автоматизованої системи моніторингу та управління від 20 березня 2017 року.
Аналіз акту перевірки від 24.03.2017 року, а також рішення ДФС України в м. Києві від 01.06.2017 року про результати розгляду скарги на податкові повідомлення-рішення, свідчать про те, що позивач не зазначає про вказані обставини, про виконані роботи іншою підрядною організацією, не надає документів, які через пів року після проведення перевірки були долучені до матеріалів адміністративної справи.
Вказане свідчить про те що на момент перевірки та звернення до суду таких документів не існувало.
В матеріалах справи мається оригінал нотаріально засвідченої заяви директора ТОВ «АПТ ІМПЕКС», в якій він зазначає, що не укладав фіктивних угод, не здійснював безтоварних господарських операцій, не надавав послуг іншим суб'єктам господарювання по мінімізації оподаткування та не здійснював інших незаконних дій.
Суд не приймає до уваги вказану заяву, в розумінні ст. 72 КАС України, та звертає увагу на наступне.
Вказана особа - директором ТОВ «АПТ ІМПЕКС» ОСОБА_1 в якості свідка в судовому засіданні не допитувався, не був попереджений судом про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві свідчення, суд безпосередньо покази у судовому засіданні не чув.
Нотаріально засвідчена заява не є належним доказом по справі, оскільки до повноважень нотаріуса входить посвідчення особи, яка звернулось до нього за вчиненням нотаріальних дій та приналежність підпису такій особі. Проте, нотаріус не засвідчує правдивість обставин, які викладені у заяві.
В силу норми ч. 2 ст. 19 Конституції України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції Українита діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати у зв'язку із відмовою у задоволенні позову не підлягають відшкодуванню.
Керуючись статтями 77-78, 139, 143, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "АПТ-Україна» (02121, м. Київ, вул. Харківське щосее, 161/1, код ЄДРПОУ 38036913) відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги).
Суддя Н.Г. Вєкуа