Справа № 420/3511/19
01 липня 2019 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Стефанова С.О.,
розглянувши у письмовому проваджені адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Другого Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області про скасування постанови ВП №56456362 від 30.08.2018 року про відкриття виконавчого провадження та стягнення виконавчого збору в розмірі 157 421,97 грн., -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивачка або ОСОБА_1.) до Другого Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області (надалі по тексту - відповідач або Другий Приморський ВДВС м. Одеси ГТУ юстиції в Одеській області), в якому позивачка просить скасувати постанову старшого державного виконавця Другого Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Майстерюк Т.М. ВП №56456362 від 30 серпня 2018 року про відкриття виконавчого провадження та стягнення виконавчого збору в розмірі 157 421, 97 грн.
Адміністративний позов мотивовано наступним
В травні 2019 року на адресу ТОВ «АІСТ ПРІНТ» надійшла вимога державного виконавця Другого Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси ГТУ юстиції в Одеській області Майстерюк Т.М. №8224 від 13.03.2019 року, згідно якої, відповідач вимагав надати пояснення щодо причин не стягнення з заробітної плати ОСОБА_3 виконавчого збору у розмірі 157421,97 грн. в рамках виконавчого провадження №57112644.
04 червня 2019 року, після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, позивачка дізналася про існування Постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №56456362 від 30.08.2018 року та стягнення виконавчого збору в розмірі 157 421,97 грн.
Позивачка зазначає, що станом на 30.08.2018 рік жодної постанови державного виконавця Другого Приморського відділу ДВС м. Одеси ГТУ юстиції в Одеській області ОСОБА_1 не отримувала та відповідачем фактично не було стягнуто з позивачки жодної копійки за виконавчим листом Приморського районного суду м. Одеси №522/14369/15-ц від 12.04.2018 року, а тому постанова Другого Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси ГТУ юстиції в Одеській області Майстерюк Т.М. №56456362 від 30.08.2018 року про відкриття виконавчого провадження та стягнення виконавчого збору в розмірі 157 421,97 грн. винесена з порушенням вимог статей 27, ч.3 ст.40 та ст.42 Закону України «Про виконавче провадження» є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
Ухвалою судді від 21 червня 2019 року після усунення недоліків, що послугували підставою для залишення позову без руху, зазначена позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін за окремою категорією термінових адміністративних справ, передбаченою ст.287 КАС України. Перше судове засідання по справі призначено на 27 червня 2019 року.
27 червня 2019 року від відповідача надійшли заперечення (уточнені) на адміністративний позов (вхід. №23208/19), згідно яких відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1
Заперечення відповідача обґрунтовано наступним
09 серпня 2018 року до відділу надійшла заява стягувана - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про повернення виконавчого документу без виконання на підставі пункту 1 ст.37 ЗУ «Про виконавче провадження». Будь-яких підтверджуючих документів про сплату боргу банк не надав, боржником також не надано до відділу документального підтвердження повного виконання виконавчого документу.
На підставі даної заяви 30 серпня 2018 року було винесено постанову про повернення виконавчого документу в порядку ч.1 п.1 ст.37 ЗУ «Про виконавче провадження».
30 серпня 2018 року державним виконавцем було винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 157421,97 грн. та виділено в окреме провадження №57112644. По даному ВП №57112644, 30 серпня 2018 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та разом з викликом надіслано боржниці.
На момент винесення державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження за постановою про стягнення виконавчого збору, дана постанова ОСОБА_1 оскаржена не була та є чинною.
15.11.2018 року державним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату та надіслано до ТОВ «АІСТ ПРІНТ». Згідно відповіді ТОВ «АІСТ ПРІНТ», ОСОБА_1 30 травня 2019 року була звільнена за власним бажанням.
Таким чином, відповідач зазначає, що постанова про відкриття виконавчого провадження №56456362 від 30 серпня 2018 року є правомірною.
27 червня 2019 року від позивачки надійшла заява про розгляд справи за її відсутністю в порядку письмового провадження (вхід. №23085/19).
27 червня 2019 року від старшого державного виконавця Другого Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Майстерюк Тетяни Миколаївни надійшла заява про розгляд справи за відсутністю відповідача в порядку письмового провадження (вхід. №23097/19).
У судове засідання, яке було призначене на 27 червня 2019 року сторони не з'явились, належним чином повідомлялись про дату, час та місце розгляду справи.
Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Керуючись ч.9 ст.205 КАС України розгляд справи продовжено в порядку письмового провадження.
Розглянувши матеріали справи та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
Обставини справи встановлені судом
ОСОБА_1 була позичальником за кредитним договором №014/0054/74/59009 від 06.07.2006 року, укладеним з Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль».
Для забезпечення основного зобов'язання за кредитним договором між ОСОБА_3 та Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» було укладено договір поруки від 06.07.2006 року №014/0054/74/59009.
26 березня 2016 року Приморський районний суд м. Одеси прийняв заочне рішення у справі №522/14369/15-ц за позовом Акціонерного поштово-пенсійного банку «АВАЛЬ» до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про дострокове солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором, яким задовольнив позовні вимоги банку на суму 1574219,78 гривень.
На виконання рішення суду Приморським районним судом м. Одеси був виданий виконавчий лист №522/14369/15-ц від 12.04.2018 року (а.с.76).
30 липня 2018 року ОСОБА_3, як поручитель, погодився на пропозицію ПАТ «Банк АВАЛЬ» щодо врегулювання заборгованості на умовах оплати одним платежем 16000 доларів США, що підтверджується листом ПАТ «Банк АВАЛЬ» від 30.07.2018 року №114-40/26-4984 (а.с.19).
На виконанні цієї домовленості ОСОБА_3 сплатив ПАТ «Банк АВАЛЬ» обумовлені кошти, що підтверджується квитанціями від 31.07.2018 року №162D1533020311 (на суму 89742,07 грн. - в погашення простроченого тіла кредиту по договору №014/0054/74/59009 від 06.07.2006 року) та №162D1533020312 (на суму 338341,45 грн. - в погашення заборгованості за відсотками по кредитному договору №014/0054/74/59009 від 06.07.2006 року) (а.с.21).
Виконання зобов'язання боржника перед ПАТ «Банк АВАЛЬ» по кредитному договору №014/0054/74/59009 від 06.07.2006 року також підтверджується листом-повідомленням від 31.07.2018 року №114-40/26-4991 (а.с.20).
В подальшому ПАТ «Банк АВАЛЬ» надіслав відповідачу заяву про повернення виконавчого документу без виконання на підставі п.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.16).
22 серпня 2018 року старшим державним виконавцем Другого Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Майстерюк Т.М. винесено постанову ВП №56456632 про повернення виконавчого документа стягувачу (а.с.17).
30 серпня 2018 року старшим державним виконавцем Другого Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Майстерюк Т.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №57112644 про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 у розмірі 157 421,97 грн. (а.с.13-15).
30 серпня 2018 року ОСОБА_3 отримав рекомендований лист №6500138519834 в якому, зокрема, знаходилася постанова старшого державного виконавця Другого Приморського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції у Одеській області Майстерюк Т.М. від 22 серпня 2018 року №57066288 про відкриття виконавчого провадження та стягнення виконавчого збору в розмірі 157421,97 грн. (а.с.25-26).
Не погоджуючись з вищевказаною постановою, ОСОБА_3 оскаржив її до суду.
08 жовтня 2018 року Одеським окружним адміністративним судом винесено рішення, яким позов ОСОБА_3 до Другого Приморського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області задоволено.
Визнано протиправною та скасовано постанову старшого державного виконавця Другого Приморського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Майстернюк Тетяни Миколаївни від 22 серпня 2018 року ВП №57066288 про відкриття виконавчого провадження та стягнення виконавчого збору у розмірі 157421,97 грн.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2019 року набрало законної сили 22 грудня 2018 року.
15 листопада 2018 року старшим державним виконавцем Другого Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Майстерюк Т.М. винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника (а.с.65).
В травні 2019 року до ТОВ «АІСТ ПРІНТ» від відповідача надійшла вимога виконавця №8224 від 13.03.2019 року, в якій відповідач просить надати інформацію по якій причині не стягуються кошти із заробітної плати боржника за постановою ВП №56456362 (а.с.18).
Вважаючи постанову старшого державного виконавця Другого Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Майстерюк Т.М. №56456362 від 30.08.2018 року про відкриття виконавчого провадження та стягнення виконавчого збору в розмірі 157 421,97 грн. протиправною та такою, що підлягає скасуванню позивачка звернулася з даним адміністративним позовом до суду.
Релевантні джерела права та висновки суду
Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII (надалі - Закон №1404-VIII).
Відповідно до ст.1 Закону №1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 3 Закону №1404-VIII визначено перелік документів, що підлягають примусовому виконанню, до яких належать і виконавчі листи, що видаються судами.
Отже, правовою підставою для відкриття виконавчого провадження, зокрема є виконавчий документ, виданий на підставі та на виконання рішення суду.
Відповідно до ч.1 ст.18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до частини 1, 2 статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
Як було встановлено судом, старшим державним виконавцем Другого Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси ГТУ юстиції в Одеській області Майстерюк Т.М. при винесенні постанови про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 1 574 219,78 грн. з боржника ОСОБА_1, визначив суму виконавчого збору в розмірі 10% у розмірі 157 421,97 грн.
Відповідно ч.3 ст.40 Закону №1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1 - 4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Зокрема, п.1 ч.1 ст.37 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.
Відповідно пункту 8 розділу 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом від 02.04.2012 року №512/5 (далі - Інструкція), стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону.
Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.
Якщо рішення про стягнення коштів було виконано боржником частково до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, виконавчий збір стягується з суми, яка не була сплачена боржником до відкриття виконавчого провадження.
У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 Закону), 11, 14, 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яка підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом.
Про розмір стягнутого виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі.
Аналіз норм Закону №1404-VIII дає можливість зробити висновок про те, що обов'язковими умовами стягнення виконавчого збору є: 1) фактичне виконання судового рішення; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень. Крім того, законодавець чітко визначив, що виконавчий збір стягується з фактично стягнутої суми, а розмір виконавчого збору вираховується також з фактично стягнутої суми.
За своїм призначенням виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення.
Відповідно до пункту 21 Інструкції, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду, який його видав, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 Закону. При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду, який його видав, виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.
Тобто, відповідно до вказаного пункту у постанові про повернення виконавчого документу стягувачу, виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відмітку про суму стягнутого виконавчого збору, тим самим законодавець підтверджує, що виконавчий збір стягується тільки з суми, яка фактично стягнута на користь стягувача.
При стягненні виконавчого збору відповідно до частини 3 статті 40 Закону №1404-VIII, без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою, створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.
У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» від 26.12.2003 року №14 роз'яснено, що відповідно до статей 45, 46 Закону №606-XIV витрати виконавчого провадження та виконавчий збір стягуються за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк і воно було виконане примусово.
Таким чином, суд приходить до висновку, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника сум коштів є здійснення державним виконавцем дій по фактичному стягненню з боржника на користь стягувача зазначених у виконавчому документі сум, а виконавчий збір обраховується лише від розміру фактично стягнутих сум.
З урахуванням досліджених письмових доказів, наданих представником позивача встановлено, що в постанові про повернення виконавчого документу стягувачу від 22.08.2018 року (ВП №56456632) (а.с.17) відсутні відомості про виконання виконавчого листа №522/14369/15-ц виданого 12.04.2018 року (суму, яку фактично стягнуто з боржника). Дії, які вчинялись відповідачем у первісному виконавчому провадженні, а саме: арешт майна боржника; запити державного виконавця; виклики державного виконавця по своїй суті не є підставою для стягнення виконавчого збору, оскільки такі дії не призвели до фактичного виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 26 березня 2016 року по справі №522/14369/15-ц.
Відтак, у державного виконавця були відсутні правові підстави для винесення постанови №56456362 від 30.08.2018 року про відкриття виконавчого провадження та стягнення з позивачки виконавчого збору в розмірі 157421,97 грн., крім того, відповідач був зобов'язаний зняти арешти з майна позивачки.
Відповідно до ч.1 ст.31 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Аналіз наведеної норми прямої дії свідчить про те, що перед тим, як застосовувати засоби і способи примусу, державний виконавець повинен пересвідчитися, чи отримав боржник копію постанови про відкриття виконавчого провадження, яка має бути направлена на зазначену у виконавчому документі адресу боржника та встановити факт отримання боржником копії цієї постанови, якою встановлено строк для добровільного виконання рішення. Отже, у разі з'ясування факту неодержання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження державний виконавець не вправі вчиняти виконавчі дії.
Зазначене відповідає висновкам Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеним у постанові від 07 травня 2018 року по справі №916/1605/15-г.
Таким чином, суд зазначає, що в супереч зазначеним висновкам, відповідач розпочав примусові виконавчі дії у виконавчому провадженні №56456632, зокрема звернення стягнення на заробітну плату боржника, арешт всього майна боржника та інше, за відсутності інформації про отримання позивачем постанови про відкриття виконавчого провадження №56456632.
Враховуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість і доведеність позовних вимог ОСОБА_1, та наявності підстав для скасування постанови ВП №56456362 від 30.08.2018 року про відкриття виконавчого провадження та стягнення виконавчого збору в розмірі 157 421,97 грн.
Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Оцінюючи правомірність дій та рішень відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у ч. 2 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких повинні дотримуватися суб'єкти владних повноважень при реалізації своїх повноважень.
Відповідно до положень, закріплених ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Як зазначено в частині 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
При цьому, судом враховується, що згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно частини 1-3 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що відповідач не довів правомірність оскаржуваної постанови.
Натомість доводи позивачки, з огляду на вищевикладене є обґрунтованими, а тому такий позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на зазначене та згідно із ст.139 КАС України судові витрати ОСОБА_1 у загальній сумі 1 574 грн. 22 коп., підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Другого Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8, 9, 12, 14, 44, 139, 242-246, 249, 269, 271, 287 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Другого Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області про скасування постанови ВП №56456362 від 30.08.2018 року про відкриття виконавчого провадження та стягнення виконавчого збору в розмірі 157 421,97 грн. - задовольнити.
Скасувати постанову старшого державного виконавця Другого Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Майстерюк Т.М. ВП №56456362 від 30 серпня 2018 року про відкриття виконавчого провадження та стягнення виконавчого збору в розмірі 157 421, 97 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Другого Приморського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області (код ЄДРПОУ 41404999) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) суму сплаченого судового збору в розмірі 1 574 грн. 22 коп. (тисячу п'ятсот сімдесят чотири гривні двадцять дві копійки).
Рішення суду набирає законної сили, згідно ст.255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в порядку та в строки встановлені ст.287 КАС України, з урахуванням особливостей, встановлених п.15.5 Розділу VII Перехідних Положень КАС України. Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 272 КАС України.
Суддя С.О. Cтефанов
.