27 червня 2019 року ЛуцькСправа № 140/1472/19
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Ковальчука В.Д.,
за участю секретаря судового засідання Ткачук І.І.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Одягайла О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Київської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення,
ОСОБА_2 (позивач) звернувся з позовом до Київської митниці ДФС (відповідач) про коригування митної вартості товарів №UA125000/2019/000247/1 від 13.03.2019 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що з метою митного оформлення ввезеного на територію України транспортного засобу легкового автомобіля AUDI Q7 до Київської митниці ДФС подано митну декларацію від 11.03.2019 року №UA125250/2019/802430, в якій визначено митну вартість у сумі 14600 євро (з урахуванням ціни товару 14500 євро).
Проте 13 березня 2019 року відповідач прийняв спірне рішення №UA125000/2019/000247/1, яким визначив митну вартість товару за резервним методом у сумі 18951 євро з тих підстав, що митна вартість зазначеного товару не може бути визнана, оскільки подані для підтвердження митної вартості документи містять розбіжності та не підтверджують числові значення складових митної вартості товару.
Позивач з таким рішенням не погоджується та вважає його протиправним, посилаючись на те, що ним було надано документи, які дають можливість митному органу однозначно визначити митну вартість задекларованого товару за основним методом. Твердження митного органу про неможливість застосування обраного позивачем методу визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), є необгрунтованим та безпідставним, а документи, подані позивачем до митного органу відповідають вимогам чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а, отже, і підтверджують заявлені позивачем відомості про митну вартість товарів. Відтак, вважає, що визначення відповідачем митної вартості товару та коригування її у сторону збільшення за резервним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Ухвалою суду від 03.05.2019 року відкрито провадження в даній адміністративній справі та ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та надано відповідачу строк для подання відзиву на позов (а.с.1, том 1).
В поданому до суду відзиві від 23.05.2019 року вих. №6790/10/10-70-42 (а.с.100-109, том 1) представник відповідача позов не визнає та просить відмовити в його задоволенні з наступних підстав.
Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості за поданою декларантом митною декларацією детально розглянуто подані до митного оформлення документи та встановлено, що документи містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Вищевказане стало підставою для витребування від декларанта додаткових документів. Вказує на те, що декларантом не надано документи, що підтверджують витрати на транспортування та страхування, а також не надано банківський платіжний документ, що підтверджує оплату за оцінюваний товар або касовий чек який містить інформацію щодо вартості товару. При цьому, наданий декларантом додатково платіжний документ від 05.03.2019 року із зазначенням суми оплати готівкою, проте інвойс містить інформацію щодо наявних банківських реквізитів продавця. Відтак, вважає, що позивачем надано додаткові документи не в повному обсязі, а подані основні та додаткові документи не містили належних, об'єктивних та достовірних відомостей про числові складові заявленої митної вартості, тому підтвердити заявлену митну вартість неможливо. Крім того, згідно наявної в митного органу інформації щодо середньої вартості транспортного засобу в країні експорту, заявлена декларантом митна вартість товару не відповідає ринку країни експорту. Звертає увагу на те, що оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватись на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
У зв'язку із неможливістю застосування основного методу визначення митної вартості на підставі поданих декларантом документів відповідно до ч.2 ст.58 Митного кодексу України (далі - МК України) проведено процедуру консультації з декларантом та за результатами проведеної консультації прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 13.03.2019 року №UA125000/2019/000247/1. Згідно із цим рішенням митну вартість товару скориговано відповідно до положень ч.2 ст.64 МК України, а саме митна вартість імпортованого товару грунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях відповідно до митної декларації від 16.02.2019 року №UA205090/2019/26596 (вартість товару згідно джерела інформації - 18951,00 Євро/шт.). Вказує на те, що оскаржуване рішення містить всі необхідні відомості, передбачені ч.2 ст.55 МК України.
Додатково зазначає, що позивач оскаржував дане рішення в адміністративному порядку до митниці, додавши копію звіту від 21.03.2019 року №1552/1 про незалежну оцінку нерозмитненого бувшого у використанні транспортного засобу AUDI Q7, власником якого є ОСОБА_2 . Однак зазначений експертний висновок не підтверджує об'єктивно та достовірно заявлену митну вартість, оскільки визначена експертом ринкова вартість автомобіля вища, ніж заявлена митна вартість за митною декларацією №UA125250/2019/802430. Крім того, додатково надано розписку від продавця автомобіля ОСОБА_3 щодо отримання розрахункових коштів згідно договору купівлі-продажу автомобіля від 05.03.2019 року, проте вищезазначена розписка не містить інформації про розрахунок у формі готівки.
Також представник відповідача звертає увагу на те, що відповідно до Постанови Правління Національного банку України "Про переміщення готівки і банківських металів через митний кордон України" від 27.05.2008 №148, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.06.2008 за № 520/15211 (зі змінами) фізична особа має право ввозити в Україну та вивозити за межі України готівку в сумі, що не перевищує в еквіваленті 10000 євро, без письмового декларування митному органу. Фізична особа - резидент має право ввозити в Україну та вивозити за межі України готівку в сумі, що перевищує в еквіваленті 10000 євро, за умови її письмового декларування митному органу в повному обсязі. Вивезення за межі України фізичними особами - резидентами готівки в сумі, що перевищує в еквіваленті 10000 євро, здійснюється за наявності документів, що підтверджують зняття ними готівки з власних рахунків у банках, і квитанції про здійснення валютно-обмінної операції з цією готівкою (у разі здійснення такої операції) виключно на ту суму, що перевищує в еквіваленті 10000 євро. Документи, що підтверджують зняття готівки з власних рахунків у банках фізичними особами - резидентами з метою її вивезення, є чинними протягом 90 календарних днів із дня зняття ними готівки з власних рахунків у банках. Отже, вищезазначені документи, що підтверджують факт вивезення готівки за межі України відсутні, а також відсутні банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, передбачені ст. 53 МКУ.
Отже, листом від 04.04.2019 року №4224/6/10-70-19-47 повідомлено позивача про те, що митниця не вбачає підстав для скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 13.03.2019 року №UA125000/2019/000247/1 та визнання заявленої декларантом митної вартості товарів за вказаною митною декларацією.
З наведених підстав у задоволенні позову представник відповідача просить відмовити в повному обсязі.
У відповіді на відзив від 28.05.2019 року (а.с.229-232, том 1) представник позивача зазначає, що вказані відповідачем у відзиві на позов аргументи не спростовують обґрунтованості позовних вимог з наступних підстав. Обгрунтування позивача на підтвердження числових значень митної вартості та витрат понесених на транспортування та страхування автомобіля викладене в змісті позовної заяві та підтверджено документально. Зокрема. 05 березня 2019 року позивач надав страховий документ автомобіля AUDI Q7 VIN-kod НОМЕР_1 , виданий страховою компанією АХА від 05.03.2019 року. 08 березня 2019 року для підтвердження сплаченої за страхування суми на вимогу позивача йому було надіслано копію квитанції про сплату за страхування автомобіля, виданого Auto Berger від 08.03.2019 року, що підтверджує понесені позивачем витрати на страхування автомобіля в сумі 30 євро. Водночас інші 70 євро ОСОБА_2 витратив на придбання пального в Республіці Польща, однак не зберіг касовий чек. В той же час логічного та обгрунтовано допустима сума витрат на доставку автомобіля, і в порівнянні із відкоригованою митним органом вартістю самого транспортного засобу в описаній ситуації не відіграє істотного принципового значення (має на увазі 70 євро), оскільки витрати в сумі 30 євро на страхування підтверджені. Також вказує на безпідставність висновків відповідача щодо відсутності у позивача достатньої суми коштів на придбання автомобіля, оскільки кошти в сумі 5000 євро позивач, перебуваючи за кордом, отримав як позику у гр. ОСОБА_4 , що підтверджується поясненнями останнього від 23.04.2019 року. Відтак, у позивача була необхідна кількість готівки для придбання автомобіля марки AUDI Q7 на суму 14500 євро. Крім того, на підтвердження отримання від позивача громадянином ФРН ОСОБА_3 готівкових коштів в сумі 14500 євро останній надав додаток від 26.05.2019 року до розписки про отримання розрахункових коштів згідно договору купівлі-продажу від 05.03.2019 року.
Також представник позивача звертає увагу на те, що відповідач повинен був би чітко вказати, які саме складові митної вартості, на його думку, є непідтвердженими, а також, які документи, окрім поданих, слід надати для підтвердження того чи іншого показника. Орган доходів і зборів зобов'язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. У спірному рішенні про коригування митної вартості такі дані відсутні. Крім того, орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості.
На підставі наведеного просить позов задовольнити повністю.
У запереченні на відповідь на відзив від 10.06.2019 року вх. №9509/19 (а.с.4-10, том 2) представник відповідача заперечує щодо відповіді на відзив з підстав, наведених у відзиві на позов, а також вказує на те, що декларантом надано додаткові документи не повному обсязі. При цьому, надані додатково документи не усувають виявлені розбіжності та не підтверджують об'єктивно та достовірно заявлену митну вартість. Зокрема, позивачем не надано документів, що підтверджують понесені витрати на транспортування товару. Також звертає увагу на те, що розписка від продавця автомобіля ОСОБА_3 щодо отримання розрахункових коштів згідно договору купівлі-продажу автомобіля від 05.03.2019 року не містить інформації про розрахунок у формі готівки. Крім того, зазначає, що митному органу не надано договору позики між ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_4 про отримання позивачем грошових коштів в сумі 5000 євро для придбання транспортного засобу. У зв'язку з наведеним вважає, що всі дії та рішення посадових осіб митниці є аргументованими, відповідають та засновані на вимогах законодавства України з питань державної митної справи. Позивачем не надано переконливих доказів, які б свідчили про порушення митним органом вимог нормативно-правових актів, в той час, як правомірність дій та вимог митного органу повністю відповідає положенням чинного законодавства та підтверджується відповідними доказами. У зв'язку з цим просить у задоволенні позову відмовити повністю.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив, просив позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов та запереченні на відповідь на відзив, просив у задоволенні позову відмовити повністю.
Заслухавши пояснення осіб, які прибули в судове засідання, дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю.
Судом встановлено, що декларантом позивача подано до Київської митниці ДФС МД №UA125250/2019/802430 від 11.03.2019 року (а.с.112-113, том 1) та комплект документів для митного оформлення ввезеного на територію України товару "Автомобіля легкового, що був у використанні: AUDI Q7 - 1 шт. VIN - НОМЕР_1 , тип двигуна - дизель, робочий об'єм двигуна - 2967 смі, номер двигуна - немає даних, клас екологічності - EURO 5, колір - синій, кількість місць для сидіння включно з місцем водія - 5, колісна формула - 4х4, тип кузова - універсал, календарний рік випуску -2011, модельний рік - 2011, призначений для використання по дорогах загального користування; пошкодження, несправності та комплектація згідно акту митного огляду №UA205010/2019/115798 від 06.03.2019 року: забруднено салон, потертість оббивки салону та сидінь, сколи на лобовому склі, сколи та подряпини ЛФП по кузову; торгівельна марка: AUDI, виробник AUDI AG, країна виробництва: DE". Декларантом була визначена митна вартість зазначеного товару за основним методом на підставі відомостей, зазначених в інвойсі від 05.03.2019 року №04.03 (за ціною контракту) у сумі 14500,00 євро (а.с.23, том 1). Крім того, декларантом включено до митної вартості товарі витрати на транспортування та страхування товару в сумі 100 євро, що підтверджується довідкою від 11.03.2019 року (а.с.33. том 1). Відтак, митна вартість декларантом визначена на рівні 14600 євро.
13 березня 2019 року відповідач прийняв рішення №UA125000/2019/000247/1 про коригування митної вартості товарів (а.с.15, 120-121, том 1) та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA125250/2019/00049 (а.с.14, 128-129, том 1).
Згідно з графою 30 оскаржуваного рішення митним органом було визначено митну вартість товару "Автомобіль легковий, що був у використанні: AUDI Q7 - 1 шт. VIN - НОМЕР_1 , тип двигуна - дизель, робочий об'єм двигуна - 2967 смі, номер двигуна - немає даних, клас екологічності - EURO 5, колір - синій, кількість місць для сидіння включно з місцем водія - 5, колісна формула - 4х4, тип кузова - універсал, календарний рік випуску -2011, модельний рік - 2011, призначений для використання по дорогах загального користування; пошкодження, несправності та комплектація згідно акту митного огляду №UA205010/2019/115798 від 06.03.2019 року: забруднено салон, потертість оббивки салону та сидінь, сколи на лобовому склі, сколи та подряпини ЛФП по кузову; торгівельна марка: AUDI, виробник AUDI AG, країна виробництва: DE" за ціною 18951.00 євро (замість 14600,00 євро, що була заявлена декларантом, де 14500,00 євро - ціна товару).
У графі 33 вказаного рішення було зазначено, що за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості за митною декларацією від 11.03.2019 року №UA125250/2019/802430 встановлено, що документи містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зокрема декларантом вказано у довідці, що витрати на транспортування та страхування становлять 100,00 євро. Вказано, що витрати, понесені на страхування документально не підтверджено. Декларантом до митного оформлення не надано банківський платіжний документ, що підтверджує оплату за оцінюваний товар або касовий чек, який містить інформацію щодо вартості товару. Також згідно наявної в митного органу інформації щодо середньої вартості ТЗ в країні експорту, заявлена декларантом митна вартість товару не відповідає ринку країни експорту. Оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватись на вартості товарів національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. Відтак, митний орган в оскаржуваному рішенні вказав, що відповідно до статті 58 МК України з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів.
З метою підтвердження митної вартості від декларанта було витребувано відповідно до вимог ч.2 та ч.3 ст.53, ст.57 МК України додаткові документи згідно з переліком, викладеним у електронному повідомленні (а.с.156, том 1), а саме: банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, касові чеки); за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; страхові документи та документи, що містять відомості про вартість страхування; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини; за власним бажанням інші додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості.
Як зазначено в оскаржуваному рішенні, декларантом надано додаткові документи не у повному обсязі. При цьому, надані додатково документи не усувають виявлені розбіжності та не підтверджують об'єктивно та достовірно заявлену митну вартість. Декларантом надано платіжний документ від 05.03.2019 року із зазначенням суми оплати, проте інвойс мітить інформацію щодо наявних банківських реквізитів продавця. Однак декларантом до митного оформлення не надано банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, передбачені ст.53 МК України. Враховуючи факт, що копія митної декларації країни відправлення не містить цінової інформації, а також відсутність банківських платіжних документів, декларантом не підтверджено відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. А також декларантом не підтверджено числові значення складових митної вартості, зокрема витрати на транспортування та страхування, що за даними декларанта сумарно складає 100,00 євро.
Відтак, митний орган в рішенні від 13.03.2019 року №UA125000/2019/000247/1 про коригування митної вартості товарів дійшов висновку, що подані декларантом документи не містили належних, об'єктивних та достовірних відомостей про числові складові заявленої митної вартості, тому підтвердити заявлену митну вартість неможливо. У зв'язку із вищевикладеним посадовою особою митниці проведено з декларантом процедуру консультації відповідно до ч.4 ст.57 МК України. Жодних вимог у порядку ч.6 ст.55 МК України від декларанта не надходило. За результатами проведених консультацій встановлено, що другорядні методи визначення митної вартості 2а та 2б - за ціною договору щодо ідентичних/подібних (аналогічних) товарів відповідно до ст.ст.59, 60 МК України неможливо застосувати через відсутність у митниці інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних товарів саме за ціною договору. При цьому, декларантом під час проведення з ним консультацій такої інформації також не надано, що виключає можливість застосування вказаних методів. Методи визначення митної вартості 2в та 2г - на основі віднімання та додавання вартостей - не можуть бути застосовані у зв'язку з відсутністю у митниці відомостей про всі складові вартості виробництва товару та його доставки на митну територію України, що є необхідною умовою для використання таких методів. При цьому, за умовами ст.ст.62, 63 МК України така інформація надасться декларантом або уповноваженою ним особою. До митного оформлення такої інформації надано не було. У митниці така інформація також відсутня. Під час проведення з декларантом консультацій такої інформації не надано, а тому методи на основі віднімання чи додавання вартостей в даному випадку не можуть бути застосовані. Натомість, у митного органу наявна інформація, що відповідає ч.2 ст.64 МК України та є підставою для застосування другорядного методу 2ґ - резервного методу. Декларантом під час проведення з ним консультацій додаткової інформації для застосування резервного методу також не надано.
Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару з врахуванням положень Тимчасового порядку виконання митних формальностей під час здійснення митного оформлення транспортних засобів для їх вільного обігу на митній території України, затвердженого ПКМУ від 12.12.2018 №1077, а саме: використано інформацію спеціалізованих видань та/або Інформаційних ресурсів, які містять відомості про ціни, сформовані у відповідному регіоні світового ринку, з урахуванням марки, моделі, року випуску, об'єму циліндрів двигуна, типу пального та фактичного пробігу оцінюваного та як джерело інформації митна декларація від 16.02.2019 року №UA205090/2019/26596. Відтак, в оскаржуваному рішенні рівень митної вартості згідно джерела інформації МД від 16.02.2019 року №UA205090/2019/26596 за товар №1 встановлено у розмірі 18951,00 євро/шт. Також вказано перелік вимог щодо подання додаткових документів, передбачених ст.53 МК України, за умови надання яких митна вартість може бути визнана: банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (містять реквізити необхідні для ідентифікації ввезеного товару); висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Позивач, не погоджуючись із рішенням Київської митниці ДФС від 13.03.2019 року №UA125000/2019/000247/1 про коригування митної вартості товарів подав через свого представника до начальника Київської митниці ДФС лист-аргументацію від 26.03.2019 року вих. №26-03/1 із додатковими документами в порядку ч.8 ст.88 МК України для підтвердження заявленої митної вартості товарів, що декларуються згідно митної декларації від 11.03.2019 року №UA125250/2019/802430 (а.с.160-164, том 1). До зазначеного листа представник позивача додав копії наступних документів, зокрема: квитанції від 05.03.2019 року на суму 14500 євро, надана продавцем автомобіля громадянином ФРН ОСОБА_3 ; розписки від 20.03.2019 року на суму 14500 євро, надана продавцем автомобіля громадянином ФРН ОСОБА_3 ; паспорта продавця автомобіля громадянина ФРН ОСОБА_3; декларації MRN 19DE585201759591E0, відповідно до якої громадянину ФРН ОСОБА_3 констатовано відшкодування місцевого НДС (або відсутність його сплати) у зв'язку з експортом проданого автомобіля; звіту №1552/1 про незалежну оцінку нерозмитненого бувшого у використанні транспортного засобу AUDI Q7, власником якого є ОСОБА_2 .(а.с.165-170, 177-206, том 1).
Однак листом від 04.04.2019 року №4224/6/10-70-19-47 Київська митниця ДФС рішення про коригування митної вартості товарів залишила без змін, а скаргу - без задоволення (а.с.207-211, том 1).
Не погодившись з вищенаведеним, позивач оскаржив рішення Київська митниця ДФС від 13.03.2019 року №UA125000/2019/000247/1 про коригування митної вартості товарів до суду.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов'язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.
Розділ ІІІ МК України регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).
Відповідно до статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).
Декларант позивача надав наявні у нього документи, що підтверджують митну вартість товарів і обраний ним метод її визначення згідно з частиною другою статті 53 МК України.
Як визначено частинами першою, другою статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У частині третій статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Із наведених положень випливає, що орган доходів і зборів досліджує документи стосовно усіх товарів, які переміщуються через митний кордон, на предмет перевірки правильності визначення митної вартості. Виключно висновки, що ґрунтуються на дослідженні документів, доданих до митної декларації, можуть бути підставою для витребування додаткових документів. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі.
Як слідує із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару "Автомобіль легковий, що був у використанні: AUDI Q7 - 1 шт. VIN - НОМЕР_1 , тип двигуна - дизель, робочий об'єм двигуна - 2967 смі, номер двигуна - немає даних, клас екологічності - EURO 5, колір - синій, кількість місць для сидіння включно з місцем водія - 5, колісна формула - 4х4, тип кузова - універсал, календарний рік випуску - 2011, модельний рік - 2011, призначений для використання по дорогах загального користування; пошкодження, несправності та комплектація згідно акту митного огляду №UA205010/2019/115798 від 06.03.2019 року: забруднено салон, потертість оббивки салону та сидінь, сколи на лобовому склі, сколи та подряпини ЛФП по кузову; торгівельна марка: AUDI, виробник AUDI AG, країна виробництва: DE" у розмірі 14600,00 євро та ненадання відповідачу достатніх необхідних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. При цьому, позиція відповідача полягає у тому, що подані до митного контролю та оформлення документи не містили усіх даних, необхідних для визначення митної вартості, а також містили розбіжності, у зв'язку із чим від декларанта витребовувалися додаткові документи та оскільки декларантом не надано необхідних витребовуваних документів, тому митну вартість товару визначено відповідачем за резервним методом, на підставі цінової інформації, наявної в митниці, на підставі митної декларації від 16.02.2019 року №UA205090/2019/26596 на рівні 18951,00 євро.
В оскаржуваному рішенні відповідач поставив під сумнів достовірність наданих декларантом документів щодо витрат на транспортування та страхування товару у сумі 100,00 євро, а також відсутності у позивача банківських платіжних документів про оплату за придбаний товар.
Як встановлено судом, у позивача відсутні банківські платіжні документи про оплату за придбаний товар у сумі 14500 євро, однак декларантом надано відповідачу квитанцію від 05.03.2019 року на суму 14500 євро, надану продавцем автомобіля громадянином ФРН ОСОБА_3 про оплату позивачем за придбаний автомобіль (а.с.22, том 1). При цьому, суд не вбачає підстав для не взяття до уваги такої квитанції, оскільки форма оплати узгоджується сторонами договору та не зобов'язує сторін здійснювати таку оплату виключно через банківські установи, навіть за наявності вказаних банківських реквізитів у інвойсі від 05.03.2019 року №04.03. До того ж, сам факт оплати позивачем у сумі 14500,00 євро за придбаний автомобіль підтверджується розпискою продавця товару громадянина ФРН Альтерготта Олександра від 20.03.2019 року про отримання розрахункових коштів згідно договору купівлі-продажу автомобіля від 05.03.2019 року (а.с.24, том 1) та додатком від 26.05.2019 року до розписки про отримання розрахункових коштів згідно договору купівлі-продажу автомобіля від 05.03.2019 року (а.с.233, том 1), відповідно до яких продавець отримав на виконання зазначеного договору грошові кошти від громадянина України ОСОБА_2 в готівковій формі в сумі 14500,00 євро за проданий автомобіль AUDI Q7 VIN-код - НОМЕР_1 , у зв'язку із чим виписав позивачу квитанцію від 05.03.2019 року на дану суму.
Відтак, суд зазначає, що умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються, тому суперечності між відомостями про оплату товару не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Разом з тим, декларант надавши відповідачу квитанцію про отримання продавцем грошей від 05.03.2019 року, відповідно до якої позивач сплатив продавцеві в готівковій формі 14500,00 євро (а.с.22, том 1), тому цей факт не може бути підтверджений банківськими документами. Тому суд вважає, що надані позивачем документи підтверджують факт придбання ним автомобіля AUDI Q7 VIN-код - НОМЕР_1 за готівкові кошти в сумі 14500,00 євро.
Також суд не бере до уваги твердження відповідача про відсутність у позивача за кордоном зазначених коштів з тих підстав, що судом встановлено на підставі письмових пояснень від 23.04.2019 року (а.с.77, том 1) та наданих у суді усних пояснень свідка ОСОБА_4 про те, що він 05 березня 2019 року позичив ОСОБА_2 на території Федеративної Республіки Німеччина для придбання автомобіля готівкові кошти в суму 5000 євро, які після повернення в Україну були йому повернуті ОСОБА_2 Також ОСОБА_4 повідомив, що ОСОБА_2 при ньому заплатив власнику автомобіля AUDI Q7 кошти в сумі 14500 євро та оформив всі паперові формальності. Після цього вони попрямували до України, де ОСОБА_4 перебував за кермом придбаного автомобіля Volkswagen Passat, а ОСОБА_2 перебував за кермом придбаного автомобіля AUDI Q7.
Судом також встановлено, що на підтвердження витрат на транспортування та страхування автомобіля декларант надав відповідачу довідку від 11.03.2019 року, відповідно до якої такі витрати складають 100 євро (а.с.33, том 1). При цьому, судом встановлено, що витрати на страхування автомобіля становлять 30,00 євро, що підтверджується страховим документом автомобіля AUDI Q7 VIN-kod НОМЕР_1 , виданим страховою компанією АХА Versicherung AG від 05.03.2019 року та копією квитанції про сплату за страхування автомобіля, виданої фірмою Auto Berger від 08.03.2019 року (а.с.31-32, том 1). Водночас представник позивача пояснив, що інші 70 євро ОСОБА_2 витратив на придбання пального для транспортування автомобіля, однак не зберіг касовий чек. З цього приводу суд зазначає, що вичерпного переліку документів, що містять відомості про вартість перевезення (транспортування) оцінюваних товарів та які можуть бути подані під час митного оформлення оцінюваних товарів, законодавством України з питань державної митної справи не встановлено. Окремі документи, які можуть бути подані декларантом або уповноваженою ним особою для підтвердження витрат на транспортування, наведено у Правилах заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Мінфіну України від 24.05.2012 р. № 599. Такими документами можуть бути: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких установлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг згідно з виставленим рахунком-фактурою; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та митною територією України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 км маршруту.
На думку суду, витрати на транспортування та витрати, пов'язані із експлуатацію автомобіля, мають різний зміст. При цьому, відсутність витрат на транспортування товару не виключають можливості понесення витрат на експлуатацію товару, в тому числі і на придбання пального для транспортування товару до кордону України. А тому відсутність підтверджуючих документів на понесення витрат на експлуатацію транспортного засобу не може слугувати підставою для неможливість перевірки правильності визначеної декларантом митної вартості товару. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях. Разом з тим, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, наприклад, чеків на підтвердження витрат на придбання палива для транспортування автомобіля, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатньою підставою для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
За змістом пункту 5 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 11 вересня 2015 року № 689, під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися такі джерела інформації: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС; спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку; інформація, отримана від ДФС, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів; інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару; інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю, в тому числі, за результатами проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи; інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити територіальних органів та/або ДФС; цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між ДФС та асоціаціями, спілками та іншими об'єднаннями імпортерів та виробників; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; інформація отримана з мережі Інтернет.
Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.
Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. За правилами частини третьої, восьмої згаданої статті кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).
На підставі системного аналізу вказаних законодавчих положень суд дійшов висновку, що, виходячи з принципу послідовності, передбаченого статтею 57 МК України, відповідач при виборі методу визначення митної вартості повинен проводити консультації з декларантом, обмінюючись наявною у кожного з них інформацією. При цьому застосування резервного методу відповідно до вимог, встановлених статтею 64 МК України можливе лише за наявності обґрунтованих підстав незастосування попередніх п'яти.
Разом з тим, доказів того, що відповідач провів необхідну консультацію у належний спосіб матеріли справи не містять. Саме лише посилання на проведення консультації не можна вважати таким, що відповідає нормам закону.
Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598, у рішенні вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів); посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Між тим, як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів від 13.03.2019 року №UA125000/2019/000247/1, у ньому зазначено лише про неможливість застосування другорядних методів визначення митної вартості 2а - 2г у зв'язку з відсутністю у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, а також у зв'язку з відсутності у митниці відомостей про всі складові вартості товару та його доставки на митну територію України. Доказів в підтвердження проведення посадовою особою відповідача перевірки наявності чи відсутності відомостей про митне оформлення ідентичних чи аналогічних товарів, як цього вимагають митні процедури, відповідачем суду не надано.
Відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом на підстав митної декларації від 16.02.2019 року №UA205090/2019/26596, відповідно до якої відповідачем встановлено митну вартість товару на рівні 18951,00 євро. При цьому, як зазначено в оскаржуваному рішенні, відповідачем використано інформацію спеціалізованих видань та/або інформаційних ресурсів, які містять відомості про ціни, сформовані у відповідному регіоні світового ринку, з урахуванням марки, моделі, року випуску, об'єму циліндрів двигуна, типу пального та фактичного пробігу оцінюваного автомобіля. До відзиву на позов відповідач долучає наявну в нього цінову інформацію про ідентичні (аналогічні) автомобілі з мережі Інтернет, а саме із сайту mobile.de, з якого слідує, що вартість аналогічних автомобілів становить від 14200 євро до 16885 євро (а.с.148-150, том 1). Разом з тим, відповідачем в оскаржувану рішенні взято за основу рівень митної вартості у сумі 18951,00 євро, тобто у вищому розмірі, ніж наведено у вищевказаній ціновій інформації з мережі Інтернет. До того ж, відповідачем в оскаржуваному рішенні не наведено, яким чином вплинув на визначення ним митної вартості технічний стан придбаного позивачем автомобіля, оскільки згідно акту митного огляду №UA205010/2019/115798 від 06.03.2019 року автомобіль містив такі недоліки: забруднено салон, потертість оббивки салону та сидінь, сколи на лобовому склі, сколи та подряпини ЛФП по кузову (а.с.135-136, том 1).
При цьому, відповідачем не враховано вимоги Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (у редакції наказу Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 липня 2009 року№1335/5/1159). Дана Методика встановлює механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ. Вимоги Методики є обов'язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб'єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб'єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб'єктами цивільно-правових відносин. Проте у даному випадку автотоварознавча експертиза чи експертне дослідження Департаментом податкових та митних експертиз ДФС не здійснювалася. Тому суду не наведено достатніх підстав правомірності проведеного відповідачем розрахунку митної вартості у такий спосіб та за довільною методикою, без врахування технічного стану транспортного засобу внаслідок ушкоджень автомобіля та необхідності проведення його відновлювального ремонту, що безумовно впливає на митну вартість вказаного товару. Наявність ушкоджень та технічна несправність транспортного засобу підтверджується актом про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA205010/2019/115798 від 06.03.2019 року (а.с.135-136, том 1). Крім того, позивачем після прийняття оскаржуваного рішення надано відповідачу та суду також матеріали звіту №1552/1 про незалежну оцінку нерозмитненого бувшого у використанні транспортного засобу AUDI Q7, власником якого є ОСОБА_2 (а.с.177-206, том 1). Відповідно до цього звіту ринкова вартість автомобіля AUDI Q7, номер кузова VIN-kod НОМЕР_1 , станом на 21 березня 2019 року становить 15210,08 євро, тобто ринкова вартість такого автомобіля становить значно менше, ніж встановлена митним органом. Разом з тим, така вартість є більшою на 710,08 євро, ніж визначена декларантом. Однак, враховуючи факт придбання автомобіля (05.03.2019 року), який відбувся раніше за проведення його оцінки (21.03.2019 року), а також наявну в матеріалах справи цінову інформацію з мережі Інтернет, суд вважає необґрунтованим факт встановлення відповідачем митної вартості на рівні 18951,00 євро.
Наведене не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.
В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Суд вважає, що відповідачем не обґрунтовано ціну, яка визначена ним у розмірі 18951,00 євро внаслідок проведеного коригування митної вартості за резервним методом; відповідач не довів того, що товар за такою митною вартістю дійсно був увезений до України. Тому з огляду на приписи частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) рішення у спорі належить прийняти на користь позивача, а не на користь владного суб'єкта. Оскільки рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 13 березня 2019 року №UA125000/2019/000247/1 не ґрунтується на нормах чинного законодавства, то його слід визнати протиправним, а тому воно підлягає скасуванню. Отже, позов належить задовольнити.
Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Як визначено частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з пунктом 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно ч.5 ст.137 КАС України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Таким чином, КАС України передбачено відшкодування стороні, яка виграла справу з боку суб'єкта владних повноважень, серед іншого, витрат на підготовку експертного висновку проведеного на замовлення сторони.
Позивачем, на підтвердження понесення останнім витрат на проведення експертизи, надано суду копію договору №4 на створення (передачу) науково-технічної продукції від 21 березня 2019 року, згідно якого ОСОБА_2 (Замовник) доручає, ТзОВ "Агентство Експертної Оцінки України" (Виконавець) приймає на себе виконання робіт по проведенню експертної грошової оцінки вартості не розмитненого бувшого у використанні транспортного засобу (а.с.82, том 1). Відповідно до протоколу погодження договірної ціни остання становить 1200,00 грн. (а.с.83, том 1). Позивачем надано суду акт №1 здачі прийняття виконання виконаних робіт згідно договору №4 від 21 березня 2019 року, складений 21 березня 2019 року, відповідно до якого роботи по проведенню експертної грошової оцінки вартості нерозмитненого бувшого у використанні транспортного засобу виконані в повному обсязі, сторони претензій одна до одної не мають (а.с.84, том 1). Відповідно до копії квитанції до приходного касового ордеру №14 від 21 березня 2019 року ОСОБА_2 сплатив відповідно до договору №4 від 21.03.2019 року ТзОВ "Агентство Експертної Оцінки України" 1200,00 грн. витрат за проведену експертну грошову оцінку вартості не розмитненого бувшого у використанні транспортного засобу (а.с.85, том 1).
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача здійснені ним судові витрати на проведення експертизи у розмірі 1200 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці ДФС.
Частинами першою, третьою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
З наведеного випливає, що розмір витрат на правничу допомогу визначаються результатом вирішення справи та він безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника сторони за договором. Суд зобов'язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем надано суду копії наступних документів: договір про надання правової допомоги №б/н від 20.03.2019 року; додаткову угоду №1 (замовлення) до договору №б/н про надання правової допомоги від 20.03.2019 року, відповідно до якої оплата послуг за надану правову допомогу здійснюється клієнтом у формі оплати Адвокатському об'єднанню "ГЛОБАЛ ЛІГАЛ ГРУП" коштів в розмірі 2000 грн. шляхом її перерахування на банківський рахунок виконавця, а решта суми гонорару виплачується клієнтом по мірі виконання замовлення, і її етапність та розмір погоджується в робочому порядку; рахунку-фактури б/н від 20.03.2019 року за надані юридичні послуги згідно договору про надання правової допомоги б/н від 20.03.2019 року; квитанції до прибуткового касового ордеру №02-05/1 від 02.05.2019 року на суму 2000,00 грн. (а.с.78-81, том 1); меморіального ордеру №@2PL558059 від 07 травня 2019 року на суму 5000,00 грн. (а.с.14, том 2).
Разом з тим, позивачем не надано суду доказів, що підтверджують обсяг наданих правничих послуг і виконаних робіт та їх вартості з урахуванням витраченого адвокатським об'єднанням часу, а тому суд такі витрати на правову допомогу не бере до уваги, оскільки вони не підтверджені належним чином у відповідності до вимог статті 134 КАС України. Відтак, підстави для стягнення коштів за у загальній сумі 7000,0 грн. на користь ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - суб'єкта владних повноважень - відсутні.
Також, звертаючись до суду із даним позовом, ОСОБА_2 сплатив судовий збір у сумі 1312,60 грн., що підтверджується квитанцією про сплату №24855 від 02.05.2019 року (а.с.2, том 1), та який був зарахований до спеціального фонду Державного бюджету України.
Оскільки суд задовольняє позов, то на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача згідно з частиною першою статті 139 КАС України підлягають відшкодуванню лише документально підтверджені витрати, пов'язані із розглядом цієї справи, у сумі 1200 грн. за проведення експертизи та 1312,60 грн. за сплату судового збору, загальний розмір яких становить 2512,60 грн.
Керуючись статтями 243, 245, 246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA125000/2019/000247/1 від 13.03.2019 року.
Стягнути на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці ДФС (08307, Київська область, місто Бориспіль, Міжнародний аеропорт "Бориспіль", код ЄДРПОУ 39470947) судові витрати в сумі 2512,60 грн. (дві тисячі п'ятсот дванадцять гривень 60 коп.).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" цього Кодексу. Апеляційна скарга може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Повне рішення суду буде складено 02 липня 2019 року.
Суддя В.Д. Ковальчук