22-ц/804/1528/19
263/3721/17
Головуючий у 1-й інстанції Пантелєєв Д.Г.
Суддя-доповідач Мироненко І.П.
26 червня 2019 року Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Мироненко І.П.
суддів: Баркова В.М., Принцевської В.П.
секретаря Єфремова О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі апеляційну скаргу Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» на рішення Приморського районного суду м.Маріуполя Донецької області, ухвалено 01 квітня 2019 року у м. Маріуполі (повний текст складено 04 квітня 2019 року) у справі за позовом Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за користування тепловою енергією, -
У березні 2017 року до суду звернулось ККП Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за користування тепловою енергією. З урахуванням уточнень просили стягнути з відповідача заборгованість за користування тепловою енергією в сумі 61 642 грн. 37 коп., суму інфляційних втрат в розмірі 3134 грн. 53 коп., 3% річних в сумі 1046 грн. 03 коп. та витрати зі сплати судового збору в сумі 1600 грн. 00 коп.
Позовні вимоги обґрунтовувало тим, що 01 жовтня 2005 року між ним та відповідачем було укладено договір №31 про відпуск теплової енергії, згідно з умовами якого ККП «Маріупольтепломережа» постачає теплову енергію до нежитлового приміщення в будинку АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_1 . Відповідно до умов договору споживач в особі ОСОБА_1 зобов'язаний проводити оплату у відповідності зі встановленими тарифами. Однак у порушення умов договору відповідач не сплачує постачальнику за надану теплову енергію, в результаті чого за опалювальний період 2016-2017 років має заборгованість у сумі 61642 грн. 37 коп., яку добровільно не погашає.
Рішенням Приморського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 01 квітня 2019 року, з урахуванням виправлень внесених ухвалою цього суду від 09 квітня 2019 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд виходив з того, що постанова №1497 Кабінету Міністрів України від 30 грудня 1997 року передбачала можливість відключення від системи центрального опалення у разі відмови споживача, такі дії було проведено продавцем приміщення в особі ЗАТ «Маркомпрод» без порушення діючого на той момент законодавства. Після придбання приміщення ОСОБА_1 скористалась своїм правом відмовитись від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Не погодившись з вказаним рішенням ККП Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на неповне з'ясування та недоведеність обставин, що мають значення, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити, стягнувши з відповідача ОСОБА_1 основну заборгованість у розмірі 61 642 грн. 37 коп., суму інфляційних втрат 3134 грн. 53 коп. та 3% річних 1046 грн. 03 коп.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що відповідач неналежно виконує умови укладеного між сторонами справи договору №31 від 01 жовтня 2005 року на відпуск теплової енергії в частині своєчасної та повної оплати вартості наданих послуг, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, саме за період з жовтня 2016 року по березень 2017 року.
Не погоджується з висновком суду про те, що з розрахунку ККП «Маріупольтепломережа» вбачається, що ОСОБА_1 отримувала централізоване опалення лише в опалювальній сезон 2016-2017 років і що жодними доказами ККП «Маріупольтепломережа» не доведено той факт, що ОСОБА_1 отримувала теплову енергію в опалюванні сезони з 2002 по 2016 роки.
Вважає, що показання свідків не є належним та допустимим доказом щодо відключення нежитлового приміщення відповідача від мережі централізованого опалення, оскільки спростовуються наявними у матеріалах справи доказами. Показами свідків не можна доводити фактичні обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування та не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Належним та допустимим доказом, щодо відключення від мережі централізованого опалення є затверджений головою Комісії акт про відключення від мережі централізованого опалення (п. 2.6., п. 2.7 та додаток №3 Порядку від 22 листопада 2005 року № 4).
Посилання суду на акт від 31 травня 2005 року про відключення представниками ККП «Маріупольтепломережа» від системи центрального теплопостачання нежитлового приміщення в будинку АДРЕСА_1 є помилковим, оскільки у даному акті встановлено факт несправності теплової завіси, яка є лише енергозберігаючим елементом системи опалення. У даному акті відсутні будь-які інші відомості щодо відсутності опалення загалом у всьому приміщенні відповідача. Також, судом не враховано, що акт від 31 травня 2005 року складався з іншою юридичною особою, а саме з Міським комунальним підприємством «Маріупольтепломережа» та ще до початку виникнення зобов'язань між сторонами у справи внаслідок укладення договору №31 від 01 жовтня 2005 року.
Недопустимим та неналежним доказом є акт від 13 жовтня 2017 року, складений через 15 років ОСОБА_1 , представником балансоутримувача ОСОБА_2 та мешканцями будинку, щодо підтвердження факту відключення від централізованого постачання опалення нежитлового приміщення магазину в будинку АДРЕСА_1 з 15 березня 2002 року, оскільки даний акт не відповідає фактичним обставинам справи, в акті відсутні будь-які відомості щодо представника балансоутримувача, а саме посади даної особи, назви підприємства у якому працює дана особа, крім того не можливо встановити по відношенню до якого конкретно приміщення складений даний акт.
Не погоджується з висновком суду, що відключення нежитлового приміщення належного відповідачу було проведено попереднім власником, а саме ЗАТ «Маркомпрод» що регулювалось на момент відключення постановою Кабінету Міністрів України №1497 від 30 грудня 1997 року «Про затвердження Правил надання населенню послуг з водо-теплопостачання та водовідведення», яка втратила чинність 21 липня 2005 року, оскільки згідно договору купівлі-продажу нежитлового об'єкту нерухомості від 28 грудня 2004 року (зареєстрований у реєстрі за № 2290 та посвідчений приватний нотаріусом Бодягіной І.І.) відповідач ОСОБА_1 набула права власності на об'єкт теплопостачання за адресом: пр АДРЕСА_2 (пр.Миру). У пункті 4.4. договору від 28 грудня 2004 року закріплено, що продавець, в особі представника свідчить, що відчужуваний об'єкт нерухомості до цього часу прихованих недоліків та дефектів не має. Згідно з п.3.4. даного договору продавець зобов'язаний у зазначений в п.3.1. договору термін не погіршувати технічний стан приміщення порівняно з існуючим на день укладення угоди, не демонтувати (заміняти на інше) сантехнічне, електротехнічне та інше обладнання, двері та вікна, не чинити будь-яких перешкод покупцю у разі проведення ним перевірки технічного стану приміщення. Також, у договорі від 28 грудня 2004 року визначено, що нерухомість, що продається, оглянута покупцем до підписання цього договору. Недоліків чи дефектів, які б перешкоджали використання майна за призначенням, на момент огляду виявлено не було. Відповідно до п.3.3. договору від 28 грудня 2004 року, продавець зобов'язується сплачувати усі комунальні платежі (користування телефоном, електро-, водо-, газо-, теплопостачання) за користування вказаним приміщенням за весь період, вказаний в п. 3.1. цього договору. Отже, на момент набуття права власності на об'єкт теплопостачання сторони договору від 28 грудня 2004 року підтвердили відсутність недоліків та дефектів, а також дійшли до взаємної згоди щодо сплати усіх комунальних платежів, у тому числі теплопостачання.
Сторонами справи було укладено договір 01 жовтня 2005 року № 31 на відпуск теплової енергії. Таким чином, у наслідок укладення даного договору його сторони дійшли взаємної згоди щодо встановлення певних прав та обов'язків. 08 жовтня 2010 року між позивачем та відповідачем було складено акт про відключення централізованого опалення в приміщенні комп'ютерного магазину за адресом: пр АДРЕСА_2 , який підписаний з боку відповідача без зауважень та заперечень, що свідчить про фактичне виконання позивачем зобов'язань з теплопостачання за договором. Також, із розрахунку ККП «Маріупольтепломережа» за весь період дії договору вбачається, що відповідач виконував зобов'язання за договором в частині оплати наданих послуг з 2010 року. Таким чином, сторони справи не тільки дійшли взаємної згоди щодо встановлення певних прав та обов'язків, а й ще приступили до їх виконання.
Помилковим є посилання відповідача на припинення дії договору, укладеного між сторонами справи, у зв'язку із поданням листа від 29 серпня 2016 року (не у місячний строк) про відмову від договору та з даних підстав вважає, що договірні відносини між сторонами справи припинили свою дію, а відтак у позивача не було підстав для виконання зобов'язань за договором. Відповідачем не враховано, що зобов'язання між сторонами виникли у наслідок укладення договору №31 на відпуск теплової енергії, саме 01 жовтня 2005 року. Відповідно до умов пункту 5.1. договору, останній укладено строком на два роки. Договір вважається продовженим на той самий строк та на тих самих умовах, якщо за місяць до закінчення строку не надійде заяви від одній із сторін про відмову від договору або його перегляд. Таким чином, продовження дії договору на наступний період здійснювалась кожні два роки, за умови не подання заяви за місяць до закінчення строку однією із сторін договору про відмову від договору або його перегляд.
Не відповідає вимогам чинного законодавства висновок суду про те, що у разі відключення споживачем від мережі теплопостачання з порушенням встановленого порядку, то ним теплова енергія не споживалась, а тому і обов'язку сплачувати за неї споживач не повинен.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_3 вказує, що рішення суду є законним та обґрунтованим, винесеним у відповідності із вимогами норм матеріального та процесуального права, після повного, всебічного та неупередженого розгляду справи, дослідження матеріалів справи та з'ясування фактів, що мають значення для вирішення справи по суті, а отже не підлягає скасуванню судом апеляційної інстанції.
Відповідач повністю заперечує факт отримання теплової енергії від позивача, у зв'язку з розірванням договору з позивачем, неможливістю отримання теплової енергії, що підтверджується листами, які направлялись позивачу задовго до початку опалювального сезону, приписом позивача про відновлення системи опалення та фотографіями, відсутністю актів та інших документів, які повинні були бути складені до початку опалювального сезону. Позивач в свою чергу не може надати доказів того, що він дійсно надав послугу з постачання теплової енергії відповідачу, відсутні акти підключення приміщення, акти виконаних робіт наданих послуг, документів, які б підтверджували виконання припису щодо відновлення системи опалення, тощо.
Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.
Виходячи з положень ч.2 ст.372 ЦПК України її неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача Ярового І.В., який підтримав доводи апеляційної скарги, заперечення представника відповідача Тесля А.В., дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Згідно ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіряючи справу в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, власність зобов'язує.
Статтею 322 ЦК України передбачено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідност.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживачжитлово-комунальних послугзобов'язанийоплачуватитакіпослуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст.19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 01 жовтня 2005 року між ОСОБА_1 , якій на підставі договору купівлі - продажу, укладеного між нею та ЗАТ «Маркомпрод» 28 грудня 2004 року належить 24/100 частини житлового будинку АДРЕСА_2 , що складається з нежитлового приміщення, укладено договір №31 на відпуск теплової енергії (т.1 а.с. 7-9,150-151).
За умовами договору постачальник в особі ККП «Маріупольтепломережа» подає теплову енергію до об'єкту споживача, зазначену у додатку до договору, а саме до нежитлового приміщення «магазин Ами» площею 427,90 кв.м.
Відповідно до п.4.1 договору споживач за відпущену теплову енергію проводить оплату у відповідності з встановленими тарифами, в строк до 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим.
Пунктом 5.1 передбачено, що договір укладено строком на 2 роки, за умови якщо за місяць до закінчення строку його дії не надійде заява однієї зі сторін про відмову від вказаного договору або його перегляду.
ОСОБА_1 неодноразово зверталась до ККП «Маріупольтепломережа» із заявами про направлення комісії для перевірки відсутності системи централізованого опалення, не нарахування плати та розірвання договору на відпуск теплової енергії №31 (т.1 а.с. 68,70,71).
Листом від 13 вересня 2016 року ККП «Маріупольтепломережа» повідомила ОСОБА_1 про те, що підстав для прийняття відмови та розірвання договору №31 від 01 жовтня 2005 року не має. Відповідачу роз'яснено порядок дій відключення від системи централізованого теплопостачання (т.1 а. с. 91).
На адресу відповідача ОСОБА_1 у 2016 році було направлено припис №272а/08, складений ККП «Маріупольтепломережа» в особі контролера підприємства ОСОБА_4 , в якому вимагало усунення самовільного відключення від центральної системи опалення приміщення, належного відповідачці (т.1 а.с.69).
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст.13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Згідно з п.п. 24, 25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила № 630), споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.
Рішення про відключення будинку від системи централізованого опалення з улаштуванням індивідуального опалення повинно бути підтримане всіма власниками (уповноваженими особами власників) приміщень у житловому будинку (п. 2.1 наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06 листопада 2007 року № 169 «Про затвердження змін до наказу Мінбуду України від 22 листопада 2005 року № 4).
При цьому обов'язково враховуються технічні можливості існуючих мереж газопостачання, водопостачання та електропостачання даного населеного пункту або окремого мікрорайону щодо забезпечення живлення запропонованої власником (власниками) системи теплопостачання (п. 2.2 наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06 листопада 2007 року № 169 «Про затвердження змін до наказу Мінбуду України від 22 листопада 2005 року № 4).
Пунктом 26 Правил № 630 передбачено, що відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.
Згідно з пунктами 2.6, 2.7 Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4, по закінченню робіт складається акт про відключення будинку від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання і в десятиденний термін подається заявником до постійно діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води на затвердження. Після затвердження акта на черговому засіданні постійно діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання.
Тобто єдиною законною підставою для відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення є відповідний акт постійно діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води. Інших підстав чинне законодавство не передбачає.
Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06 листопада 2007 року № 169 було внесено зміни, які унеможливлюють відключення від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання окремих квартир у багатоквартирному будинку і дозволяють таке відключення лише будинку в цілому.
Отже, відключення споживачів від мережі централізованого опалення відбувається тільки на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади з вчиненням в подальшому дій споживачем з дотриманням визначеної Порядком від 22 листопада 2005 року №4 процедури.
Матеріали справи не містять відповідної проектної документації, яка б засвідчувала факт відключення належного відповідачці нежитлового приміщення від мереж центрального теплопостачання.
Натомість, згідно листа Департаменту розвитку житлово-комунальної інфраструктури Маріупольської міської ради від 19 березня 2018 року №34.11.2-5607-341 від 19 березня 2018 року, ОСОБА_1 , яка є власником приміщень АДРЕСА_3 на відключення вбудованих приміщень від мережі централізованого опалення та з питання надання дозволу Комісії на відключення даних приміщень, до Департаменту розвитку житлово-комунальної інфраструктури не зверталась (т.1 а.с.186).
Згідно ст.1 Закону України «Про теплопостачання» місцева (розподільча) теплова мережа - сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплової енергії, центрального теплового пункту або магістральної теплової мережі до теплового вводу споживача.
Пунктом 22 Правил № 630 передбачено, що точками розподілу у багатоквартирному будинку, в яких здійснюється передача послуги централізованого опалення від виконавця споживачеві, є відгалуження від стояків у межах квартири.
Відповідно до акту обстеження від 04 вересня 2017 року (т.1 а.с. 95) ККП «Маріупольтепломережа» постачає теплову енергію до багатоквартирного будинку за адресом: пр АДРЕСА_2 ),111 через один ввід до цього будинку від котельної ЖМР-16, ЦТП-79.
Межа відповідальності між ЖКП «Житло Центр» та ККП «Маріупольтепломережа» встановлена договором №136 від 01 серпня 2007 року. Так, згідно п.5.2 договору закріплено, що межею розподілу відповідальності між енергопостачальною організацією (ККП «Маріупольтепломережа») та обслуговуючою організацією (ЖКП «Житло Центр») вважається зовнішня стіна будівлі (т.1 а.с. 99-100).
Згідно акту на включення централізованого опалення від 15 жовтня 2016 року, складеного позивачем та балансоутримувачем багатоквартирного будинку ЖКП «Житло Центр», проведено включення опалення у ряді житлових будинків, у тому числі за адресом: пр.Миру (Леніна), 111. Як зазначено у акті, теплоносій на будинок подано, система централізованого опалення у межах відповідальності житлового підприємства працює у штатному режимі (т.1 а.с. 11,98).
Система опалення нежитлового приміщення відповідача ОСОБА_1 підключена після загально будинкового приладу обліку теплової енергії від окремої врізки з рамки управління багатоквартирного будинку та обладнане горизонтальною розводкою із підключеними приладами опалення. Через торговий зал проходять домові стояки централізованого опалення у кількості восьми штук, що підтверджується листом ЖКП «Житло Центр», актом від 05 вересня 2018 року (т.1 а.с.205, 206).
Згідно акту від 08 листопада 2017 року, складеного ККП «Маріупольтепломережа» у присутності майстра ЖКП «Житло Центр», при обстежені нежитлового приміщення, належного відповідачу ОСОБА_1 , магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (комп'ютерний магазин) встановлено, що в приміщенні наявні опалювальні прилади із боку двору - чавунні радіатори (4шт) та під вітражами - регістри із гладких труб, підключені горизонтальною розводкою з техпідпілля окремою врізкою. Врізка з техпідпілля самовільно обрізана з видимим розривом. Через приміщення проходять домові стояки 8 шт., прогріті рівномірно (т.1 а.с. 160).
Таким чином, внутрішньо будинкова мережа централізованого опалення багатоквартирного будинку за адресом: АДРЕСА_2 є гідравлічною цілісною та невід'ємною частиною цього будинку, обладнана єдиним вводом на якому встановлений загально будинковий прилад обліку теплової енергії, а через приміщення відповідачки проходять стояки централізованого опалення.
Підведення централізованого опалення до стояка (за відсутності доказів про дотримання порядку відключення від мереж централізованого опалення) свідчить про надання послуг теплопостачальною організацією.
Покази свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 наведених висновків суду не спростовують, адже самовільне відключення від мережі теплопостачання не є підставою для звільнення від оплати наданих послуг централізованого опалення.
Відповідно до ст.5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Згідно з п.34 Правил надання населенню послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 1997 року № 1497 (далі - Правила № 1497), на які послався суд у рішенні щодо відключення приміщення відповідача від мережі централізованого теплопостачання, споживач не має права самовільно, з порушенням проектних рішень переобладнати і використовувати не за призначенням та псувати санітарно-технічне обладнання житлових будинків і житлових приміщень.
Отже, як Правилами №1497, так і на даний час норми законодавства не передбачають можливості самовільно без наявності відповідних документів здійснити відключення від системи централізованого опалення.
За приписами ст.ст.12,13,81,89 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідачем не надано доказів, які б засвідчували факт правомірного відключення нежитлового приміщення від мережі централізованого теплопостачання з дотриманням чинного на момент відключення законодавства, як і доказів ненадання або неналежного надання відповідачам послуг з постачання тепла.
Акт від 13 жовтня 2017 року (т.1 а.с.127), складений відповідачкою ОСОБА_1 , представником банасоутримувача ОСОБА_2 та мешканцями будинку,про відключення від централізованого постачання опалення нежитлового приміщення з 15 березня 2002 року, колегія суддів до уваги не приймає з наведених вище підстав. До того ж, акт кладений без присутності представника позивача, в ньому не зазначена посада представника балансоутримувача, останнім він не затверджений, також відсутні відомості щодо мешканців будинку, які його підписали.
Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову залишив поза увагою, що самовільне відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення від оплати за послуги теплопостачання, а отже, наявні всі підстави для задоволення позовних вимог про стягнення боргу за теплопостачання та санкцій за неналежне виконання умов договору.
При наявності у споживача наміру відмовитися від послуг з централізованого теплопостачання відповідачка не позбавлена можливості здійснити це у передбачений законом спосіб.
Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За положеннями ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору чи вимог цього Кодексу, а згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.
На виконання умов договору позивач, який виконав свої зобов'язання з теплопостачання, про що свідчить акт на включення опалення від 15 жовтня 2016 року, виставив відповідачу рахунки за період з жовтня 2016 року по березень 2017 року для оплати: № 10-20589/01 від 31 жовтня 2016 року; №11-205891/01 від 30 листопада 2016 року; №12-205891/01 від 31 грудня 2016 року; № 01-205891/01 від 31 січня 2017 року; №02-205891/01 від 28 лютого 2017 року; № 03-205891/01 від 31 березня 2017 року на загальну суму у розмірі 61 642 грн. 37 коп.
Розрахунок вартості відпущеної теплової енергії здійснювався позивачем відповідно до показань приладу обліку теплової енергії загально будинкового тепло лічильника (т.1 а.с.81,174-179).
Стороною відповідача аргументів щодо неправильного обчислення нарахованих сум в судовому засіданні не наводилось.
Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом.
В порушення умов договору відповідачка ОСОБА_1 не здійснила оплату за надану теплову енергію відповідно до виставлених до оплати рахунків у повному обсязі. Сума боргу за теплову енергію за період з жовтня 2016 року по березень 2017 року складає 61 642 грн. 37 коп.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні втрати за період з 01 листопада 2016 року по 31 серпня 2017 року становлять 3134 грн. 53 коп. ((2941,91х110,99):100)-2941,91)+((8866,99х109,03):100)-8866,99)+((13837,17х108,06):100)-13837,17)+((10892,84х106,88):100)-10892,84)+((14415,10х105,82):100)-14415,10)+((10688,36х103,95):100)-10688,36)).
3% річних від суми заборгованості за період з 10 листопада 2016 року (строк оплати згідно п.4.1 договору) по 31 серпня 2017року складає 1046 грн. 03 коп., яка розраховується наступним чином: (2941,91х3%:365х295дн.)+(8866,99х3%:365х265)+(13837,17х3%:365х234)+(10892,84х3%:365х203)+(14415,10х3%:365х175)+(10688,36х3%:365х144).
Згідно ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Судове рішення не відповідає вимогам ст.263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст.376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення і ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог, стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за користування тепловою енергією у розмірі61 642 грн. 37 коп., суми інфляційних втрат у розмірі 3134 грн. 53 коп., 3% річних у розмірі 1046 грн. 03 коп., а всього 65 822 грн. 93 коп.
Згідно вимог ч.13 ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ч.1 цієї статті, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на викладене з відповідача ОСОБА_1 на користь ККП «Маріупольтепломережа» підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 4000 грн., з яких 1600 грн. за розгляд справи у суді першої інстанції та 2400 грн. за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376 ЦПК України,
Апеляційну скаргу Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» задовольнити.
Рішення Приморського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 01 квітня 2019 року скасувати.
Позов Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за користування тепловою енергією задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт серія НОМЕР_1 , виданий Жовтневим РВ Маріупольського МУ УМВС України в Донецькій обл., ІПН НОМЕР_2 , зареєстрованій за адресою АДРЕСА_4 ) на користь Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» (вул.Гризодубової, 1, м.Маріуполь, Донецька обл., 87534, р/р НОМЕР_3 ПАТ «ПУМБ», МФО 334851, код ЄДРПОУ 33760279) суму заборгованості за користування тепловою енергією у розмірі61 642 грн. 37 коп., суми інфляційних втрат у розмірі 3134 грн. 53 коп., 3% річних у розмірі 1046 грн. 03 коп., а всього 65 822 (шістдесят п'ять тисяч вісімсот двадцять дві) грн. 93 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт серія НОМЕР_1 , виданий Жовтневим РВ Маріупольського МУ УМВС України в Донецькій обл., ІПН НОМЕР_2 , зареєстрованій за адресом: АДРЕСА_4 ) на користь Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» (вул.Гризодубової, 1, м.Маріуполь, Донецька обл., 87534, р/р НОМЕР_3 ПАТ «ПУМБ», МФО 334851, код ЄДРПОУ 33760279) витрати зі сплати судового збору у розмірі4000 грн.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених ст.389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст судового рішення складено 02 липня 2019 року.
Головуючий І.П. Мироненко
Судді: В.М. Барков
В.П. Принцевська