ун. № 759/4949/14-ц
пр. № 2/759/380/19
20 травня 2019 року м.Київ
Святошинський районний суд м. Києва
у складі:
головуючого судді Миколаєць І.Ю.,
при секретарі Шелудько В.В.,
за участю представника позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ) до Київської міської дирекції Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» (01133, м.Київ, вул.Щорса,29), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 ) про відшкодування завданих збитків внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду із вказаним позовом з подальшим уточненням позовних вимог до відповідачів про відшкодування завданих збитків внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, посилаючись на те, що 13.09.2013 року о 00 год. 05 хв. в м. Києві по пр.-т. Перемоги, 100 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Мітцубіші», д/н НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_5 та автомобіля «Каділак», д/н НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_4 В наслідок вказаного ДТП позивачеві було заподіяно матеріальну шкоду, яку позивач просить стягнути з відповідачів, а також просить стягнути моральну шкоду.
За результатами розгляду даної справи Святошинським районним судом міста Києва винесено заочне рішення від 20 січня 2015 року, яким задоволено в повному обсязі позовні вимоги позивача, а саме стягнуто з Київської міської дирекції національної акціонерної страхової компанії «Оранта» на користь ОСОБА_3 матеріальні збитки в сумі 20 400 грн. 50 коп., відшкодування завданої моральної шкоди в сумі 5 000 грн. 00 коп., судовий збір у розмірі 450 грн. 00 коп. та з ОСОБА_4 матеріальні збитки в сумі 117 468 грн. 23 коп., відшкодування завданої моральної шкоди в сумі 15 000 грн. 00 коп., судовий збір у розмірі 1 424 грн. 69 коп. (а.с.122-124, том 1).
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 13.03.2017 року зазначене вище заочне рішення скасовано та призначено справу до розгляду в загальному порядку.
11.09.2017 року у повторному автоматичному розподілі справа за позовом ОСОБА_3 до Київської міської дирекції Національної акціонерної страхової компанії «Оранта», ОСОБА_4 про відшкодування завданих збитків, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, була зареєстрована за суддею Святошинського районного суду м. Києва Миколаєць І.Ю., у зв'язку з відстороненням судді Петренко Н.О.
Ухвалою Святошинського районного суду м.Києва від 12.09.2017 р. справу прийнято в провадження судді Миколаєць І.Ю. (а.с.252, том 1).
23.04.2018 року ухвалою Святошинського районного суду м.Києва визначений подальший порядок розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
26.07.2018 року представник позивача ОСОБА_11 заявила клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
30.07.2018 року ухвалою Святошинського районного суду м.Києва клопотання задоволено, вирішено справу слухати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення (виклику) сторін.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримує в повному обсязі.
У судове засідання представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_2 проти позову заперечує, через канцелярію подав відзив у якому зазначає, що позивачем не доведено законності проведення оцінки авто «Мітцубіші» з державним номерним знаком НОМЕР_1 , який має вищенаведені характеристики, та понесення витрат за проведення такої оцінки. Крім того не погоджується з витратами на правничу допомогу та моральну шкоду.
Чайковська Л. Б. , яка представляє інтереси Київської міської дирекції Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» у судове засідання не зявилася про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, через канцелярію Святошинського районного суду м.Києва надіслала відзив в якому зазначає, що ПАТ «НАСК «ОРАНТА» сплатило страхове шкодування в розмірі 29 599, 49 грн. розмір якого було узгоджено відповідно до Угоди про припинення зов'язання переданням відступного від 01.08.2014 р., а отже у відповідності до норм чинного законодавства України, в повному обсязі було виконано свої зобов'язання згідно полісу ОСЦПВВНТЗ серії АС № 2773536.
Дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову частково.
Відповідно до ч.1-5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Суд, розглянувши наявні у справі докази, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 13.09.2013 року о 00 год. 05 хв. в м. Києві по пр.-т. Перемоги, 100 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Мітцубіші», д/н НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_5 та автомобіля «Каділак», д/н НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_4
Відповідно до постанови Святошинського районного суду м. Києва від 26.11.2013 року дорожньо-транспортна пригода сталась в результаті порушень правил дорожнього руху водія ОСОБА_4
Постановою Апеляційного суду м. Києва від 12.02.2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, а постанова Святошинського районного суду м. Києва від 26.11.2013 року залишено без змін.
Автомобіль «Каділак», д/н НОМЕР_1 , був застрахований згідно полісу № АС/ 2773536 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів в НАСК «Оранта». Згідно вказаного полісу ліміт відповідальності за майнову шкоду становить 50 000,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди, позивачу завдано матеріальну шкоду, яка полягає в у пошкодженні автомобіля, вартість відновлюваного ремонту становить 139 920,02 грн. Також позивачем понесені витрати по оплаті послуг, а саме: проведення авто технічного дослідження ТОВ «Агентство незалежної експертизи «Екас» від 26.09.2013 року - 2 500,00 грн., проведення авто технічного та трасо логічного дослідження № 10006/10455/13-52 від 15.10.2013 року Київським НДІ судових експертиз - 2 972,85 грн., проведення експертного дослідження № 23/ат від 26.10.2013 року науково-дослідним експертно-криміналістичним центром ГУМВС України в м. Києві - 675,36 грн., проведення експертного дослідження № 16297-13 Київським НДІ судових експертиз від 15.01.2014 року - 300,00 грн., проведення авто товарознавчого дослідження № 1296 від 27.02.2014 року - 600,00 грн., оплата послуг евакуатора - 500,00 грн., витрати на оплату послуг адвоката - 20 000,00 грн., а всього 167 468,23 грн.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України, шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до вимог ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Як вбачається з договору № АС/273536 від 13.09.2013 року відповідач НАСК «Оранта» здійснила часткову виплату позивачеві в сумі 29 599,49 грн., оскільки згідно полісу ліміт відповідальності за майнову шкоду становить 50 000,00 грн.
Згідно ч. 1 ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відносини у сфері обов'язкового цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України ( 254к/96-ВР ), Цивільним кодексом України ( 435-15 ), Законом України "Про страхування" ( 85/96-ВР ), цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачає інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуєся норми цього Закону.
Відповідно, до ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової власників наземних транспортних засобів» передбачає, що при настання випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодування у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок інспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Чинним законодавством України визначено порядок розрахунку розміру заподіяної шкоди. Відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні» визначено правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав використання її результатів. Відповідно до вимог ст. 5, 7 цього закону, проведення оцінки майна є обов 'язковим у випадку визначення збитків або розміру відшкодування.
11.12.2013року позивач ОСОБА_3 звернуся до ПАТ «НАСК «ОРАНТА» з заявою про виплату страхового відшкодування.
01.08.2014року між ПАТ «НАСК «ОРАНТА» та ОСОБА_3 було укладено Угоду про припинення зобов'язання переданням іступного. Відповідно до умов даної угоди (п. 1), сторони встановили, що загальна сума страхового відшкодування за пошкоджений 13.09.2013 року внаслідок настання страхового випадку транспортний засіб Мітцубіші», д/н НОМЕР_1 , складає 29 599, 49 грн. Відповідно до пункту 2 вказаної вище угоди страховик АТ «НАСК «ОРАНТА» зобов'язувався сплатити ОСОБА_3 29 599, 49 грн. в строк до 08.08.2014 року. Після сплати страховиком зазначеної суми, зобов'язання страховика за страховим випадком, що стався 13.09.2013 року, вважаються припиненими.
06.08.2014 року ПАТ «НАСК «ОРАНТА» на виконання умов Угоди про припинення зобов'язання переданням відступного від 01.08.2014 р., здійснило перерахування страхового шкодування в розмірі 29 599, 49 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 45637 від 06.08.2014 р.
Таким чином, ПАТ «НАСК «ОРАНТА» виконало свої зобов'язання згідно укладеної Угоди про припинення зобов'язання переданням відступного від 01.08.2014 року в повному обсязі.
Згідно ст. 600 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється за згодою сторін внаслідок передання боржником кредиторові відступного. Розмір, строки й порядок передання відступного встановлюються сторонами.
Відповідно до ст. 26-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі - Закон) траховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження доров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків трахової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Згідно ч. З ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової ідповідальності власників наземних транспортних засобів» потерпілі - юридичні та фізичні соби, життю, здоров'ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо- транспортної пригоди з використанням транспортного засобу.
Позивач в даному випадку, є потерпілим у ДТП, оскільки його майну було заподіяно шкоду. Життю та здоров'ю потерпілого відповідно до матеріалів справи шкоди завдано не було.
Чинним законодавством України не передбачено відшкодування моральної шкоди страховиком при виплаті страхового відшкодування за пошкодження майна потерпілої соби.
Відповідно до ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Так як, НАСК «ОРАНТА» не є учасником ДТП та не є особою, яка завдала шкоди майну позивача, до НАСК «ОРАНТА» не можуть бути застосовані норми вказаної вище статті, на яку посилається позивач, як на підставу своїх вимог. Шкода, завдана позивачу в результаті дорожньо-транспортної пригоди повинна відшкодовуватися завдавачем шкоди, тобто особою, винною у скоєнні даної ДТП.
Позивачем, з метою визначення суми збитків, до суду надано звіт про визначення вартості матеріального збитку від 27 лютого 2014 року № 1296 (надалі - Звіт).
Статтею 1 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» передбачено, що положення цього Закону поширюються на правовідносини, які виникають у процесі здійснення оцінки майна, майнових прав, що належать фізичним та юридичним особам України на території України та за її межами, а також фізичним та юридичним особам інших держав на території України та за її межами, якщо угода укладається відповідно до законодавства України, використання результатів оцінки та здійснення професійної оціночної діяльності в Україні.
Згідно зі ст.ст.7, 11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»,оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін. Договір на проведення оцінки майна укладається в письмовій формі та може бути двостороннім або багатостороннім.
Однак, в матеріалах справи відсутній вказаний договір, що в свою чергу може свідчити про фіктивне проведення оцінки з метою збільшення понесених витрат Позивачем.
Крім того, позивачем надано квитанцію від 19 грудня 2013 року № 1296 про здійснення оплати за Звіт про оцінку від 19 грудня 2013 року № 1296. Однак даний звіт до позову не додано, у зв'язку з чим не зрозуміло яке саме майно оцінювалось, а вказана квитанція не підтверджує понесення витрат позивачем за Звіт від 27 лютого 2014 року № 1296.
Також, з урахування Звіту та протоколу огляду від 16 грудня 2013 р. встановлено, що проводилась оцінка транспортного засобу з номером кузова НОМЕР_4 , чорного кольору, об'ємом двигуна 1584 куб.см., який експлуатується з 28 березня 2008 року. В свою чергу, в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що саме даному авто завдано пошкоджень в результаті вказаної в позові дорожньо-транспортної пригоди.
У розділі 2 Звіту вказано, що до нього мають бути додані фотографічні зображень, які дають змогу ідентифікувати пошкодження вказаного авто та по яким можна спів вставити пошкодження, які наведені в протоколі огляду. Позивачем не додані такі фото, що спростовують факт проведення експертизи вищезазначеного транспортного засобу.
Відповідно до ст. 8 Закону методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України.
Пунктом 7.1 методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 № 142/5/2092, ринкова вартість КТЗ ураховує його комплектність, укомплектованість і фактичний технічний стан, строк експлуатації, величину пробігу, умови, у яких він експлуатувався (зберігався), особливості кон'юнктури ринку регіону. Згідно з принципами зміни вартості, попиту та пропозиції значення ринкової вартості є змінною за фактором часу величиною, яка залежить від коливань ринкових цін на КТЗ та його складники.
Однак, згідно наданого позивачем Звіту зазначені у Методиці дані при визначенні ринкової ціни спірного транспортного засобу не використовувалися, що свідчить про порушення вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та Методики, які є обов'язковими під час проведення таких робіт.
Аналогічна правова позиції наведена в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 19 жовтня 2016 року по справі № 761/26450/14-ц.
З огляду на вищевикладене вказаний Звіт розроблений з порушенням вимог чинного законодавства не може бути належними і допустимим доказом під час розгляду вказаної справи, відповідно до вимог ст.ст. 77, 78 ЦПК України.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди.
Тому вартість збитків повинна становити 77 820,11 грн за мінусом виплати страховою компанією частину збитків в розмірі 20 400 грн та обов'язком Позивача передати Відповідачу-1 транспортний засіб після ДТП та/або за мінусом його вартості від вартості збитків (ринкова вартість ТЗ до ДТП).
Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04 квітня 2018 року по справі № 758/8578/15-ц і від 28 березня 2018 року по справі № 673/1600/15-ц та ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 листопада 2017 року по справі № 752/20195/14-ц.
У позовній заяві також зазначено про інші витрати позивача. Однак, на підтвердження понесених витрат останнім доказів не надано. Зокрема цевитрати за: проведення автотехнічного дослідження ТОВ «Агентство незалежної експертизи «ЕКАС» від 26 вересня 2013 року у розмірі 2500 грн.; послуги евакуатора в розмірі - 500 грн. Докази в матеріалах справи відсутні.
Крім того, Позивач вказує що він поніс матеріальні витрати за проведення експертного дослідження від 26 жовтня 2013 року № 23/ат науково-дослідним експертно-криміналістичним центром ГУМВС України в м. Києві в розмірі - 675 грн. 36 коп. Однак, в матеріалах справи наявна лише квитанція від 29 жовтня 2013 року платником якої є ОСОБА_10 , що спростовує факт понесення витрат Позивачем. При цьому, з даної квитанції не можна встановити, що оплата була проведена саме за вказану експертизу.
Таким чином позивачем не доведено завдання йому матеріальних збитків, які він визначає у своїй позовній заяві.
Щодо відсутності підстав для стягнення витрат на правничу допомогу.
У своїй заяві позивач зазначає, що поніс витрати на правову допомогу адвоката в розмірі 20 000,00 грн.
З даним твердженням та доказами не можна погодитися з огляду на наступне.
За правилами ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до ст. 65 цього Кодексу учасниками судового процесу, крім учасників справи та їхніх представників, є помічник судді, секретар судового засідання, судовий розпорядник, свідок, експерт, експерт з питань права, перекладач, спеціаліст.
Згідно із ч. 1 ст. 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
У пунктах 47, 48 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» судам роз'яснено, що при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України).
Розмір витрат на оплату правничої допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».
З урахування положень ст.ст. 26, 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, який укладається з клієнтом та адвокатом у письмові формі.
З матеріалів справи вбачається, що договір про надання юридичних послуг укладений 13 вересня 2013 року за № 59/1309 з ТОВ «Юридична фірма «Центр правових послуг А.С.К.» та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вказане свідчить, що правова допомога надавалася працівниками юридичною особою, а не адвокатом. Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які підтвердження, що ОСОБА_1 має право займатися адвокатською діяльністю.
Також, ні Позивач ні ОСОБА_1 не надав суду документів, що посвідчують повноваження адвоката щодо надання ним правової допомоги відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а саме: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Аналогічна правова позиції викладена в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 травня 2016 року № 758/16051/13-ц.
З огляду на викладене, підстави для задоволення вимог в частині стягнення витрат понесених на правову допомогу відсутні.
Поряд з цим, слід зазначити, що правова допомога надавалася ОСОБА_3 1976 року народження , тобто особі яка не має відношення ні до цієї справи, ні до справи про адміністративне правопорушення за № 759/17916/13-п, адже стороною останньої є ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно п. 4 Постанови пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 (далі - Постанова пленуму) у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Відповідно, до п. 5 Постанови пленуму, з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
З урахуванням матеріалів справи та Постанови пленуму, позивачем доведено факт душевних та фізичних страждань.
Суд зазначає, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Зокрема, підлягають з'ясуванню наступні обставини: чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Також, суд бере до уваги те, що в результаті неправомірних дій відповідача позивачу спричинено моральну шкоду, при визначенні розміру відшкодування якої слід враховувати зміст та суть позовних вимог, характер протиправних дій відповідача, характер і обсяг моральних страждань позивача.
Згідно з частиною 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відтак, враховуючи викладене і керуючись положенням наведеної правової норми, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для стягнення на користь позивача з відповідача ОСОБА_4 моральну шкоду в сумі - 15 000 грн.
За таких обставин, аналізуючи зібрані по справі докази, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню, оскільки в судовому засіданні встановлено, що з вини відповідачів, заподіяно матеріальну шкоду позивачу.
Відповідно до положень ст. 141ЦПК України з ОСОБА_4 на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в розмірі 750,00 грн.
На підставі зазначеного, керуючись ст.ст., 1166, 1187, 1191 ЦК України, ст. 38 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», керуючись ст. 4-5, 12-13, 81, 89-90, 95, 141, 258-259, 264-265, 268, 274-279 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ) до Київської міської дирекції Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» (01133, м.Київ, вул.Щорса,29), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 ) про відшкодування завданих збитків внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ) 15000,00 грн. за завдану моральну шкоду, а також судовий збір у розмірі 750,00 грн.
У задоволенні інших вимог до ОСОБА_4 - відмовити.
У задоволені вимог до Київської міської дирекції Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення сторін зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи якому рішення не було вручене у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017 року до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.
Суддя І.Ю. Миколаєць