Справа №587/1664/18 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-кп/816/235/19 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - 18
"01" липня 2019 р. колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Сумського апеляційного суду в складі:
Судді-доповідача - ОСОБА_3 ,
суддів - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми кримінальне провадження № 587/1664/18 за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_7 на вирок Сумського районного суду Сумської області від 25.10.2018, за яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та мешканець АДРЕСА_1 (зареєстрований: АДРЕСА_2 ), раніше судимий:
1) 09.07.2007 Сумським районним судом Сумської області за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 296, ч. 2 ст. 185, ст. 70 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців. На підставі ст. 75 КК звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки 4 місяці;
2) 25.06.2009 Сумським районним судом Сумської області за ч. 2 ст. 187, ст. 69 і 71 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років;
3) 17.09.2018 Сумським районним судом Сумської області за ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки. На підставі ст. 75 КК звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік
визнаний винуватим в пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,
учасників судового провадження:
прокурора - ОСОБА_9
обвинуваченого - ОСОБА_10 ,
В поданій апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_11 , не оспорюючи доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_10 , просить скасувати вирок суду у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі обвинуваченого і неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, ухваливши новий вирок, яким призначити ОСОБА_10 покарання за ч. 2 ст. 185 КК у виді обмеження волі на строк 2 роки. На підставі ч. 4 ст. 70 КК призначити остаточне покарання за цим вироком і за вироком Сумського районного суду Сумської області від 17.09.2018, яке виконувати самостійно, оскільки суд безпідставно визнав обставинами, що пом'якшують покарання визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та добровільне відшкодування збитків потерпілій, а також не взяв до уваги посередню характеристику обвинуваченого за місцем проживання та не врахував, що ОСОБА_10 раніше судимий за злочини проти власності і знову вчинив корисливий злочин, коли тривав судовий розгляд за вчинення аналогічного злочину.
Вироком Сумського районного суду Сумської області від 25.10.2018 ОСОБА_10 визнаний винуватим в пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК, та йому призначене покарання із застосуванням ст. 69 КК у виді 1 місяця арешту. На підставі ч. 4 ст. 70 КК призначене покарання у виді арешту строком 1 місяць, покарання призначене за вироком Сумського районного суду Сумської області від 17.09.2018, за яким ОСОБА_10 засуджено за ч. 2 ст. 185 КК до 2 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК звільнено з випробувальним строком 1 рік - виконувати самостійно.
Відповідно до вироку суду, 11.06.2018 близько 14:30 год. ОСОБА_10 за магазином «Світлана» по вул. Козацької Слави, 10 у с. Верхня Сироватка повторно викрав належний ОСОБА_12 велосипед вартістю 750 грн.
Вислухавши суддю-доповідача про зміст оскарженого судового рішення, доводи прокурора ОСОБА_9 , яка підтримала апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні та просила ухвалити новий вирок, доводи обвинуваченого ОСОБА_10 , погодився з апеляційною скаргою прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вказана апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_10 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК, за обставин, викладених у вироку, в апеляційній скарзі прокурора не оскаржуються.
Разом з тим, при призначенні покарання, на думку колегії суддів, суд першої інстанції не в повній мірі дотримався загальних засад призначення кримінального покарання, зокрема принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, не в повній мірі врахував положення ст. 65 і 69 КК, внаслідок чого застосував кримінальний закон, який не підлягав застосуванню, зокрема ст. 69 КК, та без наявності до того законних підстав призначив обвинуваченому основне покарання нижче від найнижчої межі, установленої в санкції ч. 2 ст. 185 КК, визначивши ОСОБА_10 покарання у виді арешту на строк 1 місяць.
Так, відповідно ст. 69 КК, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.
Визначаючи підстави для застосування до ОСОБА_10 положень ст. 69 КК, суд першої інстанції не виклав у вироку, які саме обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину та відповідно не в повній мірі урахував зазначені вище вимоги кримінального закону, які у свою чергу безпосередньо впливають на можливість призначення обвинуваченому основного покарання, нижче від найнижчої межі, установленої в санкції ч. 2 ст. 185 КК. При цьому поза увагою суду першої інстанції залишилося те, що ОСОБА_10 неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, у тому числі і за вчинення тяжких злочинів проти власності, має не зняті та не погашені в установленому законом порядку судимості, вчинив інкримінований йому злочин після направлення до суду обвинувального акту у іншому кримінальному провадженні за скоєння аналогічного злочину, а також ніяк не характеризується за місцем проживання і довідка-характеристика Верхньосироватської сільради Сумського району Сумської області є формальною.
Крім того, викрадене ОСОБА_10 майно повернуто останнім лише після пред'явлення вимоги працівником поліції за нез'ясованих органом досудового розслідування і судом обставин, а тому мова про добровільне відшкодування потерпілій завданого збитку у цьому випадку не може йти і може за певних обставин класифікуватися тільки як усунення заподіяної шкоди зі сторони обвинуваченого.
Відповідно п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК, підставою для скасування судового рішення при розгляді справи у апеляційному суді є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а згідно п. 1 ч. 1 ст. 413 КПК, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування судового рішення є застосування судом закону, який не підлягав застосуванню.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги прокурора в частині неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність заслуговують на увагу і підлягають задоволенню, а вирок суду першої інстанції - скасуванню в цій частині.
Що стосується доводів апеляційної скарги прокурора про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості злочину і особі обвинуваченого через м'якість, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими і такими, що задоволенню не підлягають, оскільки згідно ч. 1 ст. 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається лише таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, установлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Таким чином, висновок про невідповідність призначеного судом покарання тяжкості злочину і особі обвинуваченого може мати місце тільки у разі, якщо суд першої інстанції обрав вид та розмір покарання виключно у межах санкції статті кримінального закону, за якою особа визнана винуватою, без застосування до цього покарання положень ст. 69 КК, що не мало місце у кримінальному провадженні.
Не може погодитися колегія суддів і з твердженнями апеляційної скарги прокурора про відсутність визнання вини ОСОБА_10 , оскільки вони суперечать фактичним обставинам та матеріалам кримінального провадження. При цьому сам прокурор в апеляційній скарзі не заперечує правильність розгляду кримінального провадження у суді першої інстанції у порядку, визначеному ст. 349 КПК, яка передбачає обов'язкове визнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні інкримінованого злочину за тих фактичних обставин, які зазначені органом досудового розслідування у обвинувальному акті.
Оскільки є необхідність у призначенні обвинуваченому ОСОБА_10 більш суворого покарання, ніж було визначено судом першої інстанції, так як найбільш м'яким покаранням та його мінімальним розміром у санкції ч. 2 ст. 185 КК є три місяці арешту, то колегія суддів вважає за необхідне ухвалити свій (новий) вирок на підставі п. 2 ч. 1 ст. 420 КК, згідно якого суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.
Положеннями ст. 50 КК передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а тому виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Викладені у ст. 65 КК загальні засади призначення покарання наділяють правом вибору покарання, що за своєю правовою природою є дискреційною функцією суду, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин кримінального провадження, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, інших фактичних обставин, що впливають на покарання. При цьому ступінь тяжкості вчиненого злочину означає з'ясування, насамперед, питання про те, до злочинів якої категорії тяжкості відносить закон вчинене у конкретному випадку злочинне діяння.
Беручи до уваги те, що у ст. 12 КК дається лише видова характеристика ступеня тяжкості злочину, що знаходить своє відображення у санкції статті, встановленій за злочин цього виду, суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого урахування всіх обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного злочину, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію злочину, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо.
Під особою обвинуваченого необхідно розуміти сукупність фізичних, соціально-демографічних, психологічних, правових, морально-етичних та інших ознак індивіда, щодо якого ухвалений вирок, які існують на момент прийняття такого судового рішення та мають важливе значення для вибору кримінального покарання з огляду мети та засад його призначення.
За таких обставин при призначенні ОСОБА_10 покарання колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, сукупність всіх обставин, що характеризують цей злочин, його наслідки, особу винуватого та обставини, що пом'якшують покарання - визнання вини, щире каяття і активне сприяння у розкритті злочину. Обставин, які б обтяжували покарання, колегією суддів не встановлено.
На підставі викладеного колегія суддів вважає за необхідне визначити ОСОБА_10 мінімальне покарання в межах санкції ч. 2 ст. 185 КК у виді арешту на строк 3 місяці, яке не тільки не буде становити «особистий надмірний тягар для особи», а й відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, а також буде необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, задовольнивши таким чином частково апеляційну скаргу прокурора.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 418 і 420 КПК України, -
постановила:
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_7 задовольнити частково.
Вирок Сумського районного суду Сумської області від 25.10.2018 відносно ОСОБА_13 скасувати у зв'язку неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та ухвалити новий вирок.
ОСОБА_13 вважати засудженим за ч. 2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді арешту на строк три місяці.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, покарання, призначене цим вироком апеляційного суду у виді арешту на строк три місяці, та покарання, призначене вироком Сумського районного суду Сумської області від 17.09.2018, виконувати кожне самостійно.
В іншій частині вирок Сумського районного суду Сумської області від 25.10.2018 залишити без змін.
Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення.
Касаційна скарга на вирок може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається засудженому та прокурору і не пізніше наступного дня після його ухвалення надсилається учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні.
ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5