ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
26 лютого 2019 року №826/12427/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва, (також далі - суд), надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач), про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 , врахувавши в стаж роботи в ВВФ «Сердолік» за період з 12.10.1992 року по 30.06.1997 року, з моменту звернення на призначення пенсії, а саме з 15.05.2018 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у м. Києві безпідставно та в порушення чинного законодавства не враховано стаж роботи позивача за період з 12.10.1992 року по 30.06.1997 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.08.2018 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу п'ятиденний строк з дня отримання ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
27.08.2018 року представником позивача через канцелярію суду подано заву про усунення недоліків, яку прийнято судом.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.09.2018 року відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
21.12.2018 року представником відповідача через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву, який прийнято судом.
08.01.2019 року представником позивача через канцелярію суду подано відповідь на відзив, яку прийнято судом.
Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.
18.05.2018 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Спеціалістом ОСОБА_2 було роз'яснено, що стаж роботи позивача в ВВФ «Сердолік К» за період з 12.10.1992 року по 30.06.1997 року при розрахунку пенсії врахований не буде, оскільки на печатці підприємства в трудовій книжці відсутній код ЄДРПОУ даного підприємства.
05.07.2018 року листом №33731/02/К-2976 відповідач повідомив, що оскільки запис про звільнення з роботи завірений печаткою, яка не відповідає Інструкції про порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів» від 18.10.1993 року №643 та постанові Кабінету Міністрів України від 29.04.1994 року №276, зокрема на печатці відсутній ідентифікаційний код суб'єкта підприємницької діяльності, то підстав для зарахування зазначеного періоду до страхового стажу немає.
Не погоджуючись з даною позицією Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 1 Конституції України Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.
Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх, зокрема, у старості.
Відповідно до ч. 6 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
У Рішенні Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 зазначено, що держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати право на отримання пенсії незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.
Стаття 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.
Приписами ст. 62 Закону України визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до положень ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Згідно п. 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до п. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої Наказ Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.93 року N 58 (далі - Інструкція №58), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
З листа Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 05.07.2018 року №33731/02/К-2976 вбачається, що період з 12.10.1992 року по 30.06.1997 року, в який позивач працював комерційним директором в ВВФ «Сердолік-К», не враховано до страхового стажу, оскільки на печатці відсутній ідентифікаційний код суб'єкта підприємницької діяльності. В матеріалах справи відсутня уточнююча довідка про підтвердження факту роботи.
Суд звертає увагу на положення п. 18 Порядку № 637, якими визначено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Відповідно до п. 2.4 Інструкції №58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
11.05.1992 року Верховною Радою України була прийнята Постанова №2319-ХІІ «Про заходи щодо забезпечення виконання вимог дозвільної системи», відповідно до якої Міністерство внутрішніх справ України було зобов'язано розробити відомчі інструкції з питань порядку виготовлення печаток і штампів та подати їх на затвердження Кабінету Міністрів України.
На виконання зазначеної постанови, Міністерством Внутрішніх справ України 18.10.1993 року було розроблено «Інструкцію про порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів» №643, відповідно до п. 4.4 та п. 4.5 якої на печатках по колу або трикутнику кожний реквізит зазначається тільки українською мовою, а для спільних з іноземними фірмами підприємств - додатковою мовою співрозмовника. На кутових штампах, у залежності від підпорядкованості у верхній частині розміщується напис «Україна», під ним - назва міністерства чи іншого центрального органу державної виконавчої влади, підприємства, установи, організації.
Вищевказана постанова, на яку у своїх твердженнях посилається відповідач, не містить відомостей щодо необхідності розташування на печатці ідентифікаційного коду підприємства.
Однак, відповідно п. 10 Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.1994 року №276 (ДАЛІ - Положення №276), свідоцтво про державну реєстрацію є підставою для відкриття розрахункового, валютного та інших рахунків в установах банків, виготовлення печаток і штампів.
На печатках і штампах повинен зазначатись ідентифікаційний код суб'єкта підприємницької діяльності.
Зразки печаток і штампів затверджуються власником або уповноваженим ним органом і додаткового погодження не потребують.
З вищевикладеного вбачається, що позивачем на підтвердження свого стажу відповідачу трудову книжку, в якій містяться відомості про те, що позивач з 12.10.1992 року по 30.06.1997 року працював у ВВФ «Сердолік К», із зазначенням посади та підписом уповноваженої особи, а отже у відповідача відсутні підстави вимагати у позивача інші документи на підтвердження стажу.
Ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем виконано обов'язок щодо підтвердження свого стажу роботи під час звернення щодо отримання пенсії, а відсутність коду підприємства на печатці підприємства у трудовій книжці жодним чином не спростовує факту роботи позивача на підприємстві, достовірності зазначеної у ній інформації у спірний період та не може позбавити позивача конституційного права на соціальний захист, оскільки невідповідність печатки установленим законодавством вимогам може ставитись у провину лише підприємству та його посадовим особам.
Суд звертає увагу, що, якщо у відповідача виникли сумніви щодо працевлаштування позивача у ВВФ «Сердолік К», то він мав вжити заходів для перевірки даних обставин.
Суд враховує ту обставину, що відповідач не надав суду доказів вжиття заходів для отримання додаткової інформації, уточнюючих довідок, пояснень від підприємства (посадових осіб), на якому працював позивач, адже відповідач в межах своєї компетенції має право самостійно звертатися до органів державної влади та підприємств з метою перевірки даних про стаж та умови роботи, пропонувати заявнику надати самостійно докази на підтвердження неявності необхідного стажу роботи, у тому числі пропонувати підтвердити його за допомогою свідків.
Водночас, необхідно зазначити, що позитивним обов'язком держави в цілому та її державних органів, в тому числі Пенсійного фонду України, є забезпечення можливості збереження на підприємствах первинних документів про роботу працівників від яких залежить виникнення і реалізації майнових прав громадянин при призначені пенсії. Незабезпечення належного зберігання вказаних документів на підприємствах, невитребування вичерпної інформації органами пенсійного фонду і невиконання своїх гарантійних функції державою, незалежно від надзвичайності підстав та як наслідок обмеження громадянам в реалізації та підтвердженні прав на пенсійне забезпечення, не повинно нівелювати або обмежувати конституційні права позивача.
Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.59 рішення у справі «Мельниченко проти України» від 19 жовтня 2004 року, п.50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» від 13 січня 2011 року, п.54 рішення у справі «Швидка проти України» від 30 жовтня 2014 року тощо).
Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що відмова відповідача у зарахуванні періоду роботи позивача для призначення пенсії з 12.10.1992 року по 30.06.1997 року на підприємстві ВВФ «Сердолік К» є неправомірною.
Одночасно, щодо задоволення позовних вимог, а саме, щодо зазначення дати перерахунку пенсії з 15.05.2018, суд зазначає наступне.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
При відстрочці часу призначення пенсії за віком пенсія з урахуванням положень статті 29 цього Закону призначається за заявою пенсіонера з дня, що настає за останнім днем місяця, в якому набуто повний місяць страхового стажу (у тому числі сумарно) для відстрочки часу виходу на пенсію, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з такого дня.
Позивач в позові зазначає, що датою звернення щодо призначення пенсії є 18.05.2018 року, відповідач повідомляє, що позивач звернувся щодо отримання пенсії 15.05.2018 року.
Оскільки відомості щодо точної дати призначення пенсії в матеріалах справи відсутні, суд вважає за необхідне задовольнити позов щодо перерахунку пенсії з дня її призначення, тобто без зазначення дати.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню частково.
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Дослідивши наявні у справі докази, а також проаналізувавши наведені вище законодавчі норми, суд дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Як вбачається з наявних у матеріалах справи квитанцій, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн.
Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд вказує про присудження на користь позивача судових витрат у розмірі 352,40 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 5-11, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368, адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16) задовольнити частково.
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 , врахувавши в стаж період роботи в ВВФ «Сердолік» за період з 12.10.1992 року по 30.06.1997 року, з дня призначення пенсії.
3. В іншій частині позов залишити без задоволення.
4. Присудити на користь ОСОБА_1 здійснені та документально підтверджені судові витрати у розмірі 352,40 грн. (триста п'ятдесят дві гривні сорок копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю.Т. Шрамко