25 червня 2019 р.Справа № 820/3768/16
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Кононенко З.О.,
Суддів: Мельнікової Л.В. , Калитки О. М. ,
за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П.
представника позивача Грігорова О.А.; представника позивача Мєтєльова П.А.
представника відповідача Шапошникова С.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Мельников Р.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 28.03.19 року по справі № 820/3768/16 за позовом ОСОБА_1
до Салтівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області третя особа Міністерство економічного розвитку і торгівлі України про скасування податкового повідомлення-рішення,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до Салтівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення Салтівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області № 8-1301 від 30 червня 2016 року в повному обсязі.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення ґрунтується на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, а тому підлягає скасуванню.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2019 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Салтівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовлено.
Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представники позивача підтримали апеляційну скаргу, просили задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.
Представник відповідача, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач є власником автомобіля Mercedes-Benz, модель GL350 CDI 4 MATIC, 2015 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.
30 червня 2016 року Салтівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Харківській області прийнято податкове-повідомлення рішення № 8-1301, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб за 2016 рік в сумі 25000,00 грн.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що транспортний засіб Mercedes-Benz, модель GL350 CDI 4 MATIC, 2015 року випуску зазначено в інформації Мінекономрозвитку щодо автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2016 року. Таку інформацію було подано Мінекономрозвитку до Державної фіскальної служби України.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову з наступних підстав.
Приписами пп. 12.3.4. п. 12.3. ст. 12 ПК України передбачено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Згідно пп. 12.4.3. п. 12.4 ст. 12 ПК України до повноважень сільських, селищних, міських рад щодо податків та зборів віднесено, зокрема, до початку наступного бюджетного періоду прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об'єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов'язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду.
Пунктом 12.5. ст. 12 ПК України встановлено, що офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених пп. 12.3.4 цієї статті.
Підпунктом 267.2.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України (в редакції, діючій на момент спірних правовідносин, які набрали чинності 01.01.2017) встановлено, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість, яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, об'єму циліндрів двигуна, типу пального.
Щороку до 1 лютого податкового (звітного) року центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, на своєму офіційному веб-сайті розміщується перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, об'єм циліндрів двигуна, тип пального.
Пунктом 267.4 ст. 267 ПК України визначено, що ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Відповідно до п.п.267.5.1 п.267.1 ст.267 Податкового кодексу України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Підпунктом 267.6.1 пункту 267.6 ст.267 Податкового кодексу України передбачено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.
Згідно п.п.267.6.2 п.267.6 ст.267 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року). Щодо об'єктів оподаткування, придбаних протягом року, податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності. Нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату податку фізичним особам - нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцем реєстрації об'єктів оподаткування, що перебувають у власності таких нерезидентів.
Згідно п.п. 267.6.3 п. 267.6 ст. 267 ПК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, органи внутрішніх справ зобов'язані до 1 квітня 2015 року подати контролюючим органам за місцем реєстрації об'єкта оподаткування відомості, необхідні для розрахунку та справляння податку фізичними та юридичними особами. З 1 квітня 2015 року органи внутрішніх справ зобов'язані щомісяця у десятиденний строк після закінчення календарного місяця подавати контролюючим органам відомості, необхідні для розрахунку та справляння податку фізичними та юридичними особами, за місцем реєстрації об'єкта оподаткування станом на перше число відповідного місяця.
Відповідно до п.п. 267.8.1 п. 267.8 ст. 267 Податкового кодексу України сума визначеного транспортного податку фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Згідно пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України, в редакції станом на час винесення спірного податкового повідомлення-рішення, об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.
Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів якою встановлено механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів для цілей віднесення таких автомобілів до об'єктів оподаткування транспортним податком, затверджена постановою Кабінету Міністрів України №66 від 18.02.2016.
Відповідно до положень пункту 2 якої (у редакції, чинній на 2016 рік) середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 року №403 (Офіційний вісник України, 2013 р., №44, ст. 1576), де за ціну нового транспортного засобу (Ц н) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.
Пунктом 3 Порядку №403 встановлено, що середньоринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за такою формулою: Сср = Цн х (Г / 100) х (1 ± (Гк / 100), де Цн - ціна нового транспортного засобу в Україні; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації згідно з додатком 1; Гк - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу згідно з додатком 2.
Джерелом інформації про ціни нових транспортних засобів в Україні є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) або довідкові дані про ціни щодо ідентичних або аналогічних нових транспортних засобів в Україні чи країнах-виробниках (експортерах) з урахуванням податків та зборів, що визначаються відповідно до законодавства (пункт 4 Порядку №403).
Згідно пункту 5 Методики, ідентичними є автомобілі, в яких збігаються такі ознаки і параметри: марка; країна-виробник; тип кузова (седан, універсал тощо); модель; конструкція привода тягових коліс; тип та робочий об'єм двигуна; потужність двигуна; тип коробки переключення передач та інших складників силової передачі; габаритні розміри; рік випуску; комплектація. Розбіжності можуть стосуватися комплектації, пробігу та технічного стану.
Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (пункт 13 Методики).
Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг (пункт 14 Методики).
На коефіцієнт коригування ринкової вартості транспортних засобів згідно додатком 1 та додатком 2 Методики впливає строк експлуатації транспортних засобів та нормативний середньорічний пробіг транспортних засобів. При цьому технічний стан автомобіля відповідно до Методики не впливає на обрахунок середньоринкової вартості автомобіля.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" мінімальна заробітна плата у місячному розмірі з 01.01.2016 становить 1378,00 грн., а відтак, середньоринкова вартість автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно), на 2016 рік, повинна становити 1033500,00 грн.
З матеріалів справи вбачається, що позивач є власником транспортного засобу Mercedes-Benz, модель GL350 CDI 4 MATIC, 2015 року випуску, державний номер НОМЕР_1 .
Листом від 22.02.2016 року №3252-08/4797-03 "Щодо надання інформації" на адресу Державної фіскальної служби України Міністерством економічного розвитку і торгівлі України направлено інформацію щодо автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" станом на 1 січня 2016 року". У додатках до вказаного листа вказано інформацію щодо автомобілів, середньоринкова вартість яких розрахована на основі даних ДП "Держзовнішінформ"; інформацію щодо автомобілів, середньоринкова вартість яких розрахована на основі інформації, отриманої з інших джерел та перелік автомобілів, вартість яких неможливо визначити.
З копії інформації щодо автомобілів, середньоринкова вартість яких розрахована на основі даних ДП "Держзовнішінформ" вбачається, що остання містить відомості про транспортний засіб Mercedes-Benz, модель GLS-Class, тип двигуна внутрішнього згорання, тип палива дизель, тип коробки передач АТ, строк експлуатації легкового автомобіля до 2 років.
Щодо доводів позивача, що вказаний перелік не є належним оскільки законодавством чітко встановлено строк надання такої інформації Міністерством економічного розвитку та торгівлі України до органів ДФС, а саме до 1 лютого, колегія суддів зазначає наступне.
Постанова Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 року №66, якою було затверджено Методику визначення середньо ринкової вартості автомобілів, набрала чинності 19.02.2016 року, що унеможливлює виконання приписів п. 4, 13 Методики у встановлені нею строки, в частині подання відповідної інформації.
Отже, як вказано представником позивача, перелік, на який посилається представник відповідача, був сформований 22.02.2016 року, тобто після 01.02.2016 року, а отже не міг бути використаний відповідачем при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Щодо доводів позивача про неможливість розрахунку вартості транспортного засобу за відсутності даних про фактичний пробіг автомобіля, колегія суддів зазначає наступне.
Пунктом 12 Методики, в редакції чинній на моменту виникнення спірних правовідносин, визначено, що коефіцієнт коригування ринкової ціни автомобілів залежно від пробігу визначається з урахуванням фактичного та нормативного середньорічного пробігу автомобілів. У разі коли фактичний середньорічний пробіг автомобілів є вищим, ніж їх нормативний середньорічний пробіг, середньоринкова вартість зменшується, а у разі, коли фактичний середньорічний пробіг є нижчим, ніж нормативний середньорічний пробіг, середньоринкова вартість збільшується.
При цьому, колегія суддів зауважує, що позивачем не надано до суду доказів того, що він скористався своїм правом на звернення до контролюючого органу з питань звірки тих чи інших показників, що мають вплив на обчислення середньо ринкової вартості автомобіля, безпосередньо пробігу авто.
Також і матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження даних пробігу належного йому автомобілю, що відповідно до положень п.12 Методики, в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин, могло б та мало б вплинути на середньоринкову вартість такого транспортного засобу.
Також слід зазначити, що відповідачем не надано до суду розрахунку до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та розрахунку середньоринкової вартості автомобіля, належного позивачу, який було використано при прийнятті такого податкового повідомлення-рішення.
Судом першої інстанції на виконання вимог постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21.08.2018 року, а також з метою офіційного з'ясування обставин у справі та з урахуванням позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 07.11.2018 року у справі №808/3165/16, було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Міністерство економічного розвитку та торгівлі України, яким під час розгляду справи надано пояснення, в яких вказано, що автомобіль Mercedes-Benz GL 350 CDI прирівнюється з автомобілем Mercedes-Benz GL 350 BlueTEC 4МАТІС.
Також зазначено, що відповідно до пунктів 5 і 6 Методики та інформацією ДП ''Держзовнішінформ" аналогічним легковому автомобілю Mercedes-Benz, модель GL350 BlueTEC 4 MATIC є автомобіль Mercedes-Benz GLS-Class з об'ємом циліндрів двигуна 3,0 літра, дизель, автоматичною коробкою переключення передач.
При цьому, згідно з Інформацією середньоринкова вартість автомобіля Mercedes-Benz GLS-Class з об'ємом циліндрів двигуна 3,0 літра, дизель, автоматичною коробкою переключення передач до 2 років експлуатації становила понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Таким чином, доводи позивача, що належний позивачу транспортний засіб не відноситься до вказаного переліку, оскільки модель останнього визначена як модель GL350 CDI 4 MATIC, колегія суддів до уваги не бере.
Колегія суддів зауважує, що Мінекономрозвитку вказано, що розрахована за допомогою калькулятора середньоринкова вартість легкового автомобіля Mercedes-Benz GLS-Class з об'ємом циліндрів двигуна 3,0 літра, дизель, з автоматичною коробкою переключення передач, 2015 року випуску з урахуванням нормативного середньорічного пробігу 27 тис. кілометрів (додаток 2 до Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 № 403) становила 1276893,10 грн. (з ПДВ).
З матеріалів справи вбачається, що автомобіль Mercedes-Benz GLS-Class, також міститься у переліку, який є додатком до листа ДФС України № 3252-08/20315-03 від 06.07.2016 року.
Також, у додатку 1 до листа ДФС України за вих. № 3252-08/20315-03 від 06.07.2016 року "Інформація щодо автомобілів, середньоринкова вартість яких розрахована на основі даних ДП "Держзовнішінформ" за офіційними прайс-листами" у відповідній графі зазначено, що можливою аналогічною моделлю автомобіля марки Mercedes-Benz, моделі GLS-Class із дизельним двигуном внутрішнього згорання об'ємом 3,0 літри є Mercedes-Benz GL 350 BlueTEC 4МАТІС.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що у даній справі транспортний засіб Mercedes-Benz, модель GL350 CDI 4 MATIC, 2015 року випуску зазначено в інформації Мінекономрозвитку щодо автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2016 року. Таку інформацію було подано Мінекономрозвитку до Державної фіскальної служби України.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкове повідомлення-рішення Салтівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області № 8-1301 від 30 червня 2016 року винесене контролюючим органом у відповідності до норм діючого законодавства.
Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано відмовив у задоволенні адміністративного позову.
Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2019 року по справі № 820/3768/16 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог позивача.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2019 року по справі № 820/3768/16 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко
Судді(підпис) (підпис) Л.В. Мельнікова О.М. Калитка
Повний текст постанови складено 01.07.2019 року