Справа № 725/1349/19
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Федіна А.В.
Суддя-доповідач - Залімський І. Г.
27 червня 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Залімського І. Г.
суддів: Сушка О.О. Смілянця Е. С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Чернівецької митниці Державної фіскальної служби України на рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 24 травня 2019 року (ухвалене у м. Чернівці 24 травня 2019 року о 13:18, повний текст якого виготовлено 24 травня 2019 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернівецької митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправною і скасування постанови у справі про порушення митних правил,
ОСОБА_1 звернувся до Першотравневого районного суду міста Чернівці з позовом до Чернівецької митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправною і скасування постанови у справі про порушення митних правил від 15.02.2019 у справі про порушення митних правил №3399/40800/18 якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ст.485 МК України та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
Рішенням Першотравневого районного суду міста Чернівці від 24 травня 2019 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 24 травня 2019 року скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до прийняття необґрунтованого рішення.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що матеріалами справи підтверджено заявлення декларантом неправдивих відомостей, а тому в діях позивача є склад порушення митних правил, передбачений ст.485 МК України. Наголошено, що підставою для запровадження відносно позивача справи про порушення митних правил була інформація, яка надійшла від митних органів Туреччини, документи, які містять таку інформацію вважаються офіційними, взаємно визнаними і такими, що не потребують легалізації.
Позивач не подав відзиву на апеляційну скаргу відповідача.
27.06.2019 представник позивача подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи. В обґрунтування клопотання зазначено, що адвокат позивача 27.06.2019 братиме участь у розгляді кримінальної справи №686/16849/19 як представник підприємства "Дім".
Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи.
Відповідно до ч.1 ст.313 КАС України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Колегія суддів зауважує, що наведені позивачем обставини не створюють об'єктивних перешкод для його участі в судовому засіданні, а тому не є поважними.
Згідно ч.1 ст.223 КАС України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 205 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.205 КАС України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку, коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження; 5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення.
Колегія суддів зауважує, що в даному випадку відсутні підстави, передбачені ч.2 ст.205 КАС України, а відкладення розгляду справи можливе лише в межах встановленого цим Кодексом строку.
Розгляд даної справи здійснюється із урахуванням особливостей, передбачених ст. 286 КАС України.
Відповідно до ч.5 ст. 286 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку апеляційного оскарження з повідомленням учасників справи.
Крім того, згідно ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
З огляду на вказані обставини та скорочені строки розгляду даної категорії адміністративних справ, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи.
Відповідач в судове засідання повноважного представника не направив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, 06.05.2016 року між ТОВ «ФОРЕСТА ВЕРДЕ» та фірмою «SIRECI DIS TICARET LTD. STI.» укладено контракт №1/16UA на поставку товарів на підставі якого представником ОСОБА_1 у Чернівецьку митницю ДФС 15.06.2016 року та 26.08.2016 року було подано до митного оформлення електронні митні декларації №40803001/2016/000253 від 15.06.2016 року, №408030001/2016/000391 від 30.07.2016 року, №408040001/2016/015288 від 26.08.2016 року та товаросупровідні документи в тому числі інвойси №2053 від 04.06.2016 року та №16046 від 22.08.2016 року на переміщення через митний кордон України наступного товару - Пряжа NM 1/7 PUFI з синтетичних шпательних волокон - поліакріл 10%, акрил 90 %, однониткова, пофарбована, різних кольорів, у бобінах, розфасована не для роздрібної торгівлі», Пряжа NM 2/25 HATTUSH з синтетичних шпательних волокон - поліестер 10%, поліакрил 10%, акрил 80 %, двониткова, пофарбована, різних кольорів, у бобінах, розфасована не для роздрібної торгівлі. Пряжа NM 2/40/32 з синтетичних шпатель них волокон - акрил 100 %, двониткова, пофарбована, різних кольорів у бобінах, розфасована не для роздрібної торгівлі», «Пряжа (NM 1/7.5) з синтетичних шпатель них волокон - нейлон 15%, акрил 85%, однониткова, пофарбована, різних кольорів, лінійною щільністю 146 децітекс у бобінах, розфасована не для роздрібної торгівлі» та «Пряжа NM 2/40/32 з синтетичних шпательних волокон - акрил 100%, двониткова, пофарбована, різних кольорів, у бобінах, розфасована не для роздрібної торгівлі» вартістю 32434,35 доларів США. Вартість товару, що переміщувався на підставі поданих ОСОБА_1 15.06.2016 року документів зазначено 510525,66 грн., а товарів, які переміщувались на підставі поданих 26.08.2016 року документів - 1395922,16 грн.
Листом ДФС України від 30.08.2018 року на адресу Чернівецької митниці ДФС надіслано належним чином завірені копії комп'ютерних роздруківок експортних митних декларацій Туреччини та FACTURA/INVOICE щодо поставок товарів «Пряжа» на адресу ТОВ «ФОРЕСТА ВЕРДЕ» в яких зазначено фактурну вартість вказаних вище товарів в сумі 29136,85 дол. США (станом на 15.06.20165 року - 725943,02 грн.) та 7363,43 дол. США (1858238,09 грн. - станом на 26.08.2016 року). Таким чином, при ввезені на митну територію України вказаних товарів сума митних платежів повинна була становити за ЕМД №40803001/2016/000253 від 15.06.2016 року та №408030001/2016/000391 від 30.07.2016 року - 150649,60 грн., що на 44617,46 грн. більше ніж фактично було сплачено та за ЕМД №408040001/2016/015288 ввід 26.08.2016 року - 408264,73 грн., що на 101509,77 грн. більше ніж фактично було сплачено.
З урахуванням викладеного митний орган дійшов висновку про те, що директор ТОВ «Фореста Верде» ОСОБА_1 заявив в митних деклараціях неправдиві відомості, необхідні для визначення митної вартості товарів з метою зменшення розміру митних платежів, надавши митному органу інвойси №2053 від 04.06.2016 року та №16046 від 22.08.2016 року із заниженою ціною товарів. Тому, 25.10.2018 у відношення ОСОБА_1 складено протокол про порушення митних правил №3399/40800/18 за ознаками правопорушення, передбаченого ст.485 МК України.
15.02.2019 Чернівецькою митницею ДФС винесено постанову у справі про порушення митних правил №3399/40800/18 відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ст.485 МК України, констатовано, що ОСОБА_1 вчини дії спрямовані на неправомірне зменшення розміру митних платежів на загальну суму 146 127,27 грн та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмір 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що становить 438 381,69 грн.
Позивач не погодився із постановою від 15.02.2019 №3399/40800/18, а тому звернувся до суду із даним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що неправдивою була саме вартість товарів, яка вказана в ЕМД поданих Чернівецькій митниці ДФС, при цьому інформація, яка міститься в документах, які відповідач вважає електронними копіями документів іноземною мовою не можуть прийматись до уваги, оскільки відсутній їх належним чином засвідчений переклад, а також відомості про їх легалізацію з урахуванням положень ст. 13 Закону України «Про міжнародне приватне право» відповідно до якої документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України. Вказані документи не свідчать про те, що позивачем було подано митному органу як підставу для митного оформлення товарів документи, які містять неправдиві відомості щодо вартості товарів з метою зменшення необхідних до сплати податків та зборів.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, проте виходить з наступного.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.485 МК України передбачено відповідальність за заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги.
Зі змісту даної норми випливає, що склад порушення, передбаченого ст. 485 МК України обумовлює наявність в діях особи особливої мети - ухилення від сплати податків та зборів, або зменшення їх розміру, та вини у формі прямого умислу.
Отже, об'єктивна сторона правопорушення, відповідальність за яке встановлено ст. 485 МК України, полягає у поданні неправдивих відомостей. Зовнішній прояв (винного, протиправного) діяння, передбаченого ст. 485 МК України, обов'язково повинен поєднуватися з умислом суб'єкта його вчинення на посягання на охоронювані законом суспільні відносини (встановлений законом порядок сплати податків та зборів), тобто декларант або уповноважена ним особа на момент подачі декларації повинен усвідомлювати факт заявлення неправдивих відомостей та умисно бажати, щоб заявлені ним неправдиві відомості вплинули на розмір митних платежів, які необхідно сплатити за митне оформлення задекларованого ним товару. Конкретизація диспозицією зазначеної статті спеціальної мети впливає й на конкретизацію спеціального суб'єкта вказаного адміністративного правопорушення, яким в даному випадку, з урахуванням вимог п.8 ч.1 ст.4 та ч.8 ст.264 МК України, може бути лише декларант або уповноважена ним особа.
У відповідності до ст.10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Частиною 4 ст.69 МК України передбачено, що штрафи та інші санкції за несплату митних платежів та за інші порушення, виявлені у зв'язку з неправильною класифікацією товарів, застосовуються органами доходів і зборів виключно у разі, якщо прийняте органом доходів і зборів рішення про класифікацію цих товарів у складному випадку було прийнято на підставі поданих заявником недостовірних документів, наданої ним недостовірної інформації та/або внаслідок ненадання заявником всієї наявної у нього інформації, необхідної для прийняття зазначеного рішення, що суттєво вплинуло на характер цього рішення.
Однак, завданням провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.
Провадження у справі про порушення митних правил включає в себе виконання процесуальних дій, зазначених у статті 508 цього Кодексу, розгляд справи, винесення постанови та її перегляд у зв'язку з оскарженням (ст.486 МК України).
Відповідно до статті 486 МК України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.
Згідно із статтею 489 МК України посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч. 5 ст. 334 МК України з метою здійснення митного контролю після випуску товарів органи доходів і зборів мають право направляти письмові запити та отримувати документи або їх засвідчені копії, інформацію (у тому числі в електронній формі), що стосуються переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, випуску товарів та їх використання на митній території України або за її межами.
Водночас при кваліфікації дій певної особи за вказаною статтею слід беззаперечно довести, що ця особа усвідомлювала факт заявлення неправдивих відомостей та умисно бажати, щоб заявлені ним неправдиві відомості вплинули на розмір митних платежів.
Позивач стверджував про те, що він не знав та не міг знати про наявність інших інвойсів, ніж ті які були оформлені вантажовідправником під час оформлення товарів в режимі "експорт".
Зазначені доводи позивача відповідачем не спростовані жодним доказом.
Апеляційний суд враховує, що митним органом не доведено вжиття заходів для перевірки інформації, отриманої від митних органів Туреччини, та доводів позивача. Зокрема: не витребувано у митних органів Туреччини відомостей про те чи були оформлені вантажовідправником інвойси, надані позивачем до Чернівецької митниці ДФС; не перевірено відомостей про документи, на підставі яких такий товар переміщений в режимі транзит через територію Болгарії та Румунії. Тобто, відповідачем достеменно не встановлено вину позивача у вчиненні порушення митних правил, яка є обов'язковим елементом складу правопорушення, передбаченого ст.485 МК України.
Водночас, отримання митним органом тих чи інших документів від митних органів інших країн сам по собі не вказує на вчинення певною особою зазначеного правопорушення.
Аналогічна позиція висловлена у рішеннях Верховного Суду, зокрема у справі №725/51/16-а.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що відповідачем не надано доказів винних дій позивача щодо надання недостовірної інформації про вартість товару та вчиненню дій, спрямованих на неправомірне зменшення необхідних до оплати податків та зборів.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Чернівецької митниці Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 24 травня 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Залімський І. Г.
Судді Сушко О.О. Смілянець Е. С.