06 червня 2019 року
м. Київ
Справа № 910/16159/16
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Катеринчук Л.Й. - головуючий, Банасько О.О., Погребняк В.Я.
за участі секретаря судового засідання Лавринчук О.Ю.
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "Банк "Київська Русь",
представник - адвокат Баранов О.В. (довіреність №20 від 29.03.2019),
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Аптечне об'єднання "Біокон",
представник - адвокат Лавренчук С.М. (ордер серії КВ №416659 від 03.06.2019)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Приватне акціонерне товариство "Альба Україна"
розглянув касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Київська Русь" Стрюкової І.О.
на постанову Північного апеляційного господарського суду
від 18.12.2018
у складі колегії суддів: Мартюк А.І. (головуючий), Зубець Л.П., Пашкіна С.А.
на рішення Господарського суду міста Києва
від 12.09.2018
у складі судді Чинчин О.В.
та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва
від 01.10.2018
у складі судді Чинчин О.В.
у справі №910/16159/16
за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптечне об'єднання "Біокон"
про стягнення 1 782 038, 37 грн.
1. 18.01.2019 поштовим відправленням, направленим на адресу Північного апеляційного господарського суду, Публічне акціонерне товариство "Банк "Київська Русь" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Київська Русь" Стрюкової І.О. звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою №85/16 від 18.01.2019 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2018, рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2018 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2018 у справі №910/16159/16 в порядку статей 286-288 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та клопотало про поновлення строку на касаційне оскарження.
2. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/16159/16 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Погребняк В.Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.01.2019.
3. Ухвалою від 21.03.2019 Верховний Суд поновив Публічному акціонерному товариству "Банк "Київська Русь" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Київська Русь" Стрюкової І.О. строк на касаційне оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2018, рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2018 та додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2018 у справі №910/16159/16, відкрив касаційне провадження у справі №910/16159/16 Господарського суду міста Києва за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Київська Русь" Стрюкової І.О. на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2018, рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2018 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2018, призначив розгляд касаційної скарги Публічного акціонерного "Банк "Київська Русь" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Київська Русь" Стрюкової І.О. на 14.05.2019 о 10 год. 15 хв.
4. У зв'язку з відпусткою судді Пєскова В.Г. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/16159/16 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Жуков С.В., суддя - Погребняк В.Я., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.05.2019; ухвалою Суду від 13.05.2019 зазначеною колегією суддів справу №910/16159/16 прийнято до провадження.
5. Ухвалою Верховного Суду від 14.05.2019 відкладено розгляд касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Київська Русь" Стрюкової І.О. на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2018, рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2018 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2018 у справі №910/16159/16 на 04.06.2019 о 10:45.
6. У зв'язку з відрядженням судді Жукова С.В. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/16159/16 визначено колегію суддів у складі: Катеринчук Л.Й. - головуючий, Банасько О.О., Погребняк В.Я., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.06.2019, а ухвалою від 03.06.2019 Верховний Суд у зазначеному складі прийняв справу №910/16159/16 Господарського суду міста Києва за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Київська Русь" Стрюкової І.О. на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2018, рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2018 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2018 до провадження, призначив розгляд касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Київська Русь" Стрюкової І.О. на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2018, рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2018 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2018 у справі №910/16159/16 на 04.06.2019 о 10:45.
7. Ухвалою від 04.06.2019 Верховний Суд оголосив перерву у судовому засіданні 04.06.2019 з розгляду касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Київська Русь" Стрюкової І.О. на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2018, рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2018 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2018 у справі №910/16159/16 до 06.06.2019 о 10:00.
8. Відзиву на касаційну скаргу не надходило.
Короткий зміст позовних вимог
9. Публічне акціонерне товариство "Банк "Київська Русь" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптечне об'єднання "Біокон" (далі - відповідач) про стягнення 1 782 038, 37 грн.
9.1. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 03.01.2011 між ПрАТ "Альба Україна" (продавець) та ПАТ "Аптечне об'єднання "Біокон", правонаступником якого є ТОВ "Аптечне об'єднання "Біокон", (покупець) укладено Договір купівлі-продажу №246-11, відповідно до умов якого продавець зобов'язувався передавати (поставляти) вироби медичного призначення (далі - товар) у власність покупця, а покупець - приймати товар та сплачувати за нього грошові кошти відповідно до умов цього Договору, а 05.06.2014 між ПрАТ "Альба Україна" (первісний кредитор) та ПАТ "Банк "Київська Русь" (новий кредитор) укладено Договір відступлення прав вимоги №70401-20/14-7, за умовами якого первісний кредитор відступив, а новий кредитор набув за 1 589 506, 26 грн. у порядку та на умовах, визначених цим договором, право вимоги за зобов'язаннями ТОВ "Аптечне об'єднання "Біокон" на суму 1 589 506, 26 грн., що випливає з договору купівлі-продажу №246-11 від 03.01.2011, укладеного між боржником та первісним кредитором. При цьому, позивач зазначив, що у період з 08.08.2014 по 17.03.2015 відповідачем сплачено на рахунок позивача 551 000 грн., в решті у відповідача виникла заборгованість перед ПАТ "Банк "Київська Русь" на суму 950 152, 05 грн. Крім того, позивач просив суд стягнути з ТОВ "Аптечне об'єднання "Біокон" інфляційні втрати на суму 664 156, 28 грн., 3% річних на суму 63 284, 22 грн., пеню на суму 104 445, 82 грн.
Короткий зміст рішення першої інстанції
10. Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.01.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2017, у позові відмовлено повністю. Суди виходили з того, оскільки визначення позивачем заборгованості за договором купівлі-продажу за період з 22.01.2014 по 12.04.2014 здійснено з урахуванням поставок за вересень 2013 року - січень 2014 року, товар за якими на суму 1 036 662, 68 грн. відповідачем повернено продавцю, що підтверджується наявними у матеріалах справи актами про виявлені недоліки, внаслідок чого доводи позивача про наявність боргу суди визнали непідтвердженими, спростувавши окремі докази у справі про наявність боргу, як неналежні.
10.1. Постановою Вищого господарського суду України від 13.06.2017 скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2017, передано справу на новий розгляд до Господарського суду міста Києва. Касаційний суд зазначив про те, що позивачем доведено поставку медпрепаратів правопопередником позивача на суму 950 152, 05 грн., а тягар доказування фактичних обставин розрахунку за отримані медичні препарати відповідачем суди помилково переклали на позивача. Також, судами в порушення вимог статті 43 ГПК України не надано належної правової оцінки листам-відповідям від 23.07.2014 №318/07, від 30.09.2014 №477/09, підписаним директором відповідача Шевчук Н.М. , якими фактично визнається заборгованість і зобов'язання за договором відступлення права вимоги від 05.06.2014; платіжні доручення про сплату боржником боргу за договором відступлення права вимоги на загальну суму 551 000 грн.; акт звірки відповідача та третьої особи, що відступила позивачу свої права вимоги.
11. За результатами нового розгляду рішенням від 12.09.2018 Господарський суд міста Києва у задоволенні позовних вимог ПАТ "Банк "Київська Русь" до ТОВ "Аптечне об'єднання "Біокон" про стягнення 1 782 038, 37 грн. відмовив у повному обсязі.
11.1. Місцевий суд, дослідивши обставини укладення 03.01.2011 між ПрАТ "Альба Україна" та ПАТ "Аптечне об'єднання "Біокон" Договору купівлі-продажу №246-11 та 05.06.2014 між ПрАТ "Альба Україна" (первісний кредитор) та ПАТ "Банк "Київська Русь" договору відступлення прав вимоги №70401-20/14-7, дійшов висновку, що до ПАТ "Банк "Київська Русь" перейшло право вимоги до боржника за Договором купівлі-продажу №246-11 від 03.01.2011 на суму 1 589 506, 26 грн.
11.2. З метою встановлення обґрунтованості заявлених позовних вимог, ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.2017 призначено у справі судову економічну експертизу, за результатами якої Висновком експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №18753/17-45/10509-10513/18-71 від 31.05.2018 встановлено, що згідно з наданими для проведення експертизи видатковими накладними, ПрАТ "Альба Україна" поставлено, а ПАТ "Аптечне об'єднання "Біокон" отримано за договором купівлі-продажу №246-11 від 03.01.2011 у період з 18.01.2011 по 12.04.2014 медичних товарів на суму 8 178 178, 35 грн.
Також, експертом встановлено, що ТОВ "Аптечне об'єднання "Біокон" повернено ПрАТ "Альба Україна" лікарських засобів за цим договором, що були поставлені у період 12.05.2011 по 10.01.2014 на загальну суму 1 572 192, 29 грн.
Експерт встановив, що за період з 05.01.2011 по 05.06.2014 отримувачу ПрАТ "Альба Україна" платником ПАТ (ТОВ) "Аптечне об'єднання "Біокон" сплачено загальну суму 31 374 102, 88 грн. згідно з договором №517-07 від 02.07.2007 із зазначенням дат поставок та згідно з окремими видатковими накладними. Здійснення платежів за договором купівлі-продажу №246-11 від 03.01.2011 за період з 03.01.2011 по 05.06.2014 з наданих для проведення експертизи виписок не вбачається.
Експерт дійшов висновку, що встановити який розмір заборгованості ТОВ "Аптечне об'єднання "Біокон" перед ПрАТ "Альба Україна" за договором купівлі-продажу №246-11 від 03.04.2011 за період з 03.01.2011 по 05.06.2014 станом на 05.06.2014, в тому числі в розрізі видаткових накладних, не видається за можливе з причин неповноти надання документів щодо обсягів поставки. А також, про те, що встановити розмір заборгованості ТОВ "Аптечне об'єднання "Біокон" перед ПрАТ "Альба Україна" за договором відступлення права вимоги №70401-20/14-7 від 05.06.2014 станом на момент проведення експертизи, з урахуванням здійснення ТОВ "Аптечне об'єднання "Біокон" часткових оплат за вказаним договором в розмірі 551 000 грн., не видається за можливе з причин, наведених в дослідницькій частині (том 6, а.с. 211-221).
Керуючись таким висновком, місцевий суд дійшов висновку про неможливість встановлення фактичного розміру вимоги, яка була передана ПрАТ "Альба Україна" до ПАТ "Банк "Київська Русь" до боржника за Договором відступлення прав вимоги №70401-20/14-7 від 05.06.2014.
11.3. Місцевий суд проаналізував обмін листами №318/07 від 23.07.2014 (надіслано відповідачем позивачу з визнанням суми боргу 1 501 152, 05 грн.), відповіді банку про погодження графіків розстрочення сплати боргу на окремі періоди липня-вересня 2014 по 2 000 грн. в день, зобов'язання відповідача згідно з листом №477/09 від 30.09.2014 у жовтні 2014 року погашати позивачу заборгованість по 5 000 грн. в день, фактичне погашення згідно з платіжними дорученнями на суму 551 000 грн. за період з 08.08.2014 по 17.03.2015 (том 1, а.с. 50-55), погодився з тим, що такі дії мали місце на виконання зобов'язань за договором відступлення прав вимоги, однак, дійшов висновку про недоведення позивачем обов'язку відповідача оплатити товар саме у заявленому ним розмірі (на суму 950 152, 05 грн.)
11.4. При цьому, місцевий суд зазначив, що ПАТ "Банк "Київська Русь" не було заявлено суду жодних клопотань про виклик в судове засідання експертів, призначення у справі повторної або додаткової експертизи, а також не було подано жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні статей 76, 77, 78, 79, 91 ГПК України на підтвердження обґрунтованого розміру заборгованості відповідача за Договором купівлі-продажу №246-11 від 03.01.2011 за період з 03.01.2011 по 05.06.2014 станом на 05.06.2014, які би спростовували висновки судової експертизи, відхиливши, при цьому як такий, що не є первісним документом на підтвердження боргових зобов'язань, Акт взаємозвірки розрахунків за період з 01.04.2014 по 30.04.2014, складений між первісним кредитором ПрАТ "Альба Україна" та ТОВ "Аптечне об'єднання "Біокон", за яким заборгованість станом на 30.04.2014 складає 1 700 872, 61 грн. (том 3, а.с. 161-166).
Крім того, місцевий суд зазначив, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних на суму 63 284, 22 грн., інфляційних втрат на суму 664 156, 28 грн. та пені на суму 104 445, 82 грн. також не підлягають задоволенню, як похідні вимоги від основного зобов'язання.
11.5. Додатковим рішенням від 01.10.2018 суд стягнув з позивача на користь відповідача витрати за проведення експертизи на суму 59 702, 50 грн. відповідно до частини 4 статті 129 ГПК України.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
12. Постановою від 18.12.2018 Північний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу ПАТ "Банк "Київська Русь" залишив без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2018 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2018 без змін.
12.1. Апеляційний суд погодився з висновками місцевого суду щодо набуття позивачем прав вимоги до відповідача за договором відступлення прав вимоги від 05.06.2014 на суму 1 589 506, 26 грн. за зобов'язаннями ТОВ "Аптечне об'єднання "Біокон", що випливають з договору купівлі-продажу №246-11 від 03.01.2011, укладеного між відповідачем та третьою особою у даній справі ПрАТ "Альба Україна".
12.2. Судом прийнято до уваги висновки експерта №18753/17-45/10509-10513/18-71 за результатами проведення судово-економічної експертизи 31.05.2018, як належні та допустимі докази, та встановлено виходячи з висновків експертизи факт поставки ПрАТ "Альба Україна" відповідачу виробів медичного призначення за період 18.01.2011 по 12.04.2014 на загальну суму 8 178 178, 35 грн. та повернення товару в цей період на суму 1 572 192, 29 грн. Також, за наслідком проведеної експертизи встановлено сплату за період 05.01.2011 по 05.06.2014 відповідачем ПрАТ "Альба Україна" 31 374 102, 88 грн. згідно з договором №517007 від 02.07.2007 із зазначенням дат поставок та окремих видаткових накладних. Здійснення платежів за договором купівлі-продажу №246-11 від 03.01.2011 за період з 03.01.2011 по 05.06.2014 з наданих для проведення експертизи виписок не вбачається.
12.3. З огляду на таке, апеляційний суд погодився з висновками місцевого суду про те, що позивач не довів за сукупністю поданих доказів відступлення йому саме заборгованості на суму 1 589 506, 26 грн. за договором відступлення прав вимоги 05.06.2014 та залишку основного боргу на суму 950 152, 05 грн., з огляду на фактичну оплату йому відповідачем за договором 05.06.2014 відступлення прав вимоги 551 000грн. за період з 08.08.2014 по 17.03.2015.
12.4. З огляду на встановлені обставини, апеляційний суд також погодився з висновками місцевого суду про покладення саме на позивача обов'язку доказування залишку заборгованості за відступленим позивачу за договором відступлення прав вимоги зобов'язанням відповідача за Договором купівлі-продажу №246-11 від 03.01.2011, укладеним між відповідачем та третьою особою (первісним кредитором).
Доводи скаржника (позивач у справі)
13. Скаржник доводив, що на підтвердження позовних вимог надав чинний договір відступлення прав вимоги №70401-20/14-7 від 05.06.2014, повідомлення про здійснення відступлення права вимоги, акт приймання-передачі права вимоги від 05.06.2014, первинні бухгалтерські документи - видаткові накладні, довідку/витяг з балансу про перелік майнових прав, що відступаються ПАТ "Банк "Київська Русь" за договором відступлення права вимоги (вх. №2003а від 05.06.2014), акт звірки, розрахунок заборгованості, листи від 23.07.2014 №318/07, від 30.09.2014 №477/09, платіжні доручення за період з 08.08.2014 по 17.03.2015, а також неодноразово надавав клопотання про надання відповідачем належних та допустимих доказів на підтвердження оплати ним заборгованості, однак, відповідач доказів повної оплати боргу за договором відступлення прав вимоги не надав. Судами порушено вимоги статей 74, 316 ГПК України та не виконано вказівок касаційного суду згідно з постановою ВГСУ від 13.06.2017 щодо необґрунтованості перекладу на позивача обов'язку доказування розрахунку відповідачем за поставлені правопопередником позивача медикаменти відповідачу.
13.1. Скаржник аргументував, що прийняті судам першої та апеляційної інстанцій рішення не ґрунтуються на положеннях статті 74 ГПК України, а судом не дотримано принципу змагальності сторін згідно із статтею 13 ГПК України, оскільки відповідачем не було надано судам доказів на підтвердження власних доводів про повну оплату за договором купівлі-продажу №246-11 від 03.01.2011 за період з 03.01.2011, а висновки судової експертизи підтвердили те, що ним не проведено жодних платежів на виконання саме цього договору.
13.2. Апеляційний суд погодився з висновками місцевого суду про те, що відмова у стягненні основного боргу є підставою для відмови у стягнення інфляційних втрат, 3% річних та пені за таким боргом.
НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ
14. Цивільний кодекс України
Пункт 1 частини 1 статті 512 - кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Частина 1 статті 514 - до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частина 1 статті 526 - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частина 1 статті 549 - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частина 2 статті 625 - боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
15. Господарський процесуальний кодекс України
Частина 1 статті 74 - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частина 3 статті 74 - докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Частина 4 статті 74 - суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Частина 1 статті 76 - належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Частина 2 статті 76 - предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частина 1 статті 77 - обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частина 1 статті 79 - достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Частина 2 статті 79 - питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частина 1 статті 86 - суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частина 2 статті 86 - жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частина 3 статті 86 - суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частина 1 статті 236 - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Частина 5 статті 236 - обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Частина 5 статті 310 - висновки суду касаційної інстанції, у зв'язку з якими скасовано судові рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
16. З урахуванням повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів скаржника про неправильне застосування судами положень статей 73, 74 ГПК України.
А.2. Щодо застосування норм матеріального та процесуального права
17. Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.
Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статях ГПК України.
Принцип рівності перед законом і судом в процесуальному аспекті означає рівність суб'єктивних процесуальних прав усіх учасників судового процесу незалежно від їх особистих якостей (правового статусу, майнового стану), визначення процесуального становища учасників судочинства тільки процесуальним законодавством і ніяким іншим, визначення процесуального порядку розгляду справ певною процесуальною формою. В матеріальному аспекті принцип рівності повинен розумітися таким чином, що до всіх учасників процесу матеріальний закон має застосовуватися однаково (право є застосуванням рівного масштабу до різних осіб).
Принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони у процесі зобов'язані в процесуальній формі довести свою правоту, за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.
Крім того, на позивача та на відповідача покладено обов'язок доказування тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, виходячи з положень частин 1, 3, 4 статті 74 ГПК України, а суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Враховуючи викладене, позивач на підтвердження своїх вимог про стягнення заборгованості повинен довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі пояснень сторін і письмових доказів, наявність обставин, які вказують на наявність такої заборгованості, а відповідач повинен надати докази, які спростовують доводи позивача про невиконання відповідачем грошових зобов'язань.
18. Відповідно до статті 512 ЦК України, однією з підстав заміни кредитора у зобов'язанні є передача ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено законом або договором (стаття 514 ЦК України). Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (частина 1 статті 517 ЦК України).
Системний аналіз зазначених норм права дозволяє зробити висновок про покладення на нового кредитора обов'язку подання, за наявності спору, документів, які засвідчують права вимоги до боржника у первісного кредитора, зокрема, докази постачання йому товарів, надання послуг та вчинення інших юридично значимих дій, які у боржника породжують зустрічні зобов'язання. Однак, законодавець не покладає на нового кредитора обов'язку доведення того, в якій частині боржник виконав своє зустрічне зобов'язання (розрахувався за поставлений товар, виконав підрядні роботи та інше). Обов'язок належного виконання своїх зобов'язань, як спосіб звільнення особи від їх виконання, покладається на сторону первісного договору (боржника).
З огляду на таке, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду погоджується з правильністю висновків ВГСУ у постанові від 13.06.2017 про те, що обов'язком відповідача у даній справі, як перед новим кредитором, так перед первісним кредитором, є подання доказів проведення повного розрахунку за придбані ним медикаменти за договором купівлі-продажу №246-11 від 03.01.2011.
19. Касаційний суд приймає до уваги висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що висновок судової експертизи у даній справі №18753/17-45/10509-10513/18-71 від 31.05.2018 є належним та допустимим доказом.
З огляду на те, що судами першої та апеляційної інстанцій процитовано у своїх рішеннях висновки судової експертизи про те, що за спірним договором №246-11 від 03.01.2011 відбулось постачання третьою особою відповідачу медичних товарів на суму 8 178 178, 35 грн. та повернення товару в цей період на суму 1 572 192, 29 грн., однак, доказів проведення розрахунків відповідачем перед третьою особою за цим договором не надано взагалі, оскільки розрахунки проводилися за іншим договором №517007 від 02.07.2007, колегія суддів касаційного суду вважає за можливе зробити юридичні висновки про те, що відповідачем не надано до матеріалів справи доказів належного виконання ним зобов'язань (розрахунку) за первісним договором №246-11 від 03.01.2011 перед первісним кредитором, який є третьою особою у даній справі, на суму 6 605 986, 06 грн. (8 178 178, 35 грн. - 1 572 192, 29 грн.).
20. Обов'язок належного виконання зобов'язань за договором покладається на сторону договору відповідно до статті 526, 527 ЦК України. Відтак, в даному випадку саме відповідач не доказав належним чином виконання ним свого обов'язку на предмет розрахунку за придбані медичні препарати за спірним договором №246-11 від 03.01.2011.
З огляду на таке, та приймаючи до уваги обставини укладення договору відступлення прав вимоги 05.06.2014, за яким третя особа відступила позивачу грошові вимоги до відповідача за договором 03.01.2011 на суму 1 589 506, 26 грн., відповідач виконав перед нею свій обов'язок на суму 551 000 грн., що визнається сторонами спору, касаційний суд вважає обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу на суму 950 152, 05 грн. відповідно до поданої ним позовної заяви та з огляду на те, що відповідачем не надано доказів виконання перед первісним кредитором своїх зобов'язань за спірним договором на суму 6 605 986, 06 грн. При цьому, касаційний суд приймає до уваги те, що судами не встановлено фактичних обставин недійсності договору відступлення прав вимоги 05.06.2014.
21. З огляду на зазначені юридичні висновки, обмеження компетенції касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає правильним скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій, прийняті за наслідком нового розгляду у справі та прийняти за наслідком повторного касаційного перегляду нове рішення про визнання позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу на суму 950 152, 05 грн. та судових витрат зі сплати судового збору за розгляд справи в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій пропорційно до задоволених позовних вимог на суму 64 137, 33 грн.
А в частині позовних вимог про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних справу №910/16159/16 передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва, за наслідком якого також слід вирішити питання про розподіл між сторонами витрат за проведення судової експертизи.
А.3. Мотиви прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги
22. Доводи скаржника, зазначені в пунктах 13-13.2. описової частини даної постанови, Суд вважає обґрунтованими з підстав, зазначених в пунктах 17-21 мотивувальної частини постанови.
Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
23. З огляду на зазначене та наявність порушень норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішень судами попередніх інстанцій, Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги позивача, скасування постанови апеляційного суду, рішення та додаткового рішення суду першої інстанції, з прийняттям нового рішення в частині стягнення основного боргу та передачею справи №910/16159/16 на новий розгляд в частині стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних, оскільки правильність наданих позивачем розрахунків по таких вимогах судами не досліджувалася.
В. Судові витрати
24. У зв'язку із частковим задоволенням касаційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 308, 310, 311, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Київська Русь" Стрюкової І.О. задовольнити частково.
Постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2018, рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2018 і додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2018 у справі №910/16159/16 скасувати.
Прийняти у справі №910/16159/16 нове рішення:
"1. В частині позовних вимог про стягнення 950 152, 05 грн. основного боргу позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптечне об'єднання "Біокон" (04208, місто Київ, проспект Правди, будинок 80-В, код ЄДРПОУ 34539443) на користь Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" (04071, місто Київ, вулиця Хорива, будинок 11-А, код ЄДРПОУ 24214088) 950 152 (дев'ятсот п'ятдесят тисяч сто п'ятдесят дві) грн. 05 (п'ять) коп. основного боргу.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптечне об'єднання "Біокон" (04208, місто Київ, проспект Правди, будинок 80-В, код ЄДРПОУ 34539443) на користь Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" (04071, місто Київ, вулиця Хорива, будинок 11-А, код ЄДРПОУ 24214088) 64 137 (шістдесят чотири тисячі сто тридцять сім) грн. 33 (тридцять три) коп. витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг.
Доручити Господарському суду міста Києва видати накази.".
Справу №910/16159/16 в частині позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптечне об'єднання "Біокон" про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Л.Й. Катеринчук
Судді О.О. Банасько
В.Я. Погребняк