25 червня 2019 року
м. Київ
Справа № 909/371/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Баранець О.М. - головуючий, Вронська Г.О., Студенець В.І.,
за участю секретаря Низенко В.Р.
розглянувши заяву Товариства з додатковою відповідальністю "Івано-Франківськзалізобетон"
про ухвалення додаткового рішення у справі № 909/371/18
за позовом ОСОБА_1
до Товариства з додатковою відповідальністю "Івано-Франківськзалізобетон"
про стягнення компенсації вартості акцій в сумі 265400,00 грн
за участю представників:
від позивача: не з?явився.
від відповідача: не з?явився.
У травні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Івано-Франківськзалізобетон" про стягнення компенсації вартості акцій в сумі 265 400,00 грн.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 11.10.2018, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 24.01.2019, у справі № 909/371/18 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
З постановленими у справі № 909/371/18 рішеннями ОСОБА_1 не погодилася та подала касаційну скаргу у якій просила скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 11.10.2018 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.01.2019 у справі № 909/371/18 та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постановою Верховного Суду від 21.05.2019 у складі колегії суддів Баранець О.М. - головуючий, Вронська Г.О., Студенець В.І. касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 11.10.2018 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.01.2019 у справі № 909/371/18 залишено без змін.
До прийняття Верховним Судом постанови від 21.05.2019 відповідачем подано заяву від 20.05.2019 в порядку абзацу 2 частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України про відшкодування судових витрат, пов?язаних із правовою допомогою, понесених при розгляді справи № 909/371/18.
24.05.2019 Товариством з додатковою відповідальністю "Івано-Франківськзалізобетон" надіслано заяву про ухвалення додаткового рішення у справі № 909/371/18 про стягнення з ОСОБА_1 на його користь 22 819,33 грн витрат на правову правничу допомогу, надану відповідачу Адвокатським об?єднанням "Моріс Барістерс" на підставі договору про надання правової допомоги № 012/19-Б від 22.04.2019, шляхом залучення провідного адвоката Бабія В.В. та старшого адвоката Іванова А.О.
Відповідно до вимог статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, згідно з пунктом третім частини першої, судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Дослідивши заяву відповідача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції, судова колегія вважає, що вказана заява відповідача підлягає частковому задоволенню виходячи з такого.
У відповідності до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За приписами частини 3 статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з положеннями статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Надання відповідачу адвокатських послуг у касаційному суді при розгляді справи № 909/371/18 підтверджується договором № 012/19-Б від 22.04.2019 укладеним між Адвокатським об?єднанням "Моріс Барістерс" та Товариством з додатковою відповідальністю "Івано-Франківськзалізобетон" з додатками № 1 та № 2, підписаним між сторонами договору актом надання послуг № 13 від 23.05.2019, рахунком на оплату №7 від 23.05.2019, платіжним дорученням № 4273 від 23.05.2019 про сплату 22 819,33 грн.
Із матеріалів справи також вбачається, що адвокат Іванов А.О.. брав участь у розгляді справи у суді касаційної інстанції (т.2 а.с.50), за підписом адвоката Бабія В.В. підготовлено заяву від 22.04.2019 про ознайомлення з матеріалами справи (т.2 а.с. 33), відзив на касаційну скаргу (т.2 а.с.36-38), заяву від 20.05.2019 в порядку абзацу 2 частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України (т.2 а.с. 42).
Постановою Верховного Суду від 21.05.2019 касаційну скаргу позивача було залишено без задоволення, а оскаржувані ним рішення без змін.
Таким чином, відповідачем, згідно з вимогами статті 74 Господарського процесуального кодексу України, було доведено надання йому послуг правової допомоги у суді касаційної інстанції.
Однак, суд вважає, що справедливим і співмірним є зменшення розміру витрат Товариства з додатковою відповідальністю "Івано-Франківськзалізобетон" на професійну правничу допомогу на 70% від попередньо заявленої суми.
Виходячи зі змісту положень частин 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.
Разом з тим поряд зі згаданим принципом змагальності сторін іншими основними засадами (принципами) господарського судочинства також є: верховенство права та пропорційність.
Відповідно до статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Отже, з врахуванням викладеного, виходячи зі змісту норм статей 3, 11, 15 Господарського процесуального кодексу України, питання про співмірність заявлених відповідачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу має вирішуватись із застосуванням критеріїв пропорційності та розумності, керуючись принципом верховенства права.
З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що заявлені відповідачем до відшкодування витрати у сумі 22 819,33 грн є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатами обсягом послуг у суді касаційної інстанції, затраченим ними часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а тому мають бути задоволені вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на користь відповідача 6 845,80 грн витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції.
Керуючись статтями 123, 129, 234, 235, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Товариства з додатковою відповідальністю "Івано-Франківськзалізобетон" про винесення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат з оплати витрат на професійну правничу допомогу в касаційній інстанції у справі № 909/371/18 задовольнити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Івано-Франківськзалізобетон" (вул. Височана, 34 м. Івано-Франківськ, 76014, код ЄДРПОУ 05526020) 6 845 (шість тисяч вісімсот сорок п?ять) грн 80 коп. судових витрат пов?язаних з оплатою витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції у справі № 909/371/18.
3. Видачу наказу доручити Господарському суду Івано-Франківської області.
4. Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. Баранець
Судді Г. Вронська
В. Студенець