25 червня 2019 року
м. Київ
Справа № 911/2313/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранець О.М. - головуючий, Селіваненко В.П., Студенець В.І.,
за участю секретаря судового засідання Низенко В.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз"
на постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Коробенка Г.П., Тищенко А.І., Козир Т.П.
від 01.04.2019
за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосервіс"
про стягнення 2 146 327,29 грн
за участю представників:
позивача: Печерний С.Л.
відповідача: не з'явилися
1. Короткий зміст позовних вимог.
У жовтні 2018 року Акціонерне товариство "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосервіс" про стягнення 2 146 327,29 грн, з яких:
- 1 552 060,27 грн - пеня за порушення строків виконання робіт за період з 01.01.2017 по 30.06.2018,
- 594 267,02 грн - штраф за прострочення виконання робіт понад 30 днів за період з 01.01.2017 по 30.06.2018.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем своїх зобов'язань за укладеним між сторонами у справі договором закупівлі робіт № 1607000789 від 26.07.2016, а саме: порушенням відповідачем строків виконання робіт з переоснащення систем теплопостачання станції КС "Борова" Первомайського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів (Будівельні роботи), що за умовами договору є підставою для застосування до відповідача як до підрядника штрафних санкцій.
2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.
26.07.2016 між Акціонерним товариством "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" (замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергосервіс" (підрядник, відповідач) був укладений договір про закупівлю робіт № 1607000789 (далі за текстом - договір), за умовами пунктів 1.1., 1.2. якого підрядник зобов'язався виконати роботи "Реконструкція системи теплопостачання компресорної станції КС "Борова" Первомайського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів (Будівельні роботи)", а замовник - прийняти і оплатити такі роботи. Склад та обсяги робіт, які підлягають закупівлі за даним договором визначені договірною ціною (Додаток № 2), що є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до пунктів 3.1., 3.2. договору ціна договору становить 19 543 999,67 грн з ПДВ, яка є кінцевою і не може бути збільшена.
Згідно з пунктами 5.4., 5.6. договору підготовчі роботи, придбання обладнання та матеріалів, необхідних для виконання умов договору про закупівлю, здійснюється підрядником та входить у вартість робіт. Роботи мають виконуватися відповідно до узгодженого підрядником і замовником Календарного плану (Додаток № 1), що є невід'ємною частиною договору.
У Календарному плані (Додаток № 1) сторони узгодили строк виконання робіт підрядником, а саме: роботи підготовчого періоду у строк з липня по грудень 2016 року; основний етап будівництва - з січня по червень 2017 року.
Відповідно до пункту 7.2. договору за порушення строків виконання робіт або виконання робіт в менших обсягах, ніж передбачено цим договором (крім випадків, передбачених цим договором), відмову від виконання робіт в обсягах та за ціною, що вказані в даному договорі, підрядник виплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості робіт, з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
05.07.2017 сторони договору уклали між собою додаткову угоду № 3 до договору, якою на підставі пункту 11.6. Договору та протоколу наради від 25.05.2017 "Щодо виконання умов договору № 1607000789 від 26.07.2016 на виконання робіт: "Реконструкція системи теплопостачання компресорної станції КС "Борова" Первомайського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів (Будівельні роботи)" виклали пункт 5.1. договору у новій редакції та визначили строк виконання робіт: з дати укладення договору до 31.12.2017, а також змінили пункт 10.1. договору та визначили, що договір набирає чинності з дати його укладення і діє до 29.06.2018.
У Календарному плані, що є Додатком №1 до договору в редакції додаткової угоди № 3 від 05.07.2017 сторони встановили наступні строки:
- для підготовчого періоду - з липня по грудень 2016 року;
- для основного будівництва - з січня по грудень 2017 року;
- для пусконалагоджувальних робіт - з січня по вересень 2017 року.
Підрядник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергосервіс" виконав свої зобов'язання за договором частково, а саме: у строк до 31.12.2016 здійснив поставку обладнання загальною вартістю 10 917 696,00 грн, що підтверджується видатковими накладними № 57 від 29.09.2016, № 77 від 10.10.2016, № 101 від 13.12.2016. Передбачені договором за основним етапом будівництв роботи були виконані підрядником з порушенням встановлених в договорі строків, а пусконалагоджувальні роботи підрядник не виконав.
З огляду на порушення підрядником строків виконання робіт, прострочку їх виконання понад 30 днів та не виконання у повному обсязі пусконалагоджувальних робіт замовник на підставі пункту 7.2. договору нарахував підряднику штрафні санкцій за період прострочення виконання робіт з 01.10.2017 по 08.12.2017 у розмірі 19 011,71 грн та направив йому претензію № 2101вих-17-1196 від 07.12.2017.
Підрядник у заяві № 0201/18 від 02.01.2018 про зарахування зустрічним заліком однорідних вимог №0201/18 від 02.01.2018 здійснив зарахування пені у розмірі 9 437,47 грн та штрафу у розмірі 9 574,24 грн (на загальну суму 19 011,71 грн) за період з 30.09.2017 по 08.12.2017.
З огляду на те, що порушення підрядником строків виконання робіт є триваючим та підрядник станом на 01.10.2018 не виконав весь обсяг передбачених договором підрядних робіт замовник нарахував підряднику
- за період з 01.01.2017 по 30.06.2017 пеню за порушення строків виконання робіт підготовчого етапу у розмірі 418 500,08 грн та штраф за прострочення виконання робіт підготовчого етапу понад 30 днів у розмірі 161 850,86 грн;
- за період з 01.01.2017 по 30.06.2018 пеню за порушення строків виконання робіт основного етапу будівництва та пусконалагоджувальних робіт у розмірі 1 133 560,19 грн та штраф за прострочення виконання робіт основного етапу будівництва та пусконалагоджувальних робіт понад 30 днів у розмірі 441 990,40 грн, які заявив до стягнення у цій справі.
3. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття.
Господарський суд Київської області рішенням від 10.01.2019 задовольнив позов частково. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосервіс" на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" 1 115 028,07 грн пені, 441 990,38 грн штрафу та 23 180,34 грн судового збору. В іншій частині вимог в позові відмовив.
Місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач частково виконав свої зобов'язання за укладеним з позивачем договором, зокрема, недопоставив обладнання на підготовчому етапі робіт, несвоєчасно виконав роботи за основним етапом будівництва та взагалі не виконав пусконалагоджувальні роботи. Відповідач визнав суму пені за період з 30.09.2017 по 08.12.2017 та за заявою № 0201/18 від 02.01.2018 про зарахування зустрічним заліком однорідних вимог здійснив зарахування пені у розмірі 9 437,47 грн, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про те, що пеня за вказаний період за прострочення виконання пусконалагоджувальних робіт є сплаченою відповідачем. Суд відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафних санкцій у розмірі 161 850,86 грн, нарахованих за період з 31.12.2016 по 30.06.2017 у зв'язку з пропуском строку позовної давності, про застосування якого подав заяву відповідач. Також суд встановивши те, що позивач в розрахунку заявленої до стягнення суми пені не врахував вихідні і святкові дні, здійснив перерахунок пені, яка підлягає стягненню за прострочення виконання основного етапу будівельних робіт та пусконалагоджувальних робіт з урахуванням встановлених дат для розрахунків.
Північний апеляційний господарський суд постановою від 01.04.2019 скасував рішення Господарського суду Київської області від 10.01.2019 та ухвалив нове рішення, яким відмовив у задоволенні позову. Стягнув з Акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосервіс" 48 292,50 грн судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, врахувавши правову позицію щодо застосування неустойки за порушення строків виконання підрядних робіт, викладену в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/22058/17, виходив з того, що штрафні санкції за порушення строків виконання підрядних робіт застосовуються на умовах, встановлених сторонами в договорі підряду, а укладений між сторонами договір закупівлі робіт № 1607000789 від 26.07.2016, який за своєю правовою природою є змішаним договором (підряду та постачання), не містить умов щодо можливості стягнення неустойки за порушення строків виконання окремих етапів виконання робіт та можливості включення до вартості підрядних робіт вартості поставленого обладнання, у додатку № 1 до зазначеного договору "Календарний план" сторони не визначили, які саме роботи відносяться до етапів "Основний етап будівництва" та "Пусконалагоджувальні роботи", і роботи на які суми, передбачені Додатком №2 "Договірна ціна", мали бути здійснені на цих етапах, а позивач визначив вартість робіт на власний розсуд, відніс поставку устаткування до підготовчого етапу робіт і на власний розсуд здійснив нарахування штрафних санкцій.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги.
У касаційній скарзі позивач - Акціонерне товариство "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2019, а справу передати на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на неправильне застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права. За твердженням скаржника, суд апеляційної інстанції:
- неправильно визначив предмет позову та період заявлених позовних вимог в частині стягнення штрафу та пені, нарахованих за прострочення виконання робіт основного етапу будівництва та пусконалагоджувальних робіт, зазначивши період, який стосується підготовчого етапу;
- порушив статтю 86 та частину 6 статті 91 Господарського процесуального кодексу України, оскільки безпідставно піддав сумніву та не взяв до уваги надану позивачем до матеріалів справи в якості доказу проектно-кошторисну документацію, не врахував, що оригінал зазначеної документації досліджувався судом першої інстанції, який встановив обставини відповідності наявної в матеріалах справи копії оригіналу, з огляду на що були відсутні підстави надавати оригінал зазначеного доказу до суду апеляційної інстанції;
- не застосував до спірних правовідносин положення статей 526, 530, 549, 610, 611, 612, 846, 883 Цивільного кодексу України та статей 193, 216, 230 Господарського кодексу України, які підлягали застосуванню до правовідносин сторін щодо прострочення виконання зобов'язання;
- порушив статті 76, 79, 86, 236 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не надав оцінку наявним в матеріалах справи доказам шляхом повного, всебічного та безпосереднього їх дослідження;
- порушив статті 209, 210, пункти 1 і 2 частини 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не з'ясував обставини, якими обґрунтовувались позовні вимоги;
- неправильно застосував статтю 712 Цивільного кодексу України та частину 2 статті 318 Господарського кодексу України та дійшов помилкового висновку про те, що укладений між сторонами договір закупівлі робіт № 1607000789 від 26.07.2016 за своєю правовою природою є змішаним договором (підряду та постачання), не врахував, що зобов'язання відповідача з виконання робіт за етапом "Роботи підготовчого періоду" є складовою частиною зобов'язання з виконання робіт за договором підряду, є обов'язком підрядника забезпечити об'єкт будівництва необхідним обладнанням, умови договору не містять положень щодо поставки обладнання, притаманні договору поставки;
- не врахував, що правовідносини у цій справі не є аналогічними правовідносинам у справі № 910/22058/17, правовий висновок у якій був врахований судом апеляційної інстанції, залишив поза увагою те, що частина позовних вимог у цій справі заявлена за період після спливу граничного строку виконання підрядних робіт, встановленого договором.
Крім того, позивач просить в касаційній скарзі передати справу № 911/2313/18 на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини 3 статті 302 Господарського процесуального кодексу України для вирішення питання про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права статті 875 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 07.12.2018 у справі № 910/22058/17.
За твердженням скаржника висновок Верховного Суду у зазначеній справі не узгоджується та суперечить змісту частини 3 статті 883 Цивільного кодексу України в частині неможливості стягнення неустойки за порушення строків виконання окремих етапів робіт, а також не узгоджується зі статтями 529 та 846 Цивільного кодексу України, оскільки нівелює календарний план як частину умов договору.
6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Відповідач відзив на касаційну скаргу не надав.
Позиція Верховного Суду
7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанцій.
Касаційний господарський суд, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судами, дослідивши правильність застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального та дотримання норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Як встановив суд апеляційної інстанції укладений між сторонами у справі договір про закупівлю робіт № 1607000789 від 26.07.2016 за своєю правовою природою є змішаним договором, який містить ознаки договору будівельного підряду та договору постачання обладнання.
Однак, Верховний Суд вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції про змішаний характер зазначеного договору. Суд апеляційної інстанції жодним чином не обґрунтував зазначений висновок, не вказав, які умови договору мають ознаки договору постачання. Крім того, суд не взяв до уваги положення частини 1 статті 879 Цивільного кодексу України, в якій зазначається про те, що матеріально-технічне забезпечення будівництва покладається на підрядника, якщо інше не встановлено договором будівельного підряду, та не врахував, що положення укладеного між сторонами у справі договору про закупівлю робіт № 1607000789 від 26.07.2016 в частини придбання підрядником обладнання та матеріалів, необхідних для виконання умов договору узгоджуються із зазначеною нормою закону, а зобов'язання підрядника забезпечити об'єкт будівництва необхідним обладнанням на підготовчому етапі будівельних робіт є складовою частиною зобов'язання з виконання робіт за договором підряду.
З огляду на викладене Верховний Суд погоджується з доводами позивача, наведеними в касаційній скарзі про те, що висновок суду апеляційної інстанції про змішаний характер зазначеного договору є таким, що зроблений з неправильним застосуванням до спірних правовідносин норм матеріального права, зокрема статті 875 та частини 1 статті 879 Цивільного кодексу України, а також про те, що суд помилково застосував положення статті 712 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.
У розумінні наведеної норми основним предметом договору будівельного підряду є результат будівельних робіт - завершений будівництвом об'єкт або закінчені будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації на замовлення замовника, а не процес виконання робіт чи діяльність підрядника на створення об'єкта та його здачу. Додатковим предметом будівельного підряду можуть бути нерозривно пов'язані із місцезнаходженням об'єкта проектні та пошукові роботи щодо розробки за завданням замовника проектної або іншої технічної документації та/або виконання пошукових робіт.
Дослідивши умови укладеного між сторонами договору про закупівлю робіт № 1607000789 від 26.07.2016, суд апеляційної інстанції встановив, що основним зобов'язанням підрядника є виконання передбачених пунктом 1.1. договору будівельних робот з реконструкції системи теплопостачання компресорної станції КС "Борова" Первомайського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів. Водночас умовами договору з урахуванням додатків до нього також визначені інші обов'язки підрядника, які існують в межах основного зобов'язання, зокрема обов'язок забезпечення поставки обладнання у певні строки (Додаток №1 та Додаток № 2 до договору), який пов'язаний з виконанням передбачених договором робіт, оскільки відповідне обладнання підлягає монтуванню і встановленню на об'єкті будівництва, тобто є необхідним саме для виконання таких робіт, а також обов'язок виконати пусконалагоджувальні роботи.
Отже, проаналізувавши передбачені договором зобов'язання підрядника, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що основним зобов'язанням підрядника є виконання усіх передбачених договором будівельних робіт, завершальною стадією яких є здача об'єкта в експлуатацію, а результат підрядних робіт, виходячи з предмета договору будівельного підряду, - це закінчені будівельні роботи відповідно до такого договору.
За змістом статей 13, 14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як встановили суди, сторони в договорі про закупівлю робіт встановили кінцевий строк виконання відповідачем усіх передбачених договором будівельних робіт (в тому числі і пусконалагоджувальних): з дати укладення договору до 31.12.2017 (пункт 5.1. договору в редакції додаткової угоди № 3).
Згідно зі статтями 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.
Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у разі стягнення неустойки (пені, штрафу).
За змістом частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частини 2 статті 883 Цивільного кодексу України за невиконання або неналежне виконання обов'язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі.
Отже, як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, за загальним правилом неустойка (штраф, пеня) за порушення строків виконання підрядних робіт застосовується у разі прострочення підрядником виконання підрядних робіт в цілому, а не за прострочення у виконанні окремих етапів робіт, зокрема і тих, які стосуються поставки обладнання в межах основного зобов'язання, за відсутності прямої вказівки в умовах договору про можливість застосування неустойки щодо порушення строків виконання окремих етапів робіт.
Така ж правова позиція щодо відповідальності підрядника у вигляді сплати неустойки за невиконання або неналежне виконання обов'язків за договором будівельного підряду викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 07.12.2018 у справі № 910/22058/17.
Як правильно встановив суд апеляційної інстанції на відміну від місцевого господарського суду, погоджені сторонами умови договору про закупівлю робіт № 1607000789 від 26.07.2016 в частині відповідальності підрядника за порушення строків виконання робіт не передбачали можливості стягнення неустойки за порушення строків виконання окремих етапів виконання робіт.
При цьому, Верховний Суд не вбачає підстав для відступу від зазначеного правового висновку щодо застосування частини 2 статті 883 Цивільного кодексу України, оскільки норма, закріплена в частині 3 статті 883 Цивільного кодексу України, не впливає та не спростовує зазначений правовий висновок об'єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 910/22058/17 з огляду на те, що не є нормою закону, яка передбачає сплату неустойки саме за порушення підрядником окремих етапів робіт, а врегульовує інші випадки.
Отже, розглянувши клопотання позивача про передачу справи 911/2313/18 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оцінивши доводи, викладені позивачем в якості підстав для відступлення від висновку, викладеного постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 07.12.2018 у справі № 910/22058/17, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважає, що наведені позивачем доводи не є підставою для відступу від зазначеного вище висновку та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання позивача та для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, у зв'язку з чим відхиляє зазначене клопотання.
Як вбачається з тексту оскаржуваної постанови суд апеляційної інстанції неправильно визначив період заявлених позовних вимог в частині стягнення штрафу та пені, нарахованих за прострочення виконання робіт основного етапу будівництва та пусконалагоджувальних робіт, зазначивши період, визначений позивачем як період прострочення підготовчого етапу робіт (з 01.01.2017 по 30.06.2017), в той час як періодом, за який позивач нарахував та заявив до стягнення штраф та пеню за прострочення виконання робіт основного етапу будівництва та пусконалагоджувальних робіт є період з 01.10.2017 по 30.06.2018. Суд не врахував визначений позивачем та місцевим господарським судом предмет спору, зокрема щодо стягнення штрафних санкцій за прострочення виконання основного етапу будівництва та пусконалагоджувальних робіт за період з 01.10.2017 по 30.06.2018.
Суд апеляційної інстанції, відмовивши у задоволенні позову повністю, залишив поза увагою те, що частина позовних вимог про стягнення пені та штрафу у цій справі заявлена за період після спливу граничного строку виконання підрядних робіт, встановленого договором (з 01.01.2018 по 30.06.2018), про що правильно зазначив позивач в касаційній скарзі.
При цьому висновок суду апеляційної інстанції про недоведеність вартості підрядних робіт та її визначення позивачем на власний розсуд, а також висновок про те, що умови договору не передбачали можливості включення до вартості підрядних робіт вартості поставленого підрядником обладнання є передчасним. Суд апеляційної інстанції зробив зазначені висновки без належного дослідження умов договору про закупівлю робіт № 1607000789 від 26.07.2016, додатків і додаткових угод до нього, а також без дослідження всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору у цій справі. Крім того, суд не застосував до спірних правовідносин положення норм матеріального права, що підлягають застосуванню.
Відповідно до частин 1, 2 статті 877 Цивільного кодексу України підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт.
Договором будівельного підряду мають бути визначені склад і зміст проектно-кошторисної документації, а також має бути визначено, яка із сторін і в який строк зобов'язана надати відповідну документацію.
Отже, складання проектно-кошторисної документації є обов'язковим та є невід'ємною частиною договору будівельного підряду.
Згідно з положеннями частини 1 статті 875 Цивільного кодексу України виконання роботи підрядником відбувається за завданням замовника. При цьому, завдання замовника визначає основні параметри об'єкта будівництва, а детальне їхнє пророблення відображається в технічній документації на об'єкт будівництва, яка розроблюється за замовленням замовника спеціалізованими проектувальними організаціями на підставі вихідних даних на проектування з дотриманням вимог державних стандартів, норм і правил, регіональних і місцевих правил забудови, яка потім затверджується замовником у встановленому законом порядку.
При цьому з положень частини 1 статті 875 Цивільного кодексу України не вбачається обов'язку підрядника підписувати (затверджувати) проектно-кошторисну документацію, затвердження такої документації покладається на замовника будівництва.
Однак, суд апеляційної інстанції не врахував наведеного, у зв'язку з чим безпідставно взяв до уваги заперечення відповідача про відсутність його підписів на проектно-кошторисній документації, копія якої була надана позивачем до матеріалів справи.
Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про те, що наявна в матеріалах справи копія проектно-кошторисній документації є неналежним доказом у справі, оскільки не з'ясував, чи досліджував місцевий господарський суд оригінал зазначеної документації.
Суд апеляційної інстанції не надав оцінку Розділу ІІІ договору щодо ціни договору, залишив поза увагою зокрема пункти 3.4. та 5.4. договору, відповідно до яких ціна договору визначена із врахуванням всіх податків і зборів, передбачених законодавством України, та вартості всіх витрат, пов'язаних з виконанням договору. Підготовчі роботи, придбання обладнання та матеріалів, необхідних для виконання умов договору здійснюється підрядником та входить у вартість робіт.
Отже, не дослідивши належним чином наявні в матеріалах справи докази, зокрема умови договору про закупівлю робіт № 1607000789 від 26.07.2016, додатки і додаткові угоди до нього, проектно-кошторисну документацію, суд апеляційної інстанції не з'ясував з достовірністю обставини щодо вартості обумовлених договором підрядних робіт, не встановив ні вартість фактично виконаних підрядником робіт, ні вартість робіт, з яких підрядник (відповідач) допустив прострочення саме після спливу встановленого сторонами в договорі граничного строку виконання будівельних робіт. З огляду на викладене суд також не встановив, яка сума пені та штрафу підлягає стягненню з відповідача за прострочення виконання робіт за період з 01.01.2018 по 30.06.2018, тобто після спливу граничного строку виконання підрядних робіт, встановленого договором.
Передбачені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України межі розгляду справи судом касаційної інстанції не дають суду касаційної інстанції права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішеннях судів чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Встановлення обставин справи, оцінка доказів виходить за межі розгляду справи в порядку касації.
8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.
Згідно з частинами 3, 4 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
В порушення принципу повноти зазначені вище обставини не були встановлені судом апеляційної інстанції під час прийняття оскаржуваної постанови. Апеляційний господарський суд неправильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, не застосував норми матеріального права, які підлягають застосуванню, та порушив норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, у зв'язку з чим дійшов передчасних висновків, а оскаржувану постанову не можна визнати законною та обґрунтованою.
З огляду на те, що порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи по суті позовних вимог, були допущені господарським судом апеляційної інстанції, враховуючи межі розгляду справи судом касаційної інстанції, Касаційний господарський суд дійшов висновку, що постанова Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2019 підлягає скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
Під час нового розгляду суду врахувати викладене вище, усунути допущені недоліки, всебічно і повно з'ясувати всі обставини справи, дійсні права та обов'язки сторін, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, дослідивши докази, надані сторонами на підтвердження обставин, що мають значення у справі, у разі необхідності - витребувати нові докази та правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини і в залежності від встановленого вирішити спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.
9. Судові витрати
Відповідно до статті 315 Господарського процесуального кодексу України у постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи, що постанова апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, а справа передається на новий розгляд до апеляційного господарського суду, розподіл судових витрат у справі, в тому числі, й сплаченого за подання апеляційної та касаційної скарги, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд - ,
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" задовольнити.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2019 у справі № 911/2313/18 скасувати.
3. Справу № 911/2313/18 передати на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. Баранець
Судді В. Селіваненко
В. Студенець