03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Єдиний унікальний номер справи № 752/24263/17
Головуючий у першій інстанції - Колдіна О.О.
Номер провадження № 22-ц/824/6276/2019
26 червня 2019 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді: Яворського М.А.,
суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,
за участю секретаря - Удовиченко В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 27 вересня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова фірма "Фінанс аналіт сервіс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестиційний Альянс" про захист прав споживача та стягнення грошових коштів за договором банківського вкладу, -
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції із вказаним позовом, який мотивовано тим, що між ним та ПАТ «Фідобанк» було укладено договори банківського депозиту, а станом на день звернення до суду сума неповернутих банком коштів становить 7 248 038,90 грн.
В позовній заяві зазначається також, що рішенням НБУ від 20 травня 2016 року ПАТ «Фідобанк» було віднесено до категорії неплатоспроможних та Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Фідобанк», а 18 липня 2016 року Правління НБУ прийняло рішення «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Фідобанк». У зв'язку із зазначеним, позивач вказує, що позбавлений можливості отримати власні кошти, які залишились на рахунку в банку на момент прийняття рішення про ліквідацію банку.
Позивач зазначає, що оскільки відповідачі є власниками істотної участі в ПАТ «Фідобанк» і ними не було вжито заходів для запобігання настанню неплатоспроможності банку на підставі положень ст. 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» просить покласти на них відповідальність за зобов'язаннями ПАТ «Фідобанк» та стягнути солідарно грошові кошти в розмірі 7 248 038,90 грн.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 27 вересня 2018 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, яку мотивовано тим, що судом першої інстанції не було взято до уваги той факт, що позовні вимоги було висунуто до власників істотної участі в банку, а не до ПАТ «Фідобанк» й саме з них він просив стягнути завдані йому збитки, оскільки власниками істотної участі в банку в супереч вимогам ст.58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» не було вжито заходів для запобігання настання неплатоспроможності банку.
Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 просив скасувати рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 27 вересня 2018 року та ухвалити у справі нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Сторони, будучи повідомленими про дату, час та місце розгляду вказаної справи в судове засіданні не з'явилися, тому суд з врахуванням положень ч.2 ст. 372 ЦПК України вважає за можливе провести розгляд справи у відсутність учасників справи.
Заслухавши доповідь судді доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає до задоволення з таких підстав.
Так, суд першої інстанції при розгляді вказаної справи встановив, що між ПАТ «Фідобанк» та позивачем були укладені договори банківських вкладів. Зазначені обставини не оспорювались сторонами, а тому в силу положень ст.82 ЦПК України не підлягають доказуванню.
На підставі рішення НБУ від 20 травня 2016 року № 8 "Про віднесення ПАТ "ФІДОБАНК" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20 травня 2016 року № 783 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПУАТ "ФІДОБАНК" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".
Правлінням Національного банку України 18 липня 2016 року прийнято рішення № 142-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Фідобанк», а виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 19 липня 2016 року № 1265 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Фідобанк» та призначено уповноважену особу на ліквідацію неплатоспроможного банку.
Відмовляючи в задоволенні позову районний суд виходив з того, що цивільна справа не містить належних та допустимих доказів в розумінні ст. ст. 77-80 ЦПК України на підтвердження факту заподіяння ПАТ «Фідобанк» майнової шкоди позивачу через порушення відповідачами, як власниками істотної участі, положень Закону України «Про банки і банківську діяльність».
Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів визнає законними й обґрунтованими. Вони повністю узгоджуються з сукупністю зібраних у справі й належно оцінених у рішенні доказів.
Твердження апеляційної скарги про те, що Національним Банком України в процесі банківського нагляду за діяльністю ПАТ «Фідобанк» було встановлено невідповідність діяльності ПАТ «Фідобанк» банківському законодавству, не приведення діяльності банку у відповідності до вимог законодавства внаслідок чого банк було віднесено до категорії неплатоспроможних й, відповідно, не вчинення відповідачем усіх заходів для недопущення процедури ліквідації в ПАТ «Фідобанк», колегія суддів визнає таким, що не спростовують висновків суду першої інстанції про відсутність належних та допустимих доказів в розумінні ЦПК України на підтвердження факту заподіяння ПАТ «Фідобанк» майнової шкоди позивачу через порушення саме відповідачами, як власниками істотної участі, положень Закону України «Про банки і банківську діяльність».
У спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.
Згідно ст. 58 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», банк відповідає за своїми зобов'язаннями всім своїм майном відповідно до законодавства. Банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади. Учасники банку відповідають за зобов'язаннями банку згідно із законами України тат статутом банку. Власники істотної участі зобов'язані вживати своєчасних заходів для запобігання настання неплатоспроможності банку.
Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачає процедуру задоволення вимог кредиторів за рахунок майна банку.
У ч. 4 ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження коштів від продажу майна (активів) банку після повного задоволення вимог попередньої черги.
Відповідно до ч. 3 ст. 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», ліквідація банку вважається завершеною, а банк ліквідованим з моменту внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Разом з тим, лише після складання реєстру акцептованих вимог кредиторів, затвердження реальної ліквідаційної маси банку, продажу майна банку та задоволення вимог кредиторів в процесі ліквідації банку в порядку черговості, визначеної ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», можна встановити розмір вимог кредиторів, що не покривається наявними активами банку, тобто конкретний розмір завданих кредиторам збитків.
Позивачем не доведено порушення його права на отримання грошових коштів.
Крім того, ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено спеціального суб'єкта, який має право звернення з вимогами до власників істотної участі, таким суб'єктом є Фонд гарантування вкладів фізичних осіб. При цьому, таке звернення можливе лише після встановлення того, що майна банку виявилося недостатньо для здійснення погашення вимог кредиторів, а така обставина може бути встановлена лише після закінчення ліквідаційної процедури.
У разі невиконання зазначених вимог Фонд звертається з такими вимогами до суду.
В справі не міститься доказів відповідних звернень Фондом із позовом до ОСОБА_3 та інших відповідачів у справі.
Передбачене ст. 58 «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» покладення відповідальності на власників істотної участі банку у випадку визнання його неплатоспроможним не є автоматичним. Така відповідальність має бути застосована до власників істотної участі лише за наявності їх вини у настанні неплатоспроможності банку.
Проте відповідальність особи у вигляді обов'язку відшкодувати шкоду наступає лише за наявності в сукупності певних умов, які разом утворюють склад цивільного правопорушення, а саме: наявність шкоди, протиправної поведінки, причинного зв'язку між поведінкою і шкодою, вини.
Такий елемент, як наявність шкоди, полягає у порушенні правової норми, що виявляється у здійсненні заборонених правовою нормою дій або в утриманні в здійсненні наказів правової норми діяти певним чином.
Наявність такої умови цивільно-правової відповідальності, як причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою (збитками), зумовлена необхідністю встановлення факту, що саме протиправна поведінка конкретної особи, на яку покладається така відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що з необхідністю і невідворотністю спричинила збитки.
Вина є суб'єктивним елементом відповідальності і полягає у психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.
Таким чином, вимагаючи шкоди з власників істотної участі банку та/або їх керівників, позивачу потрібно насамперед довести факт завдання йому шкоди завдавачами такої шкоди, розмір зазначеної шкоди, докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань власниками істотної участі та заподіяною шкодою.
Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
В матеріалах справи не міститься належних та допустимих доказів на підтвердження факту заподіяння ПАТ «Фідобанк» майнової шкоди позивачу через порушення відповідачів у справі, як власниками істотної участі, положень Закону України «Про банки і банківську діяльність».
З урахуванням зазначеного та матеріалів справи, у їх сукупності, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Інші доводи апеляційної скарги не містять обставин, які б дали суду апеляційної інстанції підстави для спростування висновків суду в оскаржуваному рішенні.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції повно та всебічно встановлено обставини справи, надано належну оцінку зібраним доказам, відповідно до спірних правовідносин правильно застосовано норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги й залишення рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 27 вересня 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено 26 червня 2019 року.
Головуючий суддя : М.А.Яворський
Судді: Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагеєв