26 червня 2019 року місто Київ
Єдиний унікальний номер справи 755/395/19
Номер провадження 22-ц/824/7925/2019
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Вербової І.М., суддів Саліхова В. В., Шахової О.В.,
за участю секретаря судового засідання - Якушко Т.А.,
вивчивши апеляційну скаргу Воронцова Володимира Вікторовича в інтересах ОСОБА_2 на заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 19 березня 2019 року, ухвалене під головуванням судді Марфіної Н.В., у справі за позовом ОСОБА_2 до Київської міської ради, третя особа: Гаражно-будівельний кооператив «Березняки», про визнання права власності,
У грудні 2018 року Воронцов Володимир Вікторович в інтересах ОСОБА_2 звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до Київської міської ради, третя особа: Гаражно-будівельний кооператив «Березняки», про визнання за ОСОБА_2 права власності на гаражний бокс № АДРЕСА_2.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що адвокат Воронцов В. В. в інтересах позивача звернувся до Голови правління ГБК «Березняки» з проханням надати довідку про членство ОСОБА_2 в ГБК «Березняки» та інші документи, необхідні для приватизації гаражного боксу.
На вищевказаний адвокатський запит ГБК «Березняки» повідомив, що не може надати довідку про членство позивача, у зв'язку з відсутністю в архіві ГБК первинних документів стосовно ОСОБА_2 . Крім того, оригінал протоколу засідання правління, на якому нібито було прийнято рішення про виключення ОСОБА_3 зі складу членів кооперативу та прийняття ОСОБА_2 до складу членів кооперативу вилучений слідчим і знаходиться в матеріалах кримінального провадження № 12013110040017972.
У подальшому позивач неодноразово зверталась до Голови правління ГБК «Березняки» щодо надання вищевказаних документів, однак їй було відмовлено.
Згідно витягу з протоколу № 7 засідання правління ГБК «Березняки» від 12 березня 2008 року власника гаражного боксу № АДРЕСА_2 на підставі заяви про вступ в члени кооперативу та квитанції до прибуткового касового ордеру № НОМЕР_1 від 11 березня 2018 року.
16 листопада 2017 року під час розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_7 до Київської міської ради, третя особа - ГБК «Березняки», про визнання права власності на спадкове майно Головою ГБК «Березняки» було подано клопотання про залучення співвідповідача ОСОБА_2 , яка є власником гаражного боксу № НОМЕР_1 . До вищевказаного клопотання було долучено копію заяви від 11 березня 2008 року про прийняття в члени кооперативу, як власника, копію витягу з протоколу № 7 від 12 березня 2008 року, копію свідоцтва про шлюб, що підтверджує зміну прізвища.
Таким чином, ГБК «Березняки» заперечує факт членства ОСОБА_2 у кооперативі та не визнає право її власності на гаражний бокс № НОМЕР_1 з метою позбавлення останньої можливості зареєструвати право власності на спірне нерухоме майно.
Заочним рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 19 березня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до Київської міської ради, третя особа: Гаражно-будівельний кооператив «Березняки», про визнання права власності - відмовлено (а.с. 56 -63).
Не погодившись із вищевказаним заочним рішенням, 17 квітня 2019 року Воронцовим В. В. в інтересах ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу, у якій скаржник просить скасувати заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 19 березня 2019 року та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Апеляційну скаргу мотивував, зокрема, тим, що оскаржуване рішення є необґрунтоване у зв'язку з неправильним встановленням обставин, які мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження доказів та їх оцінки.
Так, відповідачем було визначено саме Київську міську раду, оскільки земельна ділянка, на якій розташований спірний земельний бокс на підставі рішення виконкому Київміськради №1581 від 04 жовтня 1971 року та рішення виконкому Дарницької райради №88 від 10 лютого 1972 року була виділена для будівництва гаражів та надана ГБК «Березняки» у користування, у той час як фактичним власником земельної ділянки є територіальна громада.
Суд першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення не надав належної оцінки письмовим доказам, зокрема у березні 2008 року ОСОБА_3 звернувся до Голови правління ГБК «Березняки» із заявою про надання дозволу передати спірний гаражний бокс №149 на користь позивача. Рішенням Правління заяву розглянуто та задоволено, згідно витягу із Протоколу №7 ОСОБА_2 була прийнята до членів кооперативу. Пайовий внесок було сплачено ОСОБА_3 у повному обсязі, а ОСОБА_2 у свою чергу сплатила вступний внесок, що підтверджується довідкою та квитанцією.
Таким чином, позивач в порядку, встановленим, чинним законодавством України набула членства у кооперативі, а тому висновки суду першої інстанції про те, що докази, надані позивачем, не є достатнім та належним обґрунтуванням позовних вимог є безпідставними.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 25 квітня 2019 року відкрито апеляційне провадження за поданою апеляційною скаргою, надано строк для подачі відзиву.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 14 травня 2019 року закінчено проведення підготовчих дій, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Позивач, її представник, представник відповідача та третьої особи до суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать зворотні повідомлення.
Крім того, на адресу суду надійшла заява від Воронцова В. В. , у якій останній повідомляє, що підтримує апеляційну скаргу в повному обсязі та просить розглянути її без його участі.
Враховуючи вищенаведене, керуючись ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважала за можливе розглядати справу та завершити її розгляд без участі учасників справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, з'ясувавши обставини справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції, у відповіді від 24 жовтня 2018 року на адвокатський запит ГБК «Березняки» повідомило, що не може надати довідку про членство позивача у кооперативі у зв'язку з відсутністю в архіві кооперативу первинних документів стосовно ОСОБА_2 . Крім того, Глава правління повідомив, що оригінал протоколу засідання правління, на якому начебто приймали рішення про виключення ОСОБА_3 зі складу членів кооперативу вилучений слідчим і знаходиться в матеріалах кримінального провадження №12013110040017972 (а.с. 9).
Відповідно до копії Витягу з протоколу №7 засідання правління ГБК «Березняки» від 12 березня 2008 року рішенням Правління власника гаражного боксу №149 ОСОБА_2 прийнято в члени ГБК «Березняки» і рекомендовано затвердити на зборах уповноважених. Підстава: заява про вступ в члени кооперативу та квитанція про сплату членських внесків (а.с. 13).
Згідно копії квитанції до прибуткового касового ордеру №149 11 березня 2008 року від ОСОБА_2 прийнято вступний внесок у розмірі 500 грн. (а.с. 14).
16 листопада 2017 року у межах цивільної справи №755/9369/17 ГБК «Березняки» було подано клопотання про залучення ОСОБА_2 у якості співвідповідача, оскільки остання є власником гаражного боксу № НОМЕР_1 . До клопотання долучалась: копія заяви від 11 березня 2008 про прийняття в члени кооперативу, як власника гаражного боксу, копія витягу з протоколу №7 від 12 березня 2008 року, копія свідоцтва про шлюб від 23 липня 2011 (а.с. 15-18).
У матеріалах справи міститься копія довідки ГБК «Березняки» №14/12 від 26 березня 2012 року, з якої вбачається, що власником гаражного боксу № НОМЕР_1 , розташованого АДРЕСА_1 , є ОСОБА_3 , який з 26 липня 1971 року є членом ГБК «Березняки». Сума пайового внеску за гараж у розмірі 1 370 рублів сплачена у повному обсязі 29 жовтня 1976 року. Рішенням виконкому Київміськради № 1581 від 04 жовтня 1971 року та рішенням виконкому Дарницької райради № 88 від 10 лютого 1972 року виділено земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_2 для будівництва гаражів ГБК «Березняки» (а.с. 19).
Відповідно до Технічного паспорту на гараж № НОМЕР_1 від 16 січня 2018 року замовником технічної інвентаризації є ОСОБА_7 (а.с. 20-24).
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що посилання позивача на витяг з протоколу № 7 ГБК «Березняки» від 12 березня 2008 року та квитанцію від 11 березня 2008 року про сплату вступного внеску не є достатнім обґрунтуванням позовних вимог, оскільки відповідно до приписів Закону України «Про кооперацію» рішення правління про прийняття в члени кооперативу має бути затверджене вищим органом управління кооперативу. Однак, стороною позивача не надано відповідних доказів.
Крім того, питання про визнання права власності в даному випадку може бути поставлене особою яка сплатила пай, а не вступний внесок. Натомість жодного підтвердження про сплату позивачем в повному обсязі паю матеріали справи не містять.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Частиною 1 статті 317 ЦК України встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно з ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Статтею 392 ЦК Українипередбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до положень ст. 2 Закону України «Про кооперацію», пай - майновий поворотний внесок члена (асоційованого члена) кооперативу у створення та розвиток кооперативу, який здійснюється шляхом передачі кооперативу майна, в тому числі грошей, майнових прав, а також земельної ділянки; вступний внесок - грошовий чи інший майновий неповоротний внесок, який зобов'язана сплатити особа у разі вступу до кооперативної організації.
Положення ст. 11 Закону України «Про кооперацію» встановлюють, що вступ до кооперативу здійснюється на підставі письмової заяви. Особа, яка подала заяву про вступ до кооперативу, вносить вступний внесок і пай у порядку та розмірах, визначених його статутом. Рішення правління чи голови кооперативу про прийняття до кооперативу підлягає затвердженню загальними зборами його членів. Порядок прийняття такого рішення та його затвердження визначається статутом кооперативу.
Згідно з ст. 15 Закону України «Про кооперацію», вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу. До компетенції загальних зборів членів кооперативу належить, зокрема, затвердження рішення правління або голови правління про прийняття нових членів та припинення членства.
Відповідно до ст. 19-1 Закону України «Про кооперацію», член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного чи іншого відповідного кооперативу має право володіння, користування, а за згодою кооперативу - і розпоряджання квартирою, дачею, гаражем, іншою будівлею, спорудою або приміщенням кооперативу, якщо він не викупив це майно. У разі викупу квартири, дачі, гаража, іншої будівлі, споруди або приміщення член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного кооперативу чи іншого відповідного кооперативу стає власником цього майна. Право власності на таке майно у члена кооперативу виникає з моменту державної реєстрації цього права відповідно до закону.
Статею 22 Закону України «Про кооперацію» встановлено, що земля кооперативу складається із земельних ділянок, наданих йому в оренду або придбаних ним у власність. Землі загального користування дачного кооперативу безоплатно передаються йому у власність із земель державної або комунальної власності відповідно до закону. Кооперативи придбавають земельні ділянки відповідно до Земельного кодексу України.
Таким чином колегія суддів в повному обсязі погоджується з висновками суду першої інстанції щодо недоведеності позовних вимог ОСОБА_2 .
Так, скаржник зазначає, що відповідно до Витягу з протоколу № 7 засідання правління ГБК «Березняки» від 12 березня 2008 року ОСОБА_2 . прийнято в члени ГБК «Березняки» та рекомендовано затвердити на зборах уповноважених на підставі заяви про вступ в члени кооперативу та квитанції про сплату членських внесків.
Разом з тим, з аналізу норм чинного законодавства вбачається, що особа, яка подала заяву про вступ до кооперативу, вносить, крім вступного внеску, ще і пай. Крім того, рішення правління про прийняття до кооперативу підлягає затвердженню загальними зборами його членів.
Скаржник не надала належних та допустимих доказів щодо сплати нею паю, а в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження затвердження загальними зборами кооперативу рішення про прийняття ОСОБА_2 в його члени. Натомість з довідки ГБК «Березняки» від 26 березня 2012 року вбачається, що сума пайового внеску за гаражний бокс № НОМЕР_1 сплачена ОСОБА_3 у розмірі 1 370 рублів у повному обсязі 29 жовтня 1976 року.
Висновки суду першої інстанції стосовно того, що наявність матеріалах справи копії технічного паспорту на гараж, технічна інвентаризація якого замовлена не позивачем, не дає підстав для визнання за позивачем права власності на гаражний бокс, у повній мірі відповідають дійсним обставинам справи.
Крім того, доводи апеляційної скарги стосовно того, що Київська міська рада є належним відповідачем, оскільки останньою була виділена для будівництва гаражів та надана ГБК «Березняки» у користування земельна ділянка,не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки судом вірно встановлено, що саме ГБК «Березняки» не визнає членства ОСОБА_2 у кооперативі та її права власності на гаражний бокс.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін, як таке, що ухвалене з вірним застосуванням норм процесуального права, є законним та обґрунтованим.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Воронцова Володимира Вікторовича в інтересах ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 19 березня 2019 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повне судове рішення складено 26 червня 2019 року.
Суддя-доповідач: І.М. Вербова
Судді: В.В. Саліхов
О. В. Шахова