01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
24.02.2010 № 39/340
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пашкіної С.А.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Янчук О.С. (дов. № ФУД-2 від 01.02.2010р.);
від відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Беттекс Фудс Лімітед"
на рішення господарського суду міста Києва від 30.11.2009
у справі № 39/340 ( )
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " Ем Пі Ай Фуд Інгрідієнтс"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Беттекс Фудс Лімітед"
про стягнення 616893,30 грн.
У жовтні 2009 року товариство з обмеженою відповідальністю “Ем Пі Ай Фуд Інгрідієнтс” звернулась до господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю “Беттекс Фудс Лімітед” на його користь 551 250,00 грн. основного боргу, 9 174,90 грн. пені, 55 125,00 грн. штрафу, 1 343,40 грн. 3% річних, а також судових витрат.
Рішенням господарського суду м. Києва у справі № 39/340 від 30.11.2009р. позов товариства з обмеженою відповідальністю “Ем Пі Ай Фуд Інгрідієнтс” задоволено повністю, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю “Беттекс Фудс Лімітед” на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Ем Пі Ай Фуд Інгрідієнтс” 551 250,00 грн. основного боргу, 9 174,90 грн. пені, 55 125,00 грн. штрафу, 1 343,40 грн. 3% річних, 6 169,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення суду першої інстанції мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо оплати поставленого позивачем товару, Також місцевим господарський суд, керуючись ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, стягнув з відповідача на користь позивача 9 174,90 грн. пені, 55 125,00 грн. штрафу, 1 343,40 грн. 3% річних.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Беттекс Фудс Лімітед”, не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду м. Києва у справі № 39/340 від 30.11.2009р. в частині стягнення штрафу у розмірі 55 125,00 грн. і пені у розмірі 7 174,90 грн. скасувати та прийняти нове рішення яким стягнути з відповідача на користь позивача 551 250,00 грн. основного боргу, 2 000,00 грн. пені і 1 343,40 грн. 3% річних.
В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що оспорюване рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивача штрафу у розмірі 55 125,00 грн. і пені у розмірі 7 174,90 грн. є необґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права, оскільки місцевим господарським судом не надано належної оцінки оскільки згідно ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Одночасна сплата штрафу та пені за одне й те саме порушення договірних зобов'язань є подвійним застосуванням такого правового наслідку порушення зобов'язання як неустойка, тобто подвійним притягненням до відповідальності, що є порушенням положень Конституції України та діючого законодавства. Несвоєчасна сплата за товар відповідачем не спричинила позивачеві жодних збитків, а тому співвідношення пред'явлених санкцій і наслідки порушення відповідачем зобов'язань не є співрозмірними. Суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру пені до 2 000,00 грн., а також у задоволенні клопотання щодо розстрочення виконання рішення рівними частинами протягом шести місяців.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду у справі № 39/340 від 30.12.2009р. прийнято апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Беттекс Фукс Лімітед” до розгляду та порушено апеляційне провадження. Розгляд апеляційної скарги призначено на 03.02.2010р.
Товариством з обмеженою відповідальністю “Ем Пі Ай Фуд Інгрідієнтс” надано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній проти доводів апелянта заперечує та просить Київський апеляційний господарський суд рішення господарського суду м. Києва у справі № 39/340 від 30.11.2009р. залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Беттекс Фудс Лімітед” - без задоволення.
У зв'язку з неявкою представника відповідача, Київський апеляційний господарський суд, ухвалою від 03.02.2010р. відкладав розгляд апеляційної скарги у справі № 39/340 на 24.02.2010р.
24.02.2010р. в судове засідання апеляційної інстанції представник відповідача не з'явився, хоча у відповідності до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України № 75 від 10.12.2002р., сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги. Про що, зокрема, свідчить відповідний штамп апеляційної інстанції з відміткою про відправку документа, зроблений на звороті у лівому нижньому куті ухвали Київського апеляційного господарського суду від 30.12.2009р. про порушення апеляційного провадження та призначення апеляційної скарги до розгляду на 03.02.2010р., та ухвали Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2010р. про відкладення розгляду апеляційної скарги на 24.02.2010р.
Про належне повідомлення сторін свідчать також наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення №№ 1009671, 1009672 від 08.01.2010р.
Таким чином, сторони були належним чином повідомлені про дату розгляду апеляційної скарги.
Враховуючи зазначене вище, та оскільки явка представників сторін обов'язковою не визнавалася, Київський апеляційний господарський суд визнав за можливе розглянути апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Беттекс Фукс Лімітед” на рішення господарського суду м. Києва у справі № 39/340 від 30.11.2009р. за відсутності представника відповідача.
Розглянувши апеляційну скаргу, наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів встановила наступне.
05.08.2009р. між товариством з обмеженою відповідальністю “Ем Пі Ай Фуд Інгрідієнтс” (надалі - продавець) і товариством з обмеженою відповідальністю “Беттекс Фудс Лімітед” (надалі - покупець) укладено договір № 05-08-09 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого, в порядку та на умовах, визначених даним Договором, позивач прийняв на себе зобов'язання передати у власність покупця, а покупець в порядку та на умовах, визначених даним Договором зобов'язався прийняти та оплатити товар в асортименті та кількості, визначених Договором.
Загальна ціна товару зазначена у п. 2.1 Договору та становить 626 250,00 грн.
Згідно з п.п. 3.1, 3.1.1 Договору продавець поставляє товар покупцю на умовах DDР-Київ, на склад покупця, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 7, в строк до 10 серпня 2009 року включно.
Відповідно до п. 3.2 Договору приймання-передача конкретної партії товару по кількості здійснюється за місцем поставки. Факт приймання-передачі товару по кількості підтверджується видатковими накладними, які підписуються уповноваженими особами сторін.
На виконання умов Договору, позивачем була здійснена поставка відповідачу товару на загальну суму 626250,00 грн., в обумовленій кількості та у зазначений у Договорі строк, що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною від 10.09.2009р. № РН-0000210 та довіреністю відповідача на отримання товарно-матеріальних цінностей від 10.09.2009р. серії ЯПД № 332957.
Отримання товару у сумі 626 250,00 грн. відповідачем не заперечується.
Порядок розрахунків сторони визначили у п.п. 5.1 - 5.3 Договору, зокрема відповідно до п. 5.1 Договору покупець повинен був здійснити оплату за товар в національній валюті України - гривнях, на поточний рахунок продавця, що зазначений у Договорі та у наступному порядку:
- суму в розмірі 75 000,00 гривень, покупець повинен сплатити не пізніше 11-ти календарних днів від дати поставки йому товару (п. 5.1.1 Договору). Отже, не пізніше 21 серпня 2009р., враховуючи поставку товару згідно видаткової накладної від 10.09.2009р. № РН-0000210;
- суму в розмірі 150 000,00 гривень, покупець повинен був сплатити не пізніше 21-го календарного дня від дати поставки йому товару (п. 5.1.2 Договору). Отже, не пізніше 31 серпня 2009р., враховуючи поставку товару згідно видаткової накладної від 10.09.2009р. № РН-0000210;
- суму в розмірі 401 250,00 гривень, покупець повинен був сплатити не пізніше 31-го календарного дня від дати поставки йому товару (п. 5.1.3 Договору). Отже, не пізніше 10 вересня 2009р., враховуючи поставку товару згідно видаткової накладної від 10.09.2009р. № РН-0000210.
Як встановлено місцевим господарчим судом та вбачається з матеріалів справи, фактично відповідач в порушення п. 5.1 Договору (зокрема, п. 5.1.2, 5.1.3) щодо порядку розрахунків (сум та строків оплати) здійснив лише часткову оплату поставленого позивачем товару на загальну сумі 75 000, 00 гривень.
За таких обставин, у відповідача виникла заборгованість за Договором у сумі 551 250,00 грн. (626250,00 грн. - 75000,00 грн. = 551250,00 грн., основний борг).
З метою спонукання відповідача до належного виконання договірних зобов'язань по оплаті поставленого товару, позивач направив відповідачу листи - претензії № 25-09-09 від 25.09.2009р. і № 29-09-09 від 29.09.2009р., отримання яких відповідачем 30.09.2009р. та 02.10.2009р. підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень № 89577 та № 12564310 відповідно (копії листів - претензій та повідомлень знаходяться в матеріалах справи).
Відповіді на вище наведені листи - претензії відповідач не надав, заборгованість за Договором у сумі 551250,00 грн. не погасив.
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, , зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Наведене свідчить, що між сторонами по справі укладений договір поставки (Договір № № 05-08-09 від 05.08.2009 р.), а тому саме він та відповідні положення статей параграфів 1, 3 глави 54 ЦК України та параграфа 1 глави 30 Господарського кодексу України (ГК України) визначають права та обов'язки сторін зі здійснення передбаченої договором поставки та її оплати.
У відповідності до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - і покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Як вбачається з наявного в матеріалах справи відзиву на позовну заяву № 079 від 23.11.2009р. відповідач позовні вимоги в частині основного боргу у сумі 551 250,00 грн. визнав повністю.
Згідно п. 5 ст. 22 ГПК України відповідач має право визнати позов повністю або частково.
Приписами ч. 5 ст. 78 ГПК України встановлено, що у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Отже, враховуючи той факт, що відповідач визнав позовні вимоги в частині основного боргу у сумі 551 250,00 грн., а також вищезазначені правові норми, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позову в частині основного боргу у розмірі 551 250,00 грн.
Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.
Як зазначалось вище, матеріалами справи встановлено факт порушення відповідачем п. 5.1 Договору (зокрема, п.п. 5.1.2, 5.1.3) щодо порядку розрахунків (сум та строків оплати), в результаті чого у відповідача й виникла заборгованість за Договором у сумі 551 250,00 грн.
З огляду на порушення відповідачем зобов'язання за Договором позивачем заявлено також позовні вимоги про стягнення з останнього пені в розмірі 9 174,90 грн. відповідно до п. 6.3 Договору, штрафу в розмірі 55 125,00 грн. відповідно до п. 6.4 Договору та 3% річних у розмірі 1 343,40 грн. згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України за періоди, визначені позивачем відповідно до п.п. 5.1.2, 5.1.3 Договору, та які зазначені у додатках № 1, № 2, № 3 до позовної заяви (розрахунки пені, штрафних санкцій та трьох процентів річних відповідно).
Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою. При цьому, відповідно до ст. 547 ЦК України слід враховувати, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі; правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
При цьому ст. 549 ЦК України поряд із визначенням неустойки закріплює дефініції понять “штраф” та “пеня”. Аналіз положень цієї статті дає підстави для висновку, що “неустойка” є родовим, а “штраф” і “пеня” - видовими щодо неї поняттями.
Штраф, як різновид неустойки, характеризується тим, що він обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України).
Для пені, як різновиду неустойки, характерним є те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення зобов'язання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Статтею 230 ГК України також передбачено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом (неустойка, штраф, пеня), іншими законами або договором.
Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Статтею 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.
Пунктом 6.3 Договору сторони узгодили, що за порушення строків оплати за товар, що передбачені п. 5.1 Договору, покупець (відповідач) сплачує продавцю (позивачу) пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день затримки оплати.
Відповідно до п. 6.4 Договору у разі, якщо термін оплати, що передбачений п. 5.1 Договору буде порушено на 10 і більше календарних днів, покупець (відповідач), на вимогу продавця (позивача), зобов'язаний сплатити останньому штраф у розмірі 10% від несплаченої вчасно суми.
Фактично позивач звернувся з вимогою про стягнення з відповідача як пені в розмірі 9 174,90 грн., відповідно до п. 6.3 Договору, так і штрафу в розмірі 55 125,00 грн., відповідно до п. 6.4 Договору за періоди, визначені ним відповідно до п.п. 5.1.2, 5.1.3 Договору, та які безпосередньо зазначені у додатках № 1, № 2 до позовної заяви (розрахунки пені та штрафних санкцій відповідно).
При цьому, нарахування пені за прострочення виконання грошового зобов'язання за Договором здійснено позивачем з урахуванням норм п. 6 ст. 232 ГК України та ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.
Щодо доводів апелянта про те, що одночасна сплата штрафу та пені за одне й те саме порушення договірних зобов'язань є подвійним застосуванням такого правового наслідку порушення зобов'язання як неустойка, тобто подвійним притягненням до відповідальності, що є порушенням положень Конституції України та діючого законодавства, слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. 61 Конституції України визначено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Проте, з положень ст. 549 ЦК України вбачається, що “неустойка” є родовим, а “штраф” і “пеня” - видовими щодо неї поняттями. Крім того, і штраф, і пеня обчислюються у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання (в т. ч. і грошового).
У відповідності до приписів ст. 547 ЦК України, сторони при укладанні Договору фактично встановили відповідальність за порушення його умов як у вигляді пені (п. 6.3 Договору), так і у вигляді штрафу (п. 6.4 Договору).
Згідно п.п. 9.1, 9.2 Договору він вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2009р.
За таких обставин, сплата штрафу та пені вважаються окремими видами такого правового наслідку порушення зобов'язання, як неустойка, та які, до того ж, безпосередньо передбачені умовами Договору, а тому не є подвійним притягненням відповідача до відповідальності.
Колегія суддів також не приймає до уваги посилання апелянта на відсутність вини останнього щодо невчасних розрахунків з позивачем з огляду на світову економічну кризу, відмову покупців від товару, який раніше ними був замовлений та велику дебіторську заборгованість, що перешкоджає виконанню відповідачем умов Договору, а також посилання на те, що несвоєчасна сплата за товар відповідачем не спричинила позивачеві жодних збитків та співвідношення пред'явлених санкцій і наслідки порушення відповідачем зобов'язань є неспіврозмірними.
За приписами норми п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Проте, суд враховує, що норма п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України є процесуальною і відповідно до п. 17 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007р. № 01-8/973 “Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права” може бути застосована лише разом з відповідною нормою закону матеріального.
Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно п. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому суд враховує також норму ч. 1 ст. 550 ЦК України, відповідно до якої право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
За таких обставин, у суду відсутнє право зменшувати розмір стягуваної неустойки (пені і штрафу) у разі їх правомірного нарахування.
До того ж, з матеріалів справи вбачається, що загальна сума заявлених до стягнення пені та штрафу відповідно до п.п. 6.3, 6.4 Договору становить 64 299,50 грн. (9 174,50 грн. пені + 55 125,00 грн.) та є співрозмірною (близько 12%) до суми основного боргу за Договором у розмірі 551 250,00 грн.
Здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків розміру пені та штрафу (додатки № 1, № 2 до позовної заяви), колегія суддів не вбачає підстав для відмови позивачу у стягненні одночасно сум пені в розмірі 9 174,90 грн. та штрафу в розмірі 55 125,00 грн. на підставі умов Договору № 05-08-09 від 05.08.2009р. за періоди, які зазначені у вищеназваних додатках № 1, № 2, а тому, погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо обґрунтованості даних вимог.
Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором, позивач просить суд стягнути з останнього 3% річних у розмірі 1 343,40 грн. згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України за періоди, визначені позивачем відповідно до п.п. 5.1.2, 5.1.3 Договору, та які зазначені у додатку № 3 до позовної заяви (розрахунок трьох процентів річних відповідно).
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи вказану норму ЦК України, здійснивши перевірку наявного в матеріалах справи розрахунку розміру трьох процентів річних (додаток № 3 до позовної заяви), колегія суддів прийшла до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1 343,40 грн. за періоди, які зазначені у названому додатку № 3, обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.
За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду м. Києва у справі № 39/340 від 30.11.2009р. відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Рішення господарського суду м. Києва у справі № 39/340 від 30.11.2009р. залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Беттекс Фудс Лімітед” без задоволення.
2. Повернути до господарського суду м. Києва матеріали справи № 39/340.
Головуючий суддя
Судді
04.03.10 (відправлено)