Справа № 22-ц/824/7709/2019 Головуючий в 1-й інстанції - Українець В.В. 760/21740/18 Доповідач Чобіток А.О.
Іменем України
26 червня 2019 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів :
головуючого - Чобіток А.О.
суддів - Немировської О.В.,Ящук Т.І.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Служби автомобільних доріг Київської області на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 15 лютого 2019 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Служби автомобільних доріг в Київській області, третя особа: ОСОБА_2 про стягнення коштів,-
22 серпня 2018 року позивач пред'явив позов до служби автомобільних доріг в Київській області про стягнення коштів.Свої вимоги мотивує тим, що він є власником автомобіля марки «Volkswagen Bora», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . 06 серпня 2017 року ОСОБА_3 керував цим автомобілем та рухався по автодорозі Ясенівка-Полковниче в напрямку с. Полковниче. На цій ділянці дороги були відсутні відповідні знаки щодо наявності ям та йшов дощ, тому водій не побачив ями, в'їхав в них і в результаті цього автомобіль перевернувся та скотився в кювет. Про дорожньо-транспортну пригоду він повідомив чергову частину Ставищенського відділення поліції. Слідчо-оперативною групою, що виїхала на цю подію та в результаті якої був пошкоджений автомобіль, зафіксовані ями, через які відбулася дорожньо-транспортна пригода. Установлено, що за належне утримання даної ділянки дороги відповідає ОСОБА_2 , яким 07 серпня 2017 року було оглянуто 36 км+400 м автодороги 0-102105 (Розумниця- Богатирка), де було виявлено ямковість.
Постановою Ставищенського районного суду Київської області від 03 квітня 2018 року провідного інженера відділу технічного контролю Служби автомобільних доріг в Київській області ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 140 КпАП України.
Постановою Апеляційного суду міста Києва від 06 лютого 2018 року справа про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАГІ закрита на підставі п. 1 ст. 247 КпАП України у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України.
17 травня 2018 року проведено експертне автотоварознавче дослідження пошкодженого автомобіля марки «Volkswagen Bora 2.0», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та визначено вартість матеріального збитку станом на день дослідження в результаті його пошкодження в дорожньо-транспортній пригоді 06 серпня 2017 року - 172425 гривень 16 копійок.
Матеріальні збитки були заподіяні йому з вини працівника відділу технічного контролю Служби автомобільних доріг в Київській області, тому їх відшкодування слід покласти на Службу автомобільних доріг в Київській області.
Просив суд ухвалити рішення, яким стягнути зі Служби автомобільних доріг в Київській області 172425 гривень 16 копійок завданої майнової шкоди; витрати за оцінку заподіяної шкоди та проведення експертного автотоварознавчого дослідження в сумі 1500 гривень; сплачений судовий збір та витрати на правову допомогу.
Відповідачем Службою автомобільних доріг в Київській області відзив на позовну заяву до суду не подавався.
Третя особа ОСОБА_2 пояснення щодо позову до суду не подавав.
Справа розглянута в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 15 лютого 2019 року позов задоволено. Вирішено стягнути зі Служби автомобільних доріг в Київській області на користь позивача завдану майнову шкоду в розмірі 172 425 грн. 16 коп.,1500 грн. за проведення експертного автотоварознавчого дослідження,7108 грн. витрат на професійну допомогу та 1724 грн. 25 коп. судового збору.
В апеляційній скарзі представник Служби автомобільних доріг Київської області просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким відмовити в задоволені позову. Зазначає, що судом невірно визначено відповідачем в даній справі Службу автомобільних доріг в Київській області, оскільки остання є державною організацією, що належить до сфери управління Державного агентства автомобільних доріг України (Укравтодор), діяльність і структура яких визначена Законом України «Про автомобільні дороги України» та відповідними Положеннями. Відповідач відповідно до вказаних нормативних актів не має у своїй структурі будь-яких відокремлених підрозділів (філій, представництв, тощо), а також не має спецтехніки, особового складу працівників та повноважень на здійснення експлуатаційних та ремонтних робіт по утриманню доріг. Служба за своїми функціями проводить тендери серед підрядних організацій та здійснює діяльність з укладення та оплати підрядних договорів на здійснення експлуатаційних та ремонтних робіт по утриманню доріг за рахунок бюджетних коштів.Так, Службою автомобільних доріг у Київській області та Дочірнім підприємством «Київське обласне дорожнє управління» ВАТ «Державна акціонерна компанія України» було укладено договір №53м-17 від 20 лютого 2017 року послуг з поточного дрібного ремонту та експлуатаційного утримання автомобільних доріг державного значення (міжнародні,національні,регіональні) загального користування у Київській області. Саме Дочірнє підприємство «Київське обласне дорожнє управління» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» через структурні підрозділи (філії) здійснює експлуатаційне утримання автодоріг Київської області, у тому числі і автодороги де трапилося ДТП. Однак, суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи і визнав винним відповідача в спричиненні позивачу шкоди, чим порушив норми матеріального та процесуального права.
Відзив на апеляційну скаргу позивачем не подано.
Разом з тим Служба автомобільних доріг Київської області до розгляду даної справи по суті подала клопотання про розгляд даної справи судом апеляційної інстанції з викликом сторін та притягнення у якості співвідповідача Дочірнє підприємство «Київське обласне дорожнє управління» ВАТ «Державна акціонерна компанія України», які задоволенню не підлягають, оскільки колегією суддів підстав застосування ч. 3 ст. 369 ЦПК України в даній справі не встановлено, а притягнення співвідповідача при перегляді судового рішення у суді апеляційної інстанції не передбачено чинним процесуальним законодавством.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги, обставини справи, колегія суддів приходить до наступного.
Судом установлено, що автомобіль марки «Volkswagen Bora», 2002 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 належить на праві власності ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 25).
06 серпня 2017 року ОСОБА_3 керував цим автомобілем та рухався по автодорозі Ясенівка-Полковниче в напрямку с. Полковниче. Він не побачив ям, в'їхав в них, і в результаті цього автомобіль перевернувся та скотився в кювет.
Постановою Апеляційного суду міста Києва від 06 лютого 2018 року скасовано постанову судді Голосіївського районного суду м. Києва від 23 листопада 2017 року, якою ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України.
Апеляційним судом закрито провадження в справі на підставі п. 1 ст. 247 КпАП України в зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України (а.с. 6-8).
У постанові зазначено, що за відсутності доказів, які б беззаперечно свідчили про недотримання ОСОБА_3 вимог п. 12.1. Правил дорожнього руху, зважаючи на обставини справи, а також приймаючи до уваги невідповідність ділянки дороги, де мала місце дорожньо-транспортна пригода, вимогам державних стандартів, в його діях не вбачається порушень Правил дорожнього руху, які б мали причинний зв'язок з обставинами виникнення дорожньо-транспортної пригоди, та відповідно в його діях відсутній склад правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України.
Постановою Ставищенського районного суду Київської області від 03 квітня 2018 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 140 КУпАП. Зазначено, що він порушив вимоги ДСТУ 3587, та п. 1.5. Правил дорожнього руху України, унаслідок чого автомобіль марки «Volkswagen Bora», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , отримав механічні пошкодження.
Також у постанові зазначено, що згідно з наказом Служби автомобільних доріг у Київській області від 02 січня 2004 року № 2 ОСОБА_2 працює на посаді провідного інженера відділу технічного контролю Служби автомобільних доріг в Київській області.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Частиною 3 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що учасники дорожнього руху мають право на, зокрема, безпечні умови дорожнього руху, на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху.
Абзацом 7 ч. 1 ст. 16 цього Закону передбачено, що водій має право на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху.
Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України «Про дорожній рух» власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні.
З матеріалів справи вбачається, що ділянка дороги 36 км+400 м автодороги О-102105 (Розумниця-Богатирка), де відбулася дорожньо-транспортна пригода, знаходиться на балансі Служби автомобільних доріг у Київській області, яка мала здійснювати управління цією ділянкою дороги.
У такому випадку саме Служби автомобільних доріг у Київській області є належним відповідачем у справі.
У п. 11 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року № 198 установлено, що власники дорожніх об'єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації зобов'язані:
-своєчасно і якісно виконувати експлуатаційні роботи відповідно до технічних правил з дотриманням норм і стандартів з безпеки руху;
-постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх об'єктів та негайно усувати виявлені пошкодження чи інші перешкоди в дорожньому русі, а за неможливості це зробити - невідкладно позначити їх дорожніми знаками, сигнальними, огороджувальними і направляючими пристроями відповідно до діючих нормативів або припинити (обмежити) рух;
-контролювати якість робіт, що виконуються підрядними організаціями;
-вирішувати питання забезпечення експлуатації дорожніх об'єктів у надзвичайних ситуаціях, за несприятливих погодно-кліматичних умов, у разі деформації та пошкодження елементів дорожніх об'єктів, аварії на підземних комунікаціях і виникнення інших перешкод у дорожньому русі й разом із спеціалізованими службами організації дорожнього руху і за погодженням з уповноваженим підрозділом Національної поліції оперативно вносити зміни до порядку організації дорожнього руху;
-аналізувати стан аварійності на дорожніх об'єктах, виявляти аварійно-небезпечні ділянки і місця концентрації дорожньо-транспортних пригод, розробляти і здійснювати заходи щодо удосконалення організації дорожнього руху для усунення причин та умов, що призводять до їх скоєння;
-разом з уповноваженим підрозділом Національної поліції брати участь в огляді місць дорожньо-транспортних пригод для визначення дорожніх умов, за яких вони склалися, та усувати виявлені недоліки;
-своєчасно сповіщати місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування і користувачів автомобільних доріг про строки і порядок закриття або обмеження руху транспортних засобів, стан дорожнього покриття, рівень аварійності на відповідних ділянках, гідрометеорологічні та інші умови;
-забезпечувати дотримання вимог техніки безпеки, а також безпеки дорожнього руху під час виконання дорожньо-експлуатаційних робіт;
-відшкодовувати в установленому законодавством порядку збитки власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок незадовільного утримання доріг, вулиць, залізничних переїздів.
Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що невиконання вищевказаних обов'язків Службою автомобільних доріг в Київській області перебуває у причинному зв'язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди, та їх наслідками є пошкодження автомобіля позивача.
Відповідно до ст.263 ЦПК судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів уважає, що правильно встановивши обставини стосовно причини пошкодження автомобіля позивача, унаслідок чого йому спричинена шкода, суд першої інстанції помилково прийшов до висновку про покладення обов'язку щодо відшкодування цієї шкоди на Службу автомобільних доріг в Київській області, не з'ясувавши особу, яка безпосередньо є виконавцем послуг з поточного дрібного ремонту та експлуатаційного утримання автомобільних доріг державного значення(міжнародні, національні, регіональні) загального користування у Київській області.
У зв'язку з зазначеним колегія суддів звертає увагу на обґрунтованість аргументів апеляційної скарги стосовно неправомірності визнання винним відповідача у спричиненні матеріальної шкоди позивачу за вказаних обставин, які доведені належними та допустимими доказами.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
У силу ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, в тому числі у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Із положень ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України слідує, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
За змістом норм ст.ст. 1166, 1167 ЦК України юридичною підставою відповідальності, яка виникає внаслідок заподіяння шкоди, є склад цивільного правопорушення. До його елементів належать протиправна поведінка завдавача шкоди, настання шкоди, причинний зв'язок між двома першими елементами і вина завдавача шкоди.
При цьому на потерпілого покладається обов'язок доведення факту заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір. У свою чергу, останній має довести відсутність своєї вини у завданні потерпілому шкоди.
Відповідно до ст. 1 Закону України від 8 вересня 2005 року № 2862-ІV «Про автомобільні дороги» (далі - Закон № 2862-ІV) автомобільна дорога - лінійний комплекс інженерних споруд, призначений для безперервного, безпечного та зручного руху транспортних засобів.
Статтею 10 Закону № 2862-ІV встановлено, що державне управління автомобільними дорогами загального користування здійснює Державна служба автомобільних доріг України, що є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через керівника центрального органу виконавчої влади у галузі транспорту і який має свої органи управління на місцях.
Згідно з п.п. 4, 5, 6, 9 ст. 11 Закону № 2862-ІV одними з основних обов'язків органу державного управління автомобільними дорогами загального користування є: розробка та реалізація заходів з безпеки дорожнього руху; забезпечення безперервних, безпечних, економічних та зручних умов руху транспортних засобів з нормативними технічними характеристиками і навантаженням; організація будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг за встановленими для них будівельними нормами, державними стандартами і нормами; забезпечення технічного нагляду за станом автомобільних доріг.
Частиною 3 статті 14 і частиною 1 статті 16 Закону України від 30 червня 1993 року № 3353-ХІІ «Про дорожній рух» (далі - Закон № 3353-ХІІ) визначено, що учасники дорожнього руху мають право на безпечні умови дорожнього руху, на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху. Водій має право на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху.
У силу ст. 9 Закону № 3353-ХІІ до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ним органів у сфері дорожнього руху належить, зокрема: компенсація витрат власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортні пригоди сталися з причин незадовільного експлуатаційного утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, за рішенням судових органів; забезпечення безпечних, економічних та комфортних умов дорожнього руху; забезпечення учасників дорожнього руху інформацією з питань стану аварійності та дорожнього покриття, гідрометеорологічних та інших умов; вирішення питань експлуатації автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів у надзвичайних ситуаціях; термінове усунення пошкоджень на автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах; своєчасне виявлення перешкод дорожньому руху та їх усунення, а у разі неможливості - невідкладне позначення дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами; організація виконання встановлених вимог щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.
Як передбачено ч. 1 ст. 24 Закону № 3353-ХІІ, власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні.
Пунктом 11 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року №198, встановлено, що власники дорожніх об'єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації зобов'язані: своєчасно і якісно виконувати експлуатаційні роботи відповідно до технічних правил з дотриманням норм і стандартів з безпеки руху; постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх об'єктів та негайно усувати виявлені пошкодження чи інші перешкоди в дорожньому русі, а за неможливості це зробити - невідкладно позначити їх дорожніми знаками, сигнальними, огороджувальними і направляючими пристроями відповідно до діючих нормативів або припинити (обмежити) рух; вирішувати питання забезпечення експлуатації дорожніх об'єктів у надзвичайних ситуаціях, за несприятливих погодно-кліматичних умов, у разі деформації та пошкодження елементів дорожніх об'єктів, аварії на підземних комунікаціях і виникнення інших перешкод у дорожньому русі й разом із спеціалізованими службами організації дорожнього руху і за погодженням з Державтоінспекцією оперативно вносити зміни до порядку організації дорожнього руху; відшкодовувати в установленому законодавством порядку збитки власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок незадовільного утримання доріг, вулиць, залізничних переїздів.
20 лютого 2017 року Служба автомобільних доріг у Київській області на виконання покладених на неї обов'язків з управління автомобільними дорогами загального користування Київської області уклала з Дочірнім підприємством «Київське обласне дорожнє управління» ВАТ «Державна акціонерна компанія України» договір № 53М-17, за умовами якого передала ділянку автомобільної дороги О 102105 Розумниця - Богатирка через Красилівку, Брилівку, Ясенівку Ставищенського району Київської області для її експлуатаційного утримання (а.с.79-113).
Таким чином за умовами договору на Дочірнє підприємство «Київське обласне дорожнє управління» ВАТ «Державна акціонерна компанія України» покладався обов'язок забезпечення безпечних умов дорожнього руху на цій ділянці дороги, забезпечення учасників дорожнього руху інформацією з питань стану дорожнього покриття, усунення пошкоджень на автомобільній дорозі, своєчасного виявлення перешкод дорожньому руху та їх усунення.
При цьому Дочірнє підприємство «Київське обласне дорожнє управління» ВАТ «Державна акціонерна компанія України» узяло на себе зобов'язання відшкодувати збитки власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортна пригода виникла з причин незадовільного експлуатаційного утримання доріг.
Дорожньо-транспортна пригода, під час якої було пошкоджено автомобіль позивача, сталася унаслідок неналежного експлуатаційного утримання автомобільної дороги О 102105 Розумниця - Богатирка .
Проте суд першої інстанції, не з'ясувавши всіх обставин справи стосовно особи, яка несе відповідальність за причинену позивачу шкоду, безпідставно поклав вказану відповідальність на Службу автомобільних доріг в Київській області.
При цьому колегія суддів уважає, що постанова Ставищенського районного суду Київської області від 03 квітня 2018 року, якою визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 140 КУпАП ОСОБА_2 , провідного інженера відділу технічного контролю Служби автомобільних доріг в Київській області, не може бути підставою для покладення відповідальності за спричинену шкоду позивачу за вказаних обставин на Службу автомобільних доріг в Київській області,оскільки в даному випадку предметом розгляду є правові наслідки дій чи бездіяльності юридичної особи, яка взяла на себе відповідальність за належне утримання доріг, забезпечення умов безпеки руху несе повну безумовну майнову та іншу юридичну відповідальність в частині відшкодування майнової (матеріально) та нематеріальної (в том числі моральної) шкоди та компенсації витрат власникам транспортних засобів, іншим учасникам дорожнього руху, якщо ДТП виникла з причини незадовільного експлуатаційного утримання відповідно до договору №53М-17 від 20 лютого 2017 року з послуг з поточного дрібного ремонту та експлуатаційного утримання автомобільних доріг державного значення (міжнародні, національні, регіональні) загального користування, а тому саме ДП «Київське обласне дорожнє управління» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» є належним відповідачем у даній справі.
Колегія суддів приходить до такого висновку, урахувавши правову позицію з вказаного питання Верховного Суду висловлену в постанові від 12 .09.2018 року в справі № 686/8458/17 та в постанові від 24.10.2018 року в справі № 465/11817/13 ц.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції уважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким позов залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 384, 389 ЦПК України,суд апеляційної інстанції,-
Апеляційну скаргу Служби автомобільних доріг Київської області задовольнити.
Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 15 лютого 2019 року скасувати та постановити нове судове рішення.
Позов ОСОБА_1 до Служби автомобільних доріг Київської області про відшкодування матеріальної шкоди залишити без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на підставі ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий: А. О. Чобіток
Судді: О. В. Немировська
Т. І. Ящук