Справа № 757/58947/18-п Головуючий в суді І інстанції - Білоцерківець О.А.
Провадження № 33/824/2191/2019 Доповідач в суді II інстанції - Рудніченко О.М.
26 червня 2019 року м. Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Рудніченко О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , на постанову Печерського районного суду міста Києва від 05 квітня 2019 року, якою відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,-
закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП, у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності,-
Відповідно до постанови суду першої інстанції, ОСОБА_1 , 16.11.2018 о 04 год. 45 хв. в м. Києві, на вул. Велика Васильківська, 10, керуючи автомобілем марки «Рено», д.н.з. НОМЕР_1 , порушила п. 8.7 Правил дорожнього руху України, а саме: виїхала на регульоване перехрестя на червоний сигнал світлофора, внаслідок чого здійснила зіткнення з автомобілем марки «Опель», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2
Відповідальність за вказане адміністративне правопорушення передбачена ст. 124 КУпАП.
Постановою Печерського районного суду міста Києва від 05 квітня 2019 року провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрито, у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргув якій просить змінити постанову Печерського районного суду міста Києва від 05 квітня 2019 року щодо ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП та закрити адміністративне провадження на підставі п.7 ч.1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП без встановлення вини ОСОБА_1
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що встановлення судом вини особи без накладення адміністративного стягнення, окрім того, що вчиняється із порушенням вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення, не несе в собі жодної легітимної цілі на задоволення суспільного інтересу. Встановлення чи не встановлення вини особи не має преюдиційного значення при розгляді позовів щодо наслідків вчинення такого діяння.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 по справі № 920/715/17 зроблено правовий висновок: Палата Верховного Суду визначає, що питання наявності між сторонами деліктних зобов'язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин потерпілого та держави, що не регулюються нормами КПК України, а господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази.
Стверджуючи про необхідність попереднього судового рішення, яким має бути встановлено протиправність відповідних дій, рішень чи бездіяльності державного органу при здійсненні кримінального провадження, як підстави для відшкодування шкоди, скаржник не врахував, що спірні деліктні правовідносини виникли у зв'язку з втратою тимчасово вилученого майна, тобто, через дії, які не опосередковуються регулюванням КПК України».
Висновок Великої Палати Верховного Суду є обов'язковим для врахування судами в порядку ч.6 ст. 13 ЗУ «Про Судоустрій і статус суддів».
Окрім того, апелянт зазначає, що відповідно до узагальненого науково-консультативного висновку Науково-консультативної ради при Вищому адміністративному суді України «Щодо встановлення вини особи під час закриття провадження про адміністративне правопорушення у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності» під час закриття провадження у справах про адміністративні правопорушення у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 38 КУпАП, вина особи не встановлюється.
Перевіривши матеріали адміністративного провадження, приходжу до наступних висновків.
Відповідно до ст. 245 КУпАПзавданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з вимогами ст. 280 КУпАПорган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст.251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Водночас, положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
З матеріалів справи щодо ОСОБА_1 слідує, що наведені вимоги закону суддею місцевого суду під час її розгляду були дотримані, були досліджені всі докази по даному адміністративному провадженню.
Також, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави надавати правову оцінку діям водія ОСОБА_2 на предмет їх відповідності вимогам ПДР України, про що вказано у апеляційній скарзі, так як розгляд справи провадиться лише у межах складеного протоколу про адміністративне правопорушення щодо дій ОСОБА_1 А тому, апеляційний суд позбавлений можливості дати правову оцінку відповідності ПДР України діям водія ОСОБА_2 та встановлювати його вину в даному адміністративному провадженні.
Інших доводів, які б заслуговували на увагу і підтверджували позицію апелянта щодо незаконності постанови судді місцевого суду та наявності підстав для закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, в апеляційній скарзі не наведено.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про закриття провадження по справі, оскільки адміністративне правопорушення було вчинене 16.11.2018 року, отже на момент розгляду справи в суді, строк притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності сплинув.
Доводи ОСОБА_1 про те, що відповідно до науково-консультативного висновку НКР при ВАСУ, а саме, що під час закриття провадження у справах про адміністративні правопорушення у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 38 КУпАП, вина особи не встановлюється, на думку апеляційного суду є хибними, оскільки даний висновок зроблений для справ, які підсудні адміністративним судам України, адміністративні справи про притягнення винної особи до адміністративної відповідальності в результаті порушення ПДР не розглядають, дані категорії справ за собою, як правило, не несуть відповідальності про відшкодування матеріальних збитків.
Апеляційний суд зазначає, що закриття провадження по справі на підставі п. 7 ч.1 ст. 247 КУпАП можливе лише за умови встановлення судом факту вчинення особою винної протиправної дії чи допущення винної протиправної бездіяльності, що підлягає під ознаками адміністративного правопорушення, оскільки для обчислення встановленого законом строку для накладення адміністративного стягнення та закриття провадження по справі у зв'язку зі спливом цього строку необхідним є встановлення факту вчинення адміністративного правопорушення. Крім того статтею 38 КУпАП передбачені не строки розгляду справи про адміністративне правопорушення, а строки накладення адміністративного стягнення.
Закриття справи у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи в суді строку накладення адміністративного стягнення передбачає встановлення винуватості особи у вчиненні правопорушення.
Доводи ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції, розпочинаючи судовий розгляд справи лише 05.04.2019 року на підставі протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 допустив порушення обов'язку, визначеному п.7 ч.1 ст.247 КУпАП - є безпідставними.
З огляду на те, що апеляційним переглядом справи щодо ОСОБА_1 не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права, а висновки судді місцевого суду в постанові від 05 квітня 2019 року відповідають фактичним обставинам справи і не спростовуються доводами апеляційної скарги, вважаю, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Печерського районного суду міста Києва від 05 квітня 2019 року щодо ОСОБА_1 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя О.М.Рудніченко