01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
02.03.2010 № 50/720
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Отрюха Б.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача: Соколенко Т.М. - юрист, Канара В.Ф. - заступник директора
від відповідача: Рабчун Р.О. - юрист
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерство оборони України
на рішення Господарського суду м.Києва від 25.12.2009
у справі № 50/720 ( .....)
за позовом Казенне підприємство "Шосткинський Казенний завод "Імпульс"
до Міністерство оборони України
про стягнення 2859860,72 грн.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 25.12.2009р. по справі № 50/720 припинено провадження в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 250 000, 00 грн. В іншій частині позовні вимоги задоволено частково. На підставі рішення суду з відповідача на користь позивача підлягає стягненню основний борг в сумі 2 609 860, 72 грн., 3% річних в розмірі 31 497, 64 грн., інфляційні збитки в сумі 45 757, 77 грн., витрат по сплаті державного мита в сумі 23 679, 30 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 301, 80 грн.
Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, просить його скасувати та відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом порушено норми процесуального права та неправильного застосовано норми матеріального права, не досліджено в повному обсязі обставини справи.
В обґрунтування своєї позиції відповідач посилається на те, що фінансування потреб національної оборони держави здійснюється виключно за рахунок Державного бюджету України ( ст.2 Закону України «Про оборону України»).
Апелянт зазначає, що виконані позивачем роботи були прийняті без зауважень, умовами договору сторонами встановлено порядок оплати виконаних робіт у випадку відсутності коштів на рахунках відповідача. У зв'язку із перерозподілом видатків спеціального фонду Державного бюджету в грудні 2008 року та відсутності коштів на рахунках за КПКВ 2101210, скаржник не провів розрахунки за прийняті роботи у 2008 році.
Відповідач вважає, що місцевим судом при прийнятті рішення не було взято до уваги ту обставину, що відповідно до ст. 4.7 договору оплата виконаних робіт (виплата авансів) проводиться в межах коштів, передбачених Державним бюджетом України на поточний рік та за умови їх фактичного надходження замовнику (відповідачу). А у випадку відсутності коштів на рахунку Міноборони за КПКВ 2101210, в тому числі по причині ненадходження відповідного фінансування, термін здійснення зазначеної оплати переноситься до моменту надходження зазначених коштів з Державного бюджету України. При настанні таких обставин відповідач звільняється від відповідальності за прострочення оплати виконаних робіт, відшкодування здійснених позивачем витрат та понесених збитків, в тому числі моральної шкоди та неодержаних доходів.
В судове засідання представник 3-ої особи не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Колегія заслухавши думку представників позивача та відповідача вважає можливим розгляд справи у відсутності представника третьої особи, оскільки в справі достатньо матеріалів для її розгляду по суті.
Під час розгляду справи позивач подав клопотання про зменшення розміру позовних вимог на суму 250 000, 00 грн., у зв'язку з частковою сплатою суми заборгованості відповідачем.
Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача колегія встановила наступне:
18.11.2008 між сторонами по справі було укладено договір № 274/Т/4-08 на виконання робіт з утилізації боєприпасів, непридатних для подальшого використання і зберігання (надлишкових) (за кошти державного бюджету України).
За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором про надання послуг.
За договором про падання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України).
Відповідно до умов укладеного договору позивач зобов'язався на підставі Ліцензії Міністерства промислової політики України серії АВ № 327258 на вид господарської діяльності «Виготовлення, реалізація і утилізація боєприпасів до військової зброї» від 15.11.2007р. у відповідності до умов договору , вимог регламенту технологічного процесу комплексної утилізації гранатоментих пострілів 73 мм Інд. ОГ-15В, ОГ - 15ВМ № 1496-Т від 11.01.08р., виконати роботи з утилізації боєприпасів, надлишкових та непридатних для подальшого використання і зберігання (далі - боєприпаси) за номенклатурою та обсягами, які визначені Специфікацією (додаток № 3 до договору), а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити виконані роботи. Термін виконання робіт сторони визначили у Календарному плані, що є додатком № 2 до Договору, а саме 20.12.2008р.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав роботи з утилізації боєприпасів у відповідний термін з якістю та у кількості відповідно до умов договору в повному обсязі на суму 4 568 670,00 грн. в тому числі ПДВ - 761 445, 00 грн., що підтверджується актом про виконані роботи № 1 від 23.12.2008, який підписаний сторонами та скріплений печатками господарюючих суб'єктів.
Згідно з п. 4.7. укладеного договору порядок розрахунку за цим договором - це оплата за фактично виконані роботи по утилізації, у відповідності із затвердженим сторонами актом про виконані роботи, протягом 10 банківських днів з дати приймання виконаних робіт замовником (дати підписання акту про виконані роботи з зазначенням суми виконаних робіт) на підставі належним чином оформлених документів, які передбачені цим договором, за умов надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за відповідним кодом класифікації видатків. Замовник має право зменшити вартість робіт на суму витрат, які безпідставно включені до калькуляції фактичних витрат та розрахунково-калькуляційних матеріалів.
Оплата виконаних робіт (виплата авансів) проводиться в межах коштів, передбачених Державним бюджетом України на поточний рік та за умови їх фактичного надходження замовнику.
26.12.2008 між позивачем та відповідачем була укладена додаткова угода № 2 до договору, згідно з якою відповідач зобов'язався в 2008 році перерахувати позивачу грошові кошти в сумі 799 920,00 грн., а залишок коштів в сумі 3 768 750,00 грн. перерахувати до 1 березня 2009 року.
29.12.2008 відповідач перерахував позивачу суму боргу в розмірі 799 920,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням U246440.
Іншу частину заборгованості в сумі 3 768 750,00 грн. відповідач не сплатив у встановлений строк, у зв'язку з чим позивачем на адресу відповідача було направлено претензію від 02.03.2009 № 03/398 з проханням перерахувати заборгованість в сумі 3 768 750,00 грн.
У відповідь на зазначену претензію відповідач надіслав листа від 25.03.2009 за № 274/4/429, в якому вказує про неможливість виконати своє зобов'язання перед позивачем, а саме перерахувати заборгованість і пропозицією продовжити термін дії зобов'язань про перерахування заборгованості в сумі 3 768 750,00 грн. до 31.05 2009.
20.04.2009р. між сторонами було укладено додаткову угоду № 3 від 20.04.2009 до договору № 274/Т/4-08, відповідно до якої термін дії зобов'язання щодо перерахування заборгованості в сумі 3 768 750,00 грн. було продовжено до 31.05 2009.
Таким чином сторони змінили строк виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань та встановили, що заборгованість має бути сплачена саме до 31.05.2009.
Однак, відповідач лише частково здійснив зобов'язання щодо сплати заборгованості, а саме перерахував суму заборгованості в розмірі 908 889 грн.28 коп., що підтверджується: платіжною вимогою-дорученням № U65920 від 22.04.2009 на суму 10 646,44 грн.; платіжною вимогою-дорученням № U65919 від 22.04.2009 на суму 23 800,00 грн.; платіжною вимогою-дорученням № U77405 від 12.05.2009 на суму 100 000,00 грн.; платіжною вимогою-дорученням № U97011 від 10.06.2009 на суму 350 000,00 грн.; платіжною вимогою-дорученням № U101381 від 16.06.2009 на суму 300 000,00 грн.; платіжною вимогою-дорученням № U122134 від 06.07.2009 на суму 124 442,84 грн.
Таким чином, станом на 01.09.2009 заборгованість відповідача перед позивачем становить 2 859 860 грн.72 коп.
Відповідачем було надано платіжні доручення № 27447 від 09.11.2009 на суму 50 000,00 грн., № 27451 від 16.11.2009 на суму 100 000,00 грн. та № 27457 від 26.11.2009 на суму 100 000, 00 грн., якими підтверджується часткова оплата заборгованості відповідачем вже після звернення позивача з даним позовом до суду, а тому місцевий суд дійшов правильного висновку про припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 250 000, 00 грн., у зв»язку з його сплатою на підставі ч.1-1 ст. 80 ГПК України.
Однак, в порушення умов договору відповідач за виконані роботи повністю не розрахувався, заборгованість відповідача перед позивачем складає 2 609 860, 72 грн.
Внаслідок укладення договору № 274/Т/4-08 між сторонами згідно ст. 11 ЦК України виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Даний договір має ознаки договору підряду, тому до нього мають застосовуватися норми, що регулюють даний вид договорів.
Відповідно до п. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Статтею 846 ЦК України передбачено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
Відповідно до п. 99 "Загальних умов укладення та виконання договорів підряду" затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 668 від 01.08.2005(далі - Загальні умови) - розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі документів про обсяги виконаних робіт та їх вартість. Документи про виконані роботи та їх вартість складаються і підписуються підрядником та передаються замовнику. Замовник перевіряє ці документи і в разі відсутності зауважень підписує їх. Після підписання документів замовник зобов'язаний оплатити виконані роботи.
Відповідно до п. 96 Загальних умов підписання акта приймання-передачі є підставою для проведення остаточних розрахунків між сторонами.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 193 ГК України, ст.ст. 13, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином та в установлений строк згідно умов договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст.525 ЦК України).
Виходячи з наведеного, колегія вважає, що вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 2 609 860, 72 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.
Крім основного боргу, позивачем заявлена вимога про стягнення 3% річних у розмірі 31 497, 64 грн. та 45 757, 77 грн. інфляційних витрат.
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.
Таким чином, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Законом передбачено право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Виходячи з наведеного, колегія вважає, що вимоги позивача в частині стягнення індексу інфляції 45 757, 77 грн. та 3% річних у розмірі 31 497, 64 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.
Позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 225 889,82 грн.
Відповідно до підпункту 2.1. пункту 2 роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/293 від 29.04.1994 пеня не підлягає стягненню у тих випадках, коли сторони договору не встановили конкретного розміру відповідальності, передбаченої статтями 1 та 2 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", за винятком тих випадків, коли розмір пені встановлений чинними актами законодавства.
Умовами договору № 274/Т/4-08 від 18.11.2008 не передбачено такий вид відповідальності як сплата пені за прострочення виконання своїх зобов'язань за договором, у зв'язку з чим позовні вимоги щодо стягнення пені задоволенню не підлягають.
Колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги виходячи з наступного.
Відповідно до п. 4.7. договору оплата виконаних робіт (виплата авансів) проводиться в межах коштів, передбачених Державним бюджетом України на поточний рік та за умови їх фактичного надходження замовнику, оскільки додатковою угодою № 3 до договору сторони чітко встановили строк виконання відповідачем свого зобов'язання по сплаті виконаних позивачем робіт до 31.05.2009, однак дане зобов'язання відповідачем виконано не було.
Крім того, з листа-відповіді Директора Департаменту утилізації компонентів ракетного палива та ракет та боєприпасів Міністерства оборони України від 25.03.2009р. № 274/4/429 направленого на адресу позивача вбачається, що на 2009р. на фінансування заходів бюджетної програми 2101210 «Утилізація звичайних видів боєприпасів та рідинних компонентів ракетного палива» державним бюджетом передбачено 35 840,0 тис. грн., у тому числі: 840, 0 тис. грн. за загальним фондом та 35 .00, 0 тис. грн. - за спеціальним фондом. Таким чином з Державного бюджету України було достатньо виділено коштів на фінансування заходів з утилізації боєприпасів.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Таким чином, колегія не приймає до уваги заперечення відповідача, оскільки останнім не надано суду доказів, які б підтверджували неможливість погашення заборгованості перед відповідачем повністю або частково.
Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду м.Києва обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд -
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду м. Києва від 25.12.2009р. у справі № 50/720 залишити без змін.
Матеріали справи № 50/720 повернути Господарському суду м.Києва.
Головуючий суддя
Судді