01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
23.02.2010 № 3/238
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кондес Л.О.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - не з"явився
від відповідача -не з"яився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Гарант-плюс"
на рішення Господарського суду м.Києва від 11.11.2009
у справі № 3/238 ( .....)
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Гарант-плюс"
до Севастопольська міська рада
Фонд комунального майна Севастопольської міської ради
третя особа позивача
третя особа відповідача
про визнання недійсним свідоцтва про право власності та визнання права спільної часткової власності
У квітні 2007 року ТОВ „Гарант-плюс” (позивач) звернувся до Севастопольської міської ради (відповідач 1), Фонду комунального майна Севастопольської міської ради (відповідача 2) з позовом до господарського суду міста Києва про визнання недійсним свідоцтва про право власності на вбудовані нежитлові приміщення офісу загальною площею 37,6 кв.м. житловому будинку літер „А” розташованих за адресою : м. Севастополь, вул. Велика Морська, 28., видане 23.06.2005 року Управлінням з питань майна комунальної власності Севастопольської міської Ради. Визнати за ТОВ „Гарант-плюс” право спільної часткової власності на приміщення офісу загальною площею 37,6 кв.м. в житловому будинку літер „А” розташованих за адресою: м. Севастополь, вул. Велика Морська, 28., з розміром часток: 1/10 - ТОВ „Гарант-плюс”, 9/10- територіальна громада міста Севастополя в особі Севастопольської міської ради. Судові витрати покласти на відповідачів.
Рішенням господарського суду міста Києва від 11.11.2009 року по справі № 3/238 провадження у справі в частині власності позовних вимог про визнання за позивачем права спільної часткової власності на приміщення офісу загальною 37,60 кв.м. в житловому будинку літер „А”, розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. Велика Морська, 28, з розміром часток: 1/10 - ТОВ „Гарант-плюс”, 9/10-территоріальна громада міста Севастополя в особі Севастопольської міської ради, припинено. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва по справі №3/238 від 11.11.2009 р. та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог в апеляційній скарзі позивач посилається на те, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовано обставини та матеріали справи які мають значення для справи. А саме: при винесенні рішення, суд першої інстанції не взяв до уваги той факт, що суд помилково не застосував приписи частини 4 статті 778 Цивільного кодексу України; неправомірно припинив провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсними свідоцтв про право власності на майно, оскільки позивач звернувся до суду за захистом свого цивільного (майнового) права та просив суд відновити становище, яке існувало до порушення його права власності шляхом визнання недійсним правовстановлюючого документу (свідоцтва про право власності на майно).
Представники сторін у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, як свідчать матеріали справи, про час та місце розгляду справи сторони були повідомлені належним чином.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 із змінами „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).
Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності представників сторін, за наявними у справі доказами.
Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи, колегія суддів встановила наступне:
27.06.2001 року між Управлінням з питань майна комунальної власності Севастопольської державної адміністрації, правонаступником якого є Фонд комунального майна Севастопольської міської ради ( орендодавець, відповідач-2) та ТОВ “Гарант-плюс”(орендар, позивач) 27.06.2001р. було укладено договір оренди нерухомого майна № 154-01, відповідно до умов договору відповідач-2 передає, а позивач приймає у строкове користування нежитлове приміщення - вбудоване приміщення загальною площею 38,2 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Севастополь, вул. Велика Морська, 28, що знаходиться на балансі РЖ 17, для використання під офіс. Вартість майна визначена у відповідності з актом оцінки від 01.01.2000р. та складає 17 321,00 грн.
Пунктом 2.1 договору встановлено, що передача майна в оренду не тягне за собою передачі орендарю права власності на це майно. Власником майна є міська рада, а орендар користується майном протягом терміну оренди.
Відповідно до пункту 5.2 договору, має право з дозволу орендодавця здійснювати реконструкцію, розширення, технічне переобладнання орендованого майна.
Як вбачається з п. 7.1. договору, сторони дійшли згоди, що договір діє з моменту підписання договору три роки до 26.02.2004р.
Згідно протоколу узгодження змін до договору від 05.06.2003р. збільшено вартість об'єкту оренди до 43 566,00 грн.
Відповідно до протоколу узгодження змін до договору від 28.02.2004р. строк дії договору було продовжено до 25.02.2005р.
Згідно Протоколу узгодження змін до договору від 30.12.2004р. зменшено площу об'єкту оренди до 37,60 кв.м.
Відповідно до Звіту про оцінку станом на 31.12.2002р. ринкова вартість вбудованого приміщення у цокольному поверсі житлового будинку за адресою: м. Севастополь, вул. Велика Морська, 28 становила 43 566,00 грн.
Згідно наказу керівника Управління з питань майна комунальної власності від 05.09.2002р. № 387 узгоджено проведення реконструкції нежилого приміщення за адресою: вул. Велика Морська, 28 за рахунок власних коштів орендаря -Товариства з обмеженою відповідальністю “Гарант плюс”. Після закінчення ремонту орендаря зобов'язано надати акт приймання виконаних робіт.
04.12.2003 року Інспекцією державного архітектурного-будівельного контролю Севастопольської міської державної адміністрації позивачу та Управлінню з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації було видано дозвіл № 441/640 на виконання будівельних робіт з реконструкції нежитлового приміщення по вул. Велика Морська, 28 під офіс.
Розпорядженням Голови Севастопольської міської державної адміністрації 21.05.2004р. було затверджено акт державної комісії про приймання в експлуатацію закінченого реконструкцією об'єкта нежилого приміщення по вул. Велика Морська, 28.
Наказом начальника Управління з питань майна комунальної власності Севастопольської міські державної адміністрації від 21.12.2004р. № 866 узгоджено обсяг невід'ємних поліпшень у сумі 4 124,00 грн. (у тому числі ПДВ), здійснених у нежитловому приміщені по вул. Велика Морська, 28 орендарем - Товариством з обмеженою відповідальністю “Гарант плюс” за рахунок власних коштів.
Відповідно до Наказу начальника Управління з питань майна Севастопольської міської державної адміністрації від 17.06.2005р. № 482 оформлене право комунальної власності територіальної громади в особі Севастопольської міської ради з видачею свідоцтв на об'єкти нерухомого майна, зокрема, на вбудовані в житловий будинок літ. “А” нежитлові приміщення офісу загальною площею 37,6 кв.м., які розташовані по вул. Велика Морська, 28 в місті Севастополі.
23.06.2005р. Управлінням з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації було видано Свідоцтво про право власності на майно, відповідно до якого нежитлові приміщення бару загальною площею 37,6 кв.м., розташовані в місті Севастополі по вул. Велика Морська, 28 в цілому належать територіальній громаді міста Севастополя в особі Севастопольської міської ради на праві комунальної власності.
Дослідивши матеріали справ, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правомірно залишив без задоволення вимоги позивача, щодо визнання за ним права спільної часткової власності на приміщення офісу загальною площею 37,60 кв.м. в житловому будинку літер “А”, розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. Велика Морська, 28, з розміром часток: 1/10 - Товариство з обмеженою відповідальністю “Гарант-плюс”, 9/10 - територіальна громада міста Севастополя в особі Севастопольської міської ради, а провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсним свідоцтва про право власності на вбудовані нежитлові приміщення офісу загальною площею 37,60 кв.м. в житловому будинку літер “А”, розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. Велика Морська, 28, видане 23.06.2005р. Управлінням з питань майна комунальної власності Севастопольської міської ради, підлягає припиненню, враховуючи наступне.
Згідно статті 23 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”передача майна в оренду не припиняє права власності на це майно. В разі переходу права власності до інших осіб договір оренди зберігає чинність для нового власника.
Статтею 60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” передбачено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Доцільність, порядок та умови відчуження об'єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою. Доходи від відчуження об'єктів права комунальної власності зараховуються до відповідних місцевих бюджетів і спрямовуються на фінансування заходів, передбачених бюджетами розвитку.
Відповідно до статті 4 Закону України “Про власність” власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.
Як свідчать матеріали справи, власником приміщень, які знаходяться за адресою: м. Севастополь, вул. Велика морська, 28 є Севастопольська міська рада, тому вимоги про визнання за позивачем права спільної часткової власності на вбудовані житлові приміщення є необґрунтовані, тому судом першої інстанції правомірно було відмовлено в задоволенні вимог.
Посилання апелянта на те, що за згодою Управління з питань майна Севастопольської міської державної адміністрації позивач здійснив реконструкцію об'єкта оренди, в результаті якої нежитлові приміщення цокольного поверху житлового будинку по вулиці Велика морська, 28 в м. Севастополі були перетворені на офіс, тобто в результаті реконструкції були створені нові речі з посиланням на статтю 778 Цивільного кодексу України правомірно було не взято судом першої інстанції до уваги в якості доказу з наступних підстав.
Згідно до ч. 4 ст. 778 Цивільного кодексу України якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником. Частка наймача у праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Положенням п. 2 статті 27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” встановлено, що орендар вправі залишити за собою проведені ним поліпшення орендованого майна, здійснені за рахунок власних коштів, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без заподіяння йому шкоди. Якщо орендар за рахунок власних коштів здійснив за згодою орендодавця поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, орендодавець зобов'язаний компенсувати йому зазначені кошти в межах збільшення в результаті цих поліпшень вартості орендованого майна, визначеної в установленому законодавством порядку, яке відбулося в результаті таких поліпшень, якщо інше не визначено договором оренди.
В порядку ст. 23 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”(в редакції, що діяла під час виникнення спірних правовідносин) не передбачено права набуття орендарем права на нову річ, створену на базі орендованого майна, оскільки зміни до даної норми щодо виникнення у орендаря такого права внесені лише 27.04.2007р., втім, на цей час договір оренди № 154-01 від 27.06.2001р. припинив свою дію.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правомірно не застосував норми ч. 4 ст. 778 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин на час їх виникнення.
Висновок судової будівельно-технічної експертизи № 929 від 08.07.2008р. стосовно, що в результаті проведених поліпшень ТОВ “Гарант Плюс” в приміщеннях підвалу будинку № 28 по вул. Велика Морська в м. Севастополі було проведено капітальний ремонт та створено нове приміщення - санвузол, не може вплинути на висновок суду щодо відмови в задоволенні позовних вимог про визнання права спільної часткової власності на вбудовані житлові приміщення.
Отже, колегія суддів погоджується з господарським судом міста Києва про відсутність підстав для задоволення позову про визнання за позивачем права спільної часткової власності на приміщення офісу загальною площею 37,60 кв.м. в житловому будинку літер “А”, розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. Велика Морська, 28, з розміром часток: 1/10 - ТОВ “Гарант-плюс”, 9/10 - територіальна громада міста Севастополя в особі Севастопольської міської ради.
Стосовно вимоги апелянта про визнання недійсним свідоцтва про право власності на вбудовані нежитлові приміщення офісу загальною площею 37,60 кв.м. в житловому будинку літер “А”, розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. Велика Морська, 28, видане 23.06.2005р. Управлінням з питань майна комунальної власності Севастопольської міської ради, слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Враховуючи вищевикладене, слід зазначити, що 23.06.2005р. Управлінням з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації було видано Свідоцтво про право власності на майно, відповідно до якого нежитлові приміщення бару загальною площею 37,6 кв.м., розташовані в місті Севастополі по вул. Велика Морська, 28 в цілому належать територіальній громаді міста Севастополя в особі Севастопольської міської ради на праві комунальної власності.
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржене позивачем свідоцтво про право власності видане на підставі розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації № 1801-р від 17.11.2003р.
У розумінні ст. 12 Господарського процесуального кодексу України актом є офіційний письмовий документ, який породжує правові наслідки, зокрема певні обов'язки і заборони.
Свідоцтво про право власності на нежилі приміщення не є правовстановлюючим документом, в ньому лише міститься інформація про право власності, а тому воно не можуть бути предметом спору, таким може бути лише правовстановлюючий документ, на підставі якого видається свідоцтво, тобто розпорядження відповідної ради або адміністрації.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога позивача про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нежилі приміщення не підлягає розгляду господарським судом, оскільки є йому непідвідомчою.
Відповідно до пункту 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Згідно ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції.
Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Проте, в даному випадку, позивач, всупереч вимог вказаної норми закону, не надав суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційній скарзі.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що рішення місцевого господарського суду відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Разом з тим, колегія суддів, звертає увагу на те, що судом першої інстанції була допущена технічна описка в резолютивній частині рішення, а саме вказано:
„Провадження у справі в частині позовних вимог про визнання за позивачем права спільної часткової власності на приміщення офісу загальною 37,60 кв.м. в житловому будинку літер „А”, розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. Велика Морська, 28, з розміром часток: 1/10 - ТОВ „Гарант-плюс”, 9/10-территоріальна громада міста Севастополя в особі Севастопольської міської ради, припинити.
В іншій частині в задоволенні позову відмовити.”
Як вбачається з мотивувальної частини рішення, господарський суд міста Києва вирішив:
„Провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нежилі приміщення офісу загальною 37,60 кв.м. в житловому будинку літер „А”, розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. Велика Морська, 28, з розміром часток: 1/10 - ТОВ „Гарант-плюс”, 9/10-территоріальна громада міста Севастополя в особі Севастопольської міської ради, припинити.
В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.”
За таки обставин, колегія вважає, що резолютивну частину рішення від 11.11.2009 року суду першої інстанції необхідно привести у відповідність до мотивувальної частини та вимог ст. 89 ГПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Рішення господарського суду міста Києва від 11.11.2009 у справі №3/238 залишити без змін.
2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Гарант-плюс” - без задоволення.
3. Резолютивну частину рішення привести у відповідність до мотивувальної частини та вимог ст. 89 ГПК України.
4.Матеріали справи №3/238 повернути до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді