Провадження № 22-ц/803/4787/19 Справа № 172/1129/15-ц Суддя у 1-й інстанції - Битяк І. Г. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В.
Категорія: 27
25 червня 2019 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - Свистунової О.В.,
суддів - Красвітної Т.П., Єлізаренко І.А.,
за участю секретаря - Гулієва М.І.о.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро
апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк”
на рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 05 жовтня 2018 року
по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк “ПриватБанк”, яке згідно затвердженої нової редакції Статуту на підставі рішення Єдиного акціонера Банку від 21.05.2018 року № 519, змінило найменування банку на Акціонерне товариство комерційний банк “ПриватБанк” (далі - АТ КБ “ПриватБанк”, банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що відповідно до укладеного договору № DNDZAK88360955 від 12.10.2007 року банк надав ОСОБА_1 кредит в розмірі 32 673,70 доларів США строком до 11.10.2012 року.
Відповідно до умов договору кредитор зобов'язався надати відповідачеві кредит у розмірі встановленому договором, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами.
Однак, відповідач порушив умови укладеного договору в частині своєчасного погашення платежів та відсотків, передбачених умовами кредитного договору, у зв'язку з чим, станом на 31.03.2018 року за договором виникла заборгованість на загальну суму 29 383,21 доларів США, яка складається із: заборгованості за кредитом - 9 538,22 доларів США; заборгованості по процентам за користування кредитом - 2 278,76 доларів США; заборгованості по комісії за користуванням кредитом - 1 234,98 доларів США; заборгованості по пені за несвоєчасність виконання зобов'язань - 14 921,22 доларів США; а також штрафів відповідно до договору: 11,37 доларів США - штраф (фіксована частина); 1 398,66 доларів США - штраф (процентна складова).
Ураховуючи викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № DNDZAK88360955 від 12.10.2007 року в розмірі 29 383,21 доларів США та судові витрати.
Рішенням Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 05.10.2018 року відмовлено в задоволенні позовних вимог.
В апеляційній скарзі АТ КБ “ПриватБанк”, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та висновки суду не відповідають встановленим обставинам.
Відзив на апеляційну скаргу учасниками справи подано не було.
Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положенням частини 2 статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції установлено, що 12.10.2007 року між сторонами укладено кредитний договір № DNDZAK88360955 від 12.10.2007 року, відповідно до якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит на купівлю автомобіля (споживчі цілі) в розмірі 32 673,70 доларів США на термін до 11.10.2012 року, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.
Рішенням Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 24.01.2013 року з ОСОБА_1 на користь АТ КБ “ПриватБанк” стягнуто заборгованість по даному кредитному договору в сумі 141 905,20 грн. (17 760,35 доларів США). Рішення суду набрало законної сили та звернуто до виконання.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором № DNDZAK88360955 від 12.10.2007, укладеного між АТ КБ “ПриватБанк” та ОСОБА_1 станом на 17.07.2015 загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) - 9 538,22 доларів США, за відсотками - 2 278,76 доларів США, заборгованість з комісії - 1 234,98 доларів США, заборгованість з пені - 14 921,22 доларів США, а також штрафів відповідно до договору - 11,37 доларів США (фіксована частина), 1 398,66 доларів США (процентна складова), а разом - 29 383,21 доларів США.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх безпідставності та недоведеності.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Доводи АТ КБ “ПриватБанк” в апеляційній скарзі про те, що рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 24.01.2013 року відповідачем не виконано, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки не спростовують висновків місцевого суду, зводяться до переоцінки доказів і незгоди із висновками суду щодо обставин справи.
Згідно з умовами кредитного договору сторони погодили строк повернення кредитних коштів до 11.10.2012 року включно (пункт 7.1 кредитного договору).
Також умовами визначено, що у випадку порушення зобов'язань за кредитним договором відповідач сплачує банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом.
Відтак, у межах строку кредитування до 11.10.2012 року ОСОБА_1 мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами.
Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Колегія суддів бере до уваги правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), згідно з яким право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як установлено судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції, рішенням Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 24.01.2013 року з ОСОБА_1 на користь АТ КБ “ПриватБанк” стягнуто заборгованість по даному кредитному договору в сумі 141 905,20 грн. (17 760,35 доларів США). Рішення суду набрало законної сили та звернуто до виконання.
Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.
Отже, наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів за кредитним договором.
Тому положення абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України, за яким проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики, не підлягають застосовуанню, оскільки між сторонами немає домовленості про порядок повернення позики поза межами строку дії договору.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що з'ясувавши в достатньо повному об'ємі права та обов'язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд першої інстанції ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.
Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи викладене, колегія суддів проходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.
На підставі статті 141 ЦПК України, судові витрати понесені сторонами в зв'язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення.
Керуючись ст.ст. 259,268,374,375,381,382,383,384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” - залишити без задоволення.
Рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 05 жовтня 2018 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.
Головуючий О.В. Свистунова
Судді: Т.П. Красвітна
І.А. Єлізаренко