Провадження № 22-ц/803/2021/19 Справа № 188/356/18 Суддя у 1-й інстанції - Бурда П.О. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В.
Категорія: 27
25 червня 2019 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - Свистунової О.В.,
суддів - Красвітної Т.П., Єлізаренко І.А.,
за участю секретаря - Гулієва М.І.о.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 06 червня 2018 року
по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про захист прав споживача фінансових послуг та відшкодування банківського вкладу, -
У березні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про захист прав споживача фінансових послуг та відшкодування банківського вкладу.
Позовна заява мотивована тим, що 20.05.2016 року між позивачкою як вкладником та ПАТ “Банк Михайлівський” було укладено договір банківського вкладу (депозиту) № 980-031-000243885 «Перше знайомство», на який були зараховані кошти в сумі 170 000,00 грн., що надійшли на поточний (депозитний) рахунок № НОМЕР_1 з власного рахунка позивачки № НОМЕР_2 , відкритого на підставі договору поточного рахунку № НОМЕР_3 , укладеного між позивачкою та ПАТ “Банк Михайлівський”.
Грошові кошти загальною сумою 170 000,00 грн. станом на 20.05.2017 року знаходились на поточному рахунку № НОМЕР_1 , що підтверджується випискою з поточного рахунку.
Позивачка вказувала, що здійснювала всі банківські розрахунки у відповідності до Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою НБУ від 15.12.2004 року № 637 та Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою НБУ від 21.01.2004 року № 22, Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої Постановою НБУ від 12.11.2003 року № 492, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.12.2003 року за № 1172/8493.
На підставі рішення Правління НБУ від 23.05.2016 року № 14/БТ “Про віднесення Публічного акціонерного товариства “Банк Михайлівський” до категорії неплатоспроможних” виконавчою дирекцією відповідача 23.05.2016 року прийнято рішення № 812 про запровадження з 23.05.2016 року тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи відповідача на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ “Банк Михайлівський”.
На момент введення тимчасової адміністрації на поточному рахунку позивачки № НОМЕР_4 знаходилися грошові кошти в сумі 170 000,00 грн.
Відповідно до рішення Правління НБУ від 12.07.2016 року № 124-рш “Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства “Банк Михайлівський” виконавчою дирекцією відповідача прийнято рішення від 12.07.2016 року № 1213 “Про початок процедури ліквідації ПАТ “Банк Михайлівський” та делегування повноважень ліквідатора банку”.
Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ “Банк Михайлівський” з 13.07.2016 року до 12.07.2018 року включно.
Рішенням виконавчої дирекції відповідача № 1702 від 01.09.2016 року змінено уповноважену особу відповідача, якій делегуються повноваження ліквідатора ПАТ “Банк Михайлівський”.
Згідно з зазначеним рішенням всі повноваження ліквідатора ПАТ “Банк Михайлівський” визначені Законом України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону, в тому числі з підписання всіх договорів, пов'язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному цим Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, делеговано провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Волкову О.Ю. з 05.09.2016 року.
Оскільки відповідно до ч.3 ст. 18 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” відповідач інформує про свою діяльність шляхом опублікування інформації на офіційному сайті, позивачка дізналася, що з 15.07.2016 року почались виплати гарантованої суми вкладникам через банки-агенти. Для отримання гарантованої суми відшкодування вкладникам необхідно звернутися до банків-агентів для отримання коштів, але позивачка дізналася про, те що її не було включено до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок відповідача.
У зв'язку із чим позивачкою неодноразово на адресу відповідача були направлені заяви із вимогою включити до переліку вкладників, які мають право на отримання коштів у відповідності до Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” в межах до 200 000,00 грн.
Проте, жодної відповіді на цю заяву вона не отримувала та за інформацією банків-агентів, досі не включена до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок відповідача.
Неодноразові звернення позивачки до банку-агенту щодо отримання передбаченого законом гарантованого відшкодування за вкладом залишились безрезультатними. Банк-агент протягом всього періоду дії адміністрації відповідача у ПАТ “Банк Михайлівський” відмовляв у виплаті відшкодування з мотивів відсутності даних про позивачку та її вклади (рахунки) в ПАТ “Банк Михайлівський” в базі даних Банку та відповідача (у переліку вкладників та загальному реєстрі вкладників).
Звернення позивачки до Банку, уповноваженої особи відповідача та безпосередньо до відповідача також виявились безрезультатними. Позивачка вважала дії відповідача проявами зневаги та знущання, спрямованими на приниження її гідності та на ухилення від виплати позивачці належного їй вкладу.
Позивачка вважала свої цивільні права (деліктні) порушеними з дня початку виплати відповідачем вкладникам ПАТ “Банк Михайлівський” з 15.07.2016 року у зв'язку з невиплатою відповідачем суми в розмірі 170 000,00 грн. з поточного рахунку позивачки.
Ураховуючи викладене, позивачка просила суд стягнути з відповідача на свою користь: гарантовану суму вкладу на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб банківського вкладу (депозиту) № 980-031-000243885 «Перше знайомство» в розмірі 170 000,00 грн.; нанесений збиток (відшкодування упущеної вигоди) в розмірі 35 700,00 грн.; відсотки з урахуванням встановленого індексу інфляції (інфляційні втрати) в розмірі 57 082,16 грн.; відсотки з урахуванням трьох відсотків річних від простроченої суми за прострочення зобов'язання в розмірі 8 681,15 грн.; на відшкодування моральної шкоди 10 000,00 грн.
Рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 06.06.2018 року в задоволенні позовних відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що справу слід розглядати за правилами цивільного судочинства, оскільки відносини, які виникають між учасниками системи гарантування вкладів фізичних осіб, регулюються нормами цивільного законодавства та є цивільно-правовими за юридичною природою.
Відзив на апеляційну скаргу учасниками справи подано не було.
Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положенням частини 2 статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції установлено, що 19.05.2016 року позивачка ОСОБА_1 відкрила рахунок № НОМЕР_2 в ПАТ “Банк Михайлівський”, на який в той же день ТОВ “Кредитно-інвестиційний центр” перерахувало на підставі договору за № 980-000237082 від 11.05.2016 року повернення коштів в розмірі 250 000,00 грн. та оплату процентів в розмірі 1171,27 грн., що вбачається з довідки про стан рахунку № НОМЕР_2 за вихідним № 3Г3/3413 від 31.08.2016 року, направленої позивачці представником ПАТ “Банк Михайлівський”.
20 травня 2016 року позивачка уклала з ПАТ “Банк Михайлівський” договір банківського вкладу (депозиту) «Перше знайомство» № 980-031-000243885, за умовами якого банк прийняв від позивачки строковий вклад «Перше знайомство» в початковій сумі вкладу в розмірі 170 000,00 грн. на строк 14 днів з 20.05.2016 року по 03.06.2016 року під 5% річних, що підтверджується копією цього договору та вищевказаною довідкою про стан рахунку № НОМЕР_2 .
З копії платіжного доручення № 5038051 від 20.05.2016 року та довідки про стан рахунку № НОМЕР_2 вбачається, що позивачка у цей день перерахувала кошти зі свого рахунку в ПАТ “Банк Михайлівський” № НОМЕР_2 на депозитний рахунок № НОМЕР_5 згідно договору № 980-031-000243885.
На підставі рішення Правління НБУ від 23.05.2016 року № 14/БТ “Про віднесення ПАТ “Банк Михайлівський” до категорії неплатоспроможних” виконавчою дирекцією відповідача прийняте рішення від 23.05.2016 року № 812 “Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ “Банк Михайлівський” та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку”.
13 червня 2016 року виконавча дирекція відповідача прийняла рішення № 99, відповідно до якого продовжено строки тимчасової адміністрації у ПАТ “Банк Михайлівський” з 23.06.2016 року до 22.07.2016 року включно.
Відповідно до рішення Правління НБУ від 12.07.2016 року № 124-рш “Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ “Банк Михайлівський” виконавчою дирекцією прийняте рішення від 12.07.2016 року № 1213 “Про початок процедури ліквідації ПАТ “Банк Михайлівський” та делегування повноважень ліквідатора банку”.
Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ “Банк Михайлівський” з 13.07.2016 року до 12.07.2018 року включно, призначено уповноважену особу відповідача, якій делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ “Банк Михайлівський”, визначені статтями 37, 38, 47-52, 53 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”.
Цю уповноважену особу рішеннями відповідача № 1702 від 01.09.2016 року, № 265 від 24.01.2017 року, № 383 від 08.02.2018 року було змінено.
Таким чином, відповідач з 23.05.2016 року здійснює заходи щодо виведення неплатоспроможного банку - ПАТ “Банк Михайлівський” з ринку виключно відповідно до порядку, визначеному Законом України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою обрано не вірний спосіб захисту свого права, оскільки в даних правовідносинах спосіб захисту її прав як вкладника неплатоспроможного банку визначений Законом України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”. Між сторонами спору відсутні договірні зобов'язання і відповідач не є правонаступником неплатоспроможного банку по його договорам.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Пункт 2 частини першої статті 4 КАС України передбачає, що публічно-правовим є, зокрема, спір, в якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється, зокрема, на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема на спори фізичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його дій чи бездіяльності (пункт 1 частини першої статті 19 КАС України).
Отже, до справ адміністративної юрисдикції віднесені публічно-правові спори, ознакою яких є не лише спеціальний суб'єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб'єктом владних повноважень публічно-владних управлінських функцій.
Цивільний процесуальний кодекс України передбачає, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частині першій статті 19 ЦПК України).
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.
Закон України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” (далі - Закон) установлює правові, фінансові й організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати відшкодування за вкладами, а також регулює відносини між Фондом, банками, НБУ, визначає повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
Відповідно до частин першої та другої статті 3 Закону Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.
Згідно з частиною другою статті 6 Закону Фонд приймає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими до виконання банками, юридичними та фізичними особами.
Перелік функцій, що їх виконує Фонд, наведений у частині другій статті 4 Закону, згідно з якою Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює, зокрема, заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами (пункт 4 вказаної частини).
Отже, Фонд створений з метою реалізації публічних інтересів держави у сфері гарантування вкладів фізичних осіб і виведення неплатоспроможних банків з ринку та здійснює у цій сфері нормативне регулювання, тобто наділений владними управлінськими функціями та є суб'єктом владних повноважень у розумінні КАС України (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Відповідно до частини першої статті 26 Закону Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000,00 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Частиною другою статті 26 Закону передбачено, що вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами.
Виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду. Фонд не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня початку процедури виведення ним банку з ринку розміщує оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам на офіційному веб-сайті Фонду (частина третя статті 27 Закону).
Відповідно до частини першої статті 28 Закону Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів у національній валюті України в порядку та у черговості, встановлених Фондом, не пізніше 20 робочих днів (для банків, база даних про вкладників яких містить інформацію про більше, ніж 500 000,00 рахунків, - не пізніше 30 робочих днів) з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку.
З огляду на вказані приписи, колегія суддів вважає, що правовідносини стосовно отримання вкладником гарантованого державою відшкодування за рахунок коштів Фонду в межах граничної суми мають управлінський характер і складаються між Фондом та вкладником без участі банку-боржника.
Спір стосовно права фізичної особи на відшкодування за вкладом за рахунок коштів Фонду у сумі, що не перевищує 200 000 грн. (якщо адміністративна рада Фонду згідно з пунктом 17 частини першої статті 9 Закону не прийняла рішення про збільшення граничної суми такого відшкодування), є публічно-правовим і пов'язаний із виконанням Фондом владної управлінської функції з організації виплати цього відшкодування. А тому такий спір має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.
Такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постановах від 12.04.2018 року у справі № 820/11591/15, від 04.07.2018 року у справі № 826/1476/15, від 03.10.2018 року у справі № 367/2089/15-ц, від 14.11.2018 року у справі № 127/25132/17, від 23.01.2019 року у справі № 186/658/17-ц, від 21.02.2019 року у справі № 639/5960/17, від 27.02.2019 року у справі № 750/788/18, від 27.02.2019 року у справі № 161/11401/17, від 13.03.2019 року у справі № 554/22/18 та інших.
Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи, що позивачка претендує на відшкодування Фондом коштів за вкладом у сумі 170 000,00 грн., тобто у межах встановленого законом граничного розміру відшкодування, колегія суддів відхиляє, як необґрунтовані, доводи позивачки про відсутність у нього з Фондом публічно-правових відносин стосовно такого відшкодування.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що позивачка, крім стягнення гарантованої суми вкладу, просила суд стягнути з відповідача нанесений збиток (відшкодування упущеної вигоди) в розмірі 35 700,00 грн.; відсотки з урахуванням встановленого індексу інфляції (інфляційні втрати) в розмірі 57 082,16 грн.; відсотки з урахуванням трьох відсотків річних від простроченої суми за прострочення зобов'язання в розмірі 8 681,15 грн.; на відшкодування моральної шкоди 10 000,00 грн., та вважає за необхідне зазначити наступне.
Колегія суддів зауважує, що розгляд вимог, які заявлені позивачкою, про стягнення з Фонду нанесеного збитку (відшкодування упущеної вигоди), відсотків з урахуванням встановленого індексу інфляції (інфляційні втрати), відсотків з урахуванням трьох відсотків річних від простроченої суми за прострочення зобов'язання, моральної шкоди, не належить до юрисдикції адміністративного суду. Враховуючи запровадження Фондом з 23 травня 2016 року тимчасової адміністрації у ПАТ “Банк Михайлівський” і початок процедури його виведення з ринку, питання щодо стягнення на користь фізичної особи інфляційних втрат, трьох процентів річних і пені має розглядатися за правилами цивільного судочинства.
Колегія суддів звертає увагу, що позивачка не позбавлена права захистити своє право на відшкодування коштів за банківським вкладом за рахунок коштів Фонду шляхом пред'явлення позову в порядку адміністративного судочинства про зобов'язання відповідача включити позивача до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню відповідно до п.1 ч.2 ст. 27 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”. Тільки з моменту затвердження Фондом реєстру відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, між сторонами виникають цивільні правовідносини з приводу виплати Фондом вкладнику гарантованої суми відшкодування коштів за банківським вкладом за рахунок коштів Фонду.
Таким чином, вимоги ОСОБА_1 про захист прав споживача фінансових послуг та відшкодування банківського вкладу заявлені передчасно, що не позбавляє її в подальшому звернутися до суду з такими вимогами.
Наведені в апеляційній скарзі інші доводи не спростовують висновків місцевого суду, зводяться до переоцінки доказів і незгоди із висновками суду щодо обставин справи.
Відповідно до частини 1 статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що з'ясувавши в достатньо повному об'ємі права та обов'язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд першої інстанції ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.
Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи викладене, колегія суддів проходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.
На підставі статті 141 ЦПК України, судові витрати понесені сторонами в зв'язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення.
Керуючись ст.ст. 259,268,374,375,381,382,383,384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 06 червня 2018 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.
Головуючий О.В. Свистунова
Судді: Т.П. Красвітна
І.А. Єлізаренко