01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
24.02.2010 № 36/168
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кондес Л.О.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
Від позивача: Левченко Т.П.(дов. від 25.11.09); Кукса С.В. (дов. від 25.11.09); Родіна О.Е. (дов. від 17.11.09);
Від відповідача: Кудрявцев В.О. (дов. №1/7 від 19.01.10); Сушко К.М. (дов. №1/6 від 19.01.10);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Муніципальний розрахунковий центр"
на рішення Господарського суду м.Києва від 19.06.2007
у справі № 36/168 ( .....)
за позовом Акціонерне товариство закритого типу "АТЛАС"
до Товариство з обмеженою відповідальністю "Муніципальний розрахунковий центр"
про стягнення 221 329,27 грн.
Рішенням Господарського суду м.Києва від 19.06.2007 у справі № 36/168 позов Закритого акціонерного товариства «АТЛАС» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Муніципальний розрахунковий центр» про стягнення 221 329,27 грн., із яких: 177,30 грн.- основного боргу, 23 858,78 грн.- інфляційних, 7 078,04 грн.- 3% річних, 13 362,45 грн.- пені задоволено у повному обсязі.
Відповідач, не погодившись з рішенням, звернувся з апеляційною скаргою до
Київського апеляційного господарського суду, в якій просить частково скасувати рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позові вимоги АТЗТ «АТЛАС» щодо стягнення з ТОВ «МРЦ» 15 030,00 грн., в решті частини позовних вимог - відмовити, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення, у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Зокрема, скаржник стверджує, що позиція суду першої інстанції є хибною та такою, що не ґрунтується на принципі повноти судового розгляду, оскільки суд не взяв до уваги доводи відповідача про залік зустрічних однорідних вимог на суму 162 000,00 грн. відповідно до ст.601 ЦК України , посилаючись на «неясність» вимог ТОВ «МРЦ» до АТЗТ «АТЛАС».
Крім того, суд першої інстанції не взяв до уваги доводи відповідача про те, що ТОВ «МРЦ» було заявлено зустрічний позов про припинення правовідношення ( зобов'язання) шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, однак суд, незважаючи на клопотання відповідача про відкладення розгляду справи до вирішення питання щодо прийняття чи неприйняття зустрічного позову ТОВ «МРЦ» до провадження, прийняв поспішно рішення у цій справі, задовольнивши первісний позов повністю, тим самим, позбавивши ТОВ «МРЦ» права на судовий захист.
У поясненнях до апеляційної скарги відповідач посилається на п.1.1 Додаткової угоди №3 до Договору №89/НД/03, відповідно до якої позивач взяв на себе зобов'язання проводити підтримку та супровід автоматизованої системи обліку реалізації тепла та розрахунків з контрагентами «АБС-Тепло» згідно з Технічними вимогами ( додаток 2 до цієї Додаткової угоди).
Також відповідач зазначає, що в процесі підтримки та супроводу системи «АБС-Тепло» позивач мав виправити всі недоліки первинної версії програми, однак, як свідчить лист СВП «Енергозбут Київенерно» від 28.08.2007р. недоліки системи і досі не були виправлені, що свідчить про неналежну якість послуг АТЗТ «АТЛАС» щодо підтримки та супроводу системи «АБС-Тепло», а отже, про відсутність у ТОВ «Муніципальний розрахунковий центр» підстав для оплати цих послуг.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач повністю заперечує проти доводів апеляційної скарги відповідача, вважає рішення обґрунтованим та прийнятим у повній відповідності до норм матеріального і процесуального права.
Ухвалою від 16.07.2007. була прийнята апеляційна скарга до провадження та призначена справа до розгляду на 18.09.2007.
17.09.07. через відділ документального забезпечення від відповідача надійшло клопотання про призначення судової технічної експертизи у зв'язку з неналежною якістю послуг АТЗТ «АТЛАС» щодо підтримки та супроводу системи «АБС - Тепло», а, отже, про відсутність у ТОВ «Муніципальний розрахунковий центр» підстав для оплати цих послуг.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2007. у справі №36/168 була призначена судова експертиза дослідження комп'ютерної техніки відповідно до ст..41 ГПК України для роз'яснення питань, що потребують спеціальних знань, у зв'язку з чим апеляційне провадження у справі № 36/168 було зупинено на підставі ст..79 ГПК України на час проведення експертизи.
Проведення судової експертизи було доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.
Витрати по проведенню комп'ютерно-технічної експертизи покладено судом на відповідача.
30.10.2009р. до Київського апеляційного господарського суду надійшов Висновок судової експертизи за № 14503 від 19.10.2009 Київського НДІ судових експертиз із зазначенням вартості проведення експертизи, яка складає 6768,00 грн. , що була сплачена відповідачем.
Розглянувши у судових засіданнях апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, оцінивши відповідно до ст..42 ГПК України висновок судового експерта за правилами, встановленими статтею 43 ГПК України, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів установила наступне:
Позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом до відповідача про стягнення 221 329,27 грн., у тому числі: 177 030,00 грн.- основного боргу, 23 858,78 грн.- інфляційних, 13 362,45 грн.- пені, 7 078,04 грн.- 3% річних, у зв'язку з несплатою відповідачем вартості робіт за Актами №№ 12-26 згідно з Додатковою угодою №3 на підтримку та супровід автоматизованої системи обліку реалізації тепла та розрахунків з контрагентами «АБС-Тепло» до Договору № 890-НД/03 від 24.04.2003р. на проведення науково-дослідницьких, дослідно-конструкторських і технологічних робіт по створенню програмно-апаратного комплексу «Корпоративна інформаційна система Муніципального розрахункового комплексу».
Як зазначено у рішенні суду першої інстанції, Відповідач позовні вимоги визнав частково в сумі 15 030,00 грн., в решті позовних вимог просить відмовити, посилаючись на те, що ним 15 червня 2007 року за № 4/81 була направлена на адресу позивача заява про залік зустрічних однорідних вимог на суму 162 000,00 грн., але письмового відзиву на позов з доказами, які б підтверджували викладені в ньому обставини, на вимогу суду так і не надав ( ухвали суду від 16.05.07, від 04.06.07), оскільки такий відсутній в матеріалах справи.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, з огляду на наступне:
Як свідчать матеріали справи, 01.10.2004 р. між Закритим акціонерним товариством «АТЛАС» ( виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Муніципальний розрахунковий центр»( замовник) була підписана Додаткова угода №3 до Договору №890-НД/03 на підтримку та супровід автоматизованої системи обліку реалізації тепла та розрахунків з контрагентами «АБС-Тепло».
Предметом даної Додаткової угоди є те, що замовник ( відповідач) доручає, а виконавець ( позивач) бере на себе зобов'язання проводити підтримку та супровід автоматизованої системи обліку реалізації тепла та розрахунків з контрагентами «АБС-Тепло» згідно з Технічними вимогами ( Додаток 2 до цієї Додаткової угоди) ( п.1.1).
Відповідно до п.2.1 цієї додаткової угоди вартість виконання щомісячних робіт згідно з Протоколом узгодження договірної ціни ( додаток 1 до цієї додаткової угоди) складає суму 12 500,00 грн. рівно. Крім того, ПДВ 2 500,00 грн., всього загальна вартість виконання щомісячних робіт за цією додатковою угодою складає 15 000,00 грн.
За умовами п.3.1 даної угоди замовник ( відповідач) здійснює оплату щомісячно на підставі Актів здачі-приймання виконаних робіт з підтримки та супроводу Системи протягом 5-ти банківських днів після підписання відповідних актів ( але не пізніше 10-го числа наступного місяця) прямими банківськими переказами на розрахунковий рахунок виконавця ( позивача).
Згідно Протоколу узгодження договірної ціни ( Додаток №4) до Додаткової угоди №3 від 01.10.2004р.) сторони посвідчили, що досягли згоди про зміну розміру договірної ціни на супровід системи «АБС-Тепло» у зв'язку з виконанням робіт у листопаді 2005 року.
Вартість робіт за цим Договором в листопаді 2005 року складає суму 147 500,00 грн. рівно, крім того ПДВ 29 500,00 грн., всього 177 000,00 грн.
Цей Протокол є основою для проведення взаємних розрахунків та платежів між замовником і виконавцем в межах цього Договору.
Наявні у справі докази свідчать про те, що 17.11.2005 р. сторони підписали Акт №10 здачі-приймання робіт за листопад 2005 року, який підтверджує, що позивач виконав роботи супроводу системи «АБС-Тепло» в листопаді 2005 року в Муніципальному розрахунковому центру ( МРЦ) та в підрозділах СВП «Енергозбут Київенерго» центрального та міжрайонного рівня ( СВП) згідно Додаткової угоди № 3 від 01.10.20004р. якісно та у повному обсязі згідно умов Додаткової угоди та вимог замовника
на суму 177 000,00 грн., який не має претензій щодо фактично виконаних робіт за Додатковою угодою.
За умовами зазначеного акту відповідач зобов'язався здійснити оплату 100% вартості виконаних робіт в сумі з ПДВ 177 000,00 грн. протягом 10 ( десяти) банківських днів з моменту підписання цього Акту, тобто до 01.12.2005р. і, як свідчать наявні в матеріалах справи банківські виписки по рахунку позивача за період з 04.01.2006р. по 14.02.2007., на розрахунковий рахунок позивача надійшли платежі на загальну суму 165 000,00 грн. і, отже, відповідач має залишок заборгованості перед позивачем з остаточної оплати вартості робіт за листопад 2005р. за Актом №10 від 17.11.2005р. в сумі 12 000,00 грн.
Нормами статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст..193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст..629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідач відповідно до ст..33 ГПК України не надав доказів виконання у повному обсязі зобов'язання за Додатковою угодою №3 від 01.10.2004р. за листопад 225р. за Актом №10 від 17.11.2005 в сумі 12 000,00 грн., тому вимоги щодо стягнення з відповідача даного залишку основного боргу є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Крім того, у зв'язку з простроченням оплати робіт вартістю 177 000,00 грн., позивачем правомірно нараховані на суму простроченого платежу ( залишок основного боргу) на підставі 625 ЦК України інфляційні у сумі 11 621,00 грн. та 3553,89 грн.- 3% річних за період - 02.12.2005р. - 23.04.2007р.( дата складання позову).
Також, позивач відповідно до п.6.3 Додаткової угоди №3 обґрунтовано нарахував
пеню за прострочення оплати в межах строку позовної давності в один рік та з урахуванням 6-місячного терміну, передбаченого ч.6 ст.232 ГК України, згідно наданого розрахунку в сумі 2 306,02 грн.
Як свідчать наявні у справі докази, позивачем згідно Додаткової угоди №3 щомісячно виконувалися роботи щодо супроводу системи «АБС-Тепло», що підтверджується двохсторонніми Актами здачі - приймання робіт №№ 12- 26 за період грудень 2005р.-березень 2007р. на загальну суму 165 030,00 грн., яка залишилась своєчасно не сплаченою, тому за відповідачем виникла заборгованість на вказану суму, яка непогашена на день пред'явлення позову.
Таким чином, у зв'язку з несплатою позивачеві основного боргу в сумі 165 000,00грн., з відповідача підлягають стягненню на підставі ст..625 ЦК України інфляційні у сумі 12 237,78 грн. та 3% річних у сумі 3 524,15 грн. за період січень 2006р.-березнь 2007р. та відповідно до п.6.3 Додаткової угоди №3 пеня у сумі 11 056,43 грн., враховуючи положення п.6 ст.232 ГК України згідно наданого позивачем розрахунку.
Отже, відповідач має сплатити позивачеві 177 030,00 грн.- основного боргу, 23 858,78 грн.- інфляційних, 7 078,04 грн,- 3% річних, 13 4362,45 грн.-пені, а всього: 221 329,27 грн.
Відповідач не надав до суду першої інстанції обґрунтованого відзиву на позов з письмовими доказами для доведення тих обставин, на які відповідач мав послатися, як на підставу своїх заперечень та спростування позовних вимог ( стаття 129 Конституції України, статті 33,34 ГПК України), а саме, щодо існування чи не існування у нього перед позивачем заборгованості у розмірі 177 030,00 грн. за Додатковою угодою №3 від 01.10.2004р.
Навпаки, в матеріалах справи є клопотання відповідача до суду першої інстанції від 04.06.2007р. з посиланням на можливість укладення сторонами мирової угоди у цій справі, також є заява про залік зустрічних однорідних вимог, яка датована 25.06.2007р., з якою відповідач звернувся до позивача в процесі судового провадження у даній справі і зовсім відсутні будь-які документи і матеріали , з якими б звертався відповідач до позивача та порушував перед ним питання з приводу якості наданих позивачем послуг щодо підтримки та супроводу системи «АБС-Тепло» саме за Додатковою угодою №3 від 01.10.2004р.
До того ж, в апеляційній скарзі відповідач посилається лише на ст..601 ЦК України, вважаючи хибною позицію суду першої інстанції щодо не прийняття до уваги заяви відповідача про залік зустрічних однорідних вимог на суму 162 000,00 грн. та не прийняття судом першої інстанції до провадження зустрічного позову про припинення правовідношення ( зобов'язання) шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, а також відсутні будь-які посилання на неналежну якість робіт позивача щодо підтримки та супроводу автоматизованої системи.
Лише у своїх поясненнях до апеляційної скарги від 18.09.2007р. відповідач звертає увагу на неналежну якість виконаних позивачем робіт щодо підтримки та супроводу автоматизованої системи обліку реалізації тепла та розрахунків з контрагентами «АБС-Тепло», однак ним не надано жодного письмового доказу на підтвердження того, що відповідач звертався до позивача в процесі виконання Додаткової угоди №3, починаючи з дати її укладення 01.10.2004р., із мотивованою письмовою відмовою від прийняття робіт та склав з позивачем двохсторонній Акт з переліком необхідних доробок і визначенням термінів їх виконання, як це передбачено
пунктами 4.3, 4.4 Додаткової угоди №3 від 01.10.2004р.
Питання щодо неналежної якості виконаних робіт щодо підтримки і супроводу автоматизованої системи за Додатковою угодою №3 не було предметом розгляду в суді першої інстанції .
Крім того, якщо у відповідача виникли сумніви щодо якості наданих позивачем послуг відповідно до Додаткової угоди №1 від 01.02.2004р., про яку йдеться у клопотанні відповідача про призначення експертизи і яка не є предметом розгляду у даній справі, відповідач мав право звернутись до суду з позовом, а предметом даного спору є стягнення заборгованості з відповідача, яка виникла за Додатковою угодою №3.
Відповідно до частини 2 статті 42 та ст..43 ГПК України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 ГПК України. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Як зазначається у п.5 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 27.11.2006р. № 01-8/2651 «Про деякі питання призначення судових експертиз» у перевірці й оцінці експертного висновку господарським судам слід враховувати викладене в пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.1997р. №8 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах».
Так, у п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.1997р. №1997 №8 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» зазначається, що при перевірці й оцінці експертного висновку, суд повинен з'ясувати:
-чи було додержано вимоги законодавства при призначенні та проведенні експертизи;
-чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі ;
-компетентність експерта, і чи не вийшов він за межі своїх повноважень;
-достатність поданих експертові об'єктів дослідження;
-повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним ;
-узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи;
-обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.
Оцінивши та перевіривши Висновок №14503 експертизи дослідження комп'ютерної техніки та програмних продуктів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз по господарський справі № 36/168, який відповідно до ст..42 ГПК України не є обов'язковим для господарського суду, судова колегія дійшла висновку, що експертиза доводить, що система функціонує та виконує поставлені завдання. Виявлені відповідачем некоректності даних в Базі Даних або в роботі системи, які досліджував експерт, могли бути усунені позивачем в процесі супроводу системи за Додатковою угодою №3, однак по жодному з перелічених недоліків відповідачем не було надано письмових зауважень в процесі виконання Додаткової угоди №3 та при підписанні актів виконаних робіт відповідно до умов п.п.4.3,4.4 Додаткової угоди №3.
Висновок експерта не спростовує правомірність заявлених позовних вимог, оскільки відповідач в порушення умов Додаткової угоди №3 від 01.10.2004р. не сплатив позивачу вартість наданих позивачем і прийнятих без зауважень відповідачем послуг. Протягом тривалого часу позивач виконував свої зобов'язання, незважаючи на те, що оплата від відповідача не надходила, протягом всього часу зауважень щодо роботи системи також не надходило в порядку, передбаченому договором.
Надані відповідачем лише в суді апеляційної інстанції в останньому судовому засіданні 24.02.2010 роздруківки листування між відповідачем та позивачем з електронної пошти за 2004-2007рр. не можуть мати юридичну силу електронного документа у розумінні Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»( із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 31.05.2005р. № 2599-1У).
Відповідно до ст. 101 ГПК України за загальним правилом апеляційний господарський суд переглядає справу за наявними у справі доказами, тобто тими доказами, що зібрані місцевим господарським судом і покладені в основу рішення цього суду.
Втім подання сторонами нових доказів апеляційному суду обмежено. Додаткові докази приймаються судом, якщо особа, яка подає докази, обґрунтує неможливість подання цих доказів місцевому господарському суду під час розгляду справи у першій інстанції. Обґрунтовуючи неможливість подання доказів суду першої інстанції, особа,яка бажає подати нові докази, має довести обставини, що об'єктивно перешкоджали їй подати ці докази місцевому господарському суду.
Відповідач не довів обставин, які об'єктивно могли перешкодити подати додаткові докази суду першої інстанції.
Судова колегія також вважає безпідставним твердження відповідача в апеляційній скарзі про те, що висновки суду першої інстанції щодо неможливості зарахування вимог, не відповідають змісту ст..601 ЦК України з таких підстав:
Як вбачається з матеріалів справи , в судовому засіданні 18.06.07. відповідач, не надавши відзив на позовну заяву, подав власну заяву №4/81 від15.06.07 про залік зустрічних однорідних вимог, а саме, позовних вимог АТЗТ «Атлас» в сумі 177 030,00 грн., з одного боку та вимог ТОВ»МРЦ» про повернення йому нібито безпідставно отриманих АТЗТ «Атлас» коштів в сумі 162 000,00 грн., з іншого боку.
Однак слід погодитись з висновком суду першої інстанції, що необхідною умовою для зарахування є ясність зустрічних вимог, тобто відсутність спору щодо характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання, тощо,але у даному випадку існує спір про наявність такого зустрічного зобов'язання АТЗТ «Атлас» перед ТОВ «МРЦ», оскільки позивач категорично заперечує факт існування такого зобов'язання перед відповідачем.
Лише 18.06.07 в ході судового засідання позивачу стало відомо про те, за 4 дні до цього засідання відповідач сформував Вимогу №4/79 від 14.06.07 про повернення йому, нібито, безпідставно отриманих АТЗТ «Атлас» коштів в сумі 162 000,00 грн., що були сплачені у березні-квітні 2005р. за виконані для ТОВ «МРЦ» роботи, прийняті ним за Актом №1 здачі-приймання робіт від 29.03.2005р. відповідно до Додаткової угоди №2 від 10.03.2004р.
Позивач заперечує проти факту безпідставності отримання цих коштів ( про що судом зазначено у рішенні ), а відповідно і заперечує факт існування зобов'язання перед ТОВ «МРЦ» з повернення цих коштів та звертає увагу на те, що відповідач не надав жодного доказу щодо існування взагалі такого зобов'язання АТЗТ «АТЛАС».
Наявні у справі документи, які були подані відповідачем, свідчать про те, що заява відповідача про залік зустрічних однорідних вимог була направлена на адресу позивача по даній праві лише 15 червня 2007р. під час розгляду справи в суді першої інстанції.
Таким чином, судова колегія вважає правомірним висновок суду першої інстанції , що відповідно до ст..601 ЦК країни зарахування можливе при наявності певних умов, а саме: зустрічність вимог, однорідність вимог, «дозрілість» вимог, ясність вимог і, якщо одна сторона звернулася із заявою про зарахування, а інша сторона заперечує існування такого зустрічного зобов'язання, як у даному випадку, в такому разі спір підлягає судовому розгляду і зарахування можливе лише за рішенням суду ( господарського суду).
Посилання відповідача у скарзі на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги доводи відповідача про те, що ТОВ «МРЦ» було заявлено зустрічний позов про припинення правовідношення ( зобов'язання) шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, який згідно ст..60 ГПК України відповідач має право до прийняття рішення зі спору подати до позивача для спільного розгляду з первісним позовом, є необґрунтованими, оскільки:
Апеляційна інстанція не вправі вирішувати будь-які питання, пов'язані з розглядом зустрічної позовної заяви, поданої після прийняття рішення зі справи місцевим господарським судом, у тому числі й передавати її для розгляду до названого суду. У зв'язку з цим. див. абзац другий пункту 8 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 28.03.2002 №04-5/366 «Про деякі питання практики застосування розділу ХП Господарського процесуального кодексу України», а також п.21 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.10.2006р. № 01-8/2351.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду є обґрунтованим та законним та визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи , у зв'язку з чим не вбачає підстав для скасування або зміни рішення, тому залишає рішення без змін, а апеляційну скаргу відповідача , як необґрунтовану, без задоволення.
За таких обставин, витрати відповідача, пов'язані зі сплатою вартості судової експертизи, відповідно до ст..49 ГПК України покладаються на відповідача.
Керуючись ст..ст.49,99,101, 103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Муніципальний розрахунковий центр» залишити без задоволення.
2.Рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2007р. у справі № 36/168 залишити без змін.
3.Матеріали справи № 36/168 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді