01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
11.02.2010 № 17/492
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Отрюха Б.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Ковальчук О.М. - радник податкової служби
від відповідача - Карачун І.О. - представник за довіреністю
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державна податкова адміністрація України
на рішення Господарського суду м.Києва від 25.11.2009
у справі № 17/492 ( .....)
за позовом Державна податкова адміністрація України
до Закрите акціонерне товариство "Планета-буд"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 25273191,97 грн.
Державна податкова адміністрація України звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства “Планета-Буд” про повернення залишку невикористаних та неповернутих коштів попередньої оплати в сумі 34 565 000,30 грн. та 4 537 000,3 грн. штрафних санкцій.
До прийняття судом рішення по суті спору позивач змінював позовні вимоги, на момент винесення рішення позовні вимоги складались з вимоги про стягнення з відповідача залишку невикористаних та неповернутих коштів попередньої оплати в сумі 16 199 191,37 грн. та 9 074 000,60 грн. штрафних санкцій.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 25.11.2009 у справі №17/492 в задоволенні позовних вимог було відмовлено повністю.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права та на неповне дослідження обставини справи.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія встановила наступне.
25 жовтня 2007 року між позивачем та відповідачем було укладено договір генпідряду № 25-10/07 (далі - Договір), згідно з пунктом 1.1 якого відповідач зобов'язався за завданням позивача на свій ризик, власними і залученими силами виконати роботи з капітального ремонту будівлі майнового комплексу Державної податкової адміністрації України, відповідно до проектно-кошторисної документації, умов цього договору, технічних умов (далі -роботи) на об'єкті за адресою: м. Київ, Львівська площа, 8 і передати їх позивачеві у встановлений строк, за винятком робіт, на виконання яких позивачем буде укладено прямі договори з іншими виконавцями.
Згідно з пунктом 4.1 Договору вартість робіт визначається на основі приблизного кошторису та розрахунку динамічної Договірної ціни, що є невід'ємною частиною Договору (додаток № 1 до Договору) і складає 191 649 061, 67 грн., крім того 20 % ПДВ - 38 329 812, 33 тис. грн., разом з ПДВ 229 978 874,00 грн., в тому числі:
на 2007 рік -50 000 000,00 грн. (з урахуванням ПДВ);
на 2008 рік -179 978 874,00 грн. (з урахуванням ПДВ).
Відповідно до пункту 4.1 Договору джерелом фінансування є спеціальний фонд Державного бюджету КПКВ 3507010 КЕКВ 2132.
Пунктом 8.2 Договору сторони погодили, що позивач відповідно до умов Договору та постанови Кабінету Міністрів України від 9 жовтня 2006 року № 1404 перераховує відповідачеві наступні аванси:
підпункт 8.2.1 -протягом 2007 року, але не пізніше 20 грудня аванс на придбання матеріалів в розмірі 30% від запланованого обсягу робіт на 2007 рік згідно з пунктом 4.1 договору, який становить 14 996 982,00 грн. з урахуванням ПДВ;
підпункт 8.2.2 -протягом 2007 року, але не пізніше 20 грудня аванс на придбання обладнання в розмірі 100% від вартості обладнання згідно специфікації обладнання (додаток № 4 до договору), який становить 30 375 712,00 грн. з урахуванням ПДВ.
На виконання умов Договору 11 грудня 2007 року позивачем перераховано відповідачеві кошти в сумі 10 000 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2172, належним чином засвідчена копія якого міститься в матеріалах справи. Як вбачається з призначення платежу цього платіжного доручення кошти перераховані позивачем як часткова сплата авансу на придбання матеріалів за договором генпідряду № 25-10/07 від 25 жовтня 2007 року з капітального ремонту будівлі.
14 грудня 2007 року позивачем перераховано відповідачу кошти в сумі 4 996 982,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2223, належним чином засвідчена копія якого міститься в матеріалах справи. Як вбачається з призначення платежу цього платіжного доручення кошти перераховані як часткова сплата авансу на придбання матеріалів за договором генпідряду № 25-10/07 від 25 жовтня 2007 року з капітального ремонту будівлі Державної податкової адміністрації України в межах коштів на капітальний ремонт.
14 грудня 2007 року позивачем перераховано відповідачеві кошти в сумі 30 375 712,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2224, належним чином засвідчена копія якого міститься в матеріалах справи. Як вбачається з призначення платежу цього платіжного доручення, кошти перераховані як часткова сплата авансу на придбання обладнання по договору генпідряду № 25-10/07 від 25 жовтня 2007 року з капітального ремонту будівлі Державної податкової адміністрації України в межах коштів на капітальний ремонт.
Таким чином, позивач на виконання своїх зобов'язань, передбаченим підпунктами 8.2.1 і 8.2.2 Договору, сплатив відповідачеві аванс на придбання матеріалів на загальну суму 14 996 982,00 грн., а також аванс на придбання обладнання в сумі 30 375 712,00 грн., а всього - 45 372 694,00 грн.
Як свідчать матеріали справи на вимогу позивача відповідач повернув частково суму сплаченого йому позивачем авансу в розмірі 9 000 000 грн..
Додатковою угодою № 2 від 02 вересня 2008 року до договору генерального підряду від 25.10.2007 року № 25-10/07 сторони внесли зміни до підпункту 8.2.1 Договору, виклавши його в новій редакції та погодивши, що замовник (позивач) відповідно до умов Договору перераховує генпідряднику (відповідачеві) наступні аванси: 8.2.1 -протягом 2007 року аванс на виконання ремонтно-будівельних робіт та придбання матеріалів в розмірі 30% від запланованого обсягу робіт на 2007 рік, згідно з пунктом 4.1 Договору, який становить 14 996 982,00 грн. з урахуванням ПДВ.
З аналізу змісту внесених додатковою угодою № 2 до Договору змін випливає, що колегія відзначає, що зазначені зміни стосуються вилучення з пункту 8.1 Договору посилання на постанову Кабінету Міністрів України від 9 жовтня 2006 року № 1404. Також цими змінами зняті вимоги щодо строку виконання позивачем своїх грошових зобов'язань зі сплати авансу (які на момент підписання додаткової угоди № 2 до Договору були виконані позивачем) та розширено призначення цього авансу не тільки на придбання матеріалів, але й на виконання ремонтно-будівельних робіт.
Спір виник з приводу того, що позивач вважає, що сплачена ним сума попередньої оплати в розмірі 45 372 694,00 грн. не була використана відповідачем в межах трьохмісячного строку в повному обсязі. За твердженням позивача, невикористаною залишилась заявлена до стягнення сума (з урахуванням заяв про зменшення розміру позовних вимог), і дана сума має бути повернута відповідачем згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 1764 від 27 грудня 2001 року.
Також позивач посилається на те, що ним не було надано відповідачу належним чином оформлену проектно-кошторисну документацію, а отже, виконання відповідачем умов договору за її відсутності є порушенням вимог договору.
Дослідивши матеріали справи, колегія приходить до висновку про те, що підстав для задоволення позовних вимог немає, а рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи та нормам чинного законодавства, виходячи із наступного:
Заперечуючи проти рішення суду, позивач посилається на Порядок державного фінансування капітального будівництва, затверджений постановою КМ України від 27.12.2001 №1764 (далі Порядок), та зазначає, що Порядок є спеціальним нормативно-правовим актом в галузі капітального будівництва за державні кошти, який в тому числі уточнює та визначає порядок фінансових розрахунків між сторонами договору генерального підряду, покладає на сторони цивільно-правові обов'язки, а тому суд першої інстанції безпідставно відхилив посилання ДПА України на п.19 Порядку, яким передбачений обов'язок підрядника повернути замовнику невикористану суму авансу по закінченню тримісячного терміну після одержання авансу.
Такі заперечення позивача щодо підстав для повернення відповідачем суми невикористаного ним впродовж тримісячного строку авансу колегія не може прийняти до уваги виходячи з наступного.
Порядок виконання умов договорів підряду регулюється нормами глави 61 Цивільного кодексу України (статті 837 -891).
Відповідно до статті 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Згідно зі статтею 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, -достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.
Зі змісту даної статті вбачається, що умови авансування виконання підрядних робіт (як повністю, так і частково) мають визначатись виключно укладеним між сторонами договором. При цьому, Цивільний кодекс України не допускає можливість вирішення питання щодо виплати авансу та умов його використання в інший спосіб ніж той, що узгоджений самими сторонами в тексті договору.
Аналогічний висновок можна зробити зі спеціальної норми частини четвертої статті 879 Цивільного кодексу України, яка, згідно з частиною четвертою статті 837 Цивільного кодексу України є спеціальною нормою, якою регулюються відносини щодо виконання договорів будівельного підряду.
Згідно з частиною четвертою статті 879 Цивільного кодексу України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.
Таким чином, колегія приходить до висновку про те, що порядок розрахунків між сторонами договору підряду визначається виключно Цивільним кодексом України, тоді як виключення зі встановлених Кодексом правил можуть встановлюватись лише положеннями підрядних договорів.
Колегією встановлено, що умовами укладеного між сторонами договору (розділ 8) передбачені положення щодо попередньої оплати робіт в частині витрат на закупівлю матеріалів та обладнання.
Враховуючи викладені вище норми Цивільного кодексу України, зобов'язання з повернення здійснених платежів можуть покладатись на підрядників лише у випадках, що встановлені договором або Цивільним кодексом України.
Водночас, як вбачається з умов укладеного договору підряду, ним не передбачені підстави щодо повернення підрядником сум вчасно невикористаного авансу, рівно як не зазначені строки його використання.
При цьому, колегія не може взяти до уваги посилання на постанову Кабінету Міністрів України № 1764 від 27 грудня 2001 року.
Відповідно до другого абзацу пункту 19 постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження порядку державного фінансування капітального будівництва ” № 1764 від 27 грудня 2001 року, замовник перераховує підряднику аванс, якщо це передбачено договором (контрактом). Розмір авансу не може перевищувати 30 відсотків вартості річного обсягу робіт. Підрядник зобов'язується використати одержаний аванс на придбання і постачання, необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій, виробів протягом трьох місяців після одержання авансу. По закінченні тримісячного терміну невикористані суми авансу повертаються замовнику.
Разом з тим, як зазначалось вище, Цивільний кодекс України не допускає можливість регулювання відносин підряду в капітальному будівництві нормами постанови Кабінету Міністрів України.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Частиною четвертою статті 4 Цивільного кодексу України визначено, що актами цивільного законодавства є також постанови Кабінету Міністрів України. Якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням цього Кодексу або іншому закону, застосовуються відповідні положення цього Кодексу або іншого закону.
Статтями 854, 879 Цивільного кодексу України встановлює інші, ніж передбачені постановою Кабінету Міністрів України № 1764 від 27 грудня 2001 року, правила використання сплаченого замовником по договору підряду авансу. Зокрема, даними статтями не допускається покладення на підрядників обов'язків з повернення сум авансу за договором будівельного підряду, якщо такий обов'язок не погоджений сторонами самостійно. Сума авансу використовується підрядником при виконанні умов договору, при цьому остаточні розрахунки здійснюються після остаточної здачі роботи за умови, що роботи виконані належним чином, якщо з замовником не погоджено інше.
Відповідно до пункту 4.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України № 9-рп/2001 від 19 червня 2001 року Україна є правовою державою (стаття 1 Конституції України), а в правовій державі існує сувора ієрархія нормативних актів, відповідно до якої постанови та інші рішення органів виконавчої влади мають підзаконний характер і не повинні викривляти сутність і зміст законів.
Тому, підзаконні нормативні акти не можуть собою змінювати правила, визначені законами України, а мають спрямовуватись лише на розвиток положень чинних законів та сприяти в їх реалізації.
Крім того, відповідно до частини четвертої статті 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
За таких обставин, сторони при укладенні та виконанні своїх договірних зобов'язань вправі врегулювати свої відносини на власний розсуд, відступивши від вказівок актів цивільного законодавства. Дане право сторін обмежено лише випадками, коли відповідні обмеження прямо встановлені у відповідних актах, а також у випадку, коли зміст або суть відносин між сторонами не допускають можливість їх диспозитивного регулювання.
Водночас, відносини між сторонами договору підряду носять цивільно-правовий характер, дані відносини відповідно до статті 1 Цивільного кодексу України засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, а отже, вони носять диспозитивний характер і тому допускають можливість їх врегулювання сторонами самостійно за умови відсутності відповідних заборон встановлених законами України.
Отже, сторони на підставі Цивільного кодексу України самостійно узгодили між собою порядок використання сум сплаченого авансу, не передбачивши при цьому підстав для його повернення по закінченню певного строку, що відповідає як суті даних правовідносин, так і меті, яку ставили перед собою сторони укладаючи договір.
Колегія також погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що пункт 19 постанови Кабінету Міністрів України № 1764 передбачає наслідки лише для тих сум авансів, які були сплачені для придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій. Водночас, відповідно до змін, внесених до договору генпідряду додатковою угодою № 2, суми авансів використовуються не лише на придбання матеріалів, але й на виконання ремонтно-будівельних робіт.
Тому, заявляючи на вирішення вимоги щодо повернення сум сплаченого авансу на підставі зазначеної норми постанови Кабінету Міністрів України, позивач мав відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України довести, яка саме зі сплачених ним сум була використана на придбання матеріалів або конструкцій, та який залишок цієї суми залишився по завершенні трьох місяців від дати перерахунку.
Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції в порушення вимог ст..38 ГПК України не було витребувано у сторін доказів, необхідних для повного з»ясування обставин у справі, не може бути прийнято до уваги, оскільки відповідно до ст..33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів на підтвердження обставин, які є підставами вимог та заперечень, покладається на сторони у справі.
Всупереч вимог статті 33 ГПК України відповідних доказів позивачем надано не було.
При цьому колегія враховує, що укладений між сторонами договір генпідряду є чинним, сторони продовжують виконання його умов, що підтверджується наявними у справі актами виконаних робіт, які підписані у жовтні 2009 року.
Таким чином, сума авансу не використана відповідачем у повному обсязі впродовж певного терміну, не може бути підставою для стягнення невикористаної в цей термін суми. Залишок сплаченого авансу продовжував використовуватись відповідачем і після закінчення зазначеного строку (у справі наявні акти, датовані жовтнем 2009 року), а відповідач не скористався своїм правом вимагати розірвання договору, що могло б стати підставою для припинення зобов'язань та повернення невикористаних сум та матеріалів.
Та обставина, що договір генпідряду не розривався, а дія його не припинялась свідчить про те, що сторони зобов'язані і в подальшому виконувати його умови належним чином і в установлений строк. Натомість, вилучення у відповідача перерахованих йому авансових коштів може призвести до зупинення виконання зобов'язань за договором підряду через відсутність фінансування відповідно до статті 851 Цивільного кодексу України. При цьому, ні договором, ні постановою Кабінету Міністрів України № 1764 не передбачені обов'язки замовника з повторного авансування замовлених ним робіт, рівно як і правові наслідки повернення відповідачем суми не використаного авансу, тоді як сам договір встановив чіткі строки його сплати і не допускає можливості як його повернення відповідачем, так і його повторної оплати позивачем.
За таких обставин, колегія приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення суми сплаченого авансу є обґрунтованим та таким, що відповідає фактичним обставинам справи, з огляду на те, що позивачем не доведено виникнення у відповідача обов'язку з його повернення, а також не надано доказів в підтвердження суми невикористаного авансу в частині придбання саме матеріалів та обладнання.
Що стосується рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача штрафних санкцій, колегія відзначає наступне.
Позовні вимоги в даній частині мотивовані посиланням на статтю 231 Господарського кодексу України, оскільки відповідачем допущені порушення строків виконання робіт.
В апеляційній скарзі позивач також зазначає про те, що через відсутність затвердженої у встановленому порядку проектно-кошторисної документації, виконання робіт Генпідрядником є прямим порушенням умов договору, а саме п.3.5.1, який зобов'язує здійснювати роботи відповідно до проектно-кошторисної документації .
Як свідчать матеріали справи позивачем не було вчасно надано проектну документацію, про що зазначено як в позовній заяві позивача, так і в апеляційній скарзі.
Відповідно до пункту 2.1 договору генпідряду початок робіт -1 листопада 2007 року. Відповідач розпочинає роботи після виконання позивачем зобов'язань щодо передачі проектно-кошторисної, дозвільної документації та наданню будівельного майданчика згідно проекту організації будівництва і виконання умов пункту 8.2 цього Договору.
Згідно з пунктом 3.3.2 Договору позивач зобов'язаний надати відповідачеві не пізніше як за 15 днів до початку робіт погоджену у встановленому порядку проектно-кошторисну документацію в обсягах і в строки, передбачені чинними нормативами Мінрегіонбуду.
Колегією встановлено, що позивачем не виконано свого обов'язку зі вчасного надання необхідної документації, тоді як пунктом 2.1 Договору початок виконання будівельних робіт поставлений у залежність від дати одержання документації відповідачем.
Відповідно до статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.
Отже, виконання відповідачем свого обов'язку з початку виконання робіт за договором підряду є зустрічним виконанням зобов'язань, оскільки обумовлене виконанням позивачем своїх зобов'язань з надання документації.
Згідно з частиною третьою статті 538 Цивільного кодексу України у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
Тому, відповідач був вправі зупинити виконання своїх обов'язків за договором генпідряду до виконання позивачем своїх зобов'язань відповідно до статті 538 Цивільного кодексу України.
За таких обставин підстави для притягнення відповідача до відповідальності за порушення своїх зобов'язань за договором підряду відсутні, оскільки допущені порушення строків виконання відповідачем своїх зобов'язань, пов'язані з невиконанням своїх зобов'язань зі сторони позивача.
Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, оскільки апелянт не надав суду доказів, які б свідчили про обґрунтованість його вимог.
Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду м.Києва відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже підстав для його скасування або зміни не вбачається, в зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 99,101,103-105 ГПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової адміністрації України залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду м. Києва від 25.11.2009 р. у справі №17/492 залишити без змін.
Матеріали справи №17/492 повернути Господарському суду м. Києва
Головуючий суддя
Судді