Провадження № 22-ц/803/5663/19 Справа № 201/10396/18 Суддя у 1-й інстанції - Ткаченко Н. В. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.
Категорія 20
27 червня 2019 року Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Ткаченко І.Ю.
суддів - Деркач Н.М., Каратаєвої Л.О.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні в м. Дніпро цивільну справу
за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Зайченко Ірина Анатоліївна, Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Мазуренко Сергій В'ячеславович про визнання недійсною довіреність від 05.12.2017 р., визнання договору купівлі-продажу від 17.08.2018 р. недійсним
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01 квітня 2019 року , -
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01 квітня 2019 року позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: ПН ДМНО Зайченко І.А., ПН ДМНО Мазуренко С.В. про визнання недійсною довіреність від 05.12.2017 р., визнання договору купівлі-продажу від 17.08.2018 р. недійсним - залишено без розгляду (а.с.85).
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду та направити справу в суд першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права (а.с. 88-91).
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Учасники справи правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, передбаченим ст. 360 ЦПК України, не скористались.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: ПН ДМНО Зайченко І.А., ПН ДМНО Мазуренко С.В. про визнання недійсною довіреність від 05.12.2017 р., визнання договору купівлі-продажу від 17.08.2018 р. недійсним (а.с.8-12).
Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 жовтня 2018 року відкрито провадження у вищезазначеній справі, розгляд справи призначено на 15 листопада 2018 року (а.с.32).
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01 квітня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду у зв'язку з тим, що позивач та його представник у судові засідання призначені на 30.01.2019 та 01.04.2019 р. двічі поспіль не з'являлись, про дату та час повідомлялись належним чином (а.с.85).
Однак з вказаними висновками суду 1 інстанції, колегія суддів не може погодитись з огляду на наступне.
Відповідно до ч.5 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
З матеріалів справи вбачається, що підготовчі судові засідання були призначені на 15.11.2018 р. (а.с.32), на 30.01.2019 р. (а.с.69), на 01.04.2019 р. (а.с.83).
Також зі стави вбачається, що 29.01.2019 року на електронну адресу суду надійшла заява від ОСОБА_1 в якій він просить судове засідання призначене на 30.01.2019 року відкласти у зв'язку з тим, що його адвокат Котова І.М. знаходиться поза межами міста, а адвокат Ільченко О.П. знаходиться на стаціонарному лікуванні(а.с.64-65).
Матеріали справи містять повістку про виклик ОСОБА_1 на 01.04.2019 р. (а.с.70), однак на вказану дату позивач не був належним чином повідомлений про що свідчить конверт (а.с.71).
З викладеного вбачається, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду, оскільки матеріали справи не місять доказів того, що належним чином повідомлені про день та час розгляду справи позивач та його представники двічі поспіль не з'являлись у судові засідання без поважних причин.
Колегія суддів також враховує необхідність забезпечення права позивача на доступ до правосуддя, встановлене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно частини 4 ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і далі кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який, зокрема, вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Елементом права на справедливий судовий розгляд є право на доступ до суду.
Надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства, згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елементу права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції).
Так у справі «Delcourt v. Belgium» Європейський суд з прав людини зазначив, що у демократичному суспільстві у світі розуміння Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало меті та призначенню цього положення.
Водночас у справі «Bellet v. France» Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу до суду наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективний, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Згідно висновків, викладених в рішеннях Європейського суду з прав людини, суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду («Perez de Raela Cavaniles v. Spain», «Beles and others v. the Czech Republic», «RTBF v. Belgium»).
За таких обставин колегія суддів вважає, що ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, тому підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, відповідно до вимог ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 259, 367,368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01 квітня 2019 року - скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.
Судді: