Провадження № 22-ц/803/4698/19 Справа № 216/2664/15-ц Суддя у 1-й інстанції - Онопченко Ю.В. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В.
Категорія: 20
25 червня 2019 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - Свистунової О.В.,
суддів - Красвітної Т.П., Єлізаренко І.А.,
за участю секретаря - Гулієва М.І.о.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 грудня 2015 року
по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди, -
У квітні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що 15.04.2008 року та 04.06.2008 року між нею та відповідачем укладено два договори, за умовами яких відповідачка зобов'язалася укласти з нею договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 за ціною 40 000,00 доларів США, а позивачка передала відповідачці грошові кошти в розмірі 1 500,00 доларів США та 1 000,00 доларів США відповідно. Однак, відповідачка відмовилась від укладення зазначеного договору купівлі-продажу, тому рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15.07.2014 року з відповідачки на користь позивачки стягнуто грошові кошти в розмірі 30 000,00 грн., що за курсом Національного банку України станом на 30.05.2014 року еквівалентно 2 500,00 доларам США.
25 березня 2015 року відповідачка перерахувала позивачці грошові кошти в розмірі 25 705,00 грн., що за курсом Національного банку України на цей день складало 1 120,9711 доларів США, отже повинна сплатити позивачці ще 1 378,0289 доларів США.
Ураховуючи викладене, посилаючись на положення статті 625 ЦК України, позивачка просила суд стягнути з відповідачки на її користь: 1 378,0289 доларів США (що за курсом Національного банку України становить 30 936,00 грн.); інфляційні втрати за 2009-2014 роки в розмірі 10 280,00 грн.; три проценти річних в розмірі 3 928,00 грн (три проценти річних від 2 500,00 доларів США за п'ять років прострочення та три проценти річних від 1 378,00 доларів США за один рік); та 20 000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди, завданої невиконанням рішення суду.
Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11.12.2015 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_2 у повному обсязі виконала рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15.07.2014 року, що підтверджується постановою державного виконавця від 28.04.2015 року про закінчення виконавчого провадження, тому підстави для стягнення з відповідачки на користь позивачки додаткових грошових коштів та відшкодування моральної шкоди відсутні.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30.03.2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що виконання рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15.07.2014 року, яким стягнено з відповідачки на користь позивачки 30 000,00 грн. як аванс, здійснювалося відповідно до Закону України “Про виконавче провадження” та закінчено постановою державного виконавця від 28.04.2015 року у зв'язку зі стягненням боргу у повному обсязі. Зобов'язання повернути позивачці суму авансу, переданого на виконання домовленості про укладення в майбутньому договору купівлі-продажу будинку, яке виникло у відповідачки на підставі рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15.04.2014 року, не є грошовим зобов'язанням, а являється правовим наслідком неукладення сторонами договору купівлі-продажу, на виконання якого передано авансові платежі. При порушенні відповідачкою зобов'язання, яке виникло на підставі рішення суду, до нього не можуть застосовуватися наслідки порушення грошового зобов'язання, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України.
Апеляційний суд зазначив, що доводи позивачки про знецінення грошових коштів у розмірі 30 000,00 грн, стягнених рішенням суду, та їх невідповідність сумі, переданій відповідачу у доларах США, не є підставою для задоволення позову, оскільки сума авансу стягнена з відповідачки у гривнях за курсом, встановленим на час вирішення справи.
Крім того, апеляційний суд зауважив, що частина друга статті 625 ЦК України щодо стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюється лише на випадки прострочення виконання грошового зобов'язання, яке визначено договором у гривні, сторонами ж розрахунки здійснювалися в доларах США.
Постановою Верховного Суду від 26.09.2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30.03.2016 року в частині вирішення позовних вимог щодо стягнення інфляційних нарахувань і трьох процентів річних скасовано, справу у цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11.12.2015 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30.03.2016 року в частині відмови у стягненні 1 378,00 доларів США і відшкодуванні моральної шкоди залишено без змін.
Таким чином, справа підлягає перегляду в частині вирішення позовних вимог щодо стягнення інфляційних нарахувань і трьох процентів річних.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та висновки суду не відповідають встановленим обставинам.
Відзив на апеляційну скаргу учасниками справи подано не було.
Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положенням частини 2 статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в частині вирішення позовних вимог щодо стягнення інфляційних нарахувань і трьох процентів річних, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК судове рішення повинне ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 264 ЦПК України передбачено, що при прийнятті рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та якими доказами це підтверджується, чи є інші фактичні дані, що мають значення для вирішення справи та докази, що їх підтверджують.
Рішення суду першої інстанції у повній мірі не відповідає указаним вимогам закону.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Судом першої інстанції установлено, що 15.04.2008 року між позивачкою та відповідачкою укладено договір, згідно з яким відповідачка зобов'язалася укласти з позивачкою договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 за ціною 40 000,00 доларів США, а позивачка передала відповідачці грошову суму в розмірі 1 500,00 доларів США.
04 червня 2008 року між позивачкою та відповідачкою укладено ще один договір, за яким позивачка передала відповідачці грошову суму в розмірі 1 000,00 доларів США.
Проте, відповідачка відмовилась від укладення договору купівлі-продажу зазначеного будинку.
Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15.07.2014 року з відповідачки на користь позивачки стягнуто грошові кошти (аванс) в розмірі 30 000,00 грн. (суму, еквівалентну 2 500,00 доларам США за курсом Національного банку України станом на 30.05.2014 року).
Постановою державного виконавця від 28.04.2015 року про закінчення виконавчого провадження виконавчий лист № 2-3885/11, виданий Центрально-Міським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області 15.07.2014 року, про стягнення з відповідачки на користь позивачки 30 000,00 грн. повернуто стягувачу у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині щодо стягнення інфляційних нарахувань і трьох процентів річних, суд першої інстанції виходив з їх безпідставності та недоведеності.
Однак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про відсутність правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень статті 625 ЦК України, виходячи з наступного.
Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до частини другої статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, з рішення суду.
Системний аналіз статей 524, 533-535 і 625 ЦК України дає підстави для висновку, що грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України і містить загальні правила відповідальності щодо усіх видів грошових зобов'язань.
Оскільки у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону.
Відповідні висновки щодо застосування норм права висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 року у справі № 14-16цс18.
Як установлено судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції, що рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15.07.2014 року набрало законної сили 28.07.2014 року і з цієї дати підлягало добровільному виконанню боржником.
Виконане судове рішення 28.04.2015 року.
Отже, колегією суддів установлено, що рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15.07.2014 року не виконувалося боржником протягом більш ніж дев'яти місяців.
У зв'язку з цим, на підставі ст. 625 ЦК України, колегія суддів приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідачки на користь позивачки трьох процентів річних і інфляційних втрат за період несвоєчасного виконання боржником судового рішення, визначивши період, протягом якого на суму простроченого боргу підлягають нарахуванню три проценти річних і інфляційні втрати, а саме за період з 28.07.2014 року по 28.04.2015 року.
Виходячи з положень статті 625 Цивільного кодексу України індекс інфляції та 3 % річних нараховуються на суму боргу за весь період прострочення.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що оскільки відповідачка грошове зобов'язання в розмірі 30 000,00 грн. виконала з порушенням строків, то позивачка має право на суму боргу нараховувати індекс інфляції та 3 % річних за весь час прострочення, тобто до 28.04.2015 року. За таких обставин, вимоги позивачки про стягнення з відповідача 3 % річних та індексу інфляції є правомірними.
Судом перевірено розрахунок позивачки трьох процентів річних і інфляційних втрат та визнано його арифметично невірним.
Так, час прострочення виконання відповідачкою грошового зобов'язання складає з 28.07.2014 року по 28.04.2015 року включно - 274 дня.
Суму 3 % річних, які на підставі ст. 625 ЦК України належать до стягнення на користь позивачки за прострочення відповідачкою виконання грошового зобов'язання, необхідно розраховувати наступним чином: 3% / 365 днів = 0,008219178 (сума основного боргу х 0,008219178 / 100) х кількість днів прострочення зобов'язання = сума процентів.
Сума основного боргу - 30 000,00 грн., проценти - 0,008219178, кількість днів - 274 грн., загальні проценти - 675,62 грн.
Отже, сума 3 % річних за весь час прострочення складає 675,62 грн., яку слід стягнути з відповідачки на користь позивачки.
Що стосується інфляційних втрат, колегія суддів суддів виходить з наступного.
Індекс інфляції/індекс споживчих цін - це показник, що характеризує зміни загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. Цей показник розраховується на основі споживчого набору товарів продовольчого та непродовольчого призначення і послуг.
Індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях (зокрема, у газеті «Урядовий кур'єр»). Ці показники, повідомлені засобами масової інформації з посиланням на Держкомстат України, є офіційними та можуть використовуватися для проведення перерахунків грошових сум.
Сума інфляційних втрат розраховується за формулою: [Індекс інфляції] - добуток щомісячних індексів за відповідний період; [Збитки від інфляції] = [Сума боргу] ? [Індекс інфляції] / 100% - [Сума боргу].
Таблиця індексів споживчих цін за останні роки (%):
2013 2014 2015 НОМЕР_1 2018 2019
січень 100,2 100,2 103,1 100,9 101,1 101,5 101,0
лютий 99,9 100,6 105,3 99,6 101,0 100,9 100,5
березень 100,0 102,2 110,8 101,0 101,8 101,1 100,9
квітень 100,0 103,3 114,0 103,5 100,9 100,8 101,0
травень 100,1 103,8 102,2 100,1 101,3 100,0 100,7
червень 100,0 101,0 100,4 99,8 101,6 100,0
липень 99,9 100,4 99,0 99,9 100,2 99,3
серпень 99,3 100,8 99,2 99,7 99,9 100,0
вересень 100,0 102,9 102,3 101,8 102,0 101,9
жовтень 100,4 102,4 98,7 102,8 101,2 101,7
листопад 100,2 101,9 102,0 101,8 100,9 101,4
грудень 100,5 103,0 100,7 100,9 101,0 100,8
За рік 100,5 124,9 143,3 112,4 113,7 109,8 104,2
Отже, сума інфляційних втрат за весь час прострочення складає 15 860,65 грн., яку слід стягнути з відповідачки на користь позивачки.
Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового про часткове задоволення позовних вимог, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
На підставі статті 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 365,40 грн.
Керуючись ст.ст. 259,268,374,376,381,382,383,384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 грудня 2015 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних - скасувати та ухвалити в цій частині нове.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 три проценти річних за період з 28 липня 2014 року по 28 квітня 2015 року в розмірі 675,62 грн. та інфляційні втрати в розмірі 15 860,65 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 365,40 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів з дня проголошення може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий О.В. Свистунова
Судді: Т.П. Красвітна
І.А. Єлізаренко