Провадження № 22-ц/803/5133/19 Справа № 211/5314/16-ц Суддя у 1-й інстанції - Папарига В. А. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.
27 червня 2019 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Зубакової В.П.
суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М.
сторони:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», яке є правонаступником Публічного акціонерного товариства «Актабанк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу ОСОБА_1 , на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 30 березня 2017 року, яке постановлено суддею Папаригою В.А. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області (відомості щодо дати складання повного судового рішення в матеріалах справи відсутні),-
У листопаді 2016 року Публічне акціонерне товариство «Актабанк» (далі -ПАТ «Актабанк»), правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 12 листопада 2013 року між ПАТ «Актабанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 0862349101/Т/972128 на споживчі потреби, згідно з умовами якого ОСОБА_1 отримав у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 40 000,00 грн.
Відповідно до пункту 2.1.1. договору процентна ставка за кредитом встановлюється у розмірі 0,01% річних та включається в суму щомісячного платежу. Відповідно до пункту 2.1.2.1 договору позичальник сплачує банку щомісячну комісію за супроводження кредиту в розмірі 1 300,00 грн, що розраховується як 3,25 відсотків від суми кредиту.
Згідно пункту 2.1.3. договору погашення кредиту, сплата нарахованих процентів за користування кредитом, сплата комісії за супроводження кредиту здійснюється позичальником щомісячно, починаючи з місяця, наступного за місяцем надання кредиту, 15 числа кожного місяця рівними частинами, в сумі 2 411,29 грн та з кінцевою датою погашення всієї заборгованості за кредитом 11 листопада 2016 року (включно). Позивач виконав свої зобов'язання за кредитним договором у повному обсязі та надав відповідачу кредитні кошти в сумі 40 000,00 грн.
Згідно з пунктом 4.3.5. кредитного договору відповідач зобов'язана сплачувати позивачу проценти та комісії у строки, встановлені пунктом 2.1.3. кредитного договору.
Відповідно до пункту 5.1. кредитного договору у разі прострочення позичальником строків погашення щомісячного платежу/частини щомісячного платежу позичальник сплачує банку штраф у розмірі 150,00 грн за кожний прострочений щомісячний платіж або його частину. В порушення умов договору відповідач не виконувала належним чином своїх зобов'язань, у зв'язку з чим, станом на 07 листопада 2016 року, виникла заборгованість в сумі 69 975,61 грн., яка складається з простроченої заборгованості за тілом кредиту - 35 556,01 грн., за відсотками - 10,24 грн., за комісією - 30 147,87 грн., штраф - 3150,00 грн., а також строкової заборгованості за тілом кредиту - 1111,16 грн., за відсотками - 0,33 грн. Посилаючись на зазначені обставини, ПАТ «Актабанк» просило стягнути на свою користь з ОСОБА_1 зазначену заборгованість та понесені судові витрати.
Заочним рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 30 березня 2017 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Актабанк» 69975,61 грн. заборгованості за кредитним договором та судовий збір у розмірі 1378,00 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що виконання зобов'язань порушено з вини відповідача.
Ухвалою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 27 лютого 2019 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 30 березня 2017 року у справі № 211/5314/16-ц залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позову, а саме стягнути з нього прострочену заборгованість по кредиту 35556,01 грн., по відсоткам 10,24 грн., штраф 3150,00 грн., та строкову заборгованість: по тілу кредиту 1111,16 грн., по відсоткам 0,33 грн., та витрати п справі у розмірі 1378,00 грн. Зазначає, що про існування рішення йому стало відомо при отриманні бухгалтером підприємства, на якому він працює, постанови державного виконавця від 21.12.2018 року про звернення стягнення на його заробітну плату. Ознайомившись з матеріалами справи, йому стало відомо, що вся кореспонденція надсилалась судом першої інстанції на адресу його реєстрації, проте він там ніколи не мешкав. Жодного виклику він не отримував та не мав згоди надати відзив та докази, щодо спростування позовних вимог. Його відсутність під час розгляду справи призвела до неповноти та упередженості розгляду. Вважає, що не підлягає стягненню з нього плата за обслуговування кредиту, оскільки позивачем не доведено підстави та розмір таких вимог у співвідношенні до умов договору, оскільки сума за прострочення плати за обслуговування кредиту є похідною від вимоги про стягнення безпосередньо плати за обслуговування кредиту, самостійному задоволенню вона не підлягає. Крім того, вказує, що позивач не повідомив його про зміну реквізитів, тому у нього не було можливості своєчасно виконувати договірні зобов'язання.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення , а рішення суду без змін.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Враховуючи те, що оскаржуване рішення суду ухвалене судом під час дії Цивільного процесуального кодексу України, в редакції від 18.03.2004 року, законність та обгрунтованість оскаржуваного рішення перевіряється відповідно до положень такого кодексу.
Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, керуючись ст. 525,526,610-612, 625,629, 1048-1050, 1054,10561 ЦК України, виходив із законності та обґрунтованості позовних вимог.
Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час та місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Апеляційна скарга відповідача ОСОБА_1 , обґрунтована тим, що справу розглянуто судом за відсутності відповідача, без належного повідомлення його про дату, час та місце розгляду справи.
Згідно ст. 158 ЦПК України, в редакції від 18.03.2004 року, розгляд судом цивільної справи відбувається у судовому засіданні з обов'язковим повідомленням осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 76 ЦПК України, в редакції від 18.03.2004 року, судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки. Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою суду від 16 січня 2017 року відкрито провадження у справі та призначено попередній розгляд на 20 лютого 2017 року (а.с. 29).
Судова повістка про призначення справи до розгляду на 20 лютого 2017 року не була вручена відповідачу ОСОБА_1 та повернулася до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с.35).
Таким чином, ОСОБА_1 не був належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, оскільки в матеріалах справи відсутні відомості про вручення йому судових повісток про розгляд справи у порядку, визначеному ст. 76 ЦПК України, в редакції від 18.03.2004 року.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 169 ЦПК України, в редакції від 18.03.2004 року, суд відкладає розгляд справи у разі неявки в судове засідання однієї із сторін або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, про яких нема відомостей, що їм вручені судові повістки, однак суд першої інстанції розглянув справу по суті.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права та розгляду справи за його відсутності без обов'язкового належного повідомлення його про час та місце розгляду справи, у зв'язку з чим скасовує рішення суду на підставі п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України та ухвалює нове рішення по суті позовних вимог.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму, відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).
Пунктом 29 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ визначено, що при вирішенні спорів про дострокове повернення кредиту суд має враховувати положення статей 1050, 1054 ЦК України і виходити з того, що якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути кредит частинами (із розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів, належних йому від суми кредиту.
Передбачене статтею 1050 ЦК України право кредитодавця вимагати від позичальника дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, є самостійним. Реалізація такого права жодним чином не залежить від пред'явлення кредитодавцем вимог про розірвання кредитного договору відповідно до положення статті 651 ЦК
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ст. 625 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ПАТ «Актабанк» грошових коштів за кредитним договором № 0862349101/Т/972128 на споживчі потреби, який було укладено сторонами 12 листопада 2013 року.
Згідно з умовами п. 2.1. договору, банк надав відповідачу, як позичальнику, у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 40 000,00 грн.
Відповідно до п. 2.1.1 процентна ставка за кредитом встановлюється у розмірі 0,01% річних та включається в суму щомісячного платежу.
Згідно п. 2.1.2 кредитного договору, позичальник сплачує банку щомісячну комісію за супроводження кредиту в розмірі 900,00 грн., що розраховується як 2,25 відсотків на суму кредиту, вказаного в п. 2.1. цього договору та включається в суму щомісячного платежу.
Пунктом 2.1.3 сторони погодили, що погашення кредиту, сплата нарахованих процентів за користування кредитом, сплата комісій за супроводження кредиту здійснюється позичальником щомісячно, починаючи з місяця, наступним за місяцем надання кредиту, 15 числа кожного місяця рівними частинами в сумі 2 411,29 грн. та з кінцевою датою всієї заборгованості за кредитом 11 листопада 2016 р.
Відповідно до п. 3.3. кредитного договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно у валюті наданого кредиту на суму фактичної заборгованості за кожен календарний день, за методом «факт/360/, де факт це фактична кількість днів кількість днів у періоді, за який здійснюється нарахування процентів, а «360» умовна кількість днів у році. При розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день погашення кредиту.
Згідно п. 3.4. кредитного договору, сплата процентів здійснюється щомісячно, починаючи з місяця, наступного за місяцем надання кредиту, у валюті наданого кредиту не пізніше 15 числа (включно) кожного, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі.
Сплата процентів здійснюється в строки/терміни, зазначені в п. 3.4 цього договору, у відповідності до п.п. 2.1.4. цього договору (п. 3.4.2).
Згідно п. 3.5. кредитного договору, нарахування комісій за супроводження кредиту здійснюється щомісячно в останній банківський день місяця, починаючи з місяця надання кредиту, на повну суму кредиту, наданого позичальнику, незалежно від фактичної кількості днів користування кредитом в поточному місяці.
Сплата комісії здійснюється щомісячно, починаючи з місяця, наступного за місяцем надання кредиту, у валюті кредиту не пізніше 15 числа кожного місяця, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі.
Згідно п. 3.6. кредитного договору, сплата комісій здійснюється у строки/термін, зазначені в п. 3.4. цього договору, у відповідності до п.п. 2.1.4 цього договору.
Відповідно до п. 3.8 договору, моментом (днем) повернення кредиту (його відповідної частини), сплати процентів за користування кредитом, комісії за супроводження кредиту згідно з п. 3.8. кредитного договору вважається день зарахування грошових коштів в сумі заборгованості за кредитом позичальника перед банком, на відповідний позичковий рахунок , суми процентів, що мають бути сплачені за користування кредитом на рахунок нарахування процентів, суми комісії за супроводження кредиту, а також можливої пені та штрафних санкцій на відповідні рахунки в ПАТ «АКТАБАНК», у випадках, визначених цим договором.
Відповідно до п. 5.1. кредитного договору, у разі прострочення позичальником строків погашення щомісячного платежу/частини щомісячного платежу банк має право вимагати від клієнта сплати штрафу у розмірі 150 гривень за кожен прострочений щомісячний платіж або його частину на строк більше 5 (календарних) днів при сумі простроченого щомісячного платежу більше 15 грн.
Пунктом 4.3.4. кредитного договору позичальник зобов'язувався погасити банку в повному обсязі кредит в строк, встановлений в п.п. 2.1.3 цього договору, Також згідно п. 4.3.5 сплачувати банку проценти та комісії в строки, встановлені в п.п. 2.1.3 цього договору.
Однак ОСОБА_1 порушив взяті на себе зобов'язання, допустивши прострочення в погашенні суми кредиту і відсотків.
Станом на 07 листопада 2016 року сума заборгованості за кредитним договором складає 69 975,61 грн. (а.с. 5-6 розрахунок), а саме: прострочена заборгованість по кредиту 35 556,01 грн.; по відсоткам 10,24 грн., по комісії 30 147,87 грн., штраф 3 150,00 грн. та строкова заборгованість: по тілу кредиту 1 111,16 грн., по відсоткам 0,33 грн.
Колегія суддів вважає, що наданий позивачем розрахунок простроченої заборгованості по кредиту, відсоткам, штрафу, строкової заборгованості: по тілу кредиту, по відсоткам повністю узгоджується із матеріалами справи та відповідачем в апеляційній скарзі не оскаржується, а тому колегія суддів приходить до висновку, що позивачем належними доказами, у відповідності до приписів ст. 60 ЦПК України, в редакції від 18.03.2004 року, підтверджено заявлені позовні вимоги в цій частині і ці вимоги підлягають задоволенню.
Спір між позивачем виник щодо стягнення з відповідача комісії за кредитним договором.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги відповідача про те, що умова кредитного договору щодо сплати позичальником щомісячної комісії за супроводження кредиту не відповідає вимогам законодавства України, колегією суддів встановлено наступне.
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту, встановлені Законом України «Про захист прав споживачів».
За положеннями частини п'ятої статті 11, частин першої, другої, п'ятої, сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції, чинній на час укладення спірного кредитного договору) до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
Аналіз указаних правових норм дає підстави для висновку про те, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.
Згідно з абзацами другим та третім частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції, чинній час укладення спірного кредитного договору) споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки, комісії або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі.
Кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
Відповідно до частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції, чинній на час укладення спірного договору) нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.
Крім того, відповідно до статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Рішенням Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) підтверджено, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.
Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 (в редакції, чинній на час укладення спірного кредитного договору), банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).
Вищенаведеним пунктом 2.1.3 кредитного договору передбачено сплату позичальником банку щомісячної комісії за супроводження кредиту, а пунктом 2.1.2.1 цього договору передбачено сплату комісії за надання кредитних коштів в день його підписання.
За правилами частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором, відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, є обов'язком банку, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов'язок банку за кредитним договором, то такі дії, а також супроводження кредиту не є самостійними послугами, які зумовлюють сплату позичальником коштів за це.
Відповідно до статті 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, щоправочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Суд першої інстанцій не звернув уваги на те, що, умовами договору передбачено щомісячну комісію за супроводження кредиту, однак банк не зазначив, які саме послуги за вказану комісію надавались відповідачу.
Із врахуванням наведених правових норм встановлено, що передбачена пунктом 2.1.2.1 кредитного договору щомісячна комісія за супроводження кредиту в розмірі 1300 грн., що становить 3,25% від суми кредиту, та включається в суму платежу є незаконною, як така що не відповідає вимогам законодавства.
Нарахування комісії банком здійснювалося за послуги, що супроводжують кредит, а саме, як компенсація сукупних послуг банку за рахунок клієнта, що також суперечить вимогам закону.
Аналогічний висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16.
Отже, нарахування банком комісії за послуги, що супроводжують кредит є незаконним, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають та доводи апеляційної скарги позивача в цій частині, колегія суддів вважає обґрунтованими.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Відповідно до ч.13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ч.1, п.п. 1 п.1 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ( в редакції на час подання позовної заяви) за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою, ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.
Згідно статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» мінімальна заробітна плата у місячному розмірі на 1 січня 2016 року становила 1 378 грн., тобто граничний нижній розмір судового збору, що підлягав сплаті при поданні позовної заяви майнового характеру становив 1 378,00 грн.
Отже, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір 1378,00 грн. за подання позову.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню на підставі п.3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог, на підставі п.1, п.4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 367, 374, п.3 ч. 3 ст. 376, п.1,п.4 ч. 1 ст. 376, 381-383 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Заочне рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 30 березня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Актабанк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Гурівка, Долинського району, Кіровоградської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Публічного акціонерного товариства «АКТАБАНК», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за кредитним договором № 0862349101/Т/972128 від 12.11.2013 року, прострочену заборгованість по кредиту 35 556,01 грн.; по відсоткам 10,24 грн., штраф 3 150,00 грн. та строкову заборгованість: по тілу кредиту 1 111,16 грн., по відсоткам 0,33 грн., та витрати по справ судовий збір у розмірі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім ) грн. 00 коп.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 27 червня 2019 року.
Головуючий:
Судді: