Іменем України
24.02.10 Справа №16/201-0-09
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Шевченко Т. М. судді Шевченко Т. М. , Кричмаржевський В.А. , Хуторной В.М.
при секретарі Лолі Н.О.,
за участю
прокурора - Тронь Г.М., посвідчення № 84 від 09.02.2010 р.;
представника третьої особи: Білічак З.В., дов. № 19 від 22.02.2010 р.;
представники позивача та відповідача не з'явились;
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційне подання прокурора Голопристанського району Херсонської області
на рішення господарського суду Херсонської області від 09.12.2009 р. по справі № 16/201-О-09
за позовом Прокурора Голопристанського району Херсонської області в інтересах держави в особі Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у Херсонській області, м. Херсон,
до відповідача: Новофедорівської сільської ради, с. Новофедорівка Херсонської області,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Хіммашпроект», м. Київ,
про визнання нечинним рішення,
Прокурор Голопристанського району Херсонської області звернувся до господарського суду Херсонської області в інтересах держави в особі Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у Херсонській області до Новофедорівської сільської ради про визнання нечинними п.п. ІІ - ІІІ рішення Новофедорівської сільської ради від 14.09.2007 р. № 385 про продаж ТОВ «Хіммашпроект» земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 10,3962 га під розміщення бази відпочинку «Кристал» по вул. Морська за 8 207 707 грн. та земельної ділянки площею 0,6633 га під розміщення човнового причалу з морським клубом за 620000 грн. в с. Залізний Порт Голопристанського району Херсонської області.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 09.12.2009 р. у справі № 16/201-О-09 (суддя Немченко Л.М.) в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що спірне рішення прийнято радою в межах своїх повноважень, визначених ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та ст. 129 ЗК України.
Не погоджуючись з прийнятим судовим актом, прокурор звернувся до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційним поданням, в якому просить скасувати рішення господарського суду та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
З підстав, викладених в апеляційній скарзі, прокурор вважає, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального права. Вказує, що судом було залишено поза увагою, що спірне рішення ради не відповідає вимогам законодавства, а саме: ст. 129 ЗК України, за якою продаж земельної ділянки іноземній юридичній особі відбувається із погодженням Кабінету Міністрів України, що не мало місця при прийнятті радою рішення про продаж ТОВ «Хіммашпроект» земельних ділянок. Прокурор вважає невірним висновок господарського суду про те, що на час прийняття радою рішення ТОВ «Хіммашпроект» не було іноземною юридичною особою, оскільки відповідно до статуту даного підприємства, зареєстрованого 15.06.06 р., ТОВ «Хіммашпроект» засновано приватною компанією з обмеженою відповідальністю «Вільхельміна Холдінг Лімітед», що згідно зі ст. 63, 117 ГК України, підпадає під ознаки іноземного підприємства. Крім того, прокурор звертає увагу на помилкове посилання місцевого господарського суду на ст. 35 ГПК України щодо преюдиціальності фактів, встановлених при вирішенні спору по справі № 15/47-ПД-08, оскільки у вказаній господарський справі Державна інспекція з контролю за використанням і охороною земель у Херсонській області участі не приймала.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 28.01.2010 р. відновлено строк на апеляційне оскарження, апеляційне подання прокурора Голопристанського району Херсонської області прийнято до провадження, слухання справи призначено на 24.02.2010 р.
Розпорядженням в.о. голови Запорізького апеляційного господарського суду № 446 від 23.02.2010 р. справу передано на розгляд колегії суддів: Шевченко Т.М. (головуючий, доповідач), Кричмаржевський В.А., Хуторной В.М.; вказаною колегією справа прийнята до свого провадження.
Третя особа (ТОВ «Хіммашпроект») у відзиві вказує на законність та обґрунтованість рішення господарського суду та відсутність підстав для його скасування. Третя особа зазначає, що прокурором невірно визначено статус ТОВ «Хіммашпроект» та віднесено його до іноземної юридичної особи, оскільки аналіз ст. 63 ГК України та п. 1.16 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» свідчить про відмінність понять «іноземна юридична особа» (нерезидент) та «іноземне підприємство» (підприємство, яке створене за законодавством України, втім діє на основі власності іноземців та іноземних юридичних осіб). Таким чином, ТОВ «Хіммашпроект» вважає, оскільки воно не є іноземною юридичною особою, то при прийнятті сільською радою рішення про продаж йому земельних ділянок не було порушено норм чинного законодавства.
В судовому засіданні 24.02.2010 р. прокурор та представник третьої особи підтримали свої доводи, викладені, відповідно, в апеляційній скарзі та у відзиві.
Позивач та відповідач своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні не скористались, повноважних представників не направили, про причини неявки суд не повідомив, відзиви на апеляційну скаргу не надали. Про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином.
Враховуючи обмеженість перегляду справи в апеляційному порядку визначеними законом процесуальними строками, достатність матеріалів справи для розгляду апеляційної скарги та належне повідомлення сторін про слухання справи, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників позивача та відповідача.
За заявою присутніх в судовому засіданні прокурора та представника третьої особи апеляційний розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксування судового процесу. За їх згодою в судовому засіданні 24.02.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Відповідно до ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційного подання, перевіривши матеріали справи та юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційне подання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 14.09.2007 р. Новофедорівською сільською радою Голопристанського району Херсонської області прийнято рішення № 385 (п.п. ІІ-ІІІ) про продаж у власність ТОВ «Хіммашпроект» земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 10,3962 га під розміщення бази відпочинку «Кристал» в селі Залізний порт, вулиця Морська та земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 0,6633 га під розміщення човнового причалу з морським клубом в селі Залізний порт, вулиця Морська.
Заступником прокурора Херсонської області був внесений протест від 06.12.07р. №07/4-349вих-07 на п.п. II-III рішення ХХ сесії Новофедорівської сільської ради V скликання «Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення для здійснення підприємницької діяльності» від 14.09.07 р. № 385, як такі, що суперечать вимогам законодавства, а саме: ст. 19 Конституції України та ст. 129 Земельного кодексу України, тому підлягають скасуванню.
Рішенням № 453 від 19.12.2007 р. Новофедорівська сільська рада, розглянувши протест прокурора, задовольнила його та скасувала п.п. II-III рішення ХХ сесії Новофедорівської сільської ради V скликання «Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення для здійснення підприємницької діяльності» від 14.09.07 р. № 385.
Рішеннями господарського суду Херсонської області від 08.04.2008 р. по справі № 15/47-пд-08 та № 15/48-пд-08, які залишені без змін постановами Вищого господарського суду від 22.12.2008 р., визнані недійсними рішення Новофедорівської сільської ради № 453 від 19.12.2007 р.
Предметом розгляду даної справи стали вимоги прокурора про визнання вказаних пунктів ІІ-ІІІ рішення сільської ради № 385 від 14.09.2007 р. нечинними, у в'язку з невідповідністю їх ст. 129 ЗК України, як таких, що прийняті про продаж земельних ділянок іноземній юридичній особі (ТОВ «Хіммашпроект») без погодження із Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи, що у рамках даної справи розглядається вимога про визнання недійсним акту органу місцевого самоврядування, колегія суддів вважає за необхідне відзначити наступне.
Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні та індивідуальні, тобто такі, які породжують права і обов'язки саме у того суб'єкта (чи визначеного ним кола суб'єктів), якому вони адресовані.
Виходячи зі змісту роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 р. № 02-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» (з наступними змінами) підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акту прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
Відповідно до ст. 13 Конституції України права власника від імені Українського народу здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.
Згідно з ч. 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
Як зазначено у ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень; акти органів місцевого самоврядування можуть бути визнані у судовому порядку незаконними з мотивів їх невідповідності законодавству України.
Виходячи зі змісту п. 34 ст. 26 ст. Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» на пленарних засіданнях сільської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.
Статтею 12 Земельного кодексу України закріплено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин відноситься, зокрема, розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 129 ЗК України (в редакції від 24.07.2007 р. на час прийняття спірного рішення) продаж земельних ділянок, що перебувають у власності територіальних громад, іноземним державам та іноземним юридичним особам здійснюється відповідними радами за погодженням з Кабінетом Міністрів України.
Частина 3 ст. 129 ЗК України встановлює, що продаж земельних ділянок, що перебувають у власності держави та територіальних громад, іноземним юридичним особам допускається за умови реєстрації іноземною юридичною особою постійного представництва з правом ведення господарської діяльності на території України.
Відповідно до ч. 2 ст. 63 ГК України у разі якщо в статутному фонді підприємства іноземна інвестиція становить не менш як десять відсотків, воно визнається підприємством з іноземними інвестиціями. Підприємство, в статутному фонді якого іноземна інвестиція становить сто відсотків, вважається іноземним підприємством.
Згідно із ч. 1 ст. 117 ГК України іноземним підприємством є унітарне або корпоративне підприємство, створене за законодавством України, що діє виключно на основі власності іноземців або іноземних юридичних осіб, або діюче підприємство, придбане повністю у власність цих осіб.
Виходячи з положень названої статті іноземне підприємство діє виключно на основі власності іноземців або іноземних юридичних осіб і може створюватися як одним засновником (унітарне), так і двома або більше засновниками (корпоративне).
Відповідно до п.п. 1.15, 1.16 ст. 1 Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» резидентами визнаються юридичні особи та суб'єкти господарської діяльності України, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), які створені та здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства України з місцезнаходженням на її території.
Дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва України за кордоном, які мають дипломатичні привілеї та імунітет, а також філії і представництва підприємств та організацій України за кордоном, що не здійснюють господарської діяльності.
Нерезиденти - юридичні особи та суб'єкти господарської діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо) з місцезнаходженням за межами України, які створені та здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства іншої держави.
Розташовані на території України дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва іноземних держав, міжнародні організації та їх представництва, що мають дипломатичні привілеї та імунітет, а також представництва інших іноземних організацій і фірм, які не здійснюють господарської діяльності відповідно до законодавства України.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» іноземні суб'єкти господарської діяльності - суб'єкти господарської діяльності, що мають постійне місцезнаходження або постійне місце проживання за межами України.
Отже, аналіз зазначених вище норм чинного законодавства дає можливість для висновку, що іноземна юридична особа - це підприємство, що створено за законодавством іншим, ніж законодавство України, і знаходиться за межами України.
На відміну від іноземної юридичної особи, іноземне підприємство - це підприємство, яке створене за законодавством України, що діє на підставі власності іноземців або іноземних юридичних осіб, тобто підприємство, у статутному фонді якого іноземна інвестиція становить сто відсотків.
Відповідно до ст. 129 ЗК України погодження Кабінету Міністрів України потребується у разі продажу земельної ділянки саме іноземній юридичній особі.
Як вбачається зі Статуту ТОВ «Хіммашпроект» в редакції від 15.06.2006 р., на момент прийняття радою спірного рішення про продаж земельної ділянки та укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки, товариство було створене за законодавством України та єдиним учасником товариства являлась приватна компанія з обмеженою відповідальністю «VILHELMINA HOLDING LIMITED», м. Лімассол, Республіка Кіпр, частка якої згідно з п. 4.3.1 становила 100% статутного фонду (капіталу) товариства. Тобто товариство, розумінні статей 63, 117 ГК України, станом на 2006 р. було іноземним підприємством, а не іноземною юридичною особою.
Оскільки на час прийняття сільською радою спірного рішення № 385 від 14.09.2007 р. про продаж земельних ділянок ТОВ «Хіммашпроект» не являлось іноземною юридичною особою, стаття 129 ЗК України, на яку посилається прокурор, у якості обґрунтування позову, не застосовується до спірних правовідносин, так як вона встановлює порядок продажу земельних ділянок державної або комунальної власності іноземним державам та іноземним юридичним особам.
Таким чином, не має підстав вважати, що спірне рішення сільської ради № 385 від 14.09.2007 р. не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому підстави для визнання його нечинним (недійсним) відсутні. До такого ж правомірного висновку, з яким погоджується колегія суддів, дійшов і місцевий господарський суд.
Водночас, судова колегія не вважає помилковим застосування господарським судом ст. 35 ГПК України, яке, до того ж, не призвело до прийняття неправильного рішення по суті, а отже, зазначені доводи прокурора не можуть бути підставою для скасування судового акту згідно зі ст. 104 ГПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд -
Апеляційне подання прокурора Голопристанського району Херсонської області на рішення господарського суду Херсонської області від 09.12.2009 р. по справі № 16/201-О-09 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Херсонської області від 09.12.2009 р. по справі № 16/201-О-09 залишити без змін.
Головуючий суддя Шевченко Т. М.
судді Шевченко Т. М.
Кричмаржевський В.А. Хуторной В.М.