Іменем України
24.02.10 Справа №22/261д/09
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Кагітіна Л.П. судді Кагітіна Л.П. , Хуторной В.М. , Яценко О.М.
при секретарі: Савченко Ю.В.,
за участю представників:
позивача: нез'явився;
відповідача: ОСОБА_1, довіреність № ВМВ 031628 від 01.12.2008 р.;
від прокуратури: Шептуховська Н.С., посвідчення № НОМЕР_1 від 27.11.08 р.;
від третьої особи представник не з'явився;
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційне подання Заступника прокурора м. Запоріжжя, на рішення господарського суду Запорізької області від 29.12.2009 року у справі № 22/261д/09
за позовом: Заступника прокурора м. Запоріжжя (69035, м. Запоріжжя, вул. Якова Новицького, 5) в інтересах держави в особі органа уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Управління у справах приватизації Запорізької міської ради (69000, м. Запоріжжя, бул. Центральний, 25)
до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Орендне підприємство “Запорізьке бюро технічної інвентаризації” (69063, м. Запоріжжя, вул. Горького, 23)
про визнання недійсним договору купівлі-продажу,
Заступником прокурора м. Запоріжжя було подано позов до господарського суду Запорізької області про визнання недійсним договору купівлі-продажу об'єкта комунальної власності №121 від 01.12.2004 року, укладеного між управлінням у справах приватизації Запорізької міської ради та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 та зобов'язання ОП ЗМБТІ погасити державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення ХХVІ першого поверху загальною площею за внутрішніми замірами 29,9 кв.м. по АДРЕСА_2 за фізичною особою -підприємцем ОСОБА_3
Рішенням господарського суду Запорізької області від 29.12.2009 року у справі №22/261д/09 (суддя Скиданова Ю.О.) в позові відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що факти здійснення ПП ОСОБА_3 відповідних поліпшень орендованого майна вартістю не менш як 25 відсотків залишкової (відновної за вирахуванням зносу) вартості майна та відповідності вимогам закону рішення Запорізької міської №32 від 09.06.2004р. в частині визначення способу приватизації спірного об'єкту є встановленими, тому не повинні доводиться знову. Посилання прокурора на те, що договір купівлі-продажу було укладено 01.12.2004р. та посвідчено нотаріально 02.12.2004р., тобто з перевищенням двомісячного терміну після прийняття рішення (09.06.2004р.), встановленого ч.2 ст.8 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” не може бути підставою для визнання договору недійсним, тому суд визнав необґрунтованими та недоведеними позовні вимоги щодо визнання недійсним укладеного між позивачем та відповідачем договору купівлі-продажу з підстав, які заявлено. Стосовно застосування строку позовної давності, суд дійшов висновку, що через необґрунтованість по суті заявленого позову, підстави для застосування позовної давності відсутні.
Заступник прокурора м. Запоріжжя, не погоджуючись із прийнятим судом першої інстанції судовим актом, звернувся до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційним поданням, в якому просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 29.12.2009р. по справі №22/261д/09 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Вважає, що рішення Запорізької міської ради № 32 від 09.06.04р. про затвердження переліку об'єктів комунальної власності м. Запоріжжя, що підлягають приватизації не доводить законність укладеного між Управлінням у справах приватизації Запорізької міської ради та ПП ОСОБА_3 договору № 121 від 02.12.04р. Також звертає увагу, що на момент прийняття рішення про приватизацію об'єкту шляхом викупу поліпшення повинні бути вже здійсненими у встановленому Програмою приватизації порядку. Крім того зазначає, що в порушення ст.8 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”, строк приватизації приміщення перевищив встановлені 2 місяці, оскільки нежитлове приміщення по АДРЕСА_2, для розташування офісу включено до переліку об'єктів, що підлягають приватизації рішенням Запорізької міської ради № 32 від 09.06.04 р., а оспорюваний договір договір купівлі-продажу об'єкта комунальної власності № 121 укладено лише 01.12.04 р. ПП ОСОБА_3 безпідставно і незаконно приватизував спірне приміщення шляхом викупу об'єкта приватизації на підставі договору № 121 від 02.12.04р. купівлі-продажу об'єкта права комунальної власності, замість купівлі цього об'єкта на конкурсі або аукціоні.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 12.02.2010р. у справі № 22/261д/09 апеляційний розгляд справи призначено на 24.02.2010р.
Розпорядженням виконуючого обов'язки голови Запорізького апеляційного господарського суду №455 від 24.02.2010р. справу № 22/261д/09 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий: Кагітіна Л.П. (доповідач), судді: Хуторной В.М., Яценко О.М., якою апеляційне подання прийнято до розгляду.
ПП ОСОБА_3 у відзиві на апеляційне подання просить залишити рішення господарського суду Запорізької області від 29.12.2009р. без змін, а апеляційне подання - без задоволення. Вважає висновки господарського суду першої інстанції обґрунтованими, а оскаржуване рішення суду законним. Факти здійснення ним поліпшень орендованого майна вартістю не менш як 25 відсотків залишкової (відновної за вирахуванням зносу) вартості майна та відповідності вимогам закону рішення Запорізької міської №32 від 09.06.2004р. в частині визначення способу приватизації спірного об'єкту, відповідач вважає встановленими постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 24.12.2008р. у справі №2а-266/2008 р., тому вони не повинні доводиться знову. Частиною 2 ст.8 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” гарантовано спосіб захисту в судовому порядку, вона не може бути підставою для спонукання до укладення відповідного договору купівлі-продажу в разі ухилення однієї із сторін від вчинення дій, передбачених вказаною нормою. Також зазначає, що прокуратурою не доведено жодних підстав, з яким закон (ст.ст. 203, 215-235 ЦК України), пов'язує можливість визнання угоди недійсною.
В судовому засіданні 24.02.2010р. представник відповідача підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційне подання.
Представник прокуратури в судовому засіданні, 24.02.2010р., підтримала доводи, викладені у апеляційному поданні, просила його задовольнити.
Позивач процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористався, представника в судове засідання не направив, про причини неявки суду не повідомив. Про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином.
Третя особа-Орендне підприємство «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» м.Запоріжжя звернулося з заявою про розгляд справи без його участі.
За заявою представників відповідача та прокуратури, апеляційний розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів запису судового процесу.
По закінченні судового засідання, за згодою представників відповідача та прокуратури, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Відповідно до ст.99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.
Згідно ст.101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Вислухавши представника відповідача та від прокуратури , розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, Запорізький апеляційний господарський суд
23.04.2004р. ПП ОСОБА_3 звернувся до Управління у справах приватизації Запорізької міської ради з заявою № 25/23 про включення об'єкта -нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу.
Рішенням Запорізької міської ради №32 від 09.06.2004р. затверджено перелік об'єктів комунальної власності м. Запоріжжя, що підлягають приватизації. Згідно з цим переліком, що викладено в Додатку №1 до рішення, нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_2, було включено до переліку об'єктів комунальної власності, що підлягають приватизації, спосіб приватизації - викуп.
01.12.2004р. між Управлінням у справах приватизації Запорізької міської ради та фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_3 укладено договір № 121 купівлі-продажу об'єкта права комунальної власності, а саме: нежитлового приміщення ХХУІ (літера А-6; А-2) у складі: кабінету № 2 площею 8,7 кв.м.; кабінету № 4 площею 19 кв.м., коридора № 5 площею 0,8 кв.м.; туалету № 6 площею 1,4 кв.м., загальною площею за внутрішніми замірами 29,9 кв.м., що складає 11/100 частин приміщення ХХУІ, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2, шляхом приватизації способом викупу на підставі рішення Запорізької міської ради від 09.06.2004 р. № 32 та відповідно до наказу Органу приватизації від 18.10.2004 р. №475 (п. п. 1.1., 1.2.). 02.12.2004 р. договір посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі за № 4563.
У листопаді 2009р. заступником прокурора м. Запоріжжя подано до господарського суду Запорізької області позов про визнання вищезазначеного договору купівлі-продажу недійсним мотивуючи, зокрема, тим, що в порушення п.51 Програми приватизації, затвердженої Законом України “Про Державну програму приватизації” відповідачем на момент прийняття рішення Запорізької міської ради №32 від 09.06.2004р. не було здійснено відповідних поліпшень орендованого майна, тому приміщення не могло бути приватизовано шляхом викупу, а повинно було здійснюватись на конкурсних засадах.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 29.12.2009 року у справі №22/261д/09 в позові відмовлено. Заступник прокурора м. Запоріжжя не погоджуючись із прийнятим судом першої інстанції судовим актом, звернувся до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційним поданням про його скасування.
Колегія суддів, заслухавши представника прокуратури та відповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційного подання, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи, застосування норм матеріального та процесуального права при винесені оскаржуваного рішення, знаходить апеляційне подання таким, що не підлягає задоволенню, в силу наступного:
Відповідно до приписів ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.
Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
У відповідності до Роз'яснень ВАСУ №02-5/111 від 12.03.1999р. “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними”, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Таким чином, розглядаючи питання про визнання угод недійсними, необхідно насамперед встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання правочину недійсним і настання відповідних наслідків.
Згідно ст. 51 Закону України “Про Державну програму приватизації” (на 2000-2002 роки) від 18.05.2000р. №1723-III, у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, приміщення) орендар одержує право на викуп цього майна, якщо орендарем за згодою орендодавця здійснено за рахунок власних коштів поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, вартістю не менш як 25 відсотків залишкової (відновної за вирахуванням зносу) вартості майна (будівлі, споруди, приміщення). Оцінка вартості об'єкта приватизації у цьому разі здійснюється із застосуванням експертної оцінки. Таке ж право одержує орендар у разі прийняття рішення про приватизацію відповідно до законодавства України.
Відповідно до ст.48 Закону України “Про Державну програму приватизації” (на 2000-2002 роки) від 18.05.2000р. №1723-III, продаж об'єктів групи А здійснюється відповідно до Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” та цієї Програми.
За змістом ч.1 ст.7 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”, Фонд державного майна України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві Ради затверджують за поданням органів приватизації переліки об'єктів, які перебувають відповідно у загальнодержавній власності, власності АРК та комунальної власності і підлягають: продажу на аукціоні; за конкурсом; шляхом викупу.
За приписами ч.1 ст.8 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”, з моменту прийняття рішення про приватизацію підприємства здійснюється його підготовка до приватизації.
Як вже зазначалося, 09.06.2004р. Запорізькою міською радою було прийнято рішення №32 “Про затвердження переліку майна комунальної власності м. Запоріжжя, що підлягає приватизації”, в тому числі нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_2, орендарем якого був ОСОБА_3, напрямок використання об'єкта - офіс; спосіб приватизації - викуп.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор вказує, що рішення сесії Запорізької міської ради №32 від 09.06.2004р. в частині визначення способу приватизації шляхом викупу об'єкта комунальної власності є незаконним у зв'язку з тим, що відповідачем ПП ОСОБА_3, який був орендарем вищезазначеного приміщення, не було здійснено поліпшень цього майна.
Вказані доводи спростовуються постановою Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 24.12.2008р. у справі №2а-266/2008р., на останній сторінці якої встановлено, що: “рішення сесії Запорізької міської ради двадцять четвертого скликання від 09.06.2004р. в частині визначення способу приватизації шляхом викупу об'єкта комунальної власності - нежитлового приміщення по АДРЕСА_2, для розташування офісу відповідає вимогам п.51 Закону України “Про Державну програму приватизації”, що підтверджено доказами, наявними в матеріалах справи”. Вказані факти додаткового доказування не потребують.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2009р. постанову Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 24.12.2008р. у справі №2а-266/2008р. залишено без змін.
У відповідності до ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Крім того, слід також звернути увагу, що 15.09.2008р. першим заступником прокурора м.Запоріжжя було винесено протест вих.№3315 на рішення Запорізької міської ради №32 від 09.06.2004р.,за наслідками розгляду цього протесту Запорізькою міською радою 16.04.2009р. було прийнято рішення №52, яким задоволено протест прокурора та скасовано опротестоване рішення. 03.07.2009р. рішенням господарського суду Запорізької області у справі №6/211/09, яке набрало законної сили за позовом ФОП ОСОБА_3 до Запорізької міської ради було задоволено позовні вимоги про визнання недійсним як такого, що прийнято з порушенням норм чинного законодавства, що ще раз підтвердило правомірність рішення Запорізької міської ради №32 від 09.06.2004р.
Аналіз змісту оспорюваного договору свідчить, що сторонами по договору досягнуто згоди по всіх істотних умовах, які визначено для такого виду договору, оспорюваний правочин вчинено у формі, встановленій законом, з дотриманням загальних вимог, додержання яких є необхідним для його чинності. Жодний з пунктів договору не суперечить вимогами чинного законодавства, будь-які обставини, які могли б бути підставою для визнання його недійсним, відсутні. Також вказаний договір відповідає ст.23 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”.
Заявником апеляційного подання протилежного не доведено.
Судом першої інстанції надано вірну оцінку посиланням прокурора на те, що договір купівлі-продажу було укладено 01.12.2004р. та посвідчено нотаріально 02.12.2004р., тобто з перевищенням двомісячного терміну після прийняття рішення (09.06.2004р.), встановленого ч.2 ст.8 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”.
Фактично даною нормою закону гарантовано спосіб захисту в судовому порядку прав покупця об'єкту приватизації, з метою запобігання затягування приватизаційного процесу, вона може бути підставою для спонукання до укладення відповідного договору купівлі-продажу, в разі ухилення однією із сторін від вчинення цих дій. Але, ч.2 ст.8 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” не визначена Законом в якості підстави для визнання його недійсним.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про відсутність підстав для визнання оспорюваного договору № 121 купівлі-продажу об'єкта права комунальної власності недійсним.
Господарським судом Запорізької області також вірно не застосовано строк позовної даності з причин необґрунтованості позовних вимог та відмови у їх задоволенні по суті.
Таким чином, позов не підлягає задоволенню, а доводи апеляційного подання не спростовують висновків господарського суду.
Порушення норм матеріального чи процесуального права не вбачається. Підстави для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду відсутні.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.99,101,п.1ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд
Апеляційне подання Заступника прокурора м. Запоріжжя залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 29.12.2009 року у справі №22/261д/09 залишити без змін.
Постанову підготовлено та підписано у повному обсязі 09.03.2010р.
Головуючий суддя Кагітіна Л.П.
судді Кагітіна Л.П.
Хуторной В.М. Яценко О.М.