Іменем України
04.03.10 Справа №10/21/10
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
, Хуторной В.М.
при секретарі Акімової Т.М.
за участю представників:
позивача - Першина В.М., довіреність від 18.12.2009р.
відповідача - Корнієнка П.Г., довіреність від 15.12.2009р., та Дегтяр Т.А., довіреність від 04.01.2010р.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.Ай.С.І.-Транс", м.Запоріжжя
на ухвалу господарського суду Запорізької області від 28.12.2010р.
у справі № 10/21/10
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кроно-Україна", м.Кам"янка-Бузька Львівської області
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.Ай.С.І.-Транс", м.Запоріжжя
про стягнення заборгованості
Установив:
Згідно з ухвалою господарського суду Запорізької області від 28.12.2009р. (суддя Алейникова Т.Г.) порушено провадження у справі № 10/21/10 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кроно-Україна", м.Кам"янка-Бузька Львівської області, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.Ай.С.І.-Транс", м. Запоріжжя, про стягнення заборгованості у розмірі 1.042.897,54грн.
Того ж дня іншою ухвалою господарський суд першої інстанції задовольнив заяву позивача про забезпечення позову, наклав арешт на грошові суми, які перебувають на розрахункових рахунках відповідача в банківських установах в межах суми боргу, заявленої до стягнення та судових витрат - 1.096.062,51 гривень, і на складські приміщення, що належить відповідачеві, та розташовані за адресою: м.Запоріжжя вул. Макаренка, 9 в межах суми боргу, заявленої до стягнення та судових витрат - 1.042.897,54 гривень. Зазначена ухвала винесена на підставі статей 66, 67 ГПК України.
Не погодившись з винесеною ухвалою, відповідач-заявник апеляційної скарги оскаржив її до господарського суду апеляційної інстанції, просить скасувати оскаржувану ухвалу в частині накладення арешту на складські приміщення.
В обґрунтування своїх доводів посилається на те, що місцевий господарський суд без об"єктивних причин, за недоведеності обставин, які б свідчили про намагання відповідача якимось чином приховати своє майно, застосував одразу два заходи до забезпечення позову: наклав арешт на грошові кошти і на складські приміщення, внаслідок чого господарська діяльність відповідача стала неможливою.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що вважає ухвалу законною та обґрунтованою, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Представники сторін підтримали доводи та заперечення, що викладені в апеляційній скарзі і відзиві на неї.
Також представники заявника пояснили апеляційному суду про те, що вони не погоджуються з позовом позивача, вважаючи його безпідставним, оскільки борг відповідачем сплачений повністю. У даний час йому спричиняються збитки, оскільки господарська діяльність і користування складськими приміщеннями стали обмеженими внаслідок накладення арештів на грошові кошти та на складські приміщення. Такі дії позивача та господарського суду першої інстанції вони розцінюють як передумову рейдерського захоплення майна відповідача.
До Запорізького апеляційного господарського суду надійшли письмові клопотання від Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий лад", м.Запоріжжя, - партнера відповідача у справі по бізнесу, про зняття арешту, накладеного на кошти відповідача. Але колегія ці клопотання залишає без розгляду, оскільки ТОВ. "Новий лад" не є стороною у справі.
Заявником апеляційної скарги подано письмове уточнення апеляційної скарги, в якому просить оскаржувану ухвалу скасувати повністю.
Проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваної ухвали, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Забезпечення позову як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи може застосовуватись як за основним, так і за зустрічним позовом на будь-якій стадії процесу, включаючи перегляд рішення, ухвали, постанови в апеляційному або у касаційному порядку.
У статті 67 ГПК України визначені види заходів забезпечення позову, серед яких є: накладення арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред"явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Даний висновок знайшов своє відображення у Роз"ясненнях Вищого арбітражного суду України № 02-5/611 від 23.08.1994р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову". Наклавши арешт на грошові суми та нерухоме майно - складські приміщення відповідача, господарський суд першої інстанції не навів жодних аргументів, які б давали підстави для вжиття таких заходів, хоча як зазначено вище, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у тому числі грошові суми), яке є у відповідача може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення, або в майбутньому виникнуть труднощі при виконанні рішення господарського суду.
Необхідною умовою для застосування заходів забезпечення позову повинна бути наявність у суду достатньо обґрунтованих і очевидних підстав вважати, що застосування таких заходів є доцільним і таким, що відповідає заявленим позовним вимогам.
Вищий господарський суд України у листі № 01-08/204 від 09.04.2009р. "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права" звертає увагу господарських судів на те, що у вирішенні питання про вжиття заходів до забезпечення позову господарський суд має здійснювати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наявності зв"язку між конкретним заходом до забезпечення позову і змістом позовних вимог, а також обставинами, на яких ґрунтуються позовні вимоги, доказами, які наведені на їх підтвердження, та положеннями законодавства, якими позивач обґрунтовує свої права, подаючи позов.
До заяви в господарський суд про вжиття вказаних вище заходів про забезпечення позову позивач не долучив жодних доказів, які б вказували про намір відповідача якимось чином відчужити майно. У судовому засіданні представник позивача також не навів обґрунтованих фактів щодо цього. Доводи позивача ґрунтуються лише на припущеннях, а не на достовірних фактах. А тому всупереч статті 33 ГПК України позивач не довів тих обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Крім того, господарський суд першої інстанції всупереч статті 33 ГПК України, не маючи документальних доказів про вартість складських приміщень відповідача по вул.Макаренка, 9 у м. Запоріжжі, неправомірно наклав на них арешт саме в межах суми боргу, заявленої до стягнення - 1.042.897,54грн., оскільки вартість вказаних приміщень може бути й меншою цієї суми. І реально таке рішення господарського суду державний виконавець не зможе належним чином виконати.
Враховуючи те, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, судочинство здійснюється на засадах змагальності, сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, колегія суддів вважає, що господарським судом першої інстанції заходи по забезпеченню позову - арешт грошових сум і нерухомого майна відповідача - складських приміщень прийняті без належного обґрунтування, а тому у даному випадку є передчасними.
Відтак колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування ухвали як такої, що суперечить нормам процесуального права.
Керуючись статтями 101-106 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд -
Постановив:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.Ай.С.І.-Транс", м.Запоріжжя, задовольнити.
Ухвалу господарського суду Запорізької області про забезпечення позову від 28.12.2009р. у справі № 10/21/10 скасувати.
Справу передати на розгляд господарського суду Запорізької області.
Хуторной В.М.