Іменем України
27.01.10 Справа №7/148-пд-09
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Кагітіна Л.П. судді Кагітіна Л.П. , Кричмаржевський В.А. , Коробка Н.Д.
при секретарі: Савченко Ю.В.,
за участю представників:
позивача: нез'явився;
відповідача: Пуляєва Н.С., довіреність ВМК № 320219 від 20.10.2009 року
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Технопласт», м. Херсон на рішення господарського суду Херсонської області від 26.10.2009 року у справі № 7/148-ПД-09
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Технопласт» м. Херсон
до відповідача: Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» в особі Регіонального відділення у м. Херсоні м. Херсон,
про розірвання договору поруки.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Технопласт» звернулося до господарського суду Херсонської області з позовом про розірвання договору поруки № SR 08-206/НОО від 15.05.2008 року.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 26.10.2009 року у справі №7/148-ПД-09 (суддя Задорожна Н.О.) у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що посилання позивача на односторонню зміну кредитором зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності, не ґрунтується на фактичних обставинах справи, є безпідставним і судом до уваги не приймаються. Позивач не довів належними доказами факту істотного порушення відповідачем договору поруки, тому вимога про розірвання договірних відносин з банком є безпідставною, у зв'язку з чим суд відмовив у задоволенні позову.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Технопласт» не погодилося з рішенням господарського суду Херсонської області від 26.10.2009 року у справі №7/148-ПД-09 та звернулося до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати господарського суду Херсонської області від 26.10.2009 року у справі №7/148-ПД-09 та постановити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги. Вважає, що вищевказане рішення є незаконним та таким, що суперечить діючим нормам матеріального та процесуального права. Вказує, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення не було досліджено всі обставини справи, а саме не з'ясовано чи розрахувався боржник (ПП «Примтекс») безпосередньо з відповідачем, чи взагалі виконані ці зобов'язання, в якому розмірі існує заборгованість за основним зобов'язанням, чи було використано відповідачем право на вимогу щодо стягнення на заставлено майно боржника. Звертає увагу на те, що судом не було залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог за власною ініціативою Приватне підприємство «Примтекс», яке відповідно до ухвали господарського суду від 02.09.2009 р. по справі №5/45-Б-09 визнано банкрутом. Зазначає, що судом не враховано те, що у відповідності з ч.1 ст.559 Цивільного кодексу України, порука припиняється із припиненням забезпеченого нею зобов'язання. Вважає, що з моменту визнання Приватного підприємства «Примтекс» банкрутом, припинив чинність договір поруки №SR 08-206/НОО від 15.05.2008 року. Зазначає, що при постановленні оскаржуваного рішення судом не було з'ясовано питання щодо витребування відповідних доказів невиконання саме боржником своїх обов'язків з повернення кредитних коштів або невиконання ним покладених кредитною угодою обов'язків і доведення цієї інформації поручителя (тобто дійсність вимоги). Вказує, що посилання суду на автоматичне збільшення процентної ставки на 2% без укладання будь-яких додаткових угод, не відповідає умовам укладеного кредитного договору та договору поруки №SR 08-206/НОО. Зазначає, що кредитна угода підписана лише кредитором та позичальником і те, що таке повідомлення стосується лише боржника, суд помилково дійшов висновку про те, що збільшення процентної ставки повинно здійснюватися автоматично без укладення додаткових угод (з позичальником, а не з поручителем). Вважає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Технопласт» з 01.07.2009 р. не може солідарно відповідати перед Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» в особі Регіонального відділення у м. Херсоні за виконання Приватним підприємством «Примтекс» за зміненим кредитним договором. Зауважує, що відповідач не надав доказів погодження з поручителем зазначених змін до кредитного договору.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 11.12.2009 року у справі №7/148-ПД-09 прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Технопласт», м. Херсон на рішення господарського суду Херсонської області від 26.10.2009 року у справі № 7/148-ПД-09 до розгляду та призначено в засіданні на 27.01.2010 року.
У відзиві на апеляційну скаргу Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» просить відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Технопласт» у задоволенні апеляційної скарги у повному обсязі, а рішення залишити без змін. Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» апеляційну скаргу не визнає у повному обсязі та не погоджується з аргументами позивача, викладеними у апеляційній скарзі. Вважає, що правових перешкод для того, щоб Закрите акціонерне товариство «ОТП Банк» мало право укладати кредитні договори, видавати кредити та відповідно, вимагати виконання зобов'язання в іноземній валюті - немає, оскільки невід'ємною частиною генеральної банківської ліцензії за № 191 від 02.03.1998 року на право здійснення банківських операцій, визначених частиною першою та пунктами 5-11 частини другої статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», серед яких передбачено право здійснювати операції з валютними цінностями, є Дозвіл від 08.11.2006 року за № 191-1 з додатком, в якому наведено перелік операцій, які він має право здійснювати з валютними цінностями. Вказує, що договір поруки № SR 08-206/НОО від 15.05.2008 року відповідно до якого позивач прийняв на себе зобов'язання солідарно відповідати перед кредитором за виконання позичальником кредитних зобов'язань за договором кредиту №СК 08-217/НОО від 07.05.2008 року, укладений відповідно до положень чинного законодавства та з дотриманням вимог ст. ст. 203, 205, 207, 208, ч. 2 ст. 524 і ст. 533,ст. 553 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року №435-ІУ (із змінами та доповненнями), ч. 2 ст. 198 Господарського кодексу України від 16.01.2003 року № 436-ГУ (із змінами та доповненнями) та в межах його повноважень щодо здійснення валютних операцій на підставі банківської ліцензії, а позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Технопласт» щодо розірвання (припинення) договору поруки № SR 08-206/НОО від 15.05.2008 року на підставі того, що грошове зобов'язання має бути виконане в національній валюті України гривні - є безпідставними та необґрунтованими. Щодо посилання позивача, що Приватне підприємство «Примтекс» визнано банкрутом, то це не вважає підставою для розірвання договору поруки, тим паче, що по відношенню до Приватного підприємства «Примтекс» відкрито ліквідаційну процедуру, а вимоги Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» прийнято судом для включення в реєстрів кредиторів.
Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 155 від 27.01.2010 року справу №7/148-ПД-09 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий: Кагітіна Л.П. (доповідач), судді: Коробка Н.Д., Кричмаржевський В.А., якою апеляційна скарга прийнята до розгляду.
В судове засідання 27.01.2010 року представник позивача не з'явився. Відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України, був належним чином повідомлений про час та місце апеляційного розгляду справи.
26.01.2010 року від Товариства з обмеженою відповідальністю «Технопласт» надійшла телеграма, в якій позивач по справі просить перенести розгляд справи № 7/148-ПД-09 у зв'язку з несприятливими погодними умовами.
Колегія суддів вважає клопотання позивача викладене у телеграмі таким, що не підлягає задоволенню у зв»язку з відсутністю законних підстав для його задоволення.
В судовому засіданні 27.01.2010 року представник відповідача підтримав свої заперечення.
За заявою представника відповідача, апеляційний розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів запису судового процесу.
По закінченні судового засідання, за згодою представника відповідача, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Відповідно до ст.99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.
Згідно ст.101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши представника відповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, Запорізький апеляційний господарський суд
Товариство з обмеженою відповідальністю «Технопласт» м.Херсон звернулося з позовом про розірвання договору поруки №SR 08-206/НОО від 15.05.2008 р., укладеного між ним та Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» в особі регіонального відділення у м.Херсоні.
Рішенням господарського суду Херсонської області в задоволенні позовних вимог було відмовлено, з чим не погодився позивач по справі та звернувся з апеляційною скаргою про його скасування.
Заслухавши представника відповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи, застосування норм матеріального та процесуального права при винесені оскаржуваного рішення, колегія суддів знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, в силу наступного:
Як свідчать матеріали справи, 07 травня 2008р. між відповідачем по справі (банк) та позивачем (позичальник) укладений договір кредиту №CR 08-217/Н00 , згідно з яким банк зобов'язався надати позичальнику кредит в межах встановленого ліміту фінансування 2988 тис. доларів США, а останній виконувати зобов'язання по його погашенню на умовах, встановлених домовленістю сторін.
У пункті 1.4 кредитного договору сторони передбачили умови повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитними коштами, умови збільшення (зменшення) процентної ставки, уплати пені за несвоєчасне погашення основного зобов'язання за кредитом та процентах, штрафу за нецільове використання кредиту.
Позичальник зобов'язався повернути кредит у строк до 07.05.2014р. (п.1.6 договору кредиту).
За умовами п.1.11 договору кредиту платежі щодо повернення кредиту, сплати процентів за кредитом мають бути здійснені позичальником у валюті кредиту в порядку та на умовах, встановлених договором; інші платежі, що розраховуються у валюті кредиту, підлягають виконанню у валюті України (гривнях), виходячи з курсу Національного Банку України або міжбанківського валютного курсу на день виконання (сплати).
Виконання зобов'язання позичальника за кредитним договором забезпечено укладеним між відповідачем (банк) і позивачем (поручитель) договором поруки №SR 08-206/Н00 від 15.05.2008р., згідно до розділу 2 якого, порукою забезпечено вимоги кредитора щодо виконання позичальником усіх зобов'язань у такому ж розмірі, такій валюті, строки та порядку, як передбачено в договорі кредиту, у тому числі з будь-якими змінами та доповненнями, укладеними до договору кредиту в майбутньому, а саме: порукою забезпечено повернення кредиту, що складає 2988000 доларів США у строк до 07.05.2014р.; процентів за користування кредитом в доларах США за ставкою LIBOR+ 8,25%; комісії за управління кредитом - у гривні із застосуванням встановленого Національним банком України курсу гривні до долару США; збільшення процентної ставки; пені за несвоєчасне повернення кредиту та процентів в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, встановленої на момент нарахування пені за кожен день прострочення платежу; штрафу за нецільове використання кредиту в розмірі 25% від суми, використаної не за цільовим призначенням; будь-яких інших сум, що підлягають сплаті згідно зобов'язань за кредитною угодою. У разі змін розміру зобов'язання після укладення договору поруки, у тому числі й збільшення, таке зобов'язання забезпечується порукою у повному обсязі.
Також, у застереженнях, встановлених у розд.2 договору поруки, сторони поширили дію поруки та надали свою згоду на забезпечення зобов'язання позичальника з врахуванням змін та доповнень до кредитного договору незалежно від їх відображення в договорі поруки.
Пунктом 2.3 розд.2 договору поруки його учасники також передбачили, що у разі зміни розміру зобов'язання за кредитним договором після укладення договору поруки, у тому числі й в частині збільшення, таке зобов'язання забезпечується цією порукою у повному розмірі.
В зв'язку з невиконанням позичальником зобов'язань за договором кредиту в частині своєчасної та у повному обсязі сплати основного зобов'язання за кредитом та процентів за користування кредитними коштами, відповідач (банк) звернувся до позивача як до поручителя з листом від 12.05.2009р., у якому повідомляв про існування у ПП "Примтекс" кредитного боргу та звернувся з вимогою до позивача як поручителя виконати умови пунктів 2.1 та 3.1 договору поруки.
Однак, ТОВ "Технопласт" направив відповідачу по справі (банку) листа за вих.№252 від 22.06.2009р. про розірвання договору поруки з моменту отримання пропозиції відповідно до ст.188 ГК України та заміну поручителя на іншого.
Розірвання договору поруки № SR 08-206/Н)) від 15.05.2008р. було предметом спору в господарському суді першої інстанції.
Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду щодо відмови в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, враховуючи нижчевикладене: Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. (ст.553 ЦК України)
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсідіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. (ч.1, 2 ст.554 ЦК України)
Виходячи з умов кредитної угоди вбачається, що відповідно до п.1.4. кредитного договору №CR 08-217/Н00 позичальник зобов'язався сплатити банку кредит, проценти за користування кредитними коштами, збільшену на 2% процентну ставку за користування кредитом у випадку невиконання та/або неналежного виконання позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених п.п.2.3.1, 2.3.5-2.3.7, 2.3.9-2.3.11, 2.3.13-2.3.20. При цьому сторони погодились, що таке збільшення процентної ставки здійснюється автоматично в разі настання зазначених у цьому пункті обставин та не потребує укладення будь-якої додаткової угоди до цього договору. Банк повідомляє позичальника про таке збільшення протягом 10 банківських днів з дати перегляду процентної ставки.
За умовами п.п. 2.1.1-2.1.5 п.2.1. договору поруки, порукою забезпечено вимоги кредитора щодо виконання позичальником всіх та кожного зобов'язання, передбаченого кредитним договором, у таких розмірі, порядку та валюті, як встановлено кредитним договором, а також змінами та доповненнями, які можуть бути укладені між банком та позичальником у майбутньому.
За приписами ст.525 та ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, розірвання договору внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання не допускається.
У пункті 8.2 договору поруки сторони досягли домовленості, що договір поруки припиняється з моменту виконання кожною з сторін своїх зобов'язань за кредитним договором та договором поруки.
Відповідно до приписів ст.629 Цивільного кодексу України договір поруки, укладений сторонами з дотриманням вимог, необхідних для чинності правочину, є обов'язковим до виконання сторонами.
За приписами ч.1 та ч.2 ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Як свідчать матеріали справи, позивач не довів належними доказами факту істотного порушення відповідачем договору поруки, тому вимога про розірвання договірних відносин з банком є безпідставною.
Доводи апеляційної скарги позивача спростовуються вищевикладеним та наступним:
Так, заявник апеляційної скарги в обґрунтування своїх доводів посилається на положення ст.99 Конституції України, в якій зазначено, що грошовою одиницею України є гривня, а також на положення ст.ст.524,533, ч.1 ст.559 Цивільного кодексу України, які колегія суддів не приймає до уваги на підставі нижчевикладеного.
Відповідно до приписів ч.1.ст.559 Цивільного кодексу України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
В п.1.1. договору поруки поручитель (позивач по справі) підписом уповноваженої особи під договором, довів що він ознайомлений з текстом кредитного договору про свої зобов'язання, які визначені в договорі поруки, а саме: як - всі та кожне з платіжних та/або неплатіжних зобов'язань боржника за договором про зобов'язання, або пов'язані з ним, у тому числі всі наявні та майбутні, а також усі дійсні та потенційні, включаючи але не обмежуючись зобов'язаннями: щодо повернення кредиту, та/або сплати процентів, та/або сплати комісій, та/або сплати пені, та/або сплати штрафів, та/або компенсації(відшкодування) витрат(збитків), здійснених(понесених) кредитором у зв'язку з договором про зобов'язання, та/або у зв'язку з невиконанням та/або неналежним виконанням боржником положень договору про зобов'язання в порядку, розмірі та на умовах, встановлених в договорі про зобов'язання, а саме кредитному договорі.
Цивільний кодекс України у ст. 553 визначає поруку як договір, за яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку і має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання - своєчасного повернення кредиту за кредитним договором.
Отже, порукою було забезпечено також збільшення процентної ставки за умови настання обставин, що передбачені положеннями кредитного договору (про зобов'язання), зокрема, його пунктами 1.4.1, 1.4.2, 2.1.2 процентна ставка збільшується на 2% річних в порядку та на умовах, що встановлені кредитним договором. Таким чином, сторони добровільно, на договірних засадах досягли домовленості щодо обсягу поручительства, у тому числі й відносно автоматичного збільшення на 2% процентної ставки за користування кредитом у випадку порушення позичальником кредитних зобов'язань.
Відтак, збільшення процентної ставки на 2% у випадку невиконання позичальником зобов'язань за кредитним договором прописано та передбачено умовами як кредитного договору, так і договору поруки, отже, це збільшення основного зобов'язання входило до обсягу забезпечення та відповідальності поручителя, і не може бути підставою для розірвання та подальшого припинення договору поруки.
Не є збільшенням основного зобов'язання у розумінні приписів частини 1 ст.559 ЦК України і зростання суми зобов'язання в зв'язку з непередбачуваним ростом курсової різниці української гривні, внаслідок чого тіло кредиту у гривньовому еквіваленті до долару з 17 856 288грн. зросло до 22708 800грн.
Основне зобов'язання залишилось незмінним і складає 2998000 доларів США, сплату яких сторони передбачили та зобов'язались проводити за встановленим Національним банком України офіційним курсом гривні до долару, що не суперечить умовам кредитного договору (п.1.11 "застереження щодо валюти платежів"), а також правовим нормам ст.99 Конституції України, ст.ст.524, 533 ЦК України, ст.3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", ч.3 ст.1 Закону України "Про Національний банк України".
Якихось змін до кредитного договору за весь період його дії щодо збільшення зобов'язання не було, а отже, не було збільшення обсягу відповідальності позивача.
Відтак, ствердження заявника апеляційної скарги на збільшення обсягу його відповідальності, не ґрунтується на фактичних обставинах справи, а тому уваги не приймається.
За нормами ч.1 ст.524 Цивільного кодексу України, на які посилається заявник апеляційної скарги, зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні.
У відповідності до ч.1. ст.533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане в національній валюті.
Згідно приписів ч.3 цієї ж статті Цивільного кодексу України допускається використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
У частинах 1 та 2 ст.189 Господарського кодексу України від 16.01.2003 року №436-ГУ (із змінами та доповненнями) вказано, що ціна (тариф) у цьому Кодексі є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях.
В ч.2 ст.198 ГК України передбачено, що грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.
Випадки і порядок використання іноземної валюти визначаються Законом України «Про Національний банк України» від 20.05.1999 року №679-ХІУ (із змінами та доповненнями) і Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 року №15-93 (із змінами та доповненнями), виданими відповідно до них нормативними актами, якими передбачена можливість здійснення розрахунків в іноземній валюті при одержанні комерційного чи банківського кредиту в іноземній валюті і його погашенні.
Так, в ч. 2 ст. 44 вищезазначеного закону України зазначено, що Національний банк діє як уповноважена державна установа при застосуванні законодавства України про валютне регулювання і валютний контроль. До компетенції Національного банку у сфері валютного регулювання та контролю належить, зокрема видача та відкликання ліцензій, здійснення контролю, у тому числі шляхом здійснення планових і позапланових перевірок, за діяльністю банків, юридичних та фізичних осіб (резидентів та нерезидентів), які отримали ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій, в частині дотримання ними валютного законодавства.
Відповідно до норм пп.«г» п.4 ст.5 вищевказаного Декрету використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави віднесено до операцій, які потребують ліцензії. При цьому, відповідно до положень ч.2 ст.5 Декрету Національним банком України видаються генеральні ліцензії комерційним банкам на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.
Статтею 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 року №2121-III (із змінами та доповненнями) зазначено, що банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями на підставі банківської ліцензії.
Закрите акціонерне товариство «ОТП Банк» діяло на підставах положень чинного законодавства та підзаконних нормативно-правових актів України. 08.11.2006 року Закрите акціонерне товариство «ОТП Банк» отримано генеральну банківську ліцензію за № 191 від 02.03.1998 року на право здійснення банківських операцій, визначених частиною першою та пунктами 5-11 частини другої статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», серед яких передбачено право здійснювати операції з валютними цінностями.
Невід'ємною частиною цієї ліцензії є дозвіл від 08.11.2006 року за №191-1 з додатком, в якому наведено перелік операцій, які має право здійснювати Закрите акціонерне товариство «ОТП Банк» з валютними цінностями.
Таким чином, Закрите акціонерне товариство «ОТП Банк», правонаступником усіх прав та обов'язків якого є відповідач по справі згідно до ст.1 Статуту Банку, зареєстрованого 30.06.2009р.,не мало правових перешкод для укладання кредитних договорів, видачі кредитів та відповідно, вимагати виконання зобов'язання в іноземній валюті.
Отже, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Технопласт» щодо розірвання (припинення) договору поруки 8К 08-206/НОО» від 15 травня 2008 року на підставі того, що грошове зобов'язання має бути виконане в національній валюті України гривні, є безпідставними.
Щодо посилання позивача на те, що ПП «Примтекс» визнано банкрутом, колегія суддів зазначає, що ця обставина також не є підставою для розірвання договору поруки, тим більш, що по відношенню до ПП «Примтекс» відкрито ліквідаційну процедуру, а вимоги Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» прийнято судом для включення до реєстру кредиторів. На час розгляду справи в господарському суді першої інстанції позивачем не було надано доказів виключення ПП «Примтекс» з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій (ЄДРПОУ).
Щодо значного збільшення курсової різниці гривні до долару та економічної кризи, і, як наслідок погіршення фінансового стану підприємства, то виходячи з правової норми ст. 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична на власний ризик господарська діяльність. Здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладення на суб'єкт підприємницької діяльності тягаря несприятливих наслідків такої діяльності, навіть коли такі наслідки не пов'язані з винною поведінкою останнього.
З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає законних підстав для розірвання укладеного між сторонами договору поруки.
На підставі зазначеного, колегія суддів вважає, що господарський суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування чи зміни рішення місцевого господарського суду по цій справі.
Апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.
Судові витрати за позовом та апеляційною скаргою відносяться на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.99, 101, п.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Технопласт» м.Херсон залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Херсонської області від 26.10.2009 року у справі №7/148-пд-09 залишити без змін.
Постанова у повному обсязі підготовлена та підписана 01.03.2010р.
Головуючий суддя Кагітіна Л.П.
судді Кагітіна Л.П.
Кричмаржевський В.А. Коробка Н.Д.