Іменем України
17.12.09 Справа №15/7/09
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Зубкова Т.П. судді Зубкова Т.П. , Коробка Н.Д. , Мойсеєнко Т. В.
при секретарі: Акімовій Т.М.
За участю представників сторін:
від позивача - Струть М.П. (довіреність № КН - 122/09 від 28.04.2009 р.);
від відповідача - Романенко М.В. (довіреність № 1/05-рн від 13.12.2008 р.)
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор» (м. Запоріжжя)
на рішення господарського суду Запорізької області від 07.09.2009 р. у справі № 15/7/09
за позовом Дочірнього підприємства «Кюне і Нагель» (м. Гостомель Київської області)
до відповідача Відкритого акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор»
(м. Запоріжжя)
про стягнення суми
та
за зустрічним позовом Відкритого акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор»
(м. Запоріжжя)
до відповідача Дочірнього підприємства «Кюне і Нагель»
(м. Гостомель Київської області)
про визнання недійсним договору № КН-29 FA від 04.03.2003 р. в частині доповнення до договору у формі контракт-заявки № 52 від 12.08.2008 р.,
Дочірнє підприємство «Кюне і Нагель» звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор» (з урахуванням уточнень) 517035,33 грн. заборгованості за договором про організацію транспортно-експедиційного обслуговування під час перевезення зовнішнього вантажу № КН-29FA від 04.04.2003 р., 72413,27 грн. пені, 66542,45 грн. втрат від інфляції, 9052,50 грн. - 3% річних за прострочення грошового зобов'язання, а також 12930,82 грн. боргу за надання послуг з перевезення.
В процесі розгляду справи в суді першої інстанції ВАТ «Запоріжтрансформатор» (відповідачем у справі) було подано зустрічний позов про визнання недійсним договору № КН-29 FА від 04.04.2003 р., укладеного між ДП «Кюне і Нагель» та ВАТ «Запоріжтрансформатор», в частині доповнення до договору у формі контракт -заявки № 52 від 12.08.2008 р.
Ухвалою від 06.07.2009 р. зустрічна позовна заява прийнята господарським судом Запорізької області для спільного розгляду з первісним позовом.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 07.09.2009 р. у справі № 15/7/09 (суддя Горохов І.С.) первісний позов задоволено частково: стягнуто з ВАТ «Запоріжтрансформатор» на користь ДП «Кюне і Нагель» 517 035,33 грн. основного боргу, 61874,26 грн. пені, 66542,45 грн. втрат від інфляції, 9052,50 грн. - 3% річних та 12930,82 грн. боргу з надання послуг по перевезенню вантажу. Відшкодовано позивачу за рахунок відповідача 6981,99 грн. судових витрат. В іншій частині первісного позову відмовлено. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим актом, ВАТ «Запоріжтрансформатор» (відповідач у справі за первісним позовом) звернулося до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
З підстав, викладених в апеляційній скарзі, заявник вважає рішення суду незаконним, стверджує, що місцевим господарським судом порушено норми матеріального права. У зв'язку з цим просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 07.09.2009 р. у справі № 15/7/09 і прийняти нове рішення, яким в задоволенні первісного позову відмовити повністю та задовольнити зустрічний позов ВАТ «Запоріжтрансформатор» про визнання недійсним договору № КН-29 FА від 04.04.2003 р. в частині доповнення до договору у формі контракт-заявки № 52 від 12.08.2008 р.
Зокрема, заявник заперечує факт підписання та направлення факсимільним зв'язком ДП «Кюне і Нагель» контракту-заявки № 52 від 12.08.2008 р. до договору № КН-29 FА від 04.04.2003 р., з огляду на те, що станом на 12.08.2008 р. директор з виробництва Ібадуллаєв В.К. не мав відповідних повноважень на підписання угод, виконавцями яких є структури, що входять до функції управління директора з продаж, зокрема, контракт-заявок до Договору.
Звертає увагу суду на те, що згідно довіреності № 1/14-8 від 21.12.2007 р., виданої директору з виробництва Ібадуллаєву В.К., директору з виробництва надані повноваження підписувати від імені ВАТ «ЗТР» угоди з господарської діяльності на суму не більшу розміру, еквівалентному ста тисячам доларів США, виконавцями яких, є структури, що входять до функції директора з виробництва, в порядку, встановленому у ВАТ «ЗТР».
Зауважує, що відповідно до розділу 2 «Положення про відділ логістики та доставки готової продукції ВАТ «Запоріжтрансформатор», затвердженого наказом ВАТ «ЗТР» № 569 від 10.08.2007 р., до функцій цього відділу віднесено організацію транспортно-експедиційного обслуговування поставок продукції ВАТ «ЗТР» та оформлення договорів на транспортно-експедиційне обслуговування. Проте, відділ логістики та доставки готової продукції увійшов до функції управління директора з виробництва лише 16.09.2008 р., після затвердження засіданням Наглядової ради ВАТ «ЗТР» змін до організаційної структури управління ВАТ «ЗТР» в частині виведення відділу логістики та доставки готової продукції з підпорядкування директора з продаж та підпорядкування його заступнику начальника виробничо-диспетчерського управління по логістиці та відвантаженню готової продукції.
З посиланням на викладені обставини, заявник наполягає, що до 16.09.2008 р. директор з виробництва Ібадуллаєв В.К. не мав повноважень на підписання будь-яких документів, пов'язаних з транспортно-експедиційним обслуговуванням, що здійснювалося відповідно до договорів, укладених директором з продаж, яким, зокрема, є договір № КН-29 FА від 04.04.2003 р. та доповнення до нього у формі контракт-заявок.
Наголошує, що фактично, між ВАТ «ЗТР» та ДП «Кюне і Нагель» не було досягнуто згоди щодо умов перевезення вантажу за маршрутом м. Запоріжжя (Україна) - Ченнай (Індія), оскільки відповідна контракт-заявка не була підписана з боку ВАТ «ЗТР» та Експедитором.
Зазначає, що згідно товарно-транспортної накладної № 026965/022271 від 13.08.2008 р. ВАТ «ЗТР» було самостійно доставлено вантаж в Бориспільський аеропорт та здійснено його митне оформлення для експорту. При цьому ДП «Кюне і Нагель» було надано інформацію про вантаж лише для визначення суми можливого доручення на перевезення вантажу. Однак, ДП «Кюне і Нагель» не надавало ВАТ «ЗТР» для узгодження суму доручення на організацію перевезення вантажу за маршрутом Аеропорт Бориспіль (Україна) - Ченнай (Індія).
На думку заявника, викладене свідчить про те, що ДП «Кюне і Нагель» на свій ризик, не погоджуючи з ВАТ «ЗТР» необхідних умов перевезення вантажу, зокрема, суму доручення, здійснило його перевезення за маршрутом Аеропорт Бориспіль (Україна) - Ченнай (Індія) та понесло витрати виходячи з завищеної вартості вантажу.
З посиланням на приписи ч. 2 ст. 207 та ч. 1 ст. 638 ЦК України, заявник вказує на відсутність підстав вважати, що договір організації транспортно - експедиційного обслуговування під час перевезення зовнішньоторговельних вантажів № КН-29 FА від 04.04.2003 р. є укладеним в частині організації перевезення вантажу за маршрутом Аеропорт Бориспіль (Україна) - Ченнай (Індія).
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 23.10.2009 р. апеляційна скарга ВАТ «Запоріжтрансформатор» прийнята до провадження і призначена до розгляду на 17.12.2009 р.
Розпорядженням Голови Запорізького апеляційного господарського суду № 2704 від 17.12.2009 р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Зубкова Т.П., судді Коробка Н.Д., Мойсеєнко Т.В.
Позивач у справі (за первісним позовом) - Дочірнє підприємство «Кюне і Нагель» - апеляційну скаргу відповідача (за первісним позовом) не визнає. Свою правову позицію виклав у письмовому відзиві. Вважає рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим. Мотивує, зокрема, тим, що директор з виробництва ВАТ «ЗТР» Ібадуллаєв В.К. на дату підписання контракт-заявки № 52 від 12.08.2008 р. мав достатньо для цього повноважень.
Акцентує увагу суду на тому, що у відповідності з умовами п. 3.1 укладеного між позивачем та відповідачем договору ними було підписано як контракт- заявку № 52 від 12.08.2008 р., так і оформлено авіаційну накладну (Аіг Waybill 02014402533 від 15.08.2008 р.).
Щодо вартості вантажу, який був доставлений Експедиром згідно контракт-заявки № 52 від 12.08.2008 р., позивач (за первісним позовом) зазначає, що його вартість була зафіксована Замовником самостійно в рахунку-проформі за № 026965/022271, виданому Замовником Експедитору для супроводження вантажу (згідно якого вартість вантажу складає 324647,53 доларів США), та у Вантажній митній декларації, самостійно оформленій Замовником, в якій вартість вантажу зазначена в сумі 1572787,42 грн. (що в перерахунку за вказаним у ВМД курсом 4,8446 грн. за 1 дол. США складає 324 647,53 доларів США).
При цьому, позивач (за первісним позовом) зауважує, що відповідач (за первісним позовом) не заперечує факт виконання правочину, обумовленого контракт-заявкою № 52 від 12.08.2008 р.
Також зазначає, що відповідно до умов, передбачених контракт-заявкою № 52 неможливо визначити кінцеву суму, яку має сплатити Замовник, оскільки контракт-заявка лише передбачає умови постави, а саме - DDР та вартість послуг, яка складає 12930,82 грн. + вартість доставки вантажу (в т.ч. митні платежі) (п.10 контакт-заявки № 52). Наголошує, що такі умови передбачено Правилами Багатосторонньої угоди (не СНД) Країн учасниць від 01.01.2000 р. за № 560 «ІНКОТЕРМС. Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2000 року) (україномовний варіант)», зокрема - DDP DELIVERED DUTY PAID (…named place of destination) - ПОСТАВКА ЗІ СПЛАТОЮ МИТА (... назва місця призначення). Відтак, за твердженням позивача, фактично, узгодити загальну вартість витрат, пов'язаних із перевезенням вантажу на підставі контракт-заявки № 52, неможливо.
Мотивуючи викладеним, посилаючись на необґрунтованість апеляційної скарги, позивач за первісним позовом просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції у справі - без змін.
В судовому засіданні представники відповідача (за первісним позовом) та позивача (за первісним позовом) у повному обсязі підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.
За клопотанням представників сторін апеляційний розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
За їх згодою в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови апеляційної інстанції.
Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсязі.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення місцевого господарського суду, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, Запорізький апеляційний господарський суд
04.04.2003 р. між Відкритим акціонерним товариством «Запоріжтрансформатор» (Замовником, відповідачем у справі за первісним позовом) та Дочірнім підприємством «Кюне і Нагель» (Експедитором, позивачем у справі за первісним позовом) було укладено договір про організацію транспортно-експедиційного обслуговування під час перевезення зовнішнього вантажу № КН-29 FA (надалі - Договір), відповідно до умов якого Замовник доручає, а Експедитор бере на себе обов'язок організувати за рахунок Замовника доставку ввіреного йому Замовником вантажу до пункту призначення та видачу його уповноваженій на те особі. Транспортно-експедиційне обслуговування здійснюється у відповідності з правилами «FІАТА», Варшавської конвенції 1992 року та за законодавством України.
Відповідно до п. 1.3 Договору об'єм робіт по перевезенню вантажів не лімітується, строки їх виконання і тарифи перевезення узгоджуються сторонами в кожному конкретному випадку шляхом підписання контракт-заявки або оформлення авіаційної накладної.
За змістом п. 2.1.1 Договору Замовник має право запросити у Експедитора інформацію про хід виконання його доручення, а також здійснити контроль виконання його доручення.
Згідно з п. 2.1.4 Договору Замовник зобов'язаний сплатити суму замовлення в порядку та строках, обумовлених Договором.
Сторони узгодили, що Замовник уповноважує Експедитора від його імені вести переговори із аеропортами, перевізниками, іншими підрядниками, укладати угоди з будь-якими третіми особами з метою виконання замовлення, а також здійснювати розрахунки (п. 2.1.10 Договору).
Відповідно до п. 2.2.1 Договору Експедитор зобов'язаний, відповідно до контракт -заявки Замовника, організувати доставку вантажу в пункт призначення в узгоджені строки та по узгодженим тарифам.
Пунктом 3.1 Договору визначено, що в суму замовлення входять витрати Експедитора на виконання замовлення, а також винагорода Експедитора з врахуванням ПДВ.
За умовами п. 3.2 Договору оплата Замовником суми замовлення Експедитору по організації перевезення вантажу здійснюється за тарифами, погодженими з Експедитором, на умовах 100% попередньої оплати, якщо інші умови оплати не передбачені в контракт-заявці або в рахунку. Підставою для оплати є рахунок експедитора та зазначені у ньому авіанакладні.
Як встановлено судом, на виконання умов Договору та відповідно до умов контракту-заявки № 52 від 12.08.2008 р., в якій обумовлені всі умови здійснення транспортного експедирування, Експедитором за замовленням відповідача (за первісним позовом), було організовано перевезення вантажу на умовах поставки DDР- А/Е призначення вантажу - Ченнай (Індія).
Надана Експедитором завірена копія контракт-заявки № 52 від 12.08.2008 р. містить підпис посадової особи підприємства ВАТ «Запоріжтрансформатор», директора з виробництва Ібадуллаєва В.К. та засвідчена печаткою ВАТ «Запоріжтрансформатор».
Замовником передано Експедитору вантаж (електротехнічне обладнання вагою брутто 651 кг), декларацію безпеки вантажу та рахунок-проформу № 026965/022271.
Відповідно до рахунку-проформи за № 026965/022271, виданого Замовником Експедитору для супроводження Вантажу, його вартість була визначена в сумі 324647,53 доларів США. В рахунку-проформі також зазначено, що Продавцем Вантажу виступає ВАТ «Запоріжтрансформатор», Покупцем - ТР Ернеста Хандельсгезельшафт, вантажоодержувачем - Маnager Маterial (Індія). Умови поставки - АЕС «Куданкулам» (Ченнай, Індія). Поставка вантажу здійснювалась на виконання контракту № 77-252/22711 від 17.01.2006 р. на поставку трансформаторного обладнання. Загальна вартість контракту визначена в сумі 12957000,00 доларів США.
Замовником здійснено процедуру митного оформлення вантажу на експорт, що підтверджується копією Вантажної митної декларації, де вартість вантажу зазначена в сумі 1572787,42 грн. (що в перерахунку за вказаним у ВМД курсом 4,8446 грн. за 1 дол. США складає 324647,53 доларів США).
Оплата митних платежів та доставка вантажу до кінцевого місця призначення була здійснена Kuehne + Nagel PVT LTD (Індія). За надані послуги Kuehne + Nagel PVT LTD (Індія) виставив Експедитору рахунок № МАА 0101035 від 30.08.2008 р.
Вказаний рахунок від Kuehne + Nagel PVT LTD (Індія) був отриманий та сплачений Експедитором через кліринговий центр.
Рахунок № МАА 0101035 від 30.08.2008 р. став підставою для рахунку № 1037604 від 11.09.2008 р. (позиція 3420-2470-808-011), який було виставлено Експедитором Замовнику для оплати за послуги, надані за перевезення вантажу, та витрати, що були понесені при цьому.
Kuehne + Nagel PVT LTD на доставку зазначеного вантажу до місця призначення та оплату митних зборів в цілому були понесені витрати в сумі 4497942,00 індійських рупій (квитанція про сплату митних зборів № 98060592 від 28.08.2008 р.), які були повністю відшкодовані Експедитором, що підтверджується довідкою Kuehne + Nagel PVT. LTD.
В перерахунку на національну валюту України витрати Експедитора, пов'язані з виконанням перевезення вантажу Замовника, становлять 517035,33 грн.
11.09.2008 р. Експедитором було виставлено Замовнику рахунок № 1037604 на загальну суму 517035,33 грн., з вимогою сплатити вказану суму до 26.09.2008 р.
10.10.2008 р. Експедитором направлено Замовнику лист (вих. № КН-236/08) з вимогою до 14.10.2008 р. сплатити рахунок № 1037804 від 11.09.2008 р. на суму 517035,33 грн. за послуги з перевезення вантажу за маршрутом м. Запоріжжя (Україна) - Ченнай (Індія).
У відповідь на вищезазначене звернення Замовник листом від 10.10.2008 р. (вих. № 1/05-рн-009) повідомив, що ВАТ «Запоріжтрансформатор» заперечує проти оплати рахунку в повному обсязі, оскільки виконання доручення на перевезення та сплата мита були здійснені передчасно, до погодження всіх умов перевезення в контракт-заявці, а зазначені в рахунку суми, в тому числі митних платежів - 514166,19 грн., не підтверджені документально.
Листом від 24.10.2008 р. (вих. № КН-252/08 СО) Експедитор запевнив Замовника про направлення на його адресу необхідного пакету документів для підтвердження витрат.
На підтвердження здійснення митних платежів Експедитором було направлено копію квитанції про сплату митних зборів № 98060592.
13.11.2008 р. Експедитор знов звернувся до Замовника з вимогою сплатити рахунок № 1037804 від 11.09.2008 р. на суму 517035,33 грн.
Вимоги Експедитора залишені Замовником без задоволення.
Предметом судового розгляду у даній справі стали первісні позовні вимоги про стягнення з ВАТ «Запоріжтрансформатор» на користь ДП «Кюне і Нагель» 517035,33 грн. заборгованості за договором про організацію транспортно-експедиційного обслуговування під час перевезення зовнішнього вантажу № КН-29FA від 04.04.2003 р., 72413,27 грн. пені, 66542,45 грн. втрат від інфляції, 9052,50 грн. - 3% річних за прострочення грошового зобов'язання, а також 12930,82 грн. боргу за надання послуг з перевезення, і зустрічні позовні вимоги про визнання недійсним договору № КН-29 FА від 04.04.2003 р., укладеного між ДП «Кюне і Нагель» та ВАТ «Запоріжтрансформатор», в частині доповнення до договору у формі контракт-заявки № 52 від 12.08.2008 р.
Колегія суддів, вивчивши матеріали справи та апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, в силу наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).
Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін ґрунтуються на Договорі № КН-29 FА від 04.04.2003 р., який за своєю правовою природою є договором транспортного експедирування.
Відповідно до ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.
Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).
За правилами ст. 933 ЦК України клієнт зобов'язаний надати експедиторові документи та іншу інформацію про властивості вантажу, умови його перевезення, а також інформацію, необхідну для виконання експедитором обов'язків, встановлених договором.
В силу ст. 935 ЦК України клієнт або експедитор має право відмовитися від договору транспортного експедирування, попередивши про це другу сторону в розумний строк. Сторона, яка заявила про таку відмову, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки, завдані їй у зв'язку із розірванням договору.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» експедитори за дорученням клієнтів забезпечують оптимальне транспортне обслуговування, а також організовують перевезення вантажів різними видами транспорту територією України та іноземних держав відповідно до умов договорів (контрактів), укладених відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс».
Згідно зі ст. 9 цього Закону у плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування. Ці витрати оплачуються додатково. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.
Перевезення вантажів супроводжується товарно - транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення. Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Аіr Waybill); міжнародна автомобільна накладна (СМК); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (ВіLL оr Lаding); накладна ЦІМ (СІМ); вантажна відомість (Саrgo Маnifest); інші документи, визначені законами України.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на виконання умов Договору та відповідно до умов контракт-заявки № 52 від 12.08.2009 р., ДП «Кюне і Нагель» за замовленням ВАТ «Запоріжтрасформатор» було організовано перевезення вантажу за маршрутом «Аеропорт Бориспіль» Україна - «Аеропорт Мадрас» Індія.
Згідно товарно - транспортної накладної № 026965/022271 від 13.08.2008 р. ВАТ «Запоріжтрансформатор» було самостійно доставлено вантаж до пункту розвантаження (Аеропорт Бориспіль) для подальшого транспортування до Індії. Разом з вантажем ДП «Кюне і Нагель» були передані товарно-супровідні документи (декларація безпеки вантажу, рахунок - проформа № 026965/022271 від 08.08.2008 р. із зазначеною ВАТ «Запоріжтрасформатор» вартістю вантажу в розмірі 324 647,53 дол. США). Відповідну вартість в гривневому еквіваленті було зазначено ВАТ «Запоріжтрасформатор» і в вантажній митній декларації № 915, а саме - 1572787,42 грн., що за курсом долару США 4,8446 становить 324647,53 дол. США.
Виходячи з матеріалів справи, позивач за первісним позовом у повному обсязі виконав умови Договору - надав послуги по перевезенню вантажу, що підтверджується авіаційною накладною Аіr Waybill 02014402533 від 15.08.2008 р., відповідно до якої ним перевезено вантаж відповідача (за первісним позовом) - (1 місце, вага брутто 651 кг), за маршрутом «Аеропорт Бориспіль» Україна - «Аеропорт Мадрас» Індія.
Оскільки оплату митних платежів та доставку вантажу до кінцевого призначення здійснено Kuehne + Nagel PVT.LTD (Індія), за надані послуги з перевезення вантажу Kuehne + Nagel PVT. LTD (Індія) було виставлено позивачу (за первісним позовом) рахунок № МАА 04101035 від 30.08.2008 р. на суму 4497942,00 індійських рупій (що в перерахунку на національну валюту України становить 517035,33 грн.). Виставлений на оплату рахунок сплачено позивачем (за первісним позовом) через кліринговий центр у повному обсязі, що підтверджується довідкою Kuehne + Nagel PVT. LTD.
На підставі рахунку № МАА 04101035 від 30.08.2008 р. позивачем (за первісним позовом) виставлено відповідачу (за первісним позовом) рахунок № 1037604 від 11.09.2008 р. на суму 517035,33 грн., з вимогою сплатити вказану суму до 26.09.2008 р.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні приписи містить ст. 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Всупереч приписів закону та умов Договору відповідач (за первісним позовом) свої зобов'язання щодо оплати отриманих послуг не виконав, виставлений йому позивачем (за первісним позовом) рахунок залишив несплаченим.
Неодноразові звернення позивача (за первісним позовом) з вимогою сплатити заборгованість залишені відповідачем (за первісним позовом) без задоволення.
Натомість листом від 10.10.2008 р. (вих. № 1/05-рн-009), посилаючись на те, що виконання доручення на перевезення та сплата мита були здійснені позивачем (за первісним позовом) передчасно, до погодження всіх умов перевезення в контракт-заявці, а зазначені в рахунку суми, в тому числі митних платежів - 514166,19 грн., не підтверджені документально, відповідач (за первісним позовом) заперечив проти оплати рахунку № 1037604 від 11.09.2008 р. та запропонував узгодити питання щодо оплати половини суми витрат на оплату митних платежів.
Вимога про сплату заборгованості, направлена позивачем (за первісним позовом) листом від 13.11.2008 р., також залишена відповідачем (за первісним позовом) без задоволення.
Безпосередньо факт перевезення, доставки вантажу до місця призначення та факт несплати отриманих послуг ВАТ «Запоріжтрасформатор» не заперечується.
Доказів погашення суми боргу за отримані послуги відповідачем (за первісним позовом) господарському суду не було надано. Не надано таких доказів і суду апеляційної інстанції
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення первісних позовних вимог про стягнення з відповідача (за первісним позовом) 517 035,33 грн. основного боргу за Договором.
До того ж, як вбачається з долученої до матеріалів справи контракт-заявки № 52 від 12.08.2008 р., перевезення вантажу здійснювалось на умовах DDР- А/Е призначення вантажу - Ченнай (Індія) (згідно ІНКОТЕРМС 2000 р.).
Згідно з правилами «ІНКОТЕРМС-2000» термін DALIVERED DUTY PAID (... named place of destination) - поставка зі сплатою мита (... назва місця призначення) означає, що продавець здійснює поставку покупцю товару, який пройшов митне очищення для імпорту, без розвантаження з будь-якого прибулого транспортного засобу в названому місці призначення. Продавець несе всі витрати та ризики, пов'язані з доставкою товару до цього місця, включаючи (у відповідних випадках) будь-які «мита» (під словом «мито» розуміється відповідальність за виконання та ризики виконання дій з проходження митних процедур, а також оплата витрат митного очищення, податків, митних і інших зборів) на імпорт до країни призначення. Відповідно до таких умов поставки, продавець зобов'язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару до названого місця призначення. А також продавець зобов'язаний, додатково нести всі витрати, пов'язані з товаром, до моменту здійснення його поставки, сплатити, коли це належить, витрати експортних та імпортних митних процедур, а також усі мита, податки та інші збори, що підлягають сплаті при експорті та імпорті товару та які потребуються для його транзитного перевезення через будь-яку країну до моменту здійснення його поставки.
Отже, відповідно до правил поставки товару на умовах DDP всі витрати по перевезенню товару покладаються на Продавця.
Відтак, відповідачем (за первісним позовом) мають бути відшкодовані на користь позивача (за первісним позовом) всі витрати, пов'язані з організацією перевезення.
Крім того, залучення Експедитором до виконання своїх обов'язків агента Kuehne + Nagel PVT. LTD узгоджується з приписами ст. 932 ЦК України. При цьому, колегією суддів враховується, що порядок проведення розрахунків між позивачем (за первісним позовом) та кліринговим центром за експедиційні послуги різними видами транспорту (авіаційним, морським, залізничним, автомобільним) регулюється окремими договорами: КН-17-СА від 02.01.2008 р. - авіаперевезення; КН-16-СА від 01.02.2008 р. - морські перевезення; КН-17-СА від 02.01.2008 р. - автомобільні перевезення; КН-88-СА від 03.01.2007 р. - залізничні перевезення. Між суб'єктами, що входять до складу холдингу «Кюне і Нагель», використовується міжнародна багатостороння клірингова система.
Доводи апеляційної скарги про відсутність у директора з виробництва ВАТ «Запоріжтрансформатор» Ібадуллаєва В.К. відповідних повноважень на підписання контракт-заявки № 52 від 12.08.2008 р. оцінюються колегією суддів критично.
По-перше, умовами Договору не передбачено, яка саме уповноважена особа від ВАТ «Запоріжтрансформатор» повинна підписувати контракт-заявки на перевезення вантажу за Договором, а по-друге, як вірно зазначив суд першої інстанції, з 2003 року у ВАТ «Запоріжтрансформатор» жодного разу не виникало сумніву щодо наявності повноважень у відповідних посадових осіб, які підписували контракт-заявки від ВАТ «Запоріжтрансформатор». Так, з наданих представником позивача (за первісним позовом) як суду першої, так і суду апеляційної інстанції (в якості прикладів) деяких екземплярів контракт-заявок, які надавались ВАТ «Запоріжтрансформатор», вбачається, що в них існувала певна не відповідність посадових осіб, які зазначались в верхній частині та на місці здійснення підпису таких контракт-заявок.
В даному випадку, контракт-заявка № 52 від 12.08.2008 р. містить підпис посадової особи підприємства ВАТ «Запоріжтрансформатор» директора з виробництва Ібадуллаєва В.К. та засвідчена печаткою ВАТ «Запоріжтрансформатор».
Відповідно до п. 3.4.1 «Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлення на виготовлення печаток і штампів», затвердженої Наказом МВС України від 11.01.1999 р. № 17 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28.04.1999 р. за № 264/3557, відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів господарської діяльності.
Отже, зазначене обумовлює презумпцію, в силу якої печатка на любому документі вважається поставленою з відома керівника підприємства.
Слід також зауважити, що відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
При цьому для вчинення представником відповідних правочинів він повинен мати необхідний об'єм повноважень.
Відповідно до положень статті 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, … у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його виконання.
Системний аналіз норм чинного законодавства свідчить, що схвалення дій представника можливе в різних формах: схвалення шляхом заяви про це; схвалення мовчазною згодою; схвалення шляхом здійснення так званих конклюдентних дій, що свідчать про прийняття правочину.
В даному випадку апеляційна інстанція відзначає, що відповідачем (за первісним позовом) вчинені дії по наступному схваленню правочину, а саме: передано позивачу (за первісним позовом) обумовлений заявкою вантаж для здійснення транспортного експедирування, тобто вчинено дії, які свідчать про виконання умов контракт-заявки № 52 від 12.08.2008 р. (при цьому Договір у встановленому законом порядку недійсним не визнано).
В силу ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.
Таким чином, факт порушення відповідачем (за первісним позовом) своїх договірних зобов'язань є доведеним і підтверджений документально.
Крім того, згідно Довіреності № 1/14-8 від 21.12.2007 р., виданої директору з виробництва Ібадуллаєву В.К., йому надано повноваження на підписання від ВАТ «Запоріжтрансформатор» угод з господарської діяльності на суму, яка не перевищує (в еквіваленті) сто тисяч доларів США, виконавцями яких є структури, що входять до функцій директора з виробництва в порядку, встановленому в ВАТ «Запоріжтрансформатор».
При цьому, сума, зазначена в контракт-заявці № 52 від 12.08.2008 р. (12 930,82 грн.), не перевищує еквівалент в сто тисяч доларів США.
Заперечення заявника апеляційної скарги факту направлення ДП «Кюне і Нагель» факсимільним зв'язком контракт-заявки № 52 від 12.08.2008 р. судом до уваги не приймаються, оскільки ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції відповідачем (за первісним позовом) будь-якого документального підтвердження не направлення ВАТ «Запоріжтрансформатор» на адресу ДП «Кюне і Нагель» контракт-заявки № 52 від 12.08.2008 р. надано не було.
Разом з тим, згідно пояснень позивача (за первісним позовом), відповідні заявки на перевезення вантажу ВАТ «Запоріжтрансформатор» на адресу ДП «Кюне і Нагель» надсилались як в електронному вигляді, так і факсимільним зв'язком. На підтвердження отримання відповідної контракт-заявки (№ 52 від 12.08.2008 р.) позивач (за первісним позовом) зазначив, що заявці був присвоєний номер позиції 3420-2470-808-.011, де: 34 - код України у Східно-європейському регіональному поділі; 20 - код м. Києва, місцезнаходження ДП «Кюне і Нагель»; 2470 - код напрямку перевезення (Індія, Мадрас - Ченнай); 808 - дата, серпень 2008 року; 011 - порядковий номер перевезення за даним напрямком в даному місці (загальна нумерація починається з 011).
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі, передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.
Зокрема, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За таких обставин, враховуючи встановлений факт несвоєчасного виконання відповідачем (за первісним позовом) грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з нього втрат від інфляції в сумі 66542,45 грн. (за період з вересня 2008 р. по березень 2009 р.) та 3% річних в сумі 9052,50 грн. (за період з 26.09.2008 р. по 27.04.2009 р.) заявлені позивачем (за первісним позовом) обґрунтовано та правомірно задоволені господарським судом у повному обсязі.
Також, відповідно до положень ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно зі ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» (далі - Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
При цьому статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 4.5 Договору передбачено право позивача (за первісним позовом) як Експедитора вимагати від відповідача (за первісним позовом) у випадку несвоєчасної оплати доручення сплати неустойки у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день затримки оплати доручення Експедитора.
Позивачем (за первісним позовом) за несвоєчасну оплату наданих послуг нараховано пеню в розмірі 72413,28 грн. за період з 26.09.2008 р. по 27.04.2009 р.
Здійснивши перерахунок пені з урахуванням приписів ст. 232 ГК України, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду щодо часткового задоволення вимоги про стягнення пені - в сумі 61874,26 грн.
Сума боргу за надання послуг з перевезення визначена позивачем (за первісним позовом) правильно - 12930,82 грн. і обґрунтовано задоволена господарським судом у повному обсязі.
Колегія суддів також погоджується з судом першої інстанції щодо відмови у задоволенні зустрічного позову ВАТ «Запоріжтрансформатор» про визнання недійсним договору № КН-29 FА від 04.04.2003 р., укладеного між ДП «Кюне і Нагель» та ВАТ «Запоріжтрансформатор», в частині доповнення до договору у формі контракт-заявки № 52 від 12.08.2008 р., в силу вищевикладеного, а також наступного.
Стаття 203 Цивільного кодексу України визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема:
1) Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
2) Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
3) Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
4) Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
5) Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
6) Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Проаналізувавши умови Договору та контракт-заявки № 52 від 12.08.2008 р. в контексті додержання приписів норм чинного законодавства при їх укладенні, колегія суддів вважає, що зустрічна позовна вимога про визнання недійсним Договору в частині доповнення у формі контракт-заявки № 52 від 12.08.2008 р. є безпідставною.
Суд апеляційної інстанції підтримує висновок суду першої інстанції, що позивач (за зустрічним позовом) не довів обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
В противагу тверджень заявника, до матеріалів справи долучені документи, які підтверджують, що відповідач (за зустрічним позовом) виконав свої зобов'язання за Договором. Зі свого боку, позивач (за зустрічним позовом), оформивши контракт-заявку № 52 та надіславши її Експедитору, підтвердив своє бажання на створення наслідків за Договором. Крім того, як було зазначено вище, позивач (за зустрічним позовом) вчинив дії, які свідчать про виконання умов контракт-заявки № 52 від 12.08.2008 р., а саме: фактично передав відповідачу (за зустрічним позовом) обумовлений заявкою вантаж для здійснення транспортного експедирування, що підтверджує факт схвалення позивачем (за зустрічним позовом) цієї контракт-заявки та виникнення у нього обов'язків оплатити визначені в ній послуги.
Слід також зазначити, умовами Договору, зокрема, пунктом 1.3 передбачено, що обсяг робіт по перевезенню вантажів не лімітується і залежить від потреб Замовника, строки їх виконання та тарифи перевозки узгоджуються Сторонами, у кожному окремому випадку, шляхом підписання контракт-заявки або оформлення авіаційної накладної. На виконання зазначеного положення Договору Сторонами було підписано як контракт-заявку № 52 від 12.08.2008 р., так і оформлено авіаційну накладну Аіr Waybill 02014402533 від 15.08.2008 р.
Отже, воля сторін на здійснення транспортного експедирування відповідає їх волевиявленню щодо укладення правочину і спрямована на реальне настання наслідків за угодою.
Проаналізувавши умови спірного Договору (контракт-заявки № 52 від 12.08.2008 р.) в контексті додержання приписів норм чинного законодавства при його укладенні (ч. 2 ст. 207 та ч. 1 ст. 638 ЦК України, на які посилається заявник в своїй апеляційні скарзі), колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав вважати Договір (контракт-заявку № 52 від 12.08.2008 р.) неправомірним.
За таких обставин, правові підстави для задоволення зустрічних позовних вимог відсутні.
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Оскільки доводи заявника апеляційної скарги не ґрунтуються на нормах права, не підтверджені відповідними доказами та спростовані дослідженими обставинами справи, апеляційна скарга залишається судом без задоволення.
Колегія суддів дійшла висновку про відповідність рішення господарського суду Запорізької області нормам чинного законодавства. Підстав для скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати за апеляційною скаргою покладаються на її заявника (відповідача за первісним позовом у справі).
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор» (м. Запоріжжя) залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 07.09.2009 р. у справі № 15/7/09 залишити без змін.
Головуючий суддя Зубкова Т.П.
судді Зубкова Т.П.
Коробка Н.Д. Мойсеєнко Т. В.