Іменем України
10.02.10 Справа №09-07/2122
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
при секретарі Акімовій Т.М.,
представники сторін та прокурор не з'явились;
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційне подання заступника прокурора Запорізької області
на ухвалу господарського суду Запорізької області від 18.11.2009 р. у справі № 09-07/2122
за позовом Прокурора м. Енергодара Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, - Енергодарської міської ради в особі комунального підприємства «Підприємство комунальної власності» (м. Енергодар Запорізької області)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАХ» (м. Енергодар Запорізької області)
про стягнення 4575,01 грн.,
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 18.11.2009 р. (суддя Гончаренко С.А.) відмовлено у прийнятті позовної заяви на підставі п. 1 ч. 1 ст. 62 ГПК України.
Не погоджуючись з прийнятим судовим актом, заступник прокурора Запорізької області звернувся до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційним поданням, в якому просить скасувати ухвалу господарського суду та передати справу до господарського суду для розгляд по суті.
З підстав, викладених в апеляційній скарзі, прокурор вважає, що ухвала суду винесена з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Прокурор вказує, що, пред'являючи позов, вбачав порушення інтересів держави у сфері житлово-комунальних послуг, а саме: відповідач не вносить платежі за експлуатаційні витрати, а відсутність коштів для проведення ремонтних робіт, заміни і оновлення устаткування об'єктів житлового фонду і соціального призначення, розташованих у місті, унеможливлює їх належне утримання та експлуатацію. В результаті цього порушуються права територіальної громади (жителів міста) на належне забезпечення їх житлово-комунальними послугами. Свої доводи прокурор мотивує приписами ст.ст. 121, 140 Конституції України, ст.ст. 20, 361 Закону України «Про прокуратуру», ст. 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 2 ГПК України, а також посилається на рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. № 3-рп/99. Крім того, прокурор звертає увагу на те, що, якщо судом встановлено неправильне визначення прокурором органу, на який покладено державою обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави, суд повинен повернути таку позовну заяву на підставі п. 1 ч. 1 ст. 63 ГПК України, а не відмовити у прийнятті позовної заяви на підставі ст. 62 ГПК України.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 30.12.2009 р. відновлено процесуальний строк на апеляційне оскарження, апеляційне подання прокурора прийнято до провадження, слухання справи призначено на 10.02.2010 р.
Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 302 від 09.02.2010 р. справу передано до розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шевченко Т.М. (доповідач), судді - Зубкова Т.П., Хуторной В.М.; зазначеною колегією справу прийнято до свого провадження.
Сторони та прокурор своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні не скористались, повноважних представників не направили. Про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином.
У зв'язку із поверненням кореспонденції, яка направлялась на адресу відповідача, колегія суддів зауважує наступне.
До повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році» (пункт 23), від 13.08.2008 р. № 01-8/482 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року» (пункт 19).
В п. 4 інформаційного листа від 02.06.2006 N 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» викладено правову позицію, згідно з якою примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Так, за наявними у справі реквізитами, зазначеними, зокрема, прокурором у позовній заяві та згідно Довідки з ЄДР станом на 03.11.2009 р. щодо місцезнаходження юридичної особи (відповідача), апеляційним господарським судом було повідомлено (направлено рекомендованою кореспонденцією ухвалу суду від 30.12.2009 р. на адресу; Запорізька область, м. Енергодар, б-р Юності, б. 2, кв. 55) відповідача ТОВ «ДАХ» про призначення судового засідання по розгляду справи на 10.02.2010 р. Вказана кореспонденція повернулась до суду із відміткою пошти про причину повернення «За закінченням терміну зберігання», а також відповідною відміткою про повідомлення адресата 6 разів про надходження на його адресу кореспонденції.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи, нез'явлення його до поштового відділення для отримання кореспонденції не свідчить про неповідомлення його належним чином про дату та час судового засідання, тому за наявними у справі матеріалами справа може бути розглянута за його відсутністю.
Враховуючи обмеженість перегляду справи в апеляційному порядку визначеними законом процесуальними строками, достатність матеріалів справи для розгляду апеляційного подання та належне повідомлення сторін і прокурора про слухання справи, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін та прокурора.
10.02.2010 р. по закінченні судового засідання прийнято постанову.
Відповідно до ст.ст. 99, 101, 106 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення (ухвалу) в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення (ухвали) місцевого суду у повному обсязі.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційне подання підлягає задоволенню з наступних підстав.
Пунктом 2 ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, встановлених законом.
Відповідно до ст. 20 Закону України «Про прокуратуру» при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.
Згідно зі ст. 361 Закону України «Про прокуратуру» визначено підстави представництва прокуратурою інтересів держави в суді, а саме: наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України від 08.04.99 р. N 3-рп/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарюючих товариств з частиною державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств.
З врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, у кожному конкретному випадку прокурор чи його заступник самостійно визначає, з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, вказує в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Прокурор у позовній заяві зазначив, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення інтересів держави, обґрунтував необхідність їх захисту та зазначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
В позовній заяві прокурор вказує, що КП «Підприємство комунальної власності» засноване на комунальній власності Енергодарською міською радою, яка в свою чергу є уповноваженим органом влади. За переконанням прокурора, порушення відповідачем зобов'язань за договором № 68 від 31.03.2005 р. призводить до недостатнього фінансування бюджетної сфери, фінансування будівництва, реконструкції, ремонту та утриманню об'єктів живого фонду міста, що унеможливлює належне та ефективне їх експлуатування, порушуючи тим самим права мешканців міста на забезпечення їх житлово-комунальними послугами необхідного рівня та якості.
Відповідно до ст. 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.
Згідно із ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить:
1) затвердження та реалізація місцевих програм у сфері житлово-комунального господарства, участь у розробленні та реалізації відповідних державних і регіональних програм;
2) встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону;
3) затвердження норм споживання та якості житлово-комунальних послуг, контроль за їх дотриманням;
4) визначення виконавця житлово-комунальних послуг відповідно до цього Закону в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства;
5) управління об'єктами у сфері житлово-комунальних послуг, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації;
6) забезпечення населення житлово-комунальними послугами необхідних рівня та якості;
7) встановлення зручного для населення режиму роботи виробників та виконавців;
8) інформування населення відповідно до законодавства про реалізацію місцевих програм у сфері житлово-комунального господарства, а також щодо відповідності якості житлово-комунальних послуг нормативам, нормам, стандартам та правилам;
9) укладання договорів з підприємствами різних форм власності на вироблення та/або виконання житлово-комунальних послуг;
10) здійснення контролю за дотриманням законодавства щодо захисту прав споживачів у сфері житлово-комунальних послуг;
11) проведення моніторингу виконання місцевих програм розвитку житлово-комунального господарства;
12) вирішення інших питань у сфері житлово-комунальних послуг відповідно до законів.
Як представницький орган територіальної громади рада у житлово-комунальній сфері за законом набуває повноважень суб'єкта права комунальної власності у цих відносинах, виконуючи надані їй державою повноваження.
Оскільки Конституційний Суд України не обмежив представництво прокурора в інтересах органу самоврядування, судова колегія не погоджується з висновком господарського суду щодо відсутності у прокурора права представництва ради в особі комунального підприємства щодо захисту прав територіальної громади у житлово-комунальній сфері.
Висновки господарського суду не ґрунтуються на правильному застосуванні господарським судом норм процесуального права, тому ухвала суду підлягає скасуванню.
Крім того, в абз. 2 п. 3 роз'яснень Президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам» зазначено, що у випадках неправильного визначення прокурором (його заступником) позивача, тобто органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, господарський суд на підставі пункту 1 частини першої статті 63 ГПК повертає таку позовну заяву і додані до неї документи без розгляду.
Господарським судом невірно відмовлено прокурору у прийнятті позовної заяви на підставі п. 1 ч. 1 ст. 62 ГПК України, оскільки вказана норма стосується заяв, які не підлягають розгляду в господарських судах України, якщо їх подано з порушенням правил підвідомчості справ господарським судам, установлених у ст. 12 ГПК України.
На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 99, 101 - 106 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд
Апеляційне подання заступника прокурора Запорізької області на ухвалу господарського суду Запорізької області від 18.11.2009 р. у справі № 09-07/2122 задовольнити.
Ухвалу господарського суду Запорізької області від 18.11.2009 р. у справі № 09-07/2122 скасувати.
Справу передати на розгляд господарського суду Запорізької області.