Іменем України
03.02.10 Справа №27/334/09
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Шевченко Т. М. судді Шевченко Т. М. , Кагітіна Л.П. , Коробка Н.Д.
при секретарі Савченко Ю.В.,
за участю представників позивача: П'ятковської О.О., довіреність № 19 від 04.01.10;
Сікори І.В., довіреність № 20 від 04.01.10;
представник відповідача: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Прем'єр» (м. Запоріжжя)
на рішення господарського суду Запорізької області від 23.11.2009 р. у справі № 27/334/09
за позовом Концерну «Міські теплові мережі» в особі філії концерну «Міські теплові мережі» Орджонікідзевського району м. Запоріжжя (м. Запоріжжя)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Прем'єр» (м. Запоріжжя)
про стягнення суми,
Концерн «Міські теплові мережі» в особі філії концерну «Міські теплові мережі» Орджонікідзевського району м. Запоріжжя звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до ТОВ «Прем'єр» про стягнення 19 802 грн. 18 коп. основного боргу за використану теплову енергію, 19 грн. 36 коп. пені, 267 грн. 17 коп. трьох процентів річних, 869 грн. 24 коп. суму інфляційних втрат.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 06.10.2009 р. (суддя Дроздова С.С.) задоволено позовні вимоги: присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 19 802 грн. 18 коп. основного боргу, 267 грн. 17 коп. 3 % річних, 869 грн. 24 коп. втрат від інфляції, 19 грн. 36 коп. пені, 209 грн. 57 коп. державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення суду мотивоване доведеністю та обґрунтованістю позовних вимог, з огляду на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором по оплаті за теплову енергію, з посиланням на приписи ст.ст. 526, 546, 549, 610, 611, 625, 629 ЦК України, ст.ст. 193, 218, 230 ГК України та умови договору.
Не погоджуючись з прийнятим судовим актом, ТОВ «Прем'єр» (відповідач) звернулось до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду та в позові відмовити.
З підстав, викладених в апеляційній скарзі, заявник вважає, що рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права; судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи. Відповідач вказує, що сплачував за спожиту теплову енергію за цінами, визначеними в договорі. Зміни до договору щодо збільшення вартості теплової енергії сторонами не вносились, оскільки відповідач відмовився від підписання додаткової угоди та у визначений законодавством строк повернув її позивачу, в свою чергу позивач до суду з приводу укладення додаткової угоди не звертався. Таким чином, між сторонами не було досягнуто згоди щодо внесення змін до договору в частині збільшення тарифів. Відповідач вважає, що судом не було надано оцінки даним обставинам, не було досліджено листування між сторонами з приводу внесення змін до договору (підписання додаткової угоди) в частині збільшення позивачем вартості теплової енергії.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 21.12.2009 р. апеляційну скаргу ТОВ «Прем'єр» прийнято до провадження, слухання справи призначено на 03.02.2010 р.
Позивач (Концерн «Міські теплові мережі» в особі філії концерну «Міські теплові мережі» Орджонікідзевського району м. Запоріжжя) надав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказує, що рішення суду прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними. В обґрунтування заперечень на апеляційну скаргу позивач зазначає, що пунктом 6.3. договору встановлено, що ціни (тарифи) на теплову енергію визначаються органами влади та управління відповідно до вимог чинного законодавства України і можуть змінюватись в період дії договору; в свою чергу, пунктом 4.2.3 передбачено, що енергопостачальна організація повідомляє споживача про зміну тарифів через засоби масової інформації, що і було позивачем зроблено, про що свідчать додані до справи копії витягів з газет. Також, зазначає, що відповідач до грудня 2008 р. оплачував за теплову енергію за новими встановленими тарифами, що вбачається з підписаного акту звірки взаємних розрахунків від 27.10.2009 р.
Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 219 від 03.02.2010 р. справу передано на розгляд колегії суддів: Шевченко Т.М. (головуючий, доповідач), Кагітіна Л.П., Коробка Н.Д.; вказаною колегією справа прийнята до свого провадження.
Відповідач своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні не скористались, повноважного представника для участі в судовому засіданні не направив. Про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином, у зв'язку з наступним.
До повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році» (пункт 23), від 13.08.2008 р. № 01-8/482 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року» (пункт 19).
В п. 4 інформаційного листа від 02.06.2006 N 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» викладено правову позицію, згідно з якою примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Так, за наявними у справі реквізитами, зазначеними, зокрема, самим відповідачем в апеляційній скарзі (поштова адреса: м. Запоріжжя, вул. Шевченка, буд. 282), апеляційним господарським судом було повідомлено (направлено рекомендованою кореспонденцією ухвалу суду від 21.12.2009 р.) відповідача ТОВ «Прем'єр» про призначення судового засідання по розгляду справи за його апеляційною скаргою на 03.02.2010 р. Вказана кореспонденція повернулась до суду із відміткою пошти про причину повернення «За закінченням терміну зберігання», а також відповідною відміткою про повідомлення адресата 2 рази про надходження на його адресу кореспонденції (приєднано до матеріалів справи). Крім того, згідно внесених змін до Статуту ТОВ «Прем'єр» місцезнаходження товариства зазначено: м. Запоріжжя, вул. Шевченка, буд. 282 (а.с.105)
Отже, колегія суддів вважає, що відповідач (заявник апеляційної скарги) був належним чином повідомлений про розгляд справи, нез'явлення його до поштового відділення для отримання кореспонденції не свідчить про неповідомлення його належним чином про дату, місце та час судового засідання, тому за наявними у справі матеріалами справа може бути розглянута за його відсутністю.
Враховуючи обмеженість перегляду справи в апеляційному порядку визначеними законом процесуальними строками, достатність матеріалів справи для розгляду апеляційної скарги та належне повідомлення сторін про слухання справи, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.
В судовому засіданні 03.02.2010 р. представники позивача підтримали доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.
За заявою представників позивача апеляційний розгляд справи проводився без застосування технічних засобів фіксування судового процесу. За їх згодою в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Відповідно до ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 11.11.2003 р. між ТОВ «Прем'єр» (споживач, відповідач) та концерном «Міські теплові мережі» в особі філії концерну «Міські теплові мережі» Орджонікідзевського району м. Запоріжжя (постачальна організація, позивач) був укладений договір № 2495 про постачання та використання теплової енергії (надалі - договір), за умовами якого позивач взяв на себе зобов'язання постачати відповідачу теплову енергію, відповідач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими цінами (тарифами), в терміни, передбачені договором (в редакції додаткової угоди № 5 від 01.10.2004 р. а.с.14, 16).
Пунктом 2.1 договору встановлено, що постачання опалення здійснюється за тарифами 1 Гкал теплової енергії за 70 грн. (з ПДВ), затвердженим рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 25.07.2002 р. № 217/3.
Пунктом 10.2 передбачено, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про припинення не буде заявлено однією із сторін.
Відповідно до п. 6.3 ціни (тарифи) на теплову енергію визначаються органами влади та управління відповідно до вимог чинного законодавства України і можуть змінюватися в період дії договору.
Згідно п. 4.2 обов'язком позивача, серед іншого, є повідомлення споживача через засоби масової інформації про зміну цін (тарифів).
Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради № 327 від 28.07.2008 р. (а.с.68) було встановлено нові базові тарифи на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії, на послуги з централізованого опалення і підігріву питної води для населення.
Відповідні повідомлення про встановлення тарифів були розміщені у газеті «Запорізька Січ» № 196 (4117) від 14.10.2008 р., № 210 (4131) від 01.11.2008 р., № 229 (4150) від 29.11.2008 р. (а.с.112, 113, 114).
Також, листом від 19.08.2008 р. № 09/1308 позивач повідомляв відповідача про введення в дію з 01.08.2008 р. базових тарифів на поставку теплової енергії, згідно з рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради № 327 від 28.007.2008 р. та направляв додаткову угоду до договору № 2495 від 11.11.2003 р. для підписання (90-91).
Відповідачем додаткова угода до договору підписана не була, другий примірник повернуто позивачу, про що свідчить лист № 28/08-2008 від 28.08.2008 р. (а.с.92).
Відповідно до п. 6.4 договору, розрахунковим періодом є календарний місяць.
Споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує Концерну «Міські теплові мережі» вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця. Кінцевий розрахунок здійснюється споживачем не пізніше 25-го числа поточного місяця (п. 6.5 договору).
Згідно із п. 5 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до п. 3.2.2. договору споживач зобов'язаний виконувати умови і порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.
Позивач звертався до відповідача з претензіями про сплату заборгованості за теплову енергію (лист від 18.05.2009 р. № 05/455-юр щодо заборгованості станом на 01.05.2009 р. у сумі 16 683,26 грн. (а.с.17) та лист від 04.09.2009 р. № 05/1013 заборгованість станом на 01.09.2009 р. у сумі 19 802,18 грн. (а.с.21).
У відповідь на претензію відповідач в листі № 28/05-09 від 28.05.2009 р. (а.с.22) вказував про необхідність розірвання договору № 2495 від 11.11.2003 р. про постачання та використання теплової енергії, у в'язку з чим просив провести звірку взаємних розрахунків та здійснити опломбування.
Відповідно до ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити
Згідно з вимогами ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на підставі договору.
Пунктом 8 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ 21.07.2005 р. № 630, встановлено, що послуги надаються споживачеві згідно з договором, який оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.
Правовідносини між сторонами врегульовано договором № 2495 від 11.11.2003 р. про постачання та використання теплової енергії.
Частиною 6 ст. 276 ГК України встановлено, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.
У відповідності до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», істотними умовами договору на надання житлово-комунальних послуг є вичерпний перелік житлово-комунальних послуг, тарифи та їх складові на кожну з цих послуг, загальна вартість послуг, порядок оплати за спожиті житлово-комунальні послуги.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.
Відповідно до підпункту 2 пункту «а» ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, власні (самоврядні) повноваження щодо встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.
Сторонами в договорі було обумовлено (п. 6.3), що ціни (тарифи) на теплову енергію визначаються органами влади та управління відповідно до вимог чинного законодавства України і можуть змінюватися в період дії договору.
Згідно з п. 4.2 договору позивач зобов'язаний повідомляти відповідача про зміну тарифів.
Як зазначалось вище, про зміну тарифів позивач повідомив відповідача.
В період з грудня 2008 р. по травень 2009 р. позивачем поставлено відповідачу теплової енергії на загальну суму 20 881,45 грн., у зв'язку з чим були виставлені рахунки (а.с.25-30), згідно яких станом на 31.05.2009 р. заборгованість складає 19 802,18 грн., також, між сторонами були підписані акти приймання-передачі теплової енергії за грудень 2008 р. - березень 2009 р., акти за квітень та травень 2009 р. відповідачем не підписані.
Оскільки відповідач заборгованість за теплову енергію не погасив, позивач звернувся до суду про стягнення заборгованості за період з грудня 2008 року по травень 2009 року на загальну суму 20 881 грн. 45 коп., а саме: у 2008 р. грудень - 4079 грн. 27 коп., у 2009 р.: січень - 5386 грн. 42 коп., лютий - 4198 грн. 86 коп., березень - 4097 грн. 98 коп., квітень -2239 грн. 90 коп., травень - 879 грн. 02 коп., в тому числі 19 грн. 36 коп. суми пені, 267 грн. 17 коп. суму 3 % річних, 869 грн. 24 коп. суму інфляційних втрат.
Сторонами в суді першої інстанції було здійснено звірку взаємних розрахунків та підписано акт від 27.10.2009 р., згідно якого заборгованість відповідача перед позивачем становить 19 802,18 грн. за спожиту теплову енергію (а.с.111).
Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Виходячи зі змісту п. 3.2.2. договору споживач зобов'язаний виконувати умови і порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.
Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України та ст. 193 ГК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Враховуючи, що відповідач не виконав належним чином взятих на себе зобов'язань за договором з оплати спожитої теплової енергії, місцевий господарський суд обґрунтовано стягнув з нього 19 802,18 грн. заборгованості.
Оскільки сторонами в договорі було обумовлено можливість зміни тарифів протягом дії договору, відмова відповідача оплачувати за спожиту теплоенергію є безпідставною, а посилання на листування з приводу внесення змін до договору необґрунтованим.
Разом з тим, відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 7.3.3 договору обумовлено, що споживач (відповідач) несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію - пеня в розмірі 1 % належної до оплати суми за кожен день прострочення, але не більше 100 % загальної суми боргу.
Позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 19 грн. 36 коп., судом першої інстанції правомірно задоволено вимоги в цій частині.
Крім того, частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про обґрунтованість вимог позивача про стягнення втрат від інфляції в сумі 869 грн. 24 коп. та трьох процентів річних в сумі 267 грн. 17 коп. за прострочення відповідачем грошового зобов'язання.
Досліджені обставини справи свідчать про необґрунтованість апеляційної скарги та відсутність правих підстав для її задоволення. Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих висновків щодо обов'язку відповідача сплатити заборгованість за спожиту теплову енергію за тарифами, встановленими згідно законодавства, на умовах укладеного з позивачем договору.
Підстав для скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду не вбачається.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати за апеляційною скаргою покладаються на заявника скарги - відповідача у справі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Прем'єр» (м. Запоріжжя) на рішення господарського суду Запорізької області від 23.11.2009 р. у справі № 27/334/09 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 23.11.2009 р. у справі № 27/334/09 залишити без змін.
Головуючий суддя Шевченко Т. М.
судді Шевченко Т. М.
Кагітіна Л.П. Коробка Н.Д.