Іменем України
03.02.10 Справа №13/420/09
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Шевченко Т. М. судді Шевченко Т. М. , Кагітіна Л.П. , Коробка Н.Д.
при секретарі: Савченко Ю.В.
за участю представників:
позивача - Хрипченко Ю.Ю., довіреність №01/1 від 11.01.2010;
Шелесько Т.М., довіреність №01/137 від 18.11.2009;
відповідача - Багмета С.В., паспорт СВ 872879 від 03.04.2004;
Карпенко Ю.М., довіреність №1/15 від 14.01.2010;
представник прокуратури - Тронь Г.М., наказ 4ц від 14.01.2010;
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи і апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області (м. Запоріжжя)
на рішення господарського суду Запорізької області від 19.11.2009 р. по справі № 13/420/09
за позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області (м. Запоріжжя)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжитлоінвестбуд» (м. Запоріжжя)
про зобов'язання повернути майно,
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжитлоінвестбуд» про примусове виконання обов'язку в натурі, а саме, просить зобов'язати відповідача повернути за актом прийому-передачі регіональному відділенню Фонду державного майна України по Запорізькій області об'єкт незавершеного будівництва, розташований у м. Вільнянську Запорізької області, по вул. Бочарова,34.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 19.11.2009 р. по справі № 13/420/09 (суддя Серкіз В.Г.) в позові відмовлено (а.с.54).
Рішення суду вмотивовано відсутністю у позивача визначених законом підстав вимагати повернення майна, яке було передано ним як вклад учасника у статутний фонд ТОВ «Запоріжжитлоінвестбуд», за умови не надання Товариством згоди на повернення майна в натуральній формі.
Не погоджуючись з прийнятим судовим актом, позивач у справі - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області звернулось до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить рішення господарського суду від 19.11.2009 року у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю (а.с.58).
З підстав, викладених в апеляційній скарзі, позивач вважає, що рішення господарським судом постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Зокрема, вказує, що суд невірно застосував норми ст. 148 ЦК України, ст. 54 Закону України «Про господарські товариства», якими встановлено, що при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частки у статутному (складеному) капіталі; на вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернутий повністю або частково в натуральній формі. При цьому позивач стверджує, що порядок виходу учасника зі складу товариства, порядок та строки виплат закріплено у Статуті товариства, відповідно до п.14.2 якого при виході РВ ФДМУ зі складу учасників товариства об'єкт незавершеного будівництва повертається до державній власності; отже, відзначає позивач, згода товариства на повернення вкладу в натурі у разі виходу регіонального відділення фонду з товариства було досягнуто ще при входженні фонду до складу товариства. Вважає, що суд при вирішенні спору повинен був застосувати відповідні положення установчих документів, а також приписи ст.ст. 11, 509, 526 ЦК України.
Заявник також вважає не підтвердженими належними доказами, а тому й необґрунтованими посилання у рішенні суду на те, що на дату прийняття рішення у справі до державного реєстру не були внесені дані стосовно виходу РВ ФДМУ з ТОВ «Запоріжжитлоінвестбуд»; а отже, посилання суду на зазначену обставину, як на одну з підстав для відмови у позові, є неправомірним, зазначає фонд.
Відповідач (Товариство з обмеженою відповідальністю «Запоріжжитлоінвестбуд») у справі свої заперечення проти апеляційної скарги виклав у письмовому відзиві, наданому у судовому засіданні 03.02.2010 р., вважає скаргу необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню (відзив долучено до справи).
На думку відповідача, господарським судом правомірно при вирішенні даного спору застосовані приписи ст. 148 ЦК України, ст. 54 Закону України «Про господарські товариства» щодо необхідності отримання згоди товариства на повернення учаснику, що вийшов зі складу товариства, вкладу у натуральній формі. Така згода товариством, вказує відповідач, не була надана з тих причин, що ТОВ «Запоріжжитлоінвестбуд» вклало значні грошові кошти в добудову обєкту нерухомості, що у значній мірі покращило стан спірного майна та збільшило його вартість.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 21.12.2010 р. апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області прийнято до провадження, слухання справи призначено на 03.02.2010 р.
Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 222 від 03.02.2010р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шевченко Т.М., судді - Кагітіна Л.П., Коробка Н.Д. Зазначеною колегією справу прийнято до свого провадження.
В судовому засіданні 03.02.2010 р. представники заявника апеляційної скарги підтримали у повному обсязі доводи, викладені в апеляційній скарзі. Крім того, заявили письмове клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення пов'язаної з нею справи № 18/269/09 за позовом РВФДМУ до ТОВ «Запоріжжитлоінвестбуд» про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства.
В судовому засіданні уповноважені представники відповідача підтримали доводи, викладені у письмовому відзиві, заперечили проти клопотання позивача.
Клопотання про зупинення провадження у справі колегією суддів розглянуто та відхилене, як необґрунтоване. Позивач не довів наявність визначених у ст. 79 ГПК України підстав для зупинення апеляційного розгляду даної справи.
Крім того, колегія суддів зауважує, що на дату ухвалення місцевим господарським судом оскаржуваного рішення, рішення у справі №18/269/09 не було прийнято. Суд апеляційної інстанції переглядає рішення місцевого господарського суду, перевіряє його законність та обґрунтованість на дату прийняття рішення. Якщо, як вважає позивач, результати розгляду справи № 18/269/09 можуть вплинути на висновок суду при вирішенні спору у справі №13/420/09, зазначене (за певних умов) може бути підставою для звернення до суду із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.
Прокурор у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги позивача.
За заявою представників сторін, прокурора судовий процес проводився без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
В судовому засіданні 03.02.2010 р. за згодою представників сторін, прокурора оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Згідно зі статтею 99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до приписів статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Колегія суддів, перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення місцевого господарського суду, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, прокурора, дослідивши на підставі фактичних обставин справи застосування господарським судом норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено господарським судом та підтверджено матеріалами справи, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області увійшло в якості учасника до Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжитловінвестбуд» (далі за текстом - Товариство), передавши до Статутного фонду Товариства майновий вклад ринковою вартістю 12364,0 грн., а саме, об'єкт незавершеного будівництва - житловий будинок, розташований у м. Вільнянську Запорізької області, по вул.Бочарова,34.
Частка РВ ФДМУ по Запорізькій області у Статутному (складеному) капіталі товариства склала 37,6%, що підтверджується Статутом Товариства у другій редакції, затвердженої протоколом № 2 від 06.07.2004 р. (а.с.9)
Відповідно до наказу №297 від 28.07.2009 р. РВ ФДМУ по Запорізькій області, регіональне відділення прийняло рішення про вихід зі складу учасників ТОВ «Запоріжжитловінвестбуд» з поверненням об'єкта незавершеного будівництва у державну власність в порядку, передбаченому Статутом та чинним законодавством (а.с.7) та звернулось з відповідною заявою до Товариства.
Листом від 05.08.2009 р. за № 11-05-04410 РВ ФДМУ повідомило ТОВ «Запоріжжитлобудінвест» про свій вихід зі складу учасників Товариства.
17 серпня 2009 року відбулися загальні збори учасників ТОВ «Запоріжжитлоінвестбуд», на яких було розглянуто заяву РВ ФДМУ по Запорізькій області та прийняте рішення, оформлене протоколом № 4, відповідно до якого задоволено заяву РВ ФДМУ по Запорізькій області про його вихід зі складу учасників Товариства. Цим же рішенням не було надано згоду на повернення регіональному відділенню ФДМУ вкладу у натуральній формі.
Предметом судового розгляду у рамках даної справи є вимога РВ ФДМУ по Запорізькій області про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжитлоінвестбуд» повернути позивачеві за актом прийому - передачі об'єкт незавершеного будівництва - житловий будинок, розташований у м. Вільнянську Запорізької області, по вул.Бочарова,34, з обґрунтуванням заявленого позову приписами ст.ст. 11, 15, 16, 20, 148, 509, 526 ЦК України, ст. 54 Закону України «Про господарські товариства», положеннями Статуту.
Наведені вище обставини свідчать, що між сторонами у справі існує спір, який виник з корпоративних відносин.
В Постанові Пленуму Верховного суду України від 24.10.2008 № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних справ» закріплено, що при розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин, суд повинен з'ясувати, якими нормами матеріального права регулюються відповідні відносини і на основі цих норм вирішувати справу. Корпоративні відносини регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законами України «Про господарські товариства», «Про цінні папери та фондовий ринок», «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», іншими нормативно-правовими актами.
Отже, до спірних відносин слід застосовувати наведені вище норми законодавчих актів України, що регулюють дані правовідносини, зокрема, ЦК України, ГК України, Закон України «Про господарські товариства».
Так, згідно зі ст. 85 ГК України господарське товариство є власником майна, переданого йому у власність засновниками і учасниками як внески; <…>. Також у ст. 12 Закону України «Про господарські товариства» зазначено, що товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про господарські товариства» учасник товариства має право вийти в установленому порядку з товариства. Аналогічні приписи містяться у ст. 88 Господарського кодексу України.
Згідно зі ст. 54 Закону України «Про господарські товариства» при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі. Виплата проводиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі. <…>. Майно, передане учасником Товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.
У ст. 148 ЦК України закріплено, що учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі. Якщо вклад до статутного фонду був здійснений шляхом передання права користування майном, відповідне майно повертається учасникові без виплати винагороди. Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному фонді, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом.
В Постанові Пленуму Верховного суду України від 24.10.2008 № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних справ» зазначено (пункт 30): <…> «При визначенні порядку і способу обчислення вартості частини майна товариства та частини прибутку, яку має право отримати учасник при виході (виключенні) з ТОВ, а також порядку і строків їх виплати господарські суди мають застосовувати відповідні положення установчих документів товариства. У випадку неврегульованості в установчих документах вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, що визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату входу. Розрахунок належної учаснику частини прибутку здійснюється на дату виходу з товариства. <…> .
Зі змісту наведених вище норм слідує, що учаснику, який вийшов з товариства, майно повертається у натуральній формі лише за умови, якщо це майно було передано товариству в користування. Якщо майно передано товариству учасником (засновником) у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу, повернення майна у натуральній формі може бути здійснено лише за умови отримання та це згоди Товариства.
Крім того, системний аналіз перелічених норм права дає можливість дійти висновку, що в установчих документах товариства (статуті ) може бути закріплений лише порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника в статутному фонді, а також порядок і строки її виплати. Що стосується підстав та порядку повернення учаснику, якій вийшов з товариства, його частки (повністю або частково) в натуральній формі, він визначається у законодавчих актах, що регулюють даний вид правовідносин.
Як свідчать досліджені обставини справи, майно (об'єкт незавершеного будівництва) регіональним відділення ФДМУ по Запорізькій області був переданий до статутного фонду товариства в якості вкладу, отже, у власність. При виході регіонального відділення ФДМУ по Запорізькій області зі складу учасників ТОВ «Запоріжжитлоінвестбуд», позивач не отримав згоду Товариства на повернення йому майна (вкладу) у натуральній формі.
Твердження позивача про те, що обов'язок відповідача повернути майно в натуральній формі випливає з положень статуту, спростовуються дослідженими вище обставинами справи та приписами діючого законодавства.
Отже, господарський суд дійшов правільного висновку про те, що відсутні правові підстави для задоволення позову.
Доводи заявника апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області ( м. Запоріжжя) на рішення господарського суду Запорізької області від 19.11.2009 р. по справі № 13/420/09 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 19.11.2009 р. по справі № 13/420/09 залишити без змін.
Головуючий суддя Шевченко Т. М.
судді Шевченко Т. М.
Кагітіна Л.П. Коробка Н.Д.