Іменем України
12.02.10 Справа №13/392/09
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
при секретарі Акімовій Т.М.,
за участю
представника позивача: нез'явився
представників відповідача: Подлужної Р.Г., довіреність № 02/2 від 04.01.10;
Колодки В.Д., довіреність № 02/1 від 04.01.10;
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Нива» (с. Вербове Пологівського району Запорізької області)
на рішення господарського суду Запорізької області від 16.11.2009 р. по справі № 13/392/09
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авторент» (м. Дніпропетровськ)
до відповідача Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Нива» (с. Вербове Пологівського району Запорізької області)
про стягнення суми,
ТОВ «Авторент» звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до СТОВ «Агрофірма «Нива» про стягнення 147 000,00 грн. безпідставно отриманих (перерахованих) коштів, стягнення судових витрат, в тому числі 2 500 грн. витрат на послуги адвоката.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 16.11.2009 р. (суддя Серкіз В.Г.) позов задоволено, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача суму безпідставно перерахованих коштів у розмірі 147 000,00 грн., суму витрат на послуги адвоката у розмірі 2 500 грн., витрати по сплаті держмита у розмірі 1 470 грн. та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення суду мотивоване тим, що відповідач безпідставно отримав помилково перераховані позивачем грошові кошти у сумі 147 000 грн. Господарський суд відхилив, визнавши недоведеними, доводи відповідача щодо отримання ним цих коштів в якості попередньої оплати за поставку позивачу 27.04.2009 р. зерна озимої пшениці за договором поставки № 50 від 24 .04.2009 р.
Не погоджуючись з прийнятим судовим актом, СТОВ «Агрофірма «Нива» (відповідач) звернувся до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, судові витрати по справі просить покласти на позивача.
З підстав, викладених в апеляційній скарзі, заявник вважає, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, не відповідає матеріалам справи та поданим доказам.
Зокрема, заявник вказує, що судом необґрунтовано надано перевагу доказам відповідача та залишено поза увагою наступні обставини справи. Позивач зазначає, що спірна сума 147 000 грн. була перерахована позивачем у якості передоплати (100%) за поставку зерна озимої пшениці по договору поставки № 50 від 24.04.2009 р. Поставка позивачу 132 т 460 кг зерна на суму 132460 грн. підтверджується товарно-транспортними накладеними, підписаними повноважною особою позивача, та виставленими рахунками. Відповідач також вказує, що, отримавши вказану суму передоплати від позивача, ним було виписано податкову накладну № 99 від 24.04.2009 р. та передано позивачу. Крім того, в податковій накладній є посилання на те, що продаж товару здійснено відповідно до договору. Разом з тим, позивач звертає увагу, що платіжним дорученням № 317 від 28.04.2009 р. він повернув позивачу 55 270 грн., зазначивши у призначенні платежу про повернення коштів за не отриману позивачем частину озимої пшениці згідно договору № 50 від 24.04.2009 р. Відповідач звертає увагу на те, що між сторонами у квітні 2009 р. існували господарські відносини з приводу поставки, в межах першої партії поставки товару відповідачем дійсно виставлявся позиву рахунок № 30 від 13.03.2009 р. на суму 63 700 грн. і позивач оплатив цю суму за вказаним рахунком платіжним дорученням № 151 від 13.04.2009 р., втім, здійснюючи в подальшому оплату за отримані інші партії товару, позивач постійно посилався на один і той самий рахунок, як на підставу оплати - на рахунок № 30, в тому числі і щодо спірної суми 147 000 грн.
В додаткових поясненнях (№ 30 від 02.02.2010 р.) відповідач зазначає, що він звертався до органів внутрішніх справ з приводу, за його переконанням, шахрайських дій директора ТОВ «Авторент» Гарнаги І.В., направлених на заволодіння чужим майном шляхом обману. Хоча, як вказує відповідач, у порушенні кримінальної справи було відмовлено, але органами внутрішніх справ проведено перевірку, за результатами якої було встановлено, що 27.04.2009 р. між сторонами дійсно відбулась поставка 132,4 т зерна.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 21.12.2009 р. апеляційну скаргу СТОВ «Агрофірма «Нива» прийнято до провадження, слухання справи призначено на 03.02.2010 р.
Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 221 від 03.02.2010 р. справу передано на розгляд колегії суддів: Шевченко Т.М. (головуючий, доповідач), Кагітіна Л.П., Коробка Н.Д.; вказаною колегією справа прийнята до свого провадження.
Представники відповідача в судовому засіданні 03.02.2010 р. підтримали доводи апеляційної скарги.
Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечив, надав письмовий відзив, рішення господарського суду вважає законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Позивач стверджує, що платіжне доручення № 173 від 24.04.2009 р., яким було перераховану відповідачу 147 000 грн., не має відношення до договору № 50 від 24.04.2009 р. щодо поставки 132 т 460 кг зерна, на чому безпідставно наполягає відповідач. Вказує, що відповідачем не було надано доказів здійснення такої поставки, оскільки, ані у платіжних дорученнях, ані в рахунках та накладних немає посилання на договір № 50 від 24.04.2009 р. Крім того, відповідач у податковій накладній № 99 від 24.04.2009 р. не вказав, що вона видана на виконання договору № 50 від 24.04.2009 р. Позивач вважає, що надані відповідачем документи не оформлені у відповідності до законодавства, а тому не можуть бути прийнятті судом до уваги.
За заявою представників сторін апеляційний розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксування судового процесу.
За усним клопотанням представника відповідача в судовому засіданні 03.02.2010 р. було оголошено перерву до 12.02.2010 р. для підготовки постанови в повному обсязі.
У зв'язку із перебуванням судді Коробки Н.Д. на лікарняному, розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 348 від 11.02.2010 р. справу передано колегії суддів в складі: головуючий суддя - Шевченко Т.М. , судді Кагітіна Л.П., Зубкова Т.П. Вказаною колегією справа прийнята до свого провадження.
Колегія суддів розпочала апеляційний розгляд справи спочатку. За результатами розгляду справи, з врахуванням пояснень позивача, наданих в судовому засіданні 03.02.2010 р., за згодою представників відповідача (заявника апеляційної скарги) в судовому засіданні 12.02.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Відповідно до ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 24.04.2009 р., згідно платіжного доручення № 173 від 24.04.2009 р. (а.с.7), ТОВ «Авторент» перерахувало СТОВ «Агрофірма «Нива» суму грошей в розмірі 147 000 грн. з призначенням платежу «озима пшениця в фізичній вазі з місця відповідно рахунку № 30 від 13.04.2009 р., ПДВ 24 500 грн.».
07.07.2009 р. позивач направив відповідачу лист-вимогу № 01, в якому просив відповідача протягом семи днів з моменту направлення вимоги повернути 147 000 грн., як помилково перерахованих.
У відповідь на претензію відповідач відповів (лист № 159 від 03.07.2009 р.), що грошові кошти у сумі 147 000 грн. були перераховані в якості попередньої оплати за 132460 кг зерна за ціною 1000 грн. за тону, яке позивач отримав 24.04.2009 р. на підставі довіреності № 3 від 15.04.2009 р., а залишок коштів в сумі 55 270 грн. було повернуто позивачу платіжним дорученням № 317 від 28.04.2009 р. (а.с.10).
Предметом розгляду даної справи стали вимоги позивача про стягнення з відповідача 147 000 грн. безпідставно отриманих коштів. Вимоги позивача мотивовані ст. 1212 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Стаття 1212 ЦК України визначає загальні умови існування цивільно-правових зобов'язань, що виникають у зв'язку із набуттям або збереженням майна без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно). Обов'язковою ознакою такого безпідставного набуття є відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи, якщо мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків ст. 11 ЦК, ст. 174 ГК України.
Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України, договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).
Апеляційною інстанцією встановлено, що 24.04.2009 р. між СТОВ «Агрофірма «Нива» (продавець, відповідач) та ТОВ «Авторент» (покупець, позивач) був укладений договір поставки № 50 (а.с.26), згідно умов якого відповідач зобов'язався продати, а позивач прийняти та оплатити зерно пшениці у порядку та на умовах, передбачених договором, кількість, ціна та сума товару по класам сторони обумовлюють в додаткових специфікаціях, які є невід'ємними частинами договору поставки (п.п. 1.1, 2.1).
Згідно вказаного договору із специфікацією № 1 від 24.04.2009 р. до нього (а.с.28) відповідач зобов'язався до 30.04.2009 р. поставити позивачу 147 тон зерна озимої пшениці 4 класу за ціною 1000,00 грн. за тону, а позивач прийняти та оплатити цю партію товару.
Пунктом 4 специфікації передбачена стопроцентна попередня оплата партії товару.
Відповідно до п. 4.1 договору оплата товару здійснюється на підставі виставлених продавцем (відповідачем) рахунків у строки, вказані у специфікації.
27.04.2009 р. позивачем було виписано позивачу рахунок № 40 на оплату 147 000 грн. (а.с.84).
Згідно з п. 4.2 договору розрахунки здійснюються відповідачем, виходячи з фактично прийнятого товару.
27.04.2009 р. згідно товарно-транспортних накладних від 27.04.2009 р. (а.с.30-34) відповідач передав позивачу 132 тони 460 кг зерна озимої пшениці у кількості 23380 кг ; 27580 кг; 26400 кг; 26880 кг ; 28220 кг.
Виходячи з тексту довіреності № 3 від 15.04.2009 р. директор СТОВ «Авторент» у строк до 30.04.2009 р. був уповноважений на отримання від ТОВ «Агрофірма «Нива» 600 т пшениці (а.с.35).
Таким чином, сторонами, за умовами специфікації № 1 від 24.04.2009 р. до договору поставки, узгоджено порядок оплати товару - 100% попередньої оплати за 147 тон зерна озимої пшениці за ціною 1000,00 грн. за тону. Платіжним дорученням № 173 від 24.04.2009 р. ТОВ «Авторент» перерахувало СТОВ «Агрофірма «Нива» 147 000 грн.
Доводи позивача про безпідставне перерахування 147 000 грн. спростовуються вищезазначеним.
Крім того, як вбачається з обставин справи, між сторонами існували правовідносини купівлі-продажу (поставки) товару на умовах договорів № 4/14-09 від 14.04.2009 р. на суму 63 700 грн., № 32-17-04-09 від 17.04.2009 р. на суму 256760 грн., № 43-17-04-09 від 17.04.2009 р. на суму 117 600 грн. (а.с.55-57).
Отже, правовідносини між сторонами у квітні 2009 р. виникли на підставі договорів купівлі-продажу № 4/14-09 від 14.04.2009 р., № 32-17-04-09 від 17.04.2009 р., № 43-17-04-09 від 17.04.2009 р., в тому числі за договором від 24.04.2009 р. № 50 із специфікацією до нього № 1 на суму 147 000 грн.
Разом з тим, слід зазначити, що за вказаними договорами відповідачем виставлялись позивачу рахунки на оплату товару, зокрема, рахунок № 30 від 13.04.2009 р. на суму 63 700 грн. (а.с.76), який був вказаний відповідачем, як призначення платежу, при перерахуванні спірної суми 147 000 грн. Згідно договору № 4/14-09 від 14.04.2009 р. строк оплати 63 700 грн. встановлений до 14.04.2009 р. Згідно банківської виписки (а.с.58, 85) сума 63 700 грн. по рахунку № 30 від 13.04.2009 р. сплачена 13.04.2009 р.
Окрім рахунку № 30 від 13.04.2009 р., відповідачем виставлялись позивачу рахунки № 32 від 15.04.2009 р. на суму 156 800 грн., № 34 від 17.04.2009 р. на суму 99 960 грн., № 36 від 17.04.2009 р. на суму 19 600 грн., № 37 від 21.04.2009 р. на суму 98 000 грн., № 38 від 22.04.2009 р. на суму 14 700 грн., № 39 від 23.04.2009 р. на суму 117 600 грн. (а.с.77-83).
Разом з тим, здійснюючи оплату вказаних сум (а.с.87-91), позивач кожен раз у платіжних дорученнях у графі «призначення платежу» посилався на один і той самий рахунок - № 30 від 13.04.2009 р., який фактично був ним оплачений 13.04.2009 р.
Таким чином, станом на 24.04.2009 р. рахунок № 30 від 13.04.2009 р. на суму 63 700 грн. вже був оплачений позивачем, а неодноразове посилання позивача в подальшому на рахунок № 30 від 13.04.2009 р. при здійсненні інших платежів на користь відповідача може свідчить про неправильне оформлення бухгалтерських документів, помилку, тощо, однак не спростовує факту існування між сторонами у цей період відносин поставки та взаємних зобов'язань, в тому числі у позивача щодо оплати товару на умовах вищевказаних договорів.
Перераховуючи 147 000 грн., позивач виконував свої зобов'язання щодо здійснення передоплати за договором від 24.04.2009 р. № 50 із специфікацією № 1 до нього, а відповідач, отримуючи цю суму, мав обов'язок з передачі товару.
Отже, з огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку щодо відсутності у позивача визначеного законом права вимагати від відповідача повернення 147 000 грн. як безпідставно перерахованих.
Посилаючись на нібито помилкове перерахування відповідачу 147 000 грн., яке не має відношення до договору № 50 від 24.04.2009 р. щодо поставки 132 т 460 кг зерна, а вказана сума призначалась іншому підприємству, позивач не надав жодних доказів в обґрунтування своїх доводів щодо існування правовідносин з іншою особою (контрагентом), а саме договори, товарно-транспортні накладні, рахунки чи інші документи, які б свідчили про наявність у позивача зобов'язання перед іншою особою щодо сплати відповідної суми коштів (147 000 грн.) або будь-якої іншої суми, що б давало підстави вважати, що перераховані 147 000 грн. є виконанням позивачем зобов'язань перед іншим підприємством або сплата цих коштів за іншою підставою.
Також позивач не надав доказів в підтвердження того, що він іншим платіжним дорученням (а ні платіжним дорученням № 173 від 24.04.2009 р.) перерахував відповідачеві вартість отриманих ним 132,460 т озимої пшениці на виконання умов договору поставки № 50 від 24.04.2009 р.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції надав оцінку лише оформленню сторонами первинних документів, в той же час, проігнорувавши наявні в матеріалах справи достовірні докази існування між сторонами правовідносин поставки та перерахування позивачем спірної суми в рахунок виконання зобов'язання попередньої оплати товару.
Враховуюче вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду у даній справі прийнято при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, при неправильному застосуванню норм матеріального та процесуального права, а висновки господарського суду не відповідають фактичним обставинам справи, що є підставою для скасування рішення господарського суду відповідно до приписів ст. 104 ГПК України.
Досліджені обставини справи свідчать про обґрунтованість апеляційної скарги відповідача та наявність правих підстав для її задоволення.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати по сплаті державного мита за апеляційною скаргою та послуги адвоката покладаються на позивача у справі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Нива» (с. Вербове Пологівського району Запорізької області) на рішення господарського суду Запорізької області від 16.11.2009 р. по справі № 13/392/09 задовольнити.
Рішення господарського суду Запорізької області від 16.11.2009 р. по справі № 13/392/09 скасувати та прийняти нове рішення.
В позові відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авторент» (м. Дніпропетровськ) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Нива» (с. Вербове Пологівського району Запорізької області) судові витрати, які складаються з 735 грн. державного мита за апеляційною скаргою, 4000 грн. послуг адвоката. Видати наказ.
Видачу наказу із зазначенням необхідних реквізитів доручити господарському суду Запорізької області.