Іменем України
26.01.10 Справа №09-07/2071
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Федоров І.О. судді Федоров І.О. , Коробка Н.Д. , Яценко О.М.
при секретарі: Акімовій Т.М.
за участю представників:
від позивача: Баланчук І.М. (довіреність № 027/35 від 01.01.2010 р.,
юрисконсульт юридичного відділу);
від відповідача: Прохода І.М. (довіреність № 01/3 від 12.01.2010 р.,
заступник начальника юридичного відділу);
від третьої особи: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Український графіт», м. Запоріжжя,
на ухвалу господарського суду Запорізької області від 12.11.2009 р. у справі № 09-07/2071
за позовом: Відкритого акціонерного товариства «Український графіт», м. Запоріжжя,
до відповідача: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, м. Запоріжжя,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Виконавчий комітет Запорізької міської ради, м. Запоріжжя,
про визнання наказу недійсним та визнання недійсної державної реєстрації,
Розпорядженням Голови Запорізького апеляційного господарського суду від 26.01.2010 р. № 130 справу № 09-07/2071 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий - Федоров І.О. (доповідач), судді: Коробка Н.Д., Яценко О.М.
Колегія суддів прийняла справу до провадження.
За заявою представників сторін фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася, за їх згодою колегією суддів оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.11.2009 р. у справі № 09-07/2071 (суддя Кутіщева Н.С.) позовну заяву ВАТ «Український графіт» повернуто на підставі п. п. 4, 5 ст. 63 ГПК України.
Ухвалу мотивовано тим, що позивачем заявлені дві самостійні вимоги немайнового характеру, а державне мито сплачене лише за одну вимогу. Крім того, позивач порушив привило поєднання вимог, поєднавши в позовній заяві дві вимоги, які не пов'язані ні підставами виникнення, ні документальними підтвердженнями та заявлені до різних відповідачів. Розгляд справи по кожній з вимог є самостійним предметом спору і дані вимоги повинні розглядатись в окремих провадженнях. Також суд зауважив, що вимогу про визнання недійсною державної реєстрації припинення ДП “Завод вуглець-вуглецевих композиційних матеріалів” позивач пред'явив до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, однак державною реєстрацією підприємств займається Виконавчий комітет Запорізької міської ради, який зазначений в позові як третя особа.
Позивач з ухвалою суду не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу на новий розгляд суду першої інстанції в іншому складі суду.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права. Зауважує, що відповідно до ст. 2 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» державне мито справляється за подання позовної заяви, а не окремих вимог. Оскільки обидві вимоги немайнові, позивач вважає, що державне мито сплачене у належному розмірі. Також вважає, що позовні вимоги пов'язані підставами виникнення та поданими доказами, а тому вони правомірно поєднані в одній позовній заяві.
В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги.
Відповідач не надав відзиву на апеляційну скаргу. В судовому засіданні представник відповідача заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив залишити скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду - без змін.
Третя особа не надала відзиву на апеляційну скаргу, не направила в судове засідання свого представника, не повідомила причин неявки, про час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлена належним чином.
Колегія суддів вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги по суті і розгляд скарги можливий без присутності представника третьої особи.
Відповідно до ст. 99 ГПК України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Колегія суддів, вивчивши матеріали справи та апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права при винесенні оскаржуваної ухвали, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ВАТ «Український графіт» звернулося до господарського суду з позовом до Регіонального відділення ФДМУ по Запорізькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Виконавчий комітет Запорізької міської ради, про визнання недійсним наказу РВ ФДМУ по Запорізькій області від 27.11.2008 р. № 399 «Про перетворення державного підприємства «Завод Вуглекомпозит» у відкрите акціонерне товариство» та визнання недійсною державної реєстрації припинення державного підприємства «Завод вуглець-вуглецевих композиційних матеріалів».
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі.
Позовні вимоги в даній справі є немайновими.
Згідно з п. «б» ч. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» із позовних заяв немайнового характеру, що подаються до господарських судів, державне мито справляється в розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 85,00 грн.
Згідно з абз. 1 п. 37 Інструкції «Про порядок обчислення та справляння державного мита», затвердженої наказом ГДПІ України від 22.04.1993 р. № 15, до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, що не підлягають вартісній оцінці (про звільнення самовільно зайнятих приміщень, про надання площі в натурі, спори, пов'язані з примушуванням прийняти передаточний баланс тощо).
Таким чином, об'єктом справляння державного мита з позовних заяв немайнового характеру є саме позовна вимога.
Позивачем заявлено дві немайнові вимоги - про визнання недійсними наказу та визнання недійсною державної реєстрації припинення державного підприємства.
Відповідно до п. 4.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду від 04.03.1998 р. № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення, державне мито сплачується як за подання однієї заяви немайнового характеру.
В обґрунтування вимоги про визнання наказу недійсним позивач вказує, що відповідач не передбачив створення комісії з припинення державного підприємства та не вжив заходів до повідомлення позивача про припинення державного підприємства, що, на його думку, свідчить про незаконне приховування від позивача факту припинення державного підприємства та перешкоджання позивачу в погашенні кредиторської заборгованості. Підставою для визнання недійсною державної реєстрації припинення державного підприємства «Завод Вуглекомпозит» позивач зазначає проведення реєстрації на підставі завідомо протиправного наказу та ч. ч. 1, 11 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців».
Отже, підстави позовних вимог є різними. Тому державне мито слід сплачувати за кожну вимогу у розмірі ставки для оплати позовних заяв немайнового характеру.
Відповідно за подачу позову в даній справі слід сплатити 170,00 грн.
У якості доказу сплати державного мита позивач надав платіжне доручення № 3940 від 03.11.2009 р. про сплату державного мита в розмірі 85,00 грн. Позивач не заперечує, що державне мито сплачене ним саме в такій сумі. Тобто державне мито сплачене позивачем в недостатньому розмірі.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не додано доказів сплати державного мита у встановленому порядку та розмірі.
Враховуючи викладене, господарський суд першої інстанції обґрунтовано повернув позовну заяву з цих підстав.
Щодо висновку суду першої інстанції про порушення позивачем правил об'єднання позовних вимог колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 ГПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо порушено правила поєднання позовних вимог або об'єднано в одній позовній заяві кілька вимог до одного чи кількох відповідачів і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору.
Суд першої інстанції жодним чином не обґрунтував, в чому саме полягає утруднення вирішення спору, як це передбачене п. 5 ст. 63 ГПК України. Саме лише посилання на різні підстави виникнення позовних вимог та різні докази в обґрунтування цих вимог не є підтвердженням складності вирішення спору.
Висновок суду першої інстанції про те, що друга позовна вимога пред'явлена до неналежного відповідача, слід наводити при розгляді справи по суті, а не під час вирішення питання про прийняття позовної заяви до розгляду.
В позовній заяві позивач вказує, що державна реєстрація припинення державного підприємства «Завод Вуглекомпозит» була здійснена на підставі оскаржуваного наказу РВ ФДМУ по Запорізькій області від 27.11.2008 р. № 399 «Про перетворення державного підприємства «Завод Вуглекомпозит», тому є незаконною.
Таким чином, позовні вимоги випливають одна з одної та пов'язані поданими доказами, а тому позивач обґрунтовано поєднав їх у позовній заяві.
Колегія суддів не вбачає підстав для повернення позовної заяви згідно з п. 5 ч. 1 ст. 63ГПК України.
Разом із цим, це не спростовує правильності висновку господарського суду першої інстанції про повернення позовної заяви згідно з п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України.
Враховуючи викладене, оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 99, 101, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Український графіт», м. Запоріжжя, залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Запорізької області від 12.11.2009 р. у справі № 09-07/2071 залишити без змін.
Головуючий суддя Федоров І.О.
судді Федоров І.О.
Коробка Н.Д. Яценко О.М.